Управління дебіторською заборгованістю підприємства

     Розрахунок  дебіторської заборгованості в днях можна проводити за такою формулою:

     Д _з1  = (Д _з * 360) / N                             (1.1) 

     де,  Д _з1  – дебіторська заборгованість (дні);

     Д _з – дебіторська заборгованість (тис.грн) на початок і кінець звітного періоду;

     N – обсяг реалізації продукції (тис.грн) на початок і кінець звітного періоду.

     Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовуються такі показники:

     1. Оборотність дебіторської заборгованості:

     k_ДЗ = N / Д_ЗСР                                             (1.2)

     де, k_ДЗ – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (оборот);

     N – виручка від реалізації продукції, тис.грн;

     Д_ЗСР – середня величина дебіторської заборгованості, тис.грн.

     2. Період погашення дебіторської  заборгованості:

                                Т_ПДЗ = Т / k_ДЗ                                                                            (1.3)

     де, Т_ПДЗ – тривалість погашення дебіторської заборгованості, дні;

     Т - звітний період, дні.

     Чим триваліший період погашення, тим вищий  ризик непогашення заборгованості. Цей показник слід розглядати для юридичних та фізичних осіб, видів продукції та умов розрахунків.

     3. Частка дебіторської заборгованості  у загальному обсязі оборотних  коштів:

     П_ДЗ = Д_ЗСР  / О_СР                                              (1.4)

     де, П_ДЗ – питома вага дебіторської заборгованості у загальному обсязі оборотних коштів, %;

       О_СР – середня величина оборотного капіталу, тис.грн.

     Чим вищий цей показник, тим менш мобільна структура майна підприємства.

     4. Частка сумнівної заборгованості у складі дебіторської заборгованості:

     П_СЗ = Д_СЗ / Д_ЗСР * 100,                                        (1.5)

     де, П_СЗ – питома вага сумнівної дебіторської заборгованості, %;

       Д_СЗ – сумнівна дебіторська заборгованість, тис.грн.

     Цей показник характеризує «якість» дебіторської заборгованості. Зростання даного показника свідчить про зниження ліквідності підприємства.[25] 
 

     1.3 Механізм управління дебіторською  заборгованістю підприємства 
 

     Політика  управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління необоротними активами та маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг). Її значення полягає в оптимізації загального розміру заборгованості та забезпечення її своєчасної інкасації.

     Для управління дебіторською заборгованістю необхідно виконувати такі рекомендації:

     - здійснювати контроль за станом  розрахунків з покупцями;

     - мати широке коло споживачів  з метою зменшення ризику несплати  одним або кількома великими покупцями;

     - слідкувати за співвідношенням  дебіторською та кредиторською  заборгованостей, оскільки значне  перевищення дебіторської заборгованості  створює загрозу фінансовій стійкості  підприємства і потребу додаткового  залучення дорогих джерел фінансування;

     - використовувати спосіб надання  знижок при довгостроковій оплаті.

     Для активізації оплати за поставлену продукцію  підприємство може використовувати  надання знижок з договірної ціни при довгостроковій оплаті і різноманітні форми довгострокового погашення дебіторської заборгованості: продаж боргів банкові (факторинг); одержання позички в банку на оплату зобов’язань, які перевищують залишок коштів на його розрахунковому рахунку (овердрафт), облік векселів (дисконт). 

     В цілому управління дебіторською заборгованістю включає:

     - аналіз дебіторів підприємства;

     - аналіз реальної вартості дебіторської заборгованості;

     - розробку політики авансових розрахунків з клієнтами підприємства й надання комерційних кредитів;

     - оцінку і реалізацію факторингу.

     Аналіз  дебіторів передбачає передусім, аналіз їх платоспроможності з метою вироблення індивідуальних умов представлення комерційних кредитів і умов договорів факторингу. Рівень і динаміка коефіцієнтів ліквідності можуть привести менеджера до висновку про доцільність продажу продукції тільки при передоплаті або, навпаки - про можливість зниження відсотка по комерційних кредитах і т.п. Аналіз дебіторської заборгованості і оцінка її реальної вартості полягає в аналізі заборгованості за термінами її виникнення, у виявленні безнадійної заборгованості і формуванні на цю суму резерву але сумнівним боргам.[14]

     Певний  інтерес представляє аналіз динаміки дебіторської заборгованості за термінами  її виникнення і періодом оборотності. Докладний аналіз дозволяє зробити  прогноз надходжень засобів, виявити дебіторів, відносно яких необхідні додаткові зусилля по поверненню боргів, оцінити ефективність управління дебіторською заборгованістю.

     Баланс  підприємства вважається неплатоспроможним, якщо:

     1) співвідношення між обсягом оборотних коштів на кінець періоду та короткостроковою заборгованістю на кінець періоду  2;

     2) співвідношення між різницею обсягу джерел позаоборотних власних прибутків та активів підприємства на кінець на кінець періоду та оборотними коштами на кінець періоду  0,1;

     Дебіторська заборгованість - елемент оборотних коштів, її зменшення знижує коефіцієнт покриття. Тому фінансові менеджери вирішують не тільки задачу зниження дебіторської заборгованості, але також її збалансованості з кредиторської. При аналізі співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованостями необхідний аналіз умов комерційного кредиту, що надається фірмі постачальниками сировини і матеріалів.

     На  рівень дебіторської заборгованості впливають  наступні основні чинники:

     - оцінка і класифікація покупців  залежно від виду продукції,  об’єму закупівель, платоспроможності клієнтів, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;

     - контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

     - аналіз і планування грошових  потоків з урахуванням коефіцієнтів  інкасації.

     Для визначення інвестиції в дебіторську заборгованість застосовується розрахунок, який враховує річні обсяги продажів в кредит і термін несплати дебіторської заборгованості. Роблячи узагальнення можна зробити висновок що в основі управління дебіторською заборгованістю лежить два підходи:

     - порівняння додаткового прибутку, пов’язаного з тією або іншою  схемою спонтанного фінансування, з витратами і втратами, що  виникають при зміні політики  реалізації продукції;

     - порівняння і оптимізація величини  й термінів сплати дебіторської заборгованості.

     Дані  порівняння проводяться по рівню  кредитоспроможності, часу відстрочки платежу, стратегії знижок, прибуткам  і витратам, по інкасації. Оцінка реального  стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка вірогідності безнадійних боргів - одне з самих найважливіших питань управління оборотним капіталом. Ця оцінка ведеться окремо по групах дебіторської заборгованості з різними термінами виникнення. Фінансовий менеджер може при цьому використати накопичену на підприємстві статистику, а також вдатися до послуг експертів-консультантів.

     Для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність, за даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості. До цих показників належать [15]:

     - оборотність дебіторської заборгованості;

     - середній строк обороту дебіторської  заборгованості;

     - питома вага дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів підприємства;

     - відношення середньої величини  дебіторської заборгованості до  виручки від реалізації продукції  (надання послуг);

     - частка сумнівної дебіторської  заборгованості в її загальному  обсязі;

     Серед зазначених показників для аналізу дебіторської заборгованості використовуються також інші показники. Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан і розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання і фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.[12]

     Значне  перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості  підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування. Розглядаючи питання аналізу дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями й замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами, - методом надання знижок за дострокової оплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції.

     Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги підприємства. У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

       Зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців.

     На  основі аналізу фінансовий менеджер приймає рішення щодо розробки ефективного  механізму управління. Етапи формування рішення з управління дебіторської заборгованістю та зобов’язаннями наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Етапи формування рішення 

     Отже, аналізуючи дані дебіторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.  

     Ефективна політика управління дебіторами дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалізаторів продукції, але прорахунки в роботі з дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємства. Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром оборотного капіталу. Нестача оборотного капіталу викликає необхідність додаткового фінансування, відповідно і додаткових витрат на його забезпечення. Зміна величини оборотного капіталу викликається зміною наступних складових: величини запасів, дебіторської або кредиторської заборгованості. Управління кожною із складових вимагає формування ефективної політики. Підприємства надають перевагу попередній оплаті або оплаті по факту доставки, адже в цьому разі не виникає ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію. В той же час загострення конкуренції за канали розповсюдження продукції між виробниками, які працюють в одному ринковому сегменті, диктує свої вимоги. Відвантаження продукції з відстрочкою платежу стає однією з основних умов при підписанні договорів на продаж продукції. Дебіторська заборгованість (сума, очікувана до надходження від клієнтів за вже продані товари) здійснює прямий вплив на величину оборотного капіталу.[4]