Управління дебіторською заборгованістю підприємства

     При виборі тої чи іншої форми впливу на дебітора важливо знати її позитивні  та негативні сторони, а також  юридичні наслідки, щоб застрахувати себе від будь-яких несподіванок. Ступінь  ризику, пов’язаний з несвоєчасністю або сумнівністю погашення боргу, і є суб’єктивним та визначальним фактором прийняття рішення щодо використання факторингу та реструктуризації заборгованості.

     Врегулювання  досудових формальностей здійснюється за допомогою претензії, що є документом, який підтверджує вжиття підприємством-кредитором заходів досудового врегулювання суперечки. Господарський кодекс України значно обмежив коло випадків, при якому досудове врегулювання суперечок є обов’язковим. Наступним етапом управління простроченою дебіторською заборгованістю є звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.[8]

     На  сучасному етапі економічного розвитку вітчизняні підприємства неспроможні  ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Більшість підприємств практично не мають можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів.

     Економічне  становище, що склалося в Україні, зумовлює потребу у вжитті радикальних  і реальних заходів, які нададуть можливість забезпечити управління розрахунками на принципах оптимізації інтересів підприємств партнерів. Крім того, проблема неплатежів за товари, роботи, послуги в Україні пов’язана, здебільшого, з відсутністю майнової відповідальності покупців за невиконання своїх договірних зобов’язань. Надання кредиту конкретному покупцю збільшує ймовірність оплати ним товару.

     В нашому випадку різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах свідчить про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців.

     Крім  того, на підприємстві повинна вестися  активна дебіторська політика шляхом ефективного вирішення наступних задач:

     - аналіз дебіторської заборгованості і визначення на його основі загальних принципів надання відтермінування платежу (своєрідного товарного кредиту); 
   - розробка правил встановлення термінів товарного кредиту;

        - визначення гарантій, під які надається товарний кредит;

        - розробка методів оцінки надійності покупця;

        - встановлення правил визначення суми товарного кредиту, що надається одному покупцеві;

        - розробка способів «збору» дебіторської заборгованості;

     - побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

     Основною  умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора. Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграють планування, організація та контроль роботи з дебіторами.[18]

     Крім  цього, потрібно постійно слідкувати за тим, щоб не виникала прострочена  дебіторська заборгованість, а у  разі виникнення, необхідно здійснити  точний методичний підхід для стягнення  дебіторської заборгованості і чітко його дотримуватись.

     Таким чином, для зменшення розміру  дебіторської заборгованості необхідно: 
    - визначати ступінь ризику не уплати рахунків покупцями;

     - збільшувати коло покупців з  метою мінімізації втрат від  несплати одним або декількома покупцями;

     - контролювати співвідношення  дебіторської  заборгованості і кредиторської заборгованості;

     - вести оперативний контроль за надходженням готівки;

     - своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

     - вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;

     - своєчасно надавати платіжні документи;

     - припиняти дію договорів з  покупцями, що порушують платіжну  дисципліну.   
 
 
 

 
   
 
 
 

 
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ

     Дебіторська заборгованість виникає внаслідок  розрахунків підприємства з покупцями і замовниками. Значні розміри дебіторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних коштів між підприємствами.

     Управління  дебіторською заборгованістю, крім з’ясування сутності, потребує також здійснення її класифікації. Серед науковців щодо цього немає єдиного погляду.

     Думка фахівців щодо поділу дебіторської заборгованості на довгострокову і поточну не є однозначною. З точки зору одних  такий поділ є важливим інструментом фінансового аналізу, з точки  зору інших – класифікація дебіторської заборгованості, як і будь-яка інша класифікація, є умовною, а отже, не є необхідною.

     Для оцінки дебіторської заборгованості на підприємстві застосовується декілька видів оцінок: дисконтована вартість майбутніх платежів, що очікуються для погашення цієї заборгованості; чиста реалізаційна вартість; первісна вартість.

     Аналіз  дебіторської заборгованості являється  одним із складової аналізу ділової  активності. Аналіз показників ділової  активності дає можливість визначити, наскільки ефективно підприємство використовує вкладені в нього кошти і відповісти на питання, за рахунок яких саме складових активів підприємство може підвищити свою результативність.

     За  результатами аналізу фінансового  стану ВАТ «Кіровоградський хлібозавод», який включав в себе поряд із загальною оцінкою фінансового стану аналіз ліквідності та платоспроможності, дебіторської заборгованості, можна зробити висновки щодо його функціонування у 2008-2010 роках.

       Основними факторами, що негативно  впливають на фінансовий стан  ВАТ «Кіровоградський хлібозавод» є зростання сум дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, за розрахунками, а також іншої дебіторської, що призводить до зменшення грошових коштів, збільшення довгострокових зобов’язань та значний обсяг поточної кредиторської заборгованості, зокрема за товари, роботи і послуги, відсутність у підприємства прибутку.

     Протягом 2008-2010 років ліквідність підприємства була мінімальна, що свідчить про певні  відхилення у фінансовому стані  підприємства причинами яких є великі суми дебіторської заборгованості та зобов’язань, які також вплинули на рівень платоспроможності.

       Незважаючи на те, що на кінець 2010 року підприємство має значний  розмір дебіторської заборгованості  та зобов’язань. В цей же  час строк погашення дебіторської  заборгованості зріс, що свідчить про ускладнення процесу розрахунків клієнтів з підприємством.

     У політиці управління дебіторською заборгованістю одним із головних етапів розглядають  процес її реструктуризації.

     Процес  реструктуризації відрізняється від  політики управління дебіторською заборгованістю непостійністю, необов’язковістю, але чіткою цілеспрямованістю. Потреба у зміні структури та обсягу товарної дебіторської заборгованості виникає внаслідок виявлення негативних змін у поточній платоспроможності підприємства-постачальника. При неможливості використання внутрішніх резервів підвищення рівня платоспроможності, пов’язаних із поточними зобов’язаннями, виникає потреба у реструктуризації товарної дебіторської заборгованості.

     Проведення  роботи з реструктуризації заборгованості потребує чітко визначених етапів реструктуризації.

     На  першому етапі процесу реструктуризації власник або вище керівництво (засновники) підприємства повинні усвідомити та оцінити наявні або можливі проблеми та розв’язати їх за допомогою реструктуризації активів, в тому числі товарної дебіторської заборгованості.

     Другий  етап процесу реструктуризації товарної дебіторської заборгованості пов’язаний із призначенням відповідальної особи  або керівника групи спеціалістів (залежно від розмірів підприємства та обсягів дебіторської заборгованості). Третій етап реструктуризації товарної дебіторської заборгованості - проведення поглибленого її дослідження.

       Методами управління дебіторською  заборгованістю є: факторинг,  облік векселів, рефінансування  боргу та інші. На наш погляд, найбільш прийнятними для застосування на підприємстві сфери виробництва продукції є такі методи як реструктуризація заборгованості, взаємозаліки та факторинг. При цьому кожен з цих методів може застосовуватися лише для певної групи споживачів.

     Ще  одним методом управління дебіторською заборгованістю, який може застосовуватися  підприємством до споживачів хліба  та хлібобулочних виробів, є її реструктуризація.

      Наявність дебіторської заборгованості значно погіршує фінансовий стан підприємства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЛІТЕРАТУРИ

     1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. // Галицькі контракти. – 1999. - №36

     2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. „Баланс”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. – 1999. - № 32

     3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10. „Дебіторська заборгованість”. Затверджено наказом Мінфіну України від 08.10.99 р. № 237

     4. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю. // Фінанси України. - 2003. - №12. - С.24-36.

     5. Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І., Заросило С.А., Івахненко В.М. Економічний аналіз: Навч. посібник / Київський національний економічний ун- т / М.Г. Чумаченко (ред.). - 2.вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 555 с.

     6. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 2000. - С. 378.

     7. Вівчурко О.Ф. До питання обліку дебіторської заборгованості // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. № 6. – 2005. с. 234-236

     8. Галасюк В.В. Проблемы теории принятия экономических решений: Монография. - Днепропетровск; Новая идеология. -2002. -С. 221.

     9. Голубєва Т.С., Колос І.В. Методологічні підходи до оцінки ефективності діяльності підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2006.- № 5.- C.66-72.

     10. Гольцберг М. Как управлять дебиторской задолженностью// Бизнес.- 2004.- №7.- С. 60-61.

     11. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. - К: МАУП, 2001.-С. 286.

     12. Івашкевич В.Б, Анализ дебиторской задолженности. // Бухгалтерский учет. - 2003. - №6.-с.55-59.

     13. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посіб.-К.: МАУП, 2000.-152с.

     14. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2005

     15. Колпакова Г.М. Управление дебиторской задолженностью предприятия. – М.: КДТЕУ, 2001

     16. Кононенко О., Маханько О. Аналіз фінансової звітності. - 4-те вид., перероб. і доп. – Х.: фактор, 2006 р.

     17. Конторщикова О.В. Управління дебіторською заборгованістю на підприємстві. // Вісник законодавства України. - 2002. - №27.-С.36-37 .

     18. Костюченко В. Облік дебіторської заборгованості. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. – №7.-С.2-9; N8.-С.25-35.

     19. Лігоненко Л.О., Новікова Н.М. Управління дебіторською заборго-ваністю підприємства Навч. пос. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - 275 с.

     20. Матицина Н. Фінансова політика підприємства як інструмент управління дебіторською заборгованістю. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - №7.-С.25-28.