Питання для обговорення
на семінарі:
1. Поняття конфлікту. Види
конфліктів.
2. Причини виникнення
і розвиток конфліктів.
3. Попередження, розвиток, розв’язання
і вихід із конфліктів.
4. Вплив конфліктів на
ефективність спортивної діяльності.
5. Конфлікти в структурі
соціально-психологічного клімату
спортивного колективу.
6. Оцінка «успішними»
і «неуспішними» спортсменами
свого самовідчуття в команді.
7. Взаємовідношення «успішних»
і «неуспішних» спортсменів.
8. Оцінка «успішними»
і «неуспішними» спортсменами
тренера.
9. Залежність міжособистих
відношень по «вертикалі» і
«горизонталі» від характеру
тренувальних навантажень.
4 Оптимізація соціально-психологічного
клімату спортивного колективу
План лекції
1. Оптимізація соціально-психологічного
клімату – умова ефективності
спортивної діяльності.
2. Самооптимізація соціально-психологічного
клімату.
3. Оптимізація соціально-психологічного
клімату з елементами управління.
4. Комплексна оптимізація
соціально-психологічного клімату.
Оптимізація соціально-психологічного
клімату – умова ефективності
спортивної діяльності
Створення оптимального
(кращого по формі і стану)
СПК в спортивному колективі
– завдання настільки важливе,
настільки і складне. Приступаючи
до його вирішення, необхідно
пам’ятати про головну перешкоду
– неможливо довести всі елементи
до вищого рівня розвитку і
ідеальної функціональної залежності.
Неможливо досягти в одній
команді безконфліктних відношень,
високої згуртованості, мотивації,
єдиної системи цінностей і
направленості, задовольняючих всіх
стилю керівництва і т.д.
Створення подібних
колективів може бути предметом
теоретичних обговорень, але на
практиці неодноразові спроби
утворення безконфліктного товариства
терпіли невдачу (Морено Д.Л., Molak
A.).
«Причесаний» таким чином
колектив навряд чи буде життєздатним,
так як ряд факторів об’єктивного
і суб’єктивного характеру можуть
порушити умовну монолітність. Одним
із них може стати: «заохочення» і
«покарання», які в будь-якому
колективі деякою його частиною зустрічають
з відомою долею скепсису, непогодження
і сарказму. Витікаюча звідси негативна
реакція викликає активне несприйняття
і агресію з переходом у
конфлікт, який може призвести до розвалу
колективу.
Конфлікт на цій
основі буває достатнім для
зруйнування тієї «піраміди», яка
будується зусиллями всього колективу,
і яка має назву «оптимальний
соціально-психологічний клімат».
Неможливість ліквідації конфлікту
нерідко призводить в стадію
його затушування і зняття
гостроти за рахунок пониження
рівня розвитку ряду елементів
– міжособистісних відношень,
стилю керівництва, особистих
якостей, мотивації, рівня домагань,
потреб і т.д.
Ці елементи беруть
на себе частину його неблагополуччя
в СПК, яке виникло в зв’язку
з конфліктом, який мав місце.
За рахунок «гри» на пониження
підвищення рівня розвитку ряду
елементів проходить компенсація
тих із них, які порушують
процес утворення оптимального СПК.Взаємокомпенсація
елементів окрім оптимізації клімату
допомагає стриманню центробіжних сил,
збереженню колективу від розпаду. Приступаючи
до роботи по оптимізації СПК необхідно
відповісти на головне для себе питання:
для досягнення яких цілей необхідний
благополучний клімат? Виникнення цього
питання обумовлено неможливістю утворення
абстрактного клімату, благоприємного
на усі випадки життя. Його оптимізація
повинна передбачати конкретні цілі. Це
означає, що у відповідності з поставленою
метою необхідно визначити ту межу розвитку
різних елементів клімату, який виявиться
оптимальним для його досягнення. Якщо
перед командою стоїть завдання успішного
виступу на Олімпійських іграх, тоді для
цього вирішення створюється клімат одної
оптимальності. Якщо стоїть завдання виграти
першість області, тоді оптимальність
клімату в цьому випадку повинна значно
відрізнятися від тієї моделі, яка розроблялась
для великих змагань. Неможливо піднімати
рівень розвитку елементів СПК для успішного
виступу на першість області так, як і
для успішного виступу на Олімпійських
іграх і навпаки.
Таким чином, виникає
проблема значимості змагань
і рівня спортивної майстерності.
Значимість змагань стимулює
або стримує процес оптимізації
клімату з врахуванням спортивної
майстерності команд. Чемпіонат
міста може вимагати від команди
з низьким рівнем майстерності,
високої зібраності, згуртованості,
сумісності, взаємодопомоги, емоційної
напруги і т.д., тобто такої
активізації соціально-психологічних
елементів, яку можна спостерігати
у команд високого класу перед
самими великими змаганнями. Спортсмени
високого класу, беручи участь
в малозначимих для них змаганнях
(першість або Кубок міста), досягають
результативності за рахунок
технічної переваги без максимального
психологічного настрою, не стараючись
досягти високого рівня сумісності,
взаєморозуміння, згуртованості
і т.д. Невиправдана рангом
змагань активізація емоційних
потенціалів веде до:
- притупленню гостроти
сприйняття відповідальності, небезпеки,
значимості майбутніх великих
змагань;
- ситуації, коли завчасно
до відповідальних стартів проходить
психологічна розрядка;
- зниження мотивації,
рівня домагань, потреб.
Ці проблеми ставлять
перед тренером складні завдання
по формуванню оптимального клімату,
адекватній прийдешній діяльності.
У випадку неадекватності проходять
неоправдані затрати економічних,
організаційних, педагогічних, психологічних
ресурсів колективу. При підготовці
до значних змагань спортсмени
особливо гостро реагують на
різні «кліматичні заворушення»,
так як усвідомлено або інтуїтивно
розуміючи пагубний вплив негативного
розвитку хоча би одного із
елементів СПК і пов’язану
з цим перспективу досягнення
мети. Під «кліматичним заворушенням»
розуміється відхилення негативного
або позитивного характеру одного
або декількох елементів СПК
від оптимального значення.
Ці відхилення виникають
в результаті змін умов діяльності
людей або їх взаємодії і
відбивається як на самопочуттях
колективу, так і на окремих
його представниках.
Для локалізації «кліматичних
заворушень» необхідно приступити
до цілеспрямованих дій по
оптимізації розвитку і компенсації
елементів, які складають структуру
клімату. Цей процес може проходити
на шляху: самооптимізації, оптимізації
з елементами управління і
комплексної оптимізації, яка
включає в себе два попередніх
напрямки.
Самооптимізація соціально-психологічного
клімату
Під самооптимізацією
соціально-психологічного клімату
розуміється процес групової
динаміки, в якій члени групи
самі встановлюють норми поведінки,
слідкують за їх підтримкою, застосовують
санкції до їх порушників, регулюють
міжособисті відносини, встановлюють
степінь взаємної субординації,
виховують в своїх членів якості
особистості, схвалені колективом,
формують життєві цілі, погляди,
потреби і т.д.
Головною особливістю
самооптимізації є відсутність
попередніх планів і систем, деяка
спонтанність у формуванні єдиних
думок і оцінок. Дослідження динаміки
різних елементів СПК показало,
що значна доля в їх формуванні
належить не регламентованим
діям, думкам і оцінкам членів
спортивного колективу.
В процесі формального
і неформального спілкування
члени колективу намагаються
виробити єдині критерії в
оцінці поведінки, загальні погляди
і думки по багатьом питанням
внутрішньокомандного життя. Нерідко
це досягається через конфронтацію
і протиборство, які потрібно
рахувати закономірними явищами
міжособистого спілкування. Крім
цих факторів процес самооптимізації
СПК і його елементів в більшості
залежить від успішності-неуспішності
виступу спортсменів. Групи, які
формуються по цьому критерію,
в середині однієї команди, мають свою
систему цінностей, направленість, норми
поведінки і т.д. Міжгрупові розбіжності
по цим питанням знімаються за допомогою
уточнення позицій і компромісу, або конфронтації
і тимчасового протиборства. Процес «притирки»
закінчується досягненням оптимальної
єдності думок відносно тренувальних
занять, міжособистого спілкування по
«горизонталі» і «вертикалі», потреб,
особистісних якостей і т.д. (табл. 1). В
ситуації непогоджуваності думок і поглядів
між представниками груп успішних і неуспішних
самоптимізація клімату відбувається
в кожній із них окремо, з урахуванням
характерних їх особливостям.
Міжособисті відношення, відношення
до тренера, відношення до навчально-тренувальної
діяльності, соціометричні статуси,
направленість і т.д. – всі
елементи клімату будуть знаходитись
під дією фактору успішності.
В команді «А» в
успішних і неуспішних однакова
думка про тренера (виключаючи
поведінковий компонент), стилі його
керівництва (виключаючи оцінку
ліберальності) направленості на
«себе», «на взаємодію» і «на
задачу». Досягнуте без керуючих
впливів зі сторони, мимовільна
єдність поглядів і суджень
в оцінці елементів клімату
таким шляхом, по-друге, про соціальну
сумісність між представниками
цих груп і наявності загальнокомандного
соціально-психологічного клімату.
Тестування по МСД
показало, що група успішних в
команді «А» на достовірному
рівні, окрім потреби в спілкуванні,
оцінила себе вище неуспішних.
Соціометричне тестування показало,
що успішно виступаючі плавці
в команді «А» віддають перевагу
плавати швидкісні відрізки тільки
з представниками своєї групи
(критерій №2). Їх статуси у
цьому критерію відрізняються
від неуспішних на достовірному
рівні (t=5,04; p<0,01). Аналогічна ситуація
склалась і по критерію 1а (небажання тренуватися
на одній доріжці) (t=2,12; p<0,05). В неформальній
сфері спілкування (критерій №3) успішні
намагаються проводити дозвілля серед
тих, хто належить до їх групи.
Статуси успішних по цьому
критерію відрізняються від неуспішних
на достовірному рівні (t=3,74; p<0,01).
Таким чином, в команді
«А» на деякі елементи клімату
(взаємовідносини з тренером, стиль
керівництва, направленість) існує
загальнокомандна точка зору, а
елементи – ВТЗД, МСД, взаємовідношення
між спортсменами, - формувалась
в кожній групі своя точка
зору, тісно пов’язана з результативністю
виступів.
Команда «В» єдності
поглядів і оцінок загальних
для всього колективу, не досягла.
Кожна група цієї
команди мала свої критерії
суджень про тренера, стилю
його керівництва і направленості.
В кожній із груп сформувався
свій, оптимальній тільки для
неї мікроклімат. На цьому мікрокліматі
лежала «печатка» результативності
виступів представників кожної
групи. Оцінка тренера неуспішним
була нижча, чим в групі успішних
(tгн=2,7; tем=8,7; tпов=4,7; p<0,01). Стиль керівництва
неуспішних оцінили як директивний (t=2,3;
p<0,05), а успішні, як колегіальний (t=2,5;
p<0,05). По направленості групи розділились
наступним чином: неуспішні на достовірному
рівні перевершували групу успішних по
направленості на себе (НС) і на завдання
(НЗ) (tнс=1,8 і tнз=1,9, відповідно при p<0,02),
але значно поступались ним по направленості
на взаємодію (ВД) (tвд=2,2, при p<0,05). Аналіз
мотивації спортивних досягнень (МСД)
показав, що успішні перевершують неуспішних
у потребах досягнень (tд=1,7, при p<0,05),
у потребах до боротьби (tб=2,3, при p<0,05),
у потребі у вдосконаленні (tс=2,13, при p<0,05).
Різниця величини соціометричних
статусів у критеріїв №1 і
№2 виявилась недостовірною по
причині того, що кількісний склад
груп був приблизно однаковим,
а вибори-переваги успішні і
неуспішні робили всередині своїх
груп.
Різниця в соціометричних
статусах по виборам – відмовленням
(критеріям №1а, №2а, №3а) свідчать
про те, що успішні і неуспішні
бажають проводити своє дозвілля
і тренуватися тільки з тими,
хто належить до їх групи,
підкреслюючи цим рішенням корпоративність
міжособистих відношень у своїй
команді.
Таким чином, статистичний
аналіз динаміки елементів СПК
в групах успішних і неуспішних
показав можливість самооптимізації
таких елементів, як: взаємовідносини
в системі «спортсмен – спортсмен»,
направленість на себе, на взаємодію
і на завдання, мотивація спортивних
досягнень, взаємовідношення в
системі «спортсмен – тренер»,
стиль керівництва. В міжособистих
відношеннях по «горизонталі»
спортсмени самі встановлюють
норми поведінки, слідкують за
їх дотриманням, використовують
санкції до їх порушників і т.д.
Домінування тієї або
іншої направленості в групах
– результат переваг тих або
інших якостей в особистості
представників цих груп, який
може бути скорегований самим
спортсменом або командою, виходячи
із інтересів, останньої, тобто
стати оптимальним до поставлених завдань.Мотивація
спортивних досягнень і входящі в її структуру:
потреби в досягненні результату, потреба
в боротьбі, потреба у вдосконаленні –
є результат природжених і набутих потреб,
формування яких заохочувалась в команді.
Перераховані потреби лежать в основі
результативності діяльності і в більшості
обумовлюють не тільки оптимальний СПК,
але і успішність виступів.
Оптимізація соціально-психологічного
клімату з елементами управління
Цей процес представляє
собою цілеспрямоване зусилля
зі сторони тренера або лідерів
колективу у формуванні норм
поведінки, використанню санкції
за їх порушення.
Ці особи визначають
моральне начало в колективі,
виховують потреби, регулюють
міжособисті відношення. Найбільш
помітна ця діяльність спостерігається
при формуванні в команді відношення
до тренувальної і змагальної
діяльності (ВТЗД).
Запізнення, пропуски
занять, халатне відношення до
діяльності і т.д., при вимогливому
відношенні тренера до навчально-тренувального
процесу будуть підходити під
санкції з його сторони, є
об’єктом педагогічного впливу
і тому кваліфікується як оптимізація
СПК з елементами управління.