Ринок фінансових послуг

Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Февраля 2013 в 15:14, лекция

Описание работы

Встановлено три види відношень до діяльності (активно-позитивний, індиферентний, пасивно-негативний), кожний з яких має специфічні зв’язки з міжособистими відношеннями. Зв’язок цей відбувається через такі категорії, як: система цінностей, спрямованість, потреб, особистісних якостей, культури, світогляду, життєвої філософії і т.д. Беручи участь в якійсь мірі в кожному із цих видів, категорії не тільки характеризують вид, але і виступають в якості базису, який формує міжособисті відношення.

Содержание

1.Взаємозв’язок відношення до тренувальної і змагальної діяльності (ВТЗД) з між особистими відношеннями. 2.Взаємозв’язок відношення до тренувальної і змагальної діяльності зі стилем керівництва. 3.Взаємозв’язок відносин до тренувальної і змагальної діяльності з особистими якостями спортсменів і тренерів. 4.Взаємозв’язок відносин до тренувальної і змагальної діяльності з соціально-психологічною сумісністю. 5.Взаємозв’язок конфліктів з відношенням до тренувальної і змагальної діяльності. 6.Взаємозв’язок соціальних норм поведінки з відношенням до тренувальної і змагальної діяльності.

Работа содержит 1 файл

1 Взаємозв.docx

— 93.79 Кб (Скачать)

 На завершення потрібно  сказати про те, що потреби  мають функціональний зв’язок  з «відношенням до тренувальної  і змагальної діяльності» (ВТЗД).

 В дослідженнях на  плавцях коефіцієнт криволінійної  кореляції «ƞп» між потребами  і ВТЗД був рівний ƞп=0,98. Чим  вище потреба матеріального і  духовного порядку, тим вище  дисциплінованість і самовіддача  спортсмена на тренуваннях і  змаганнях, тим вище результативність  діяльності.

 Коефіцієнт криволінійної  кореляції між потребами і  результативністю рівнявся 0,60 (ƞп=0,60; при p<0,05).

 Однак, при високій  самовідданості і самовіддачі,  але не оптимально розвинутих  для даного моменту фізичних  і хімічних якостей, відсутність  необхідних здібностей, високий  рівень потреб в досягненні  спортивних результатів може  стати причиною:

- порушення моральних  норм у відношенні суперника  або товариша по команді (ефект  Сальєрі);

- хвороблива реакція на  свої невдачі і неадекватній  оцінці успіхів супротивника;

- конфліктних відношень  з товаришами по команді, тренером, суддями, глядачами;

- використання допінгових  препаратів.

Взаємозв’язок потреб з  міжособистими відношеннями в системі  «тренер – спортсмен», «спортсмен – спортсмен»

 Тренер, набираючи групу  або формуючи спортивну команду,  пов’язує майбутню роботу з  задоволенням своїх потреб. Це  можуть бути: прагнення до лідерства,  честолюбство, марнославство, досягнення  матеріальних та побутових благ, виховання висококласних спортсменів  і т.д.

 Потреби дітей або  їх батьків дещо відрізняються  від тренерських і зводяться  до: зміцнення здоров’я, набуття  фізичних якостей і гарної  статури, досягненню спортивних  успіхів, вихованню актуальних  в житті психічних якостей  і т.д.

 Різниця потреб учасників  спільної спортивної діяльності (тренера і починаючих спортсменів)  і, відповідно, різна ролева поведінка  на початку спільної діяльності  – нормальне соціально-психологічне  явище. Однак, в подальшому  проходить «притирка» сумісності, супроводжуючі почуттям взаємної  поваги, симпатії і довіри друг  до друга. Почуття, які виникли,  актуалізують спілкування і процес  формування позитивних міжособистих  відношень.

 Якщо бажання тренера  виховувати висококласних спортсменів  не співпадає з бажанням учня  або його батьків, направлене  на вирішення оздоровчого завдання  – виникає конфліктна ситуація, в якій тренер нав’язує свої  потреби. Відказ однієї із сторін  змінити свою направленість призводить  до нездійснених надій і чекань, напруги у відношеннях або  розриву комунікативних зв’язків. «Притирка» потреб, яка не відбулась,  формує негативну міжособисту взаємодію. В свою чергу міжособисті відношення в системі «тренер – спортсмен» з будь-яким знаком здібні ініціювати процес зворотної дії по зміні першопочаткових бажань і потреб.

 На тих же принципах  будуються взаємовідношення в  системі «спортсмен – спортсмен». В основі механізму їх формування  лежать бажання, нужди і потреби.  Узагальнено все можна уявити  в наступних блоках. Потреба в:

- вдосконаленні спортивної  майстерності;

- укріплені здоров’я  і набуття гарної статури;

- спілкуванні і проведенні  дозвілля;

- самоактуалізації і ствердженні  свого «Я».

 Не торкаючись природи  утворення командних потреб слід  сказати, що спортивне життя  пред’являє жорсткі вимоги до  єдності потреб тренера і команди.  Ця жорсткість викликана тим,  що тільки при її існуванні  можливий ріст результатів. Однак,  в цьому процесі немалу роль  відіграє п’ятирівнева система  потреб, про яку ми вели розмову  раніше. Так, якщо у тренера  основними потребами будуть потреби  п’ятого рівня (самоактуалізація, творчий самовираз), а у команди  – потреби першого рівня (потреби  матеріального і побутового характеру), тоді через їх різниці неминучі  протиріччя і конфлікти. Ситуація, яка виникла, можлива в тому  випадку, якщо тренер не докладає  зусиль до задоволення первинних  потреб своїх учнів. У випадку  успішного проведення такої роботи, спортсмени переходять на новий  рівень потреб, виникають бажання  більш високого порядку. Такий  поетапний рух призводить до  кінцевого результату – появи  єдності в потребах команди  і тренера, яке опосередковує  характер міжособистих відношень.

 Успішне просування  команди до цілі неможливо  без існування індивідуальних  потреб членів колективу в  досягненні цієї цілі. Злившись  в одну ці потреби представляють  нову категорію – колективну  потребу. Остання володіє об’єднуючим  і згуртовуючим фактором, який  формує відповідні міжособисті  відношення. Міжособисті відношення, утворені ситуативною потребою (отримання  преміальних, можливість укласти  контракт і т.д.) по досягненню  останньої схильні до змін, навіть  до розпаду команд.

 Міжособисті відношення, які утворилися з участю потреб  відставлені по часу (потрапляння  в фінал великих змагань, де  інтервал проведення 4 роки) можуть  залишатися стабільними, як на  етапі багатолітнього просування  до цілі, так і після її досягнення.

Взаємозв’язок потреб зі стилем керівництва

 Раніш встановлено  існування кореляційного зв’язку  між потребами і відношенням  до тренувальної і змагальної  діяльності (ВТЗД) (ƞп=0,98; t=9,58).

 Коефіцієнт криволінійної кореляції між ВТЗД і демократичним стилем керівництва дорівнює 0,81 (ƞп=0,81; t=2,53), між ВТЗД і авторитарним стилем 0,91 (ƞп=0,91; t=4,84), що свідчить про майже функціональну залежність ВТЗД від стилю керівництва.

 Коефіцієнт криволінійної кореляції між потребами і авторитарним стилем рівний 0,84 (ƞп=0,84; t=2,21), між потребами і демократичним стилем рівний 0,72 (ƞп=0,72; t=2,07). Ці дані свідчать про чуткість реагування стилю керівництва на зміну потреб і відношення до тренувальної і змагальної діяльності відносно оптимального рівня. Особливо в сторону пониження. Тренування не в повну силу, пропуски занять, порушення спортивного режиму і т.д. – ознаки змін, які проходять не тільки в ВТЗД, але і в потребах. Природна реакція будь-якого керівника в таких випадках – введення авторитарного правління. Досягнувши необхідної самовіддачі, дисципліни і направленості на досягнення намічених орієнтирів, тренер може перейти до демократичних методів управління. Потреба і стиль керівництва можуть мати пряму і опосередковану залежність. В першому випадку спортсмени відкрито декларують свої потреби, що дозволяє тренеру вибрати адекватний стиль керівництва. У другому – потреба пов’язується зі стилем керівництва через ВТЗД. Цьому сприяє спритність учнів відносно дійсних намірів своїх занять.

 При такій формі  міжособистих відношень по «вертикалі»  тренер побічно, по відношенню  учнів до тренувального процесу,  судить про їх потреби, виборюючи  в роботі з ними відповідальний  ситуації стиль керівництва. Такий  зв’язок потреб спортсменів зі  стилем керівництва тренера.

Взаємозв’язок потреб з  особистими якостями спортсменів

 Потреби в структурі  особистості спортсмена займає  одне із провідних місць, що  дозволяє їм в одних випадках  формувати, в інших – допомагати  реалізації в діяльності тих  якостей, які забезпечують успішність  виступу.

 Відомо, що спортсмен,  як суб’єкт соціальної системи,  володіє природженими і набутими  якостями і рисами характеру.  Такі соціалізовані якості, як: воля, вміння терпіти м’язовий біль, вплив навантажень, вміння переборювати  страх при переході тієї грані,  за якою можлива втрата свідомості  і т.д. сформовані діяльністю. Однак, процес їх формування  став можливим в результаті  існування необхідних для цього  бажань і потреб. Резюмуючи, можна  сказати, що всі вище названі  категорії вишиковуються в таку  формулу: «потреба – реалізація  в діяльності необхідних якостей  – спортивний результат». В цій  системі потреби виступають в  якості «пускового механізму»  у формуванні, розвитку і прояву  в діяльності якостей, які забезпечують  їх успішність. Таку ж роль  потреб відіграє і в реалізації  природжених якостей. Не приймаючи  участь в їх становленні, вони  виконують роль каталізатора, призводять  «дрімаючі», не затребувані ситуацією  якості в активний стан, направляючи  їх на вирішення поставлених  завдань. Визнаючи пріоритет потреб  в досягненні поставлених цілей,  тим не менш не слід ставити  народження, розвиток і прояв  на тренуваннях і змаганнях  природженими і набутими якостями  в залежності від нібито фатальної  дії на них бажань і потреб. Практика знає немало прикладів,  коли спортсменом рухає не  особиста потреба і необхідність, а повинність і обов’язок.  Останні є результатом:

- педагогічної роботи  тренера;

- самовиховання до готовності  виконати поставлене завдання  заради інтересів суспільства,  держави;

- вплив сім’ї і близького  оточення;

- вплив громадськості  і засобів масової інформації;

- установок і планів  вищестоящого керівництва;

- комерційних інтересів  спонсорів і рекламних агентів;

- прагнення захистити  честь державного прапору і  престиж країни.

 Аналізуючи вплив потреб  на формування і реалізацію  потенціалів особистості в спорті, неможна не згадати і про  таку сторону взаємозв’язку,  як: «потреба – поведінка» і  «потреба – відношення до діяльності».

 Як поведінка, так  і відношення тісно пов’язані  з ціллю, яку поставив перед  собою спортсмен, тренер або  обидва разом. Висока ціль і  потреба її досягнення диктують  відповідну поведінку і відношення  до тренувань і змагань. Виключення  із цього представляє взаємозв’язок  між обов’язком і відношенням.  У відповідності особистої необхідності  і потреби спортсмен віддає  всі сили боротьби тільки в  тому випадку, якщо він це  розуміє як обов’язок, свій  обов’язок перед колективом, країною,  яку представляє або для захисту  особистої честі і гідності. На завершення необхідно сказати, що бажання, необхідність і потреби є домінуючим фактором в:

- становленні, розвитку  і прояву в діяльності природжених  і набутих якостей;

- вихованні оптимальної  для вирішення поставлених завдань  форми поведінки і відношення  до навантажень;

- утворення в команді  і з тренером позитивних міжособистих  відношень.

Взаємозв’язок потреб з  соціально-психологічною сумісністю

 Існуючий взаємозв’язок  допустимо аналізувати виходячи  із концепції існування 5-ти  рівнів потреб і 3-х видів  сумісності. Виникнення потреб в  харчуванні, самозбереженні, задоволення  побутових нужд і т.д. (1-й рівень  потреб) призводить до утворення  групи однодумців, між якими виникає  один або декілька видів сумісності. Домінування якого-небудь виду  сумісності обумовлено характером  потреб. Це значить, що спроби, які входять до структури того  або іншого рівня здібні формувати  різні види сумісності, але перевага  однонаправлених потреб формує  домінуючий тип сумісності.

 Якщо блок потреб 1-го  рівня складає потреби в самозбереженні, продовженні роду, сексуально-фізіологічні, потреби в харчуванні і т.д., тоді домінуючою сумісністю на  цьому рівні буде психологічна  сумісність.

 Останні (соціальна  і психологічна) будуть знаходитися  в «тіні» першої, підсилювати  або ослабляти її вплив на  процес формування міжособистих  відношень.

 В блоці потреб 3-го  рівня переважають потреби соціальної  направленості. Вони допомагають  формуванню соціальної сумісності, яка, в даному випадку, буде  домінуючою. Потреба в самоповазі  із цього блоку може виступати  в якості основи для утворення  психологічної сумісності, але вона (потреба) в цьому блоці не  є провідною і грає лише  вторинну роль, підсилюючи або  ослаблюючи вплив соціальної  сумісності на процес формування  міжособистих відношень. Аналогічні  процеси спостерігаються при  аналізі потреб всіх рівнів  і видів сумісності, що дозволяє  зробити висновок про обов’язкову  участь потреб всіх рівнів  в утворенні сумісності. Однак,  формування виду сумісності залежить  від того, до якого рівня належить  потреба.

Взаємозв’язок потреб з  конфліктністю в спортивному  колективі

 При обговоренні даної  проблеми доречно зупинитись  на зв’язку потреб з міжособистими  конфліктами. Аналіз взаємодії  потреб з іншими видами і  типами конфліктів відводить  обговорення в іншу площину.

 Потреби відносяться  до тієї категорії причин, які  входять в структуру факторів, утворюючих міжособисті конфлікти.  Взаємодія міжособистих відношень  в системі «тренер – спортсмен»  з потребами 1-го і 2-го рівнів, на перший погляд, не несе в  собі конфлікту. Потреби цього  рівня, характерні тренеру і  спортсменам, нібито не повинні  протистояти один одному. Однак,  розбіжність виникає не між  потребами тренера і спортсменів,  а між потребами спортсмена  і уявою тренера про те, які  повинні бути потреби його  учнів. Так, потреби спортсмена  в харчуванні може викликати  негативну реакцію тренера, якщо  ця потреба задовільняється на  шкоду вимогам спортивних правил, регламентуючих вагові категорії  (боротьба, бокс, штанга).

 Конфлікт на цій  основі виникає і в системі  «спортсмен – спортсмен», у видах  спорту, де успішність виступу  залежить від ваги одного із  спортсменів (фігурне катання,  акробатика, синхронні стрибки у  воду і т.д.). Потреби в самозбереженні  – нормальна людська реакція.  Однак, якщо вона набуває гіпертрофовані  риси у одного із спортсменів,  тоді стає причиною конфліктів  як в системі «тренер – спортсмен», так і «спортсмен – спортсмен»  (Марищук В.Л., Пеньковский Е.А.).

 Досягнення рекордних  результатів на сучасному розвитку  спорту неможливо без прояву  граничних, а інколи позаграничних  зусиль. Спортсмен, який не бажає  ризикувати своїм здоров’ям,  на загальному фоні граничної  самовіддачі зі сторони супротивника  або партнерів по команді ризикує:

Информация о работе Ринок фінансових послуг