Виникнувши в навчально-тренувальній
або змагальній діяльності, вони,
в силу вказаних вище причин,
в першу чергу впливають на
відношення до ТЗД, а потім
на міжособисті відносини. В
цьому випадку формула виглядає
так: «конфлікт в ТЗД – відношення
до ТЗД – міжособисті відношення».
Обмеженість в часі, фізичне навантаження,
емоційна направленість на основну
діяльність не дозволяє конфлікту
в цей момент перейти на
міжособистий рівень відношень.
Змінивши відношення до діяльності,
конфлікт, після його закінчення,
обов’язково перейде на міжособисті
відношення. В зв’язку з цим
необхідно зупинитися на одній
із якостей конфлікту – результативності.
Відомо, що по цьому показнику
конфлікти бувають руйнівними
і будівничими. Від того, який
по своїм наслідкам буде конфлікт
в більшості залежить структура
майбутніх міжособистих відношень
і відношень до ТЗД.
Якщо в його основі
лежать причини, які зачіпають
пріоритетні для особистості
соціальні сфери, які потребують
зміни значимих для неї поглядів,
думок і поведінки, тоді конфлікт
призводить до розрушення системи
відносин, а на практиці до
розвалу команди. Негативні міжособисті
відношення, наслідуючи вище наведеній
формулі впливають на індивідуальне
відношення кожного до ТЗД.
Це проявляється в халатності
до особистого і тренувального
режиму, зниженню об’єму та інтенсивності
навантажень, щадящих умовах для
себе на змаганнях і т.д.
Така роль руйнівного конфлікту
у формуванні відношень до
ТЗД.
Якщо мета об’єднуюча
спортсменів,єдність поглядів і
центробіжні сили, які перетворюють
групу людей в команду, виявляться
сильніше руйнівних процесів, тоді
команда «виживе». В міжособистих
відношеннях виникають зовсім
інші вимоги один до одного,
інші сподівання. Слідуючи тій
же формулі оновлені міжособисті
відношення детермінують до ТЗД,
що відобразиться на інтенсивності
тренувальних навантажень, вимогливе
відношення до себе і партнерів
і, як наслідок, зростанню спортивних
результатів.
Така роль будівничого
конфлікту у формуванні відношень
до ТЗД. Для всебічного аналізу
«конфлікт – відношення до
ТЗД» необхідно зупинитися на
такій особливості міжособистих
відношень як формальні і неформальні
відношення. Існування формальних
і неформальних відношень дозволяє
допустити, що в цих сферах
існують конфлікти, природа яких
може бути різною, але вплив
їх на відношення до ТЗД
безсумнівним. Більш того, встановлена
закономірність переносу міжособистих
відношень із однієї сфери
в іншу (Коломейцев Ю.А.). Ця закономірність
характерна і конфліктом. Виникнувши
в одній із них, вони, за законом
«галло-ефекту», впливають на
відношення в іншій. Таким чином,
конфлікт, в якій би сфері життєдіяльності
команди не пройшов він або на пряму, через
міжособисті відношення тієї сфери, де
вини, або за допомогою переносу в іншу
сферу досягає кінцевої цілі – зміни відношень
до тренувальної і змагальної діяльності.
6. Взаємозв’язок соціальних
норм поведінки з відношенням
до тренувальної і змагальної
діяльності
Вперше поняття «норма»
було сформульовано в «Короткому
словнику по філософії» («Короткий
словарь по философии» - М., 1996. –
190 с.), де під цією категорією
розуміється «принципи і правила,
які визначають взаємовідношення
особистості і суспільства». Якщо
поняття «норма» відноситься
до всієї діяльності людей,
тоді поняття «соціальна норма»
повинно відноситься тільки до
напрямку їх суспільної поведінки.
Поведінка спортсменів і команд
на тренуваннях і змаганнях
є прикладом суспільної поведінки
і отже діяльність людей в
цих сферах повинна аналізуватись
з позиції «соціальних норм».
Як елемент суспільної
свідомості соціальна норма –
це завжди правило, вимога суспільства
до особистості, в яких визначені
границі можливого і допустимого
в її поведінці. Особистість,
під впливом ряду вимог і
обмежень, виробляє для себе індивідуальні
правила поведінки, які можуть
співпадати або вступати в
протиріччя з існуючими нормами.
Системний підхід до аналізу
цієї категорії дозволяє зробити
висновок про те, що соціальні
норми представляють триєдинство
наступних елементів:
- суспільної свідомості;
- індивідуальної свідомості;
- погодженість індивідуальних
правил життя з нормами життя.
Від ступеня взаємодії
перерахованих елементів структури
соціальних норм буде залежати
поведінка особистості в рамках
існуючих норм.
Таким чином, за
нашою думкою, соціальні норми
– це вимоги, що пред’явяються
суспільством до поведінки особистості
або соціальних груп, їх діяльності
і взаємовідносинам. Ці вимоги, виражені
у визначених правилах виступають:
а) як засіб орієнтації соціальної
поведінки; б) як засіб контролю
за поведінкою зі сторони суспільства;
в) як засіб самоконтролю.
Індивідуальний механізм
дії соціальної норми передбачає
не тільки її значення, бажання
реалізації, але також волю до
дії і саму дію. Цей механізм
включає особисте схвалення або
осудження вдосконаленого або
передбачуваного здійснитися акту
поведінки. Соціальна норма на
рівні індивідуальної свідомості
і дії виконує свою регуляційну
функцію двояким шляхом – як
стимул акту поведінки, або
як його гальма.
Одним із елементів
соціальної норми є моральні
норми. Ці норми стають регуляторами
поведінки особистості по мірі
того, як вони засвоюються суспільною
думкою, стають загальновизнаними.
Важливим показником суті моральної
норми є принцип обов’язкової
відповідності його мотиву, внутрішньому
прагненню особистості не порушувати
своєю поведінкою інтересів суспільства.
Внутрішнє усвідомлене
сприйняття моральної норми і
дія її в якості мотиву поведінки
є необхідна умова моральноціннісного
вчинку. Отже, моральні норми будуть
дійові лише в тому випадку,
якщо до них підготовлено індивідуальна
свідомість особистості.
В такому випадку
ці норми будуть орієнтувати
людину на добровільне їх використання
в якості спонукання до вдосконалення
вчинків або утримання від
них.
Таким чином, «моральна
норма по відношенню до особистості
виступає понад усе як внутрішній
регулятор її поведінки» (Пеньков
Є.М.). Розглядаючи моральні норми,
з однієї сторони, як вимоги
суспільства до поведінки особистості,
з іншої, як індивідуальну усвідомленість
і необхідність запрограмованої
поведінки слід відмітити, що спортсмен
в умовах тренувань і змагань не завжди
погоджує в собі ці два вектори вимог.
Нерідко його поведінки і вчинки є наслідком
одного із них, який в даній ситуації є
домінуючим. Фанатичне відношення до тренувань
в одних спортсменів викликано не стільки
вимогами суспільства, скільки його усвідомленням
необхідності такого відношення в зв’язку
з підвищенням рангу, запрошенням у провідну
команду і т.д.
В умовах змагань
контроль за моральними нормами
суспільства персоніфікує покладаючи
ці функції на рефері, суддю,
коменданта, комісара змагань і
т.д. Утримуючи поведінку спортсменів
в рамках правил і вимог,
які виробило суспільство, вони
тим самим зберігають себе
від прикладів наслідування агресії,
насилля, нечесним прийомам або
досягнення перемоги будь-якою
ціною і т.д.
Санкції, вироблені
суспільством і закладені в
статут і правила змагань заставляють
спортсмена будувати свої відношення
з партнерами, противниками, суддями,
глядачами так, щоб їх поведінка,
по-перше, не спричиняла негативних
наслідків для самого спортсмена
і команди, по-друге, не несла
моральних витрат для суспільства.
Такий зв’язок між соціальними
нормами і відношення до навчально-тренувальної
і змагальної діяльності.
Таким чином, аналіз
розпочатий з метою доказати
взаємозалежність і взаємовплив
різних елементів клімату показав:
- по-перше, існування впливу
елементів один на одного;
- по-друге, спонтанний
або цілеспрямований вплив на
один із елементів клімату
призводить до зміни не тільки
інших, які не піддавались впливу,
але і всій структурі клімату;
- по-третє, складність
і багатофакторність проблеми, яка
аналізується передбачає окреме
повномасштабне її вивчення.
Висновки:
1. Оптимізація соціально-психологічного
клімату є необхідний процес,
в якому безпосередньо беруть
участь спортсмени і тренери,
а побічно – Міністерство сім’ї,
молоді та спорту, спонсори, меценати,
уболівальники та ін.. Рівень оптимального
СПК обумовлені успішністю діяльності
колективу, значимості майбутніх
змагань і рівнем спортивної
майстерності.
2. Успішність діяльності
– фактор, який розділяє команду
на підгрупи. У кожній підгрупі
формується корпоративний мікроклімат,
який або доповнює загальнокомандний,
або виступає в якості самостійної
категорії.
3. Потреба відноситься
до тих елементів СПК, який
необхідно розглядати як базовий
у формуванні інших елементів
і всього клімату в цілому.
4. Оптимізація СПК може
проходити декількома шляхами:
- шляхом самооптимізації
;
- оптимізації з елементами
управління зі сторони тренера
і лідерів команди;
- шляхом комплексного
підходу, поєднуючого самооптимізацію
і оптимізацію з елементами
управління.
Питання для обговорення
на семінарі:
1. Взаємозв’язок відношення
до тренувальної і змагальної
діяльності (ВТЗД) з міжособистими
відношеннями.
2. Взаємозв’язок відношення
до тренувальної і змагальної
діяльності зі стилем керівництва.
3. Взаємозв’язок відношення
до тренувальної і змагальної
діяльності з особистими якостями
спортсменів і тренерів
4. Взаємозв’язок конфліктів
до тренувальної і змагальної
діяльності.
5. Взаємозв’язок відношення
до тренувальної і змагальної
діяльності з соціально-психологічною
сумісністю.
6. Взаємозв’язок соціальних
норм поведінки з відношенням
до тренувальної і змагальної
діяльності.
2Взаємозв’язок елементів
соціально-психологічного клімату
План лекції
1. Взаємозв’язок потреб
з відношенням до тренувальної
і змагальної діяльності.
2. Взаємозв’язок потреб
з міжособистими відношеннями
в системі «тренер – спортсмен»,
«спортсмен – спортсмен»
3. Взаємозв’язок потреб
зі стилем керівництва.
4. Взаємозв’язок потреб
з особистими якостями спортсменів
5. Взаємозв’язок потреб
з соціально-психологічною сумісністю.
6. Взаємозв’язок потреб
з конфліктністю в спортивному
колективі.
7. Взаємозв’язок потреб
з соціальними нормами.
Взаємозв’язок потреб
з: відношенням до тренувальної
і змагальної діяльності між
особистими відношеннями, стилем
керівництва, особистими якостями,
соціально-психологічною сумісністю,
конфліктністю, соціальними нормами.
Однією з гіпотез
роботи було передбачення про
те, що елементи клімату знаходяться
між собою в стані взаємовпливу.
Для її підтвердження ми спробували
на прикладі деяких елементів
клімату показати принципову
можливість цього процесу. Аналіз
взаємозв’язку елементів можна
розпочати в будь-якому порядку,
у даному випадку це не принципово,
але ми розпочнемо його так,
як вони (елементи) перераховані
раніш.
Взаємозв’язок потреб з
відношенням до тренувальної і змагальної
діяльності
В якості прикладу
розглянемо зв’язок потреб в
самозбереженні (1-й рівень) з одним
із базових елементів СПК –
відношенням до навчально-тренувальної
діяльності. Зв’язок цей полягає
в тому, що спортсмени на тренуваннях
виконує навантаження такого
об’єму та інтенсивності, а
на змаганнях допускає ту долю
ризику, які гарантують йому збереження
життя і здоров’я. Все, що виходить
за межі нормального функціонування
внутрішніх систем викликає охоронну
реакцію організму і психіки
спортсмена (Гиссен Л.Д.). На відміну
від позитивного взаємозв’язку,
коли потреби в самозбереженні
обумовлюють відношення до тренування,
в практиці спортсмена має
місце негативний зв’язок. Спортсмен
свідомо збільшує тренувальні
навантаження або активізує діяльність
організму при допомозі стимуляторів,
не завжди усвідомлюючи наслідки
порушення гомеостазу (рухома рівновага
стану будь-якої системи, яка
зберігається шляхом протидії
порушуючим рівновагу зовнішнім
і внутрішнім факторам. Підтримка
постійності різних фізіологічних
параметрів організму), нехтуючи, заради
досягнення успіху, своїм здоров’ям
і життям. В цьому випадку досягнення
спортивних успіхів, як потреба
вищого порядку, пов’язана з
самоактуалізацією, самовиразом,
блокує потребу нижчого порядку
– самозбереження і виходить на прямий
зв’язок з відношенням до тренувальних
навантажень і змагань.
Описана система поведінки
спортсмена має свою причину.
Фанатичне відношення до тренувань,
без почуття самозбереження, може
бути продиктовано або гіпертрофірованою
потребою в самоактуалізації, самовиразі,
або не менш сильною потребою
1-го рівня (слабка матеріальна
забезпеченість, неналагоджений побут
і т.д.). В наведеному прикладі
ріст спортивних результатів,
як наслідок великої самовіддачі
на тренуваннях, змінює першопочаткову
потребу. Якщо початок занять
спортом може детермінуватися
потребою самовираження, самоактуалізації,
тоді наступні успіхи, які дозволяють
задовільнити першоначальну потребу
можуть висунути на перший
план задоволеність потреби 1-го
або 2-го рівня.