Ринок фінансових послуг

1 Взаємозв’язок відношення до тренувальної і змагальної діяльності з: міжособистими відношеннями, стилем керівництва, особистими якостями, соціально-психологічною сумісністю, конфліктністю, соціальними нормами

План лекції:

1.Взаємозв’язок відношення до тренувальної і змагальної діяльності (ВТЗД) з між особистими відношеннями.          2.Взаємозв’язок відношення до тренувальної і змагальної діяльності зі стилем керівництва.               3.Взаємозв’язок відносин до тренувальної і змагальної діяльності з особистими якостями спортсменів і тренерів.                                                                                                                                                                4.Взаємозв’язок відносин до тренувальної і змагальної діяльності з соціально-психологічною сумісністю.      5.Взаємозв’язок конфліктів з відношенням до тренувальної і змагальної діяльності.                           6.Взаємозв’язок соціальних норм поведінки з відношенням до тренувальної і змагальної діяльності.

1. Взаємозв’язок відношення  до тренувальної і змагальної  діяльності (ВТЗД) з між особистими  відношеннями

 До вивчення даної  проблеми необхідно підходити  з розумінням того, що всі елементи  знаходяться в активному, динамічному  стані і підпадають впливу  надзвичайно великої кількості  об’єктивних і суб’єктивних  факторів. Розглянемо ці взаємозв’язки,  починаючи з елементів «відношення  до ТЗД – міжособисті відношення».

 Встановлено три види  відношень до діяльності (активно-позитивний, індиферентний, пасивно-негативний), кожний з яких має специфічні  зв’язки з міжособистими відношеннями. Зв’язок цей відбувається через  такі категорії, як: система цінностей,  спрямованість, потреб, особистісних  якостей, культури, світогляду, життєвої  філософії і т.д. Беручи участь  в якійсь мірі в кожному  із цих видів, категорії не  тільки характеризують вид, але  і виступають в якості базису, який формує міжособисті відношення.

 Якщо більшість членів  команди має активно-позитивне  відношення до діяльності, тоді  потрібно розуміти, що їх направленість,  система цінностей, потреб, поглядів  і т.д. будуть подібні і в  якісному відношенні однакові. Така  ж ситуація спостерігається в  і тих, чиє відношення класифікується, як індиферентне або пасивно-негативне.  Але те, що складає базис перерахованих  видів відношень є не менш  важливою основою для встановлення  взаємної симпатії, схильності друг  до друга, формуванню позитивних  міжособистих відношень.

 Таким чином, різні  види відношень до ТЗД і  міжособисті відношення взаємопов’язані  загальними психологічними категоріями.  Зміна виду відношень до діяльності  тягне за собою зміни в міжособистих  відношеннях і навпаки. Описана  закономірність не завжди підтверджується  практикою. В індивідуальних видах  спорту негативне або індиферентне  відношення до діяльності не  викликає незадоволення, претензій,  осуд зі сторони спортсменів,  які фанатично тренуються. Їх  реакція на таку поведінку  – байдужа.

 Міжособисті відношення  з такими спортсменами підтверджується  на рівні приятельських з позитивним  емоційним забарвленням.

 Відсутність глибокої  зацікавленості в тім, які і  скільки тренується товариш по  команді – основна риса індивідуального  спорту. Багаторічні тренування  накладають відбиток на психологію  особистості – формуються індивідуалісти, які відповідають лише за себе, свої результати і поведінку.

 В командних видах  спорту, де від слабкої функціональної  підготовки одного-двох спортсменів,  нерідко залежить успішність  виступу колективу, відношення  до діяльності не проходить  повз команди. Розбір і післяматчевий  аналіз виступу допомагає знайти  «стрілочників» в особі спортсменів  з індиферентним або частково  негативним відношенням до тренувальної  і змагальної діяльності. Міжособисті  відношення з ними переходять  на рівень конфліктів і ультиматумів.

 Взаємозв’язок між  відношенням до тренувальної  і змагальної діяльності (ВТЗД) і  міжособистими відношеннями в  системі «спортсмен – тренер»  має свої особливості. Тренеру,  працюючому на будь-якій ланці  спортивної майстерності, не байдужі  відношення його учнів до навчально-тренувального  процесу. Прагнення виховати в  них ідеальне відношення до  занять наштовхується на неприйняття,  опір та ігнорування вимог  деякої частини команди (Бобнева  М.И., Казанкина Т.; Кричевский Р.Л., Рыжак М.М.), що чревато конфліктами  у взаємовідношеннях по «вертикалі».  На цьому процесі лежить відбиток  успішності виступів спортсменів.  З врахуванням цих обставин  коефіцієнти кореляції між ВТЗД  і міжособистими відношеннями  в системі «спортсмен – тренер»  представлені в таблиці 1 двома  плеядами: успішними і неуспішними.  Успішних – 9 чол., неуспішних  – 7 чол.

 Ознаки, по яким утворюються  плеяди успішно і неуспішно  виступаючих спортсменів висвітлені  в попередніх лекціях. Таблиця  демонструє кореляційні зв’язки  в залежності діяльності. В успішно  виступаючих спортсменів високі, у неуспішних – низькі або  від’ємні кореляційні зв’язки  між відношенням до тренера  і відношенням до тренувального  процесу. Високі оцінки тренера  по гностичному, емоційному і  поведінковому компонентам зі  сторони успішно виступаючих  спортсменів переноситься на  відношення до тренувальної і  змагальної діяльності.

2. Взаємозв’язок відношення  до тренувальної і змагальної  діяльності зі стилем керівництва

 Ряд досліджень в  промислові і спортивні психології  вказують на тісний зв’язок  між відношенням до діяльності  і стилем керівництва (Журавлёв  А.Л., Здравомыслов А.Г., Ядов В.А., Коломейцев Ю.А., Лалаян А.А., Москвин  И.В.). Однак, у цих працях не  враховувався той факт, що відношення  до ТЗД неоднорідно. За нашою  думкою кожній формі відношень  повинен відповідати свій стиль  керівництва. Використання одного  стилю до різних форм відношення  до діяльності – педагогічно  помилково і психологічно невірно.  До спортсменів з активно-позитивною  формою не може бути використаний  авторитарний стиль. Їх фанатичне  відношення до тренувань потребує  не в контролі, «підхльостуванні»,  викриках, а в порадах, допомозі  і стримуванні від перенавантажень.  Ліберально-демократичний стиль  малоефективний в роботі з  тими, чиє відношення класифікується, як індиферентне або пасивно-негативне.  Спортсмени з таким відношенням  потребують в жорсткому контролі, увазі, стимуляції. В той же  час, тривале використання одного  стилю веде до формування у  спортсменів стійких якостей  особистості. В одних видах  це виправдано, в інших – ні. Виправдано тоді, коли стиль керівництва  формує якості, які допомагають  сформуватися оптимальному відношенню  до діяльності. Ефективність впливу  стилю на відношення до діяльності  схильна впливу ряду об’єктивних  і суб’єктивних факторів, серед  яких успішність виступу в  змаганнях грає провідну роль. Кореляційний аналіз, проведений  з метою виявлення взаємозв’язку  між різними стилями керівництва  і самооцінкою, взаємооцінкою  і оцінкою тренера по відношенню  до тренувальної і змагальної  діяльності (ВТЗД) показав опосередкованість  зв’язку цих категорій успішністю  виступу спортсменів. Результати  роботи представлені в таблиці  2.

Встановлений об’єм роботи не дозволяє дати інтерпретацію кожному  коефіцієнту в таблиці, в зв’язку  з цим зупинилися лише на тих, які  ярко відображають існування зв’язку. Так, наприклад, високий від’ємний  коефіцієнт кореляції між ВТЗД і  елементами директивності в стилі  керівництва (- 0,619) в групі успішних свідчать про те, що чим кращі  відносини до діяльності успішн6о  виступаючих спортсменів (4,34 бали із 5-ти по критерію взаємооцінок), тим  менше авторитарності в діях тренера.

 Позитивний коефіцієнт  кореляції (0,457) між ВТЗД і елементами  директивності в стилі керівництва  неуспішними свідчать про те, що низька оцінка, отримана ними  від групи за відношення до  діяльності (3,42 бали із 5-ти) співпадає  з низькою оцінкою їх відносин  до тренувального процесу зі  сторони тренера (2,9 бали). Така  оцінка неуспішних по критерію  ВТЗД не може не супроводжуватись  підвищеною жорстокістю і авторитарністю  у відношенні цієї категорії  спортсменів.

 Порівняльний аналіз  авторитарності тренера в роботі  з успішними (1.7 бали) і неуспішними  (25 балів) дозволив встановити  статистично значиму різницю  між цими величинами (t=2,8, при p<0,05).

 В позиції №3, де  коефіцієнт кореляції між оцінками  тренера успішних по ВТЗД і  елементами директивного стилю  рівний – (- 0,726), що має місце  від’ємний зв’язок інтерпретується  наступнім чином: тренер не  приймає авторитарних методів  керівництва з тими, кого він  високо оцінює по ВТЗД. А позитивний, хоча і низький, коефіцієнт  по цій позиції у неуспішних (0,214) свідчать про існуючі у  тренера тенденції використовувати  авторитарні методи до тих,  кого він низько оцінює по  критерію ВТЗД. У руслі заданого  алгоритму інтерпретацією легко  розшифровуються всі інші коефіцієнти  кореляції.

3. Взаємозв’язок відносин  до тренувальної і змагальної  діяльності з особистими якостями  спортсменів і тренерів

 Два елементи СПК  – відношення до навчально-тренувальної  і змагальної діяльності і  особисті якості взаємопов’язані  і взаємообумовлюють друг друга.

 Такі характеристики відносин до ТСД як: запізнення і неявка на тренування, симуляція активності, невиконання частини тренувального завдання, демонстрація фальшивих травм, хвороб – є тими суб’єктами відношень, в яких проявляється особисті якості.

 У випадку негативного відношення до ТЗД такими якостями є: небажання випробовувати стрес, зустрічатися з протиборством противників, лінь, відсутність дисципліни, небажання тренуватися з повною віддачею.

 Прояв вищеперерахованих  якостей протягом визначеного  періоду, веде їх до укріплення  в структурі особистості і  формуванню стійких рис. Вплив  цих якостей на відношення  до ТЗД негативним чином позначається  на результативності спортивної  діяльності. Однак, вплив їх на  клімат викликає неоднозначні  зміни останнього. В тих випадках, коли ці риси присутні у  декількох членів колективу –  можлива конфронтація і формування  негативного СПК. Коли перераховані  якості характерні більшості  або всьому колективу – відношення  характеризуються взаєморозумінням  і клімат задовольняє усіх. Але  в тому та іншому випаду  ефективність діяльності колективу  буде дуже далека від потенціальних  можливостей.

4. Взаємозв’язок відносин  до тренувальної і змагальної  діяльності з соціально-психологічною  сумісністю

 Раніше розкривалось  питання про СПК як про систему,  здатну до самостійної регуляції.  В рамках цієї концепції необхідно  говорити про міжелементні зв’язки,  які є необхідною умовою формування  СПК. Взаємозв’язок сумісності  з відношенням до ТЗД лежить  в руслі вищеназваного теоретичного  підходу. Однак, сумісність –  фактор похідний від міжособистої  взаємодії, опосередкованої нею  і залежить від неї. В той  же час, сумісність приймає  участь в зворотньому процесі  – формує і обумовлює характер  міжособистих комунікацій.

 Аналізуючи систему  «сумісність – міжособисті відношення»  неможна не звернути увагу  на факт існування в структурі  сумісності трьох компонентів:  психологічної, психофізіологічної  і соціальної сумісності. Всі  вони приймають участь в утворенні  міжособистих зв’язків, але степінь  їх участі різна. Один вид  сумісності буде домінувати, визначаючи  тим самим характер відношень  (Коломейцев Ю.А.). Міжособисті контакти, які виникли під таким впливом,  обумовлюють характер відношень  до ТЗД.

 Таким чином, всі  три компоненти сумісності в  різній пропорції через міжособисту  взаємодію і спілкування детермінують  відносини до ТЗД. З врахуванням  цього можна прогнозувати характер  майбутніх відносин до ТЗД.  Так, наприклад, якщо в міжособистих  контактах серед визначеної частини  команди переважає психофізіологічна  сумісність, тоді відношення до  ТЗД буде характеризуватися зусиллями  членів команди над тим, щоб  виробити одночасну реакцію, темп  виконання тих або інших елементів,  швидкість мислення, вибір партнера  по інертності – рухомості  нервових процесів і т.д. Якщо  переважає психологічна сумісність, тоді відношення до ТЗД формується з врахуванням взаємних симпатій, сінтонії, переваг, екзальтованих почуттів і т.д.

5. Взаємозв’язок конфліктів  з відношенням до тренувальної  і змагальної діяльності

 В соціальній психології  спорту відомо 4 види конфліктів: соціальний, міжгруповий, міжособистий, внутрішньоособистий (Коломейцев  Ю.А.).

 Роль кожного із  них у формуванні відношення  до ТЗД різна. Міжособистий  конфлікт сильний каталізатор  міжособистих відношень.

 Цю функцію конфлікту відмічають багато дослідників, які встановили, що в процесі конфлікту і після нього міжособисті відношення зазнають значних змін. Змінені міжособисті відношення роблять вплив не тільки на діяльність, але й на усі ті процеси, які передують їм, зокрема, на відношення до навчально-тренувальної і змагальної діяльності (Коломейцев Ю.А.). Таким чином, весь зв’язок вистроюється по наступній формулі «міжособисті відношення – конфлікт – міжособисті відношення – відношення до ТЗД». Ця формула пояснює зв’язок конфлікту з ТЗД тоді, коли конфлікт і ТЗД відстають один від одного по часу. Але практика знає немало прикладів, коли конфлікт виникає в процесі самої діяльності (тренування або змагання) не встигаючи змінити міжособисті відношення, тим більше їх сформувати. Такі конфлікти виникають з стислі відрізки часу і супроводжуються бурхливими емоціями, афектною, алогічністю проступків.