Ринок фінансових послуг

 Якщо причиною конфлікту  в систему «команда — тренер»  є команда (її поведінка і  відношення до діяльності, фанатизм, самовіддача і т.д.), тоді назріваючий  конфлікт майже виключає скритну  форму його протікання. Тренер  оперативно приступає до усунення  причин, які заважають повноцінним  тренуванням, відкрито іде на  конфронтацію, розуміючи, що тільки  так він може поміняти систему  цінностей в команді, змінити  установку, поведінку, норми і  вимоги до себе кожного її  члена.

 Причинами конфлікту  в системі «команда — тренер»  можуть бути:

- особисті і професійні  якості тренера;

- відношення тренера до  своєї професії;

- відношення тренера до  команди і до кожного її  члена;

- взаємовідношення тренера  з лідером команди;

- відношення команди до  навчально-тренувального процесу;

- поведінка команди на  змаганнях;

- відношення команди до  тренера;

- відношення команди до  режиму і дисципліни в неформальній  сфері спілкування.

 Конфлікт в системі  «тренер - спортсмен» або конфлікт  «по вертикалі»

 На відміну від конфлікту  «команда – спортсмен» конфлікт  в системі «тренер – спортсмен»  існує в скритій формі в  тих випадках, коли негативні  емоції, незадоволення, дратування  і агресія виникає у спортсмена  відносно дій, вчинків, рішень, особистих і професійних якостей  тренера. У зв’язку з положенням  тренера, віком, статусом, роллю  спортсмен до деякої пори не  наважується на відкриту конфронтацію, стримує емоції, вистроює безконфліктні діалоги і спілкування. Такій поведінці сприяє і усвідомлене своєю професійною, а інколи і матеріальною залежністю від тренера (включення в склад збірної з наступними поїздками на збори, змагання, підписання контракту і т.д.).

 Однак наростаюча внутрішня  напруга, негативне сприйняття  образу тренера чекає випадку,  свого роду «детонатора» у  вигляді сварливого слова, розносу  або чергового непристойного  вчинку з його сторони, щоб  пройшов емоційний спалах, вибухнув  конфлікт.

 Вихід із конфронтації  може бути наступним:

- розрив відношень і  перехід спортсмена до другого  тренера;

- відрахування спортсмена  тренером за порушення субординації;

- зміна поведінки, особистих  якостей, звичок, відношення до  професійних обов’язків «винуватця»  конфлікту – тренера;

- відкритий діалог тренера  і спортсмена, який знімає претензії  і незадоволеність останнього.

Конфліктна ситуація в  системі «тренер – спортсмен» окрім закритої форми може мати і  відкриту. Виникає це у випадку, коли причиною конфлікту є спортсмен  – його поведінка, професійні здібності, відношення до діяльності, бійцівські якості і т.д. Ініціатором конфлікту  в силу положення, який займає в ієрархічній  структурі команди виступає тренер. Порушення дисципліни, низька самовіддача, пошук щадящих режимів спортсмени (скрита лінь) – повинні стати  предметом принципових розглядів, навіть до використання санкцій. Педагогічний процес не терпить зволікань. В таких  випадках тренер свідомо іде на конфлікт з метою зміни і переоцінки цінностей спортсменами.

Конфлікт вичерпується якщо відношення спортсменів до тренувань  та змагань приходить у відповідність з вимогами тренера.

В тактичному плані конфлікти  діляться на виправдавші себе досягнутою метою і не виправдавші.

З точки зору результативності конфлікти можуть бути мобілізуючими і дезорганізуючими.

З етичної сторони можна  говорити про морально прийняті і  неприйняті форми прояву конфліктів (Бойко В.В., Ковальов А.Г., Панфьоров  В.Н.). В монографії Коломейцева Ю.А. «Взаємовідносини в спортивній команді» (1984 р.) викладено погляд не тільки на виникнення конфліктів, але і підстави, по яким їх можна структурувати.

Внутрішньоособистий конфлікт характеризується внутрішньою боротьбою  двох або декількох взаємовиключаючих  категорій (боротьба обов’язку і  бажання, потреб і нормативних вимог і т.д.).

В результаті виникнення протиріч особистість зазнає внутрішній дискомфорт, психологічну напругу і тривогу, які продовжуються до моменту  прийняття рішення на користь  однієї з протиборствуючих потреб. Прийняте рішення веде до пониження  невротичної тривоги. В спортивній практиці ці конфлікти нерідко виникають  при переході гравця із однієї команди  в іншу, коли бажання піти вступає  в протиріччя з моральними нормами  – вдячним перед тими, кого доведеться покинути. Окрім руйнівності, цей  конфлікт несе і творчі починання.

В конфлікті цього класу  спортсмени вчаться долати фруструючі бар’єри, прогнозувати і передбачати  наслідки своїх дій.

2. Причини виникнення  і розвиток конфліктів

 Конфлікти всіх класів  мають причини виникнення. Наші  дослідження впливу конфліктів  на результативність спортивної  діяльності і соціально-психологічного  клімат, проводились з орієнтацією  на міжособистий конфлікт. При  розгляді цього питання зроблений  аналіз утворення міжособистісних  конфліктів. Не дивлячись на вражаючий  перелік вони піддаються класифікації. В монографії Коломейцева Ю.А.  «Взаємовідносини в спортивній  команді» (1984 р.) вони об’єднані в  13-ть основних груп, які представлені  нижче:

2. Рівень специфічних  і професійних якостей, які  лежать в основі спортивної  майстерності. Неоднакова фізична  і технічна підготовка членів  спортивних команд в екстремальних  ситуаціях стає причиною, яка  викликає претензії, звинувачення або відмову від спільних дій.

3. Стать, вік і ростовагові  показники спортсменів (акробатика, фігурне катання, гімнастика та  ін.)

4. Різниця в психофізичних  характеристиках. Різна швидкість  переробки інформації і мислення, різний темп і ритм виконуваних рухів.

5. Якості особистості  взаємодіючих сторін. В формальній  сфері спілкування у тренерів:

- схильність до конфліктної поведінки;

- стремління до влади;

- низькі моральні потенціали  особистості;

- відсутність витримки і терпіння;

- грубість і безтактність  в спілкуванні з учнями;

- помилки в прогнозуванні результатів;

- суб’єктивізм і пристрасть  в оцінках;

- надмірна жорстокість і строгість.

У спортсменів:

- відсутність виконавської  дисципліни;

- відсутність здібності самовіддано тренуватись;

- невміння переносити (терпіти)  максимальні навантаження;

- небажання принести себе в жертву командним інтересам;

- відсутність бійцівських  якостей.

Деякі із цих якостей викликають значний відсоток конфронтації в  системі «тренер – спортсмен». За даними, які ми маємо, 48% конфліктів в індивідуальних видах спорту (плавання, стрибки у воду, легка атлетика) і 53% в командних видах спорту (водне поло, волейбол, гандбол) проходить  із-за недисциплінованості спортсменів  Порушення спортивного режиму викликає конфлікти в 48% випадків в індивідуальних видах спорту і в 13% випадках в  ігрових.

До особистих якостей, здатних викликати конфлікт в  неформальній сфері спілкування  слід віднести:

- заздрість, ревність, нездатність до співчуття і переживання;

- низька емпатія, нездатність  проникнути в душевний світ  ближнього;

- підвищена зарозумілість, високомір’я, гоноровість;

- нещирість і зарозумілість  в зв’язку з невдачами товаришів  по команді;

- меркантильність, стремління до особистої вигоди;

- агресивність і грубість  в спілкуванні;

- упередженість в оцінках, відсутність справедливості;

- схильність до конфліктної  поведінки.

Відносно останньої якості слід сказати, що схильність до конфлікту  у окремих індивідів зменшується  за рахунок оптимізації їх положення  в системі міжособистих зв’язків, залучення їх в активне життя колективу.

Успішна адаптація людини з міжособистого оточення допомагає  компенсації окремих несприятливих  рис особистості. За результатами дослідження  Н.В.Гришиної «конфліктних» людей  в ситуації, коли їх інтереси вступають  в протиріччя з інтересами оточуючих, по досягненню виключно особистих цілей.

6. Соціальна, психологічна  і психофізіологічна несумісність між спортсменами і тренером.

7. Неадекватне спілкування:

- форма міжособистого  звернення і манера поведінки;

- невиправдане чекання;

- низький культурний рівень  і інтелект, недолік у вихованні;

- неадекватність покарань  тренера здійсненим спортсменами проступків.

8. Негативні психічні  стани:

- підвищена емоційна збудливість,  нервозність;

- пасивність – агресивність;

- фізична і психічна  втома.

9. Причини спортивного – виробничого характеру:

- низький стан навчально-тренувальної  бази і обладнання;

- незадовільні умови проживання  і харчування на навчально-тренувальних зборах;

- відсутність на спортивній  базі гігієнічних умов.

10. Причини організаційного і професійного характеру:

- низька організація і  ведення занять;

- відсутність моральних і матеріальних заохочень;

- форсування тренувальних  навантажень;

- відсутність гласності  у вирішенні питань комплектування команди.

11. Група причин побутового  характеру:

- незадоволеність побутовими і матеріальними потребами;

- конфлікти в сім’ї  і близькому оточені.

12. Зміни ієрархії структури  групи, перерозподіл ролей, функцій і статусів.

Цей процес проходить, як правило, з приходом в колектив нових членів. Група робить спробу нав’язати новачку  виконання самих непрестижних функцій, чекаючи повного підпорядкування  існуючим нормам. Якщо новачок проходить  «випробувальний строк» успішно, група  признає його в якості свого, якщо ні – виникає конфлікт. Таким  чином, група балансує весь набір  функцій і засобів, прав і обов’язків, влади і відповідальності. Однак, шлях до такого балансу завжди ускладнений  конфліктами. Виникнення конфлікту  по причині «пов’язування виконання  непрестижних функцій» тісно пов’язаних з суб’єктивною оцінкою степені  значимості протиріч для індивіду. «Саме суб’єктивна значимість цінностей, які є джерелом протиріч грають вирішальну роль в тім, чи виникне конфлікт» (Гришина Н.В.).

13. Пересиченість спілкуванням.

Віддаленість спортивних баз від населених пунктів  ставить спортсменів і тренерів в умови відносної депривації (позбавлення людини сенсорних вражень), залишає звичного ритму міського життя, психологічного і емоційного навантаження. З позиції вирішення  техніко-тактичних задач – умови  зборів ідеальне місце для цієї роботи. Але довге перебування в умовах ізоляції, викликає нервозність в  поведінці, роздратованість в спілкуванні, безпричинне незадоволення всім, що потрапляє в орбіту уваги. Відсутність  звичного кола спілкування, компенсується  підсиленням міжособистісних відношень  в середині самої групи, але до відомих меж. Звуження кола спілкування  і його поглиблення швидко вичерпує інформаційну цінність кожного члена  групи, після чого настає насиченість  спілкуванням.

 Багатократні контакти  з одними і тими ж особами,  повторність обговорюваних тем,  обмеженість у новій інформації  провокує виникнення і розвиток  конфліктів. Серйозність проблеми  підтверджується даними, отриманими  психологами в колективах далеких  від спорту, але виконуючих діяльність  в умовах ізоляції. Ведучи спостереження  за працівниками метеостанції, полярниками,  мандрівниками, моряками їх вдалось  встановити достатньо типові  для цих людей реакції –  нестійкість настрою, тривожність,  депресію, роздратованість і порушення циклу «сон –неспання» (Анцупов А.Я., Шіпілов А.І.).

 Окрім цих змін ряд  психологів відмітили такі симптоми, як «ослаблення пізнавальної  здібності» (погіршення пам’яті,  уваги, зниження швидкості переробки  інформації, втрата інтересу до  роботи) і «прояв ворожості» (підозра,  конфліктність, незадоволення)  (Хрящева  Н.Ю.). Досвідчені тренери при появі  нервозності у відношеннях і  неадекватної емоційної реакції  до них зі сторони учнів,  в одних випадках намагаються  перервати свої взаємовідносини  з ними (тимчасово), в інших –  урізноманітнити побут, дозвілля, характер тренувальних завдань.  Ці і подібні їх заходи усувають  конфліктність і наслідки групової  ізоляції.

14. Характер тренувальних навантажень

Загальновідомо, що тренувальне  навантаження розподіляється по п’яти  зонам інтенсивності. Тренування в  цих зонах пред’являє визначені  вимоги не тільки до фізичних, але й  психічних систем організму. Дослідження  цієї проблеми на плавцях, куди входили  члени збірної команди Республіки Бєларусь, дозволило встановити залежність міжособистісних відношень і  конфліктність від характеру  навантажень. Емоційна реакція на навантаження вивчалась по щоденникам спортсменів  і усному їх звіту, фіксованому спостереженню, в бесідах з тренером. Втягуючий  етап підготовки,який займав три місяці, плавці «пройшли» на об’ємі в 515 км. 378 км з них або 73,3% від загального об’єму вини тренувались в 1 і 2 зонах  інтенсивності (70% від субмаксимальної). 122 км або 23,7% загального об’єму плавали  в 3-й зоні (80-85% від субмаксимальної  інтенсивності), 10 км (2%) – в 4-й зоні (90-95% від субмаксимальної), 5 км (1%) – 5-й зоні (з інтенсивністю в 100%). При виконанні навантажень з  такою інтенсивністю обстановка в команді була спокійною в міжособистих відношеннях між спортсменами, спортсменами і тренером, не відмічалось роздратування і нервозність. Тренувальні завдання сприймались як обов’язкові до виконання. В основному етапі підготовки доля навантаження в 1-й і 2-й зонах понизилась до 122 км або 45% від загального об’єму. В 3-й зоні проплили 118 км (43%), в 4-й – 26 км (9,5%), в 5-й – 6 км (2,2%). На цьому етапі в емоційній сфері плавців проходять зміни. Появляється роздратованість і неврівноваженість в поведінці. На фрустуючі (психічний стан переживання невдач) фактори спортсмени реагують агресивно. Репліки, гумор, розіграші не завжди знаходять розуміння, викликаючи неадекватну реакцію. В міжособистісних відношеннях виникають короткочасні різноголосся, які не мають серйозних наслідків. З тренером в цей період конфліктів не виникає. Заплановане навантаження виконується з розумінням необхідності, без вираження і коментарів

 Передзмагальний етап (етап важкого тренування) тягнеться  майже місяці. В перші два тижні  різко збільшується об’єм тренувань,  в анаеробній зоні, з 9,5% до 31% (див.  табл. 1). Одночасно падав загальний  об’єм навантаження – з 272 км до 124 км. На другому тижні  таких тренувань спортсмени починають  нервувати, злитися, проявляти  нестриманість у спілкуванні.  Виникають міжособистісні конфлікти  «по дрібницям» (взяв не свою  плавальну дошку, встав не там  на поворотний щит і т.д.). Після  тренувань сварки щезають. Розпорядження  і команди тренера на цьому  етапі виконуються, але з незадоволенням  і коментарями. З’являються симптоми  порушення сумісності на «вертикальному»  і «горизонтальному» рівнях.