Ринок фінансових послуг

Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Февраля 2013 в 15:14, лекция

Описание работы

Встановлено три види відношень до діяльності (активно-позитивний, індиферентний, пасивно-негативний), кожний з яких має специфічні зв’язки з міжособистими відношеннями. Зв’язок цей відбувається через такі категорії, як: система цінностей, спрямованість, потреб, особистісних якостей, культури, світогляду, життєвої філософії і т.д. Беручи участь в якійсь мірі в кожному із цих видів, категорії не тільки характеризують вид, але і виступають в якості базису, який формує міжособисті відношення.

Содержание

1.Взаємозв’язок відношення до тренувальної і змагальної діяльності (ВТЗД) з між особистими відношеннями. 2.Взаємозв’язок відношення до тренувальної і змагальної діяльності зі стилем керівництва. 3.Взаємозв’язок відносин до тренувальної і змагальної діяльності з особистими якостями спортсменів і тренерів. 4.Взаємозв’язок відносин до тренувальної і змагальної діяльності з соціально-психологічною сумісністю. 5.Взаємозв’язок конфліктів з відношенням до тренувальної і змагальної діяльності. 6.Взаємозв’язок соціальних норм поведінки з відношенням до тренувальної і змагальної діяльності.

Работа содержит 1 файл

1 Взаємозв.docx

— 93.79 Кб (Скачать)

- ніколи не досягти  результатів світового класу;

- викликати критику своїх  дій зі сторони тренера, з  можливістю виключення із основного  складу команди;

- сформувати негативне  відношення до себе товаришів  з перспективою розриву відношень.

 Потреби спортсменів  і тренерів на 4-му і 5-му рівнях  можуть викликати конфлікт як  в системі «тренер – спортсмен», так і «спортсмен – спортсмен».

 Потреба тренера в  самоактуалізації і самовиразі (5-й  рівень) через успішний виступ  своїх учнів завжди пов’язано  з нав’язливою ідеєю регламентувати  їх розпорядок життя, побуту, навчання, дозвілля, режим тренувань і т.д.  Ці дії не завжди знаходять  розуміння серед спортсменів,  життєві цілі яких бувають  зовсім не схожими від тренерських.  Свій самовираз і актуалізацію  вони можуть пов’язувати з  навчанням у вищому навчальному  закладі, бізнесом, музикою, управлінням  і т.д., що буде стримуючим фактором  при вимозі жертовності у відношенні  до спорту.

 Різне бачення своєї  самоактуалізації і самовиразу, різні підходи до її реалізації  призводять до суперечності, конфліктам  або розриву відношень в системі  «тренер – спортсмен».

 Аналогічні процеси  на основі несумісності потреб 4-го і 5-го рівнів відбувається  і в системі «спортсмен –  спортсмен», сприяє поділу команди  на 2-3 підгрупи або виникненню  конфлікту, який дезорганізує  діяльність всієї команди.

 Такий зв’язок потреб  всіх рівнів з між особистими  конфліктами в системах «тренер  – спортсмен», «спортсмен – спортсмен».

Взаємозв’язок потреб з  соціальними нормами

 Дослідження з даної  проблематики дозволили встановити  існування опосередкованої залежності  між потребами і соціальними  нормами. В якості проміжної  ланки цього зв’язку виступають  засоби і методи досягнення  потреб, їх законність і відповідність  суспільної моралі.

 Досягнення потреб  у відповідності з соціальними  нормами проходять наступні етапи:

- усвідомлення потреб  і степені її несуперечливості  моралі і моральності колективу;

- усвідомлення методів  і засобів її досягнення, відповідність  їх нормам і вимогам суспільства; 

- практична діяльність  по досягненню потреб в рамках  законності;

- корекція в методах  і засобах на шляху досягнення  потреб;

- корекція в потребах.

 Неможливість володіти  бажанням заставляє міняти або  шляхи, які ведуть до досягнення  цілі, або саму ціль. Потреба, досягнута  без порушення моралі, моральності  і соціальних норм викликає  особисте задоволення і схвалення  суспільства.

 Потреби, досягнуті  з порушенням вищеназваних вимог  викликає осуд зі сторони громадськості,  але не завжди особисту незадоволеність.  Все залежить від моральних  основ особистості. Відсутність  законних шляхів, які ведуть до цілі, провокує її досягнення в обмін на категорію совісті і пропонує сприймати предмет володіння, як заслужене і обов’язкове винагородження.

 Моральний нігілізм  в таких випадках формує поблажливе  відношення до громадських осуджень.

 Загальноприйнятий в  спорті термін «проявити бійцівські  якості» передбачає граничну  самовіддачу, подолання болю, втоми,  відсутність сил і т.д. Подібна  поведінка, якщо вона заохочується  тренером, глядачами, засобами масової  інформації – стає нормою для  команди і кожного її члена.  Відказ від наслідування такої  норми в екстремальній ситуації  викликає осудження, неприязнь,  конфронтацію з тим, хто порушив  границі загальноприйнятих стандартів.

 Так, потреба в самозбереженні (1-й рівень), якщо вона досягається  одним із членів команди, самовільним  встановленням щадящого для себе  режиму тренувань, утворює психологічний  вакуум і напругу навкруги  такого спортсмена не тільки  тому, що він порушив норми  моралі, встановлені в колективі,  але і тому, що його відмова  від граничних зусиль лягає  додатковим фізичним і психологічним  навантаженням на останніх на  шляху досягнення колективної  потреби. Порушувати верхні –  не дозволяє індивідуальне відчуття  самозбереження, порушувати нижні  – страх перед колективним  осудженням і особиста совість.  Спортсмени, які знижують темп, швидкість  і зусилля в експериментальних  ситуаціях з метою уникнення  болю, в очах команди предстають  людьми слабовільними, з загостреною  егоїстичною чутливістю до свого  здоров’я з нашкодуванням фізичного  стану товаришів по команді.

 Сарказм і неприязнь  до таких спортсменів переростає  в стійке негативне відношення, на основі якого формується  низький статус (статус аутсайдера). Так зверхпотреба в самозбереженні  призводить до порушення соціальних  норм колективу, яке без мір  педагогічної профілактики викликає  конфлікти з наступним розривом  відношень між командою і аутсайдером.  Аналогічні зв’язки виявляється  між потребами всіх рівнів  і соціальними нормами.

 Так, потреби в самозбереженні  і самоактуалізації (5-й рівень) заохочується  командою до тих пір, поки  ця потреба не перейде границі  загальнолюдської моралі, моральності  і соціальних норм даного колективу.  Гіпертрофована тяга до самовираження  готовить основу для «розквіту»  таких якостей, як: нарцисизм,  егоїзм, винятковість та ін.., що  протирічить нормам співжиття,  але не протирічить зародженню  центр обіжних сил.

Питання для обговорення  на семінарі:

Зв’язок потреб з:

- відношенням до тренувальної  і змагальної діяльності;

- міжособистими відношеннями  в команді і в системі «тренер  – спортсмен»;

- стилем керівництва;

- особистими якостями  спортсменів і тренера; 

- сумісністю;

- конфліктністю;

- соціальними нормами.

3 Конфлікти в спортивній  діяльності

План лекції:

1.Поняття «конфлікт». Види  конфліктів.

2.Причини виникнення і  розвитку конфліктів.

3.Попередження, розвиток, розв'язання  і вихід із конфлікту.

4.Вплив конфлікту на  ефективність спортивної діяльності.

5.Конфлікти в структурі  соціально-психологічного клімату  спортивного колективу.

1. Поняття «конфлікт». Види  конфліктів

 Розвиток суспільства,  колективу, особистості неможливо  без боротьби протилежних ідей  і позицій, зіткнення різних  точок поглядів і думок, подолання  суперечностей, застою і відсталості. Зміст спортивної діяльності, її головна змістовна сторона заключається в прагненні спортсмена або команди до переваги над супротивником. Перевага досягається в результаті суперництва в технічній і тактичній майстерності, психологічній і фізичній підготовці. В спорті, як і в будь-якій іншій соціальній системі, прогресивне відстоює право на існування в боротьбі, в подоланні консерватизму в сталих поглядів. Прийняття нових ідей і відмова від старих завжди супроводжується колізіями, переростаючими інколи в скриті або відкриті конфлікти.

 В теорії психології під конфліктом розуміють «дії одночасно рівної сили, або протилежних, несумісних в даній ситуації тенденцій, мотивів, інтересів, типів поведінки».

 Аналогічну точку зору висказують Г.Ложкін, Н.Пов'якель. За думкою інших авторів, під конфліктом потрібно розуміти «зіткнення протилежних інтересів, цілей і засобів їх досягнення, бажань і потяг на грунті суперництва» (Будзен П.В.). За нашою думкою конфлікт — це взаємне не сприйняття поглядів, інтересів, оцінок людей, подій і вчинків, розбіжність у питаннях моралі, моральності і методах досягнення мети. В дослідженнях останніх років і літературі по даній проблемі визначились такі види конфліктів як: соціальний, міжгруповий, міжособистистий і внутрішньоособистий.

Під соціальним конфліктом слід розуміти масове зіткнення на релігійному, соціальному, ідеологічному  або національному грунті. В спорті цей конфлікт нерідко виникає  серед вболівальників і провокується міжнаціональними спортивними зустрічами.

 Міжгруповий конфлікт  стосовно до спортивної діяльності  має повне право називатися  міжкомандним конфліктом.

Міжкомандний конфлікт спостерігається  в навчально-тренувальному процесі, на змаганнях і поза ними. В умовах змагань міжкомандний конфлікт обумовлений  боротьбою декількох команд за перемогу або призове місце, бали і очки, які забезпечують високий рейтинг  і який дозволяє брати участь в  змаганнях більш високого рангу. Міжкомандний конфлікт — це зіткнення  інтересів і потреб членів конкуруючих  спортивних колективів, які зазнають загрозу від своїх супротивників  в обранні морального і матеріального  виграшу.

 Загроза в задоволені  своїх потреб обумовлює:

- ворожість окремих членів  команди до джерела загрози  (ображення і фізичні дії у  відношенні гравців команди супротивників,  суддів, вболівальників);

- внутрішньокомандну солідарність;

- усвідомлення індивідом  своєї приналежності до команди.  Поява відчуття «ми» і «вони»;

- непроникливість командних  границь;

- вплив міжкомандної конкуренції  на соціальну дистанцію членів  цих команд;

- зниження відхиленої  поведінки індивідом під дією  групових норм своєї команди;

- покарання і остракізм  (вигнання) членів команди, які  допустили відхилення від групових  норм або порушуючих відданість  команді.

 Міжособистий конфлікт  — це зіткнення інтересів і  поглядів двох або більше особистостей, несумісність їх моральних основ  і норм поведінки, потреб і  цінностей. Цей вид конфліктів  проходить як між спортсменами  різних команд, так і всередині  однієї команди.

 Міжособистий конфлікт, як крайня форма негативних  відношень, загострює протиріччя  і незлагоду, підвищує емоційне  збудження і психологічну напругу  конфліктуючих. Подібний стан  заважає розумінню змісту слів  і вчинків, загострює відчуття  образи і незадоволеності. Все  залежить від глибини конфлікту,  яка коливається від незначних  сутичок до серйозних зіткнень, загрожуючих самому існуванню  відношень і взаємодій (Гришина  Н.В.).

 При довгій участі в конфлікті виробляються специфічні якості, серед яких найпоширенішими є іпохондрія (синдром, який характеризується підвищеним необгрунтованим побоюванням за стан свого здоров'я) і підозрою. Подальше перебування в цьому стані загрожує розвитком неврозів, психопатії та інших форм психологічного розладу. Гостро переживаючи свої почуття і страждання, конфліктуючі розробляють шляхи і засоби такої взаємодії на психіку опонентів, які б були еквівалентні або перевершували особисті. Розвивається негативна емпатія (співпереживання) — здібність відчувати степінь переживань супротивника в нанесенні йому дозованих страждань (так називаємий емоційний садизм).

 Різновид міжособистих  конфліктів

 В закордонній літературі (з точки зору функцій) розглядається  два види конфліктів: конструктивні  і диструктивні. Рахується, що  конструктивні конфлікти корисні,  оскільки попереджують «застій»  індивідуального або групового  життя і стимулює його рух  вперед. Західні психологи прийшли  до висновку: основна ціль складається  не в попередженні і усуненні  конфліктів, а в направленні їх  в русло продуктивності.

 Безперечний інтерес  викликає підхід у вивченні  конфліктів з позиції специфічних  підстав. Згідно цієї концепції  вони діляться на: конфлікти з  використанням насилля і без  них, по складу учасників і  їх кількості, масштабу гостроти  і т.д. З точки зору цілей,  можна казати про конфлікти,  які пригнічують особисті, групові  і громадські цілі.

 В залежності від  емоційного стану учасників протиборств  конфлікти бувають з високим,  стриманим і низьким емоційним  накалом. З позиції кількості  конфліктуючих в протистоянні  конфлікти діляться на діадичні (парні), міжгрупові і масові.

 Розглядаючи конфлікти  як динамічне явище, деякі автори  будують класифікацію за наступними  ознаками: на етапі виникнення  конфлікту можна казати про  стихійні і заплановані конфлікти,  на етапі розвитку протиріччя  виступають як процес пошуку  способу їх розв'язання, на етапі  усунення конфлікти можуть характеризуватися,  як:

- спонтанно вирішувані;

- вирішувані під впливом  засобів, знайдених учасниками  колізії;

- вирішуванні тільки при  втручанні вищих сил (адміністрації,  керівника і т.д.) (Бородин Ф.К., Коряк Н.М.).

 Конфлікт в системі  «команда — спортсмен»

 Конфлікт цієї категорії  характеризується протиріччями, які  виникають між командою і одним  із спортсменів. Конфлікт «команда  — спортсмен» може існувати  в латентній формі і деколи  у нестямі, у вигляді короткочасних емоційних спалахах, а інколи приймають затяжний характер з регулярною травлею «неугодного», подібно героїні із кінофільму «Чучело».

 Причини конфлікту  цієї категорії можуть бути:

- несумісність норм, моралі, поглядів, системі цінностей, установок,  взаємовідносин команди і одного  із спортсменів;

- різниця в особистих  якостях і темпераменті;

- різниця в поглядах  на навчально-тренувальний процес  і змагання, поведінка в них  і відношення до них;

- нонконформізм спортсмена, який став в команді «ізгоєм». Його небажання рахувати команду  в якості референтної групи,  небажанням підкорятися нормам, які в ній склалися, правилам  поведінки, дисципліні і т.д.

 Конфлікт в системі  «команда — тренер»

 Конфлікт цієї категорії  характеризується протиріччям, виникаючими  між командою і тренером. Якщо  тренер своєю поведінкою, особистістю,  професіоналізмом викликає незадоволення  команди, то якийсь час назріваючий  конфлікт існує в скритій формі.  Іде фаза накопичення негативних  емоцій, яку в побуті іменують  «чашою терпіння». Якщо межа  терпіння вичерпалася — достатньо  причини, щоб накопичене незадоволення  тренером «виплеснулося» в нестямі,  набуло відкритих форм конфлікту.  «Озвучений» конфлікт вимагає  прийняття заходів зі сторони  тренера, команди і вищестоячих  організацій з метою приведення  ситуації в норму.

Информация о работе Ринок фінансових послуг