Рейтингові системи оцінки діяльності комерційних банків

Завдання визначення рейтингу полягає не в тому, щоб розставити банки в шеренгу "за зростом", а в об'єктивній оцінці стану як великого, так і малого банку з єдиної точки зору.

Система рейтингу банків має включати в себе визначення таких понять:

1) Достатність капіталу — оцінка розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримки платоспроможності.

2) Якість активів — спроможність забезпечити повернення активів, вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.

3) Якість управління — оцінка методів управління банком з точки зору ефективності діяльності, встановленого порядку праці, методів контролю.

4) Дохідність — достатність доходів банку для перспективного його розвитку.

5) Ліквідність — здатність банку забезпечити своєчасне та повне виконання своїх зобов'язань.

Визначення рейтингу банку йде за допомогою усіх 5-ти компонентів, згаданих вище. За кожним з них у певному порядку нараховуються бали, які підсумовуються і діляться на 5 (за кількістю груп) для отримання рейтингової оцінки.

Сукупний рейтинг чітко вказує, чи є загальний фінансовий стан банку сильним, задовільним, посереднім чи незадовільним.

Оцінка кожного рейтингу здійснюється за допомогою показників, вказаних в інструкції НБУ № 141 "Про аналіз та порядок регулювання діяльності комерційних банків". Аналіз цих показників дасть змогу оцінити загальний фінансовий стан банку:

— капітал банку;

— активи банку;

— управління банком;

— прибутковість;

— ліквідність банку.

Стан банківської діяльності як об'єкта управління характеризується:

— видами активних операцій (напрями розміщення коштів банку) та їх структурою;

— видами пасивних операцій (джерел коштів банку) та їх структурою;

— показниками достатності капіталу і платоспроможності;

— показниками ліквідності балансу банку;

— прибутковістю банку;

— рівнем адміністративно-господарського управління (менеджменту).

При визначенні узагальнюючої оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої всі банки можна розглядати під єдиним кутом зору.

Така система базується на аналізі основних показників фінансового стану банку, а також дає можливість врахувати головні його компоненти. Такою системою узагальнення основних показників фінансового стану банків є загальновідома система "CAMEL", на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) пропонується визначити рейтинг комерційних банків України.). Система рейтингу банків повинна включати визначення таких понять:

— якість капіталу — оцінка розміру капіталу банку щодо його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

— якість активів — можливість забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

— якість управління / менеджменту — оцінка методів управління банком щодо ефективності діяльності, встановленого розпорядку праці, методів контролю стосовно дотримання нормативних актів та чинного законодавства;

— доходність — тобто достатність доходів банку для перспективи його розвитку;

— ліквідність — можливості банку щодо виконанім ним як звичних, так і непередбачуваних зобов'язань.

Сукупний рейтинг банку визначається так:

— за кожним із вищезазначених пунктів нараховуються бали від 1 (сильний) — до 5 (незадовільний);

— бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки;

— сукупний рейтинг показує, який загальний фінансовий стан банку: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний.

Визначення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто:

1.0 — 1.4 до 1. Банк отримує рейтинг сильного;

1.5 — 2.4 до 2. Банк отримує рейтинг задовільного;

2.5 — 3.4 до 3. Банк отримує рейтинг посереднього;

3.5 — 4.4 до 4. Банк отримує рейтинг граничного;

4.5 — 5.0 до 5. Банк отримує рейтинг незадовільного.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як "сильні" (1), мають такі характеристики:

— фінансовий стан є надійним за всіма аспектами;

— виявлені проблеми досить незначні і можуть бути розв'язані у повсякденній діяльності;

— фінансовий стан стійкий до змін, що відбуваються в економіці і банківській системі;

— фінансовий стан не викликає сумнівів у органів нагляду.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як "задовільні" (2), мають такі характеристики:

— в основному фінансовий стан є надійним;

— виявлені проблеми незначні і можуть бути врегульовані керівництвом банку;

— фінансовий стан банку є стабільним і, таким чином, він може бути пристосованим до умов економічної кон'юнктури і роботи банківського сектора;

— стурбованість органів нагляду обмежується тим, що недоліки, виявлені в ході перевірки на місцях чи аналізу звітності, можуть бути належним чином виправлені керівництвом банку.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як "посередні" (3), мають такі характеристики:

— банк дещо слабкий фінансове і щодо операційних функцій, а також припустився порушень законів і нормативних актів;

— фінансовий стан має тенденцію до подальшого, погіршення, якщо умови в економіці та банківському секторі будуть розвиватися за несприятливим сценарієм;

— фінансовий стан вірогідно погіршиться, якщо негайно не буде вжито  заходів щодо виправлення ситуації або ці заходи не будуть досить ефективними;

— стан банку викликає занепокоєння в органів нагляду.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як "граничні" (4), мають такі характеристики:

— є ряд недоліків щодо фінансової діяльності;

— є ознаки нестабільності, які не усуваються належним чином;

— якщо своєчасно не будуть вжиті конкретні заходи щодо виправлення ситуації, становище банку погіршиться настільки, що це може поставити під сумнів існування банку в майбутньому;

— є ознаки потенційного банкрутства;

— потребують додаткової уваги органів нагляду, необхідний детальний план заходів стосовно вирішення наявних проблем і усунення недоліків.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як "незадовільні" (5), мають такі характеристики:

— є високий ступінь вірогідності банкрутства найближчим часом;

— є цілий ряд серйозних недоліків, становище банку настільки критичне, що потребує негайної фінансової допомоги з боку власників банку або з інших фінансових джерел;

— без застосування оперативних заходів щодо виправлення ситуації і/або здійснення фінансової підтримки виникне необхідність злиття цього банку з іншим, придбання його іншою установою або його ліквідації.

Аналіз капіталу повинен визначити, чи може банк гарантувати достатній захист коштів вкладників. Основне завдання аналізу капіталу полягає в тому, щоб вчасно визначити та збільшити до необхідного обсяг капіталу. При визначенні адекватності капіталу розрізняються два його рівні:

— основний капітал (капітал 1-го рівня);

— додатковий капітал (капітал 2-го рівня).

Базельська угода визначає ступінь ризику за основними трьома типами забалансових статей. Ці показники ризику використовуються при переводі забалансового ризику в ризик, що асоціюється з активами. Наприклад, гарантія має показник ризику, який дорівнює 100 відсоткам. Це означає, що вона може прийняти форму кредитування клієнта, але містить повний банківський ризик.

За результатами аналізу капіталу банку встановлюється рейтингова оцінка за такими критеріями:

Рейтинг 1 (сильний):

— банки, у яких нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують 8 відсотків і 4 відсотки відповідно;

— банки, в яких показники капіталу кращі, ніж у всіх інших банках;

— банки, які за результатами інспекторських перевірок мають відмінну якість активів. Рейтинг 2 (задовільний):

— банки, у яких нормативи платоспроможності і достатності капіталу вищі за 8 відсотків і 4 відсотки;

— банки, що знаходяться серед кращих банків своєї групи за показниками капіталу;

— банки, які за результатами інспекторських перевірок на місцях мають задовільну якість активів або, принаймні, середню якість активів.

Рейтинг 3 (посередній):

— банки, у яких показники основного і сукупного капіталів відповідають встановленим нормативам;

— банки, що мають посереднє становище серед інших банків за показниками капіталу;

— банки з, як мінімум, посередньою якістю активів, визначеною перевірками на місцях. Рейтинг 4 (граничний):

— банки, що виконують, принаймі, один з двох встановлених нормативів.

— банки, що знаходяться в останній третині або чверті банків своєї групи за показниками капіталу;

— банки, які демонструють слабкість або мають проблеми з якістю активів за результатами інспектування на місцях.

Рейтинг 5 (незадовільний):

— банки, які порушують встановлені нормативи або мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу):

— банки, показники капіталу яких є гіршими серед інших банків групи;

— банки, в яких за результатами інспекторських перевірок на місцях якість активів є граничною або незадовільною.

Аналіз якості активів

Низька якість активів є найбільш розповсюдженою проблемою для нестійких і погано керованих банків, хоча це і не єдина причина їхньої фінансової слабкості. Метою проведення аналізу якості активів банку є визначення їхньої життєздатності і правильності відображення їхньої вартості у звітності банку. З метою найбільш точного аналізу якості активів використовується система класифікації стосовно кредитів, інших видів активів та забалансових статей.

Активи, що визнаються задовільними (стандартними), не підлягають класифікації.

Активи, стосовно яких банк має явні проблеми і за якими остаточне погашення не гарантоване, класифікуються як субстандартні.

Активи, збитки за якими майже безсумнівні, але їхній розмір поки що не можна встановити з точністю, класифікуються як сумнівні.

Активи, які, без сумніву, не будуть погашені і, таким чином, не є життєздатними активами банку, класифікуються як збиткові.

При необхідності можна виділити ще одну категорію активів під назвою "особливо згадані", до якої входять активи, що не є задовільними, але поки що не являють собою настільки серйозну проблему, щоб бути віднесеними до категорії субстандартних. Однак така практика не завжди використовується при аналізі якості активів.

Таким чином, під час аналізу всі активи (а також забалансові статті, якщо вони є в класифікації) множаться на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума зважених на коефіцієнт ризику активів є середньозваженою вартістю класифікованих активів.

Середньозважена вартість класифікованих активів за категоріями стає чисельником при аналізі якості активів.

Знаменником при аналізі якості активів, як правило, є капітал банку з коригуванням на:

— якщо банк зробив спеціальні відрахування на покриття збитків за кредитами, ці відрахування віднімаються від вартості активу до його класифікації;

— якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому, ця сума додається до суми капіталу.

Загальнорейтингова оцінка якості активів визначається за такими показниками:

Аналіз надходжень. Надходження банку, а також його рентабельність — важливі показники загальної роботи банку.

Надходження банку мають велике значення не лише для оцінки ефективності його роботи, але і для загального аналізу фінансового стану, тому що нерозподілені прибутки є основним засобом збільшення капіталу банку. Банк з належним управлінням повинен мати достатній розмір надходжень (прибутків), щоб забезпечити свій розвиток. Це означає, що банк зобов'язаний направити достатній обсяг прибутків на збільшення свого капіталу і таким чином підтримати або поліпшити показники свого капіталу. Якщо коефіцієнти капіталу банку мають тенденцію до погіршення, це свідчить про те, що банк не досить прибутковий або недостатній обсяг його прибутків залишається як нерозподілені прибутки. Це, мабуть, є результатом виплати надто великої частки прибутків у формі дивідендів власникам банку.

Також необхідно визначити взаємозв'язок між надходженнями і якістю активів. Банк, що має проблеми стосовно якості активів, буде змушений з точки зору обліку визнати збитки і знизити вартість проблемних активів (тих, що підлягають класифікації). Ці збитки скоротять надходження банку або навіть призведуть до того, що банк зазнає збитків від своєї основної діяльності.