Проект антикризового управління фінансами підприємства на прикладі ТОВ «Хімрезерв-Дніпро»

Після визначення виду стратегії санації підприємства складається стратегія подальшого його розвитку:

1)     корпоративна (загальна) стратегія, що вказує на загальний напрямок діяльності підприємства (стратегія зростання, стратегія обмеженого зростання, стратегія скорочення);

2)     конкурентна стратегія – ділова стратегія або стратегія конкурентоспроможності (вказує на шляхи завоювання сильних довгострокових конкурентних позицій в бізнесі);

3)     функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального напрямку певної сфери діяльності. У кожній сфері діяльності передбачається стратегія науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), стратегія виробництва, маркетингу, фінансів, ринкова стратегія та стратегія управління персоналом і інші;

4)     операційна стратегія – складається для основних структурних одиниць: заводів, підприємств, торгових регіональних представників і відділів. Операційні стратегії розробляються всередині функціональних напрямків.

Успішна санація розвиток підприємства можливий  лише при обґрунтованому виборі стратегії і тактики підприємства.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється стратегічний план та план санації, що узгоджується зі стратегією підприємства. Наступним етапом реалізації стратегії і тактики є формування політики що перетворює стратегію і тактику у відкриту декларацію основних напрямків здійснення санації підприємства. Відповідно до обраної стратегії і тактики розробляються конкретні процедури (це пов’язані дії організаційно-правових, виробничо-технічних, фінансово-економічних і соціальних заходів). Для кожного конкретного підприємства ці процедури індивідуальні і їх доцільно використовувати у конкретній ситуації. Крім того мають бути розроблені правила, які гарантують виконання санаційних заходів певним способом. Якщо прийнято рішення про санацію підприємства, то слід здійснити невідкладні заходи, щодо поліпшення ліквідності, посилення платоспроможності, зміцнення фінансової незалежності, оптимізації структури капіталу, зменшення кредиторської заборгованості. Перш за все, треба скласти і реалізувати Cash-програму, що передбачає такі санаційні заходи: лізинг замість купівлі виробничих засобів, зворотний лізинг, факторинг, заморожування інвестицій, збільшення власного капіталу, пролонгацію заборгованості, акції з розпродажу товарів за зниженими цінами та інші.

Щоб провести ці невідкладні заходи слід врахувати і використати внутрішні і зовнішні упущені, не використані і можливі резерви зміцнення фінансового стану підприємства. Всі передбачені санацією заходи мають бути враховані в плані маркетингу, виробництва, капіталовкладень та в фінансовому плані. На основі сформованих, визначених, обґрунтованих і здійснених санаційних заходів впроваджується проект санації при постійній координації і нагляду з метою досягнення ефективного управління фінансовою санацією підприємства.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника – це процедура ліквідації неплатоспроможного підприємства на підставі рішення власників або угоди укладеної між власниками підприємства та кредиторами і під контролем кредиторів.

Примусова ліквідація підприємства – це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням господарського суду (в процесі провадження справи про банкрутство).

Якщо підприємство має ще достатній виробничий ресурсний потенціал і реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, має кваліфікований управлінський персонал, ринки збуту продукції, пріоритетні напрямки розвитку економіки, то приймається рішення про розробку санаційної концепції (з врахуванням поставлених цілей), стратегії, тактики, стратегічної політики, відповідних процедур, конкретних санаційних заходів, правил з метою проведення фінансового оздоровлення і дотримання перспективних цільових орієнтирів розвитку підприємства.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств має своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод при здійсненні оздоровчих заходів. Відчутну допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.

1.4. Методичне забезпечення обгрунтування  проекту стабілізації та розширення виробництва

Від розгляду загальних тенденцій розвитку інвестиційних процесів перейдемо до аналізу процесу створення, планування та реалізації конкретного бізнес проекту.

Зрозуміло, будь-який інвестиційний проект не може розглядатися у відриві від конкретного підприємства. Кожне підприємство під час свого життєвого циклу проходить різні стадії розвитку, які й обумовлюються тими проектами, які здійснює підприємство, а оперативна діяльність вже є похідною від цього процесу. Для кращого розуміння цього пропонується побудувати умовну модель життєвого циклу підприємства. (Рис. 1.5)

Рис. 1.5. Інвестиційний проект та розвиток підприємства [81]

Таким чином, життєвий цикл підприємства складається з поступового проходження різних інвестиційних проектів, як певних стадій свого розвитку. Такі проекти не обов’язково повинні  повністю базуватися на окремому підприємстві, вони можуть розроблятися спільно, фінансуватися з різних джерел та справляти вплив на стан не лише конкретного підприємства, а й у межах міста чи держави.

Отже, відповідно до поставленої мети дослідження, розглядатиметься саме процес планування та реалізацій інвестиційного проекту, як складової частини будь-якої економічної активності. 

Свідпа теорія і практика інвестиційних розрахунків має у своєму арсеналі різноманітні методи оцінки реальних проектів, в основі яких лежать використання техніки дисконтування, або принципу дисконтованого грошового потоку.

Враховуючи особливості різних методів оцінки інвестиційних проектів виділимо найпоширеніші, котрі можна об’єднати в дві групи [51; c. 204-205]:

1) статичні, тобто методи, в яких не враховується цінність грошей в різні періоди;

2) динамічні, тобто методи, що засновані на дисконтуванні (процесі приведення порівнюваних величин до теперішньої цінності).

Показники оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів поділяються за видами (табл. 1.1) [9, с. 263].

Таблиця 1.1

Показники оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів [81]

Серед статичних методів найбільш часто застосовуються наступні:  метод розрахунку середньорічного прибутку, що отримується в результаті реалізації інвестицій; метод розрахунку простого періоду окупності інвестицій (РВ – Рау Back) та метод визначення бухгалтерської норми доходності інвестицій (AAR – Average rate of Return).

Середньорічний прибуток є розрахунковим показником, який визначає середню величину чистого прибутку, що отримує учасник інвестиційного процесу на протязі року [39, с. 57-62]:

де - середньорічний прибуток; - вартісна оцінка результатів, що отримує учасник проекту на протязі -го інтервалу часу; - сукупні витрати, що несе  учасник проекту на протязі -го інтервалу часу; n - число інтервалів на протязі інвестиційного періоду; - тривалість інвестиційного періоду.

Проект можна вважати економічно привабливим, якщо цей показник є позитивним, якщо навпаки – проект збитковий.

Бухгалтерська норма доходності, як метод, також є простим і доступним. Бухгалтерська норма доходності показує скільки відсотків в рік в середньому заробляє ТОВ „Хімрезерв-Дніпро” на свої вкладення і визначається як відношення середнього річного прибутку проекту до середньої річної величини інвестицій [29; c. 126-131].

Показник бухгалтерської доходності інвестицій є одним з головних при аналізі фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства. Тому керівництво буде заінтересоване у тому, як прийняття даного рішення про інвестування відобразиться на  характеристиці підприємства, отриманої за обліковими даними.

До динамічних методів відносяться: метод визначення чистого приведеного ефекту, метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій, метод розрахунку внутрішньої норми прибутку та визначення терміну окупності інвестицій.

Метод розрахунку чистого приведеного ефекту (в літературі його називають методом чистої теперішньої вартості) отримав широке розповсюдження при аналізі інвестицій. Чиста теперішня вартість характеризує абсолютний результат процесу інвестування і може бути розрахована як різниця дисконтованих до одного моменту часу потоків доходів і видатків інвестиційного проекту [29, с. 293]:

де - чистий приведений ефект; - грошові надходження в період ; - грошові витрати в період (складаються з інвестиційних витрат () і витрат експлуатаційних ()); - ставка дисконтування; - термін реалізації проекту.

Якщо інвестиції є разовою операцією, тобто передбачається вкладення коштів у початковий період, то у формалізованому вигляді вираз (1.2) набуде вигляду [29, с. 295]:

де - грошові витрати в період 0 (капіталовкладення); - дійсні грошові надходження від проекту, тобто різниця між грошовими надходженнями і витратами в період .

Логіка використання даного критерію для прийняття рішень щодо інвестування очевидна. Якщо > 0, то проект приймається, якщо < 0 – проект варто відхилити, якщо = 0, то проект не прибутковий і не збитковий. Позитивне значення відображає величину доходу, який отримає ТОВ „Хімрезерв-Дніпро” понад нульовий рівень. Якщо рівна нулю, то ТОВ „Хімрезерв-Дніпро”, по-перше, забезпечить повернення початкового капіталу, а по-друге, досягне очікуваного рівня доходності вкладеного капіталу. Причому очікуваний рівень доходності задається ставкою дисконтування.

Якщо проект передбачає не разове вкладення капіталу, а послідовне інвестування ресурсів на протязі n років, то формула для розрахунку модифікується наступним чином [40; с. 26-27]:

де - прогнозований середній рівень інфляції.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій є, за суттю, продовженням попереднього. Індекс рентабельності () розраховується за формулою [40, с. 29]:

Очевидно, що якщо > 1, то проект можна прийняти, якщо < 1 – від проекту варто відмовитися, якщо = 1, то проект не прибутковий і не збитковий.

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Через це він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно одинакові , або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним .

При оцінці проектів, що передбачають однаковий обсяг капіталовкладень, повністю узгоджений з критерієм :