Проект антикризового управління фінансами підприємства на прикладі ТОВ «Хімрезерв-Дніпро»

3

Проект антикризового управління фінансами підприємства на прикладі ТОВ «Хімрезерв-Дніпро»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ…………………………

1.1..Економічний зміст та причини виникнення фінансової криза на підприємстві………………………………………………………………...

1.2. Фінансова санація як складова антикризового управління на підприємстві………………………………………………………………16

1.3. Фінансовий механізм антикризового управління на підприємстві………………………………………………………………22

1.4. Методичне забезпечення обгрунтування  проекту стабілізації та розширення виробництва……………………………………………………30

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ДІАГНОСТИКА БАНКРУТСТВА ТОВ «ХІМРЕЗЕРВ-ДНІПРО»…………………………..38

2.1. Основні показники фінансово-господарської діяльності та оцінка ймовірності банкрутства ТОВ «Хімрезерв-Дніпро» за системою раннього попередження, реагування і прогнозування банкрутства………………….38

2.2. Аналіз майна та ліквідності і платоспроможності підприємства………………………………………………………………..47

2.3. Аналіз фінансової стійкості, ділової активності та інших показників фінансової діяльності підприємства…………………………...64

2.4. Економетричне моделювання впливу виручки та собівартості реалізованої продукції на фінансові результати (збитковість) ТОВ «Хімрезерв-Дніпро» у 2006-2008 роках………………………………

РОЗДІЛ 3 РОЗРОБКА ПЛАНУ АНТИКРИЗОВИХ ЗАХОДІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «ХІМРЕЗЕРВ-ДНІПРО»…………………………5

3.1. Форми, необхідні передумови та державна підтримка фінансування антикризових заходів на ТОВ «Хімрезерв-Дніпро»……………………..85

3.2. Ефективність проведеня антикризових заходів……………………………………………………………………...

ВИСНОВКИ………..……………………………………………….…..117

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………20

ВСТУП

Перехід від планової до ринкової економіки вимагає селекційного процесу, в якому підприємства, що не можуть пристосуватись до нових економічних реалій змушені прйти процедуру банкрутства. У країнах з розвиненою ринковою економікою не всі підприємства виживають у часи економічної кризи, а ліквідація неплатоспроможних підприємств виконує функцію перерозподілу активів з метою їх більш ефективного використання. Банкрутство є невідє`мним елементом ринкової економіки, за допомогою якого має здійснюватися перерозподіл матеральних благ в економічній системі між суб’єктами господарювання на користь більш успішних, конкурентноздатних.

Діяльність підприємств в конкурентному ринковому середовищі, в умовах реформування економічної системи, формування нових економічних і фінансових відносин в державі зумовлює появу реальної загрози банкрутства майже для кожного підприємства незалежно від його фінансового стану положення серед конкурентів.

Але беручи до уваги те, що економічна ситуація в Україні тільки починає стабілізуватися, масове банкрутство і ліквідація підприємств може зруйнувати новостворені господарські відносини, що може дестабілізації економіки. В зв’язку з цим набуває актуальності проблема санації як системи заходів по виведенню господарюючого суб’єкта з фінансової кризи. Недостатність і методологічна незавершеність законодавчої і нормативниї бази з питань санації, а також відсутність єдиного узгодженого методологічного підходу щодо її фінансово-економічного змісту і механізму застосування стримують впровадження санації на українських підприємствах.

Метою магістерської дипломної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних положень стосовно санації як системи заходів по відновленню платоспроможності і розробка практичних рекомендацій щодо напрямків стабілізації діяльності підприємства на прикладі державного підприємства «Хімрезерв-Дніпро».

Для досягнення поставленої мети магістерської дипломної роботи була визначена необхідність розв’язання наступних завдань:

     1) Аналіз виробничої сфери підприємства;

     2) Аналіз фінансової сфери підприємства;

     3) Аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства;

     4) Розробка заходів по збільшенню вхідних грошових потоків;

     5) Аналіз можливих напрямків по зменшенню вихідних грошових потоків;

     6) Пошук шляхів залучення інвестицій.

Об’єктом дослідження є комплекс заходів фінансової санації, які виникають в процесі санації і банкрутства підприємств. Поглиблені дослідження проводились на прикладі державного підприємства «Хімрезерв-Дніпро».

Предметом магістерської дипломної роботи є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів формування і вдосконалення системи заходів фінансової санації підприємства.

У процесі дослідження застосовувались наступні методи: аналіз та синтез – для вивчення об’єкту та предмету дослідження; монографічний метод – у вивченні генезису поняття санація; системний аналіз – при оцінці стану ТОВ «Хімрезерв-Дніпро»; метод операціоналізації понять, індукція та дедукція, розрахунково-конструктивний метод, метод формалізації, елімінування, прогнозування та інші методи.

      В роботі використані наукові розробки таких авторів:  Терещенка  О.О., Бланка І.А., Савицької Г.В., Баканова М.І., Буряка Л.Д., Поддєрьогіна А.М., Олійника В.Я. та Олійник В. М.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Економічний зміст та причини виникнення фінансової кризи на підприємстві

Перехід до ринкових відносин України та інтеграція її в свідпу економіку на фоні політичної, економічної, фінансової нестабільності, недосконалості ринку товарів і послуг, системи інвестування призвели до збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, що знаходяться в ситуації критичного фінансово-господарського стану. Виникає проблема нагального дослідження кризових явищ, природи їх виникнення, механізмів їх попередження та ліквідації наслідків. Відносно конкретного неплатоспроможного підприємства цю проблему вирішують одним із двох варіантів:

         вихід підприємства з кризи та його оздоровлення шляхом розробки й реалізації відповідних заходів, тобто здійснення управління санацією підприємства;

         визнання підприємства неплатоспроможним (або банкрутом) та ліквідація його.

Головними причинами збільшення кількості неплатоспроможних підприємств вважаються:

1.      Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та зменшення попиту на неї;

2.      Недостатнє адаптування суб’єктів господарювання  в умовах формування ринкових відносин до змін попиту на продукцію;

3.      Відсутність належної кваліфікації і спеціалістів суб’єктів господарювання;

4.      Зростання дебіторської і кредиторської заборгованості;

5.      Недосконале законодавство;

6.      Відсутність теоретико-методичного забезпечення діагностики фінансового стану суб’єктів господарювання та прогнозу їх розвитку, здійснення санаційних заходів;

7.      Дефіцит фінансового менеджменту;

8.      Відсутність державної підтримки виробничих структур;

9.      Розвиток кризи в фінансово-кредитних установах.

В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від “ринку продавця”, який діяв за адміністративної системи господарювання, до “ринку покупця”.

Останніми роками в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. Так, 2000 року збитковим було кожне дванадцяте підприємство, 2001-го —
кожне дев'яте, 2002-го — кожне п'яте, 2003-го — кожне третє, а в 2004—2005 рр. — кожен другий суб'єкт підприємницької діяльності працював збиткове. У 2005 році, незважаючи на певні позитивні зрушення в економіці, тенденція до збільшення частки збиткових підприємств збереглася: понад половина підприємств
працювали збитково[1].

Ще однією негативною тенденцією, яка є наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської і дебіторської заборгованості. Близько 55% дебіторської та близько 60% кредиторської заборгованості є простроченими. Це є наслідком неплатоспроможності більшості суб'єктів господарювання. Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Як наслідок, значна кількість позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку з банкрутствами підприємств. Так, протягом 2004 року арбітражні суди порушили 6552 справи про банкрутство, з них 1691 закінчилась прийняттям постанови про визнання боржника банкрутом; у 2005 році ці цифри склали відповідно 9645 та 4107, в 2006 році — 12281 та 4525, а в 2007 році — 12618 та 6244, ця ж тенденція зберігається і нині. Зауважимо, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності.
              Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. На межі фінансової кризи опинилось і чимало фінансово-кредитних установ.

У ринковій економіці банкрутство підприємств — нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств утримується на ринку не більш як 20—З0. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 1999 році, досягла близько З0 000. Для Німеччини проблема банкрутства підприємств нині є актуальною не менш ніж для України. Так, у ФРН починаючи з 1990 року спостерігається стійке зростання кількості підприємств, які оголошено банкрутами: 2001 — 8730; 2002 — 8837; 2003 — 10920; 2004 — 15148;

2005 — 18837; 2006 — 22344; 2007 — 25 530.

Причому кількість фінансове неспроможних підприємств зростає не лише в абсолютному, а й у відносному вираженні. Так, на кожну тисячу підприємств 2001 року припадало 3,4 банкрутства; 2002-го — 4,1; 2003-го — 5,8; 2004-го — 6,8; 2005-го — 8,0; 2006-го — 9,2. Найбільша кількість збанкрутілих у ФРН підприємств, як правило, спостерігається в галузі будівництва (2006 року — 27,5% всіх підприємств-банкрутів). А в Україні найбільше збанкрутілих підприємств припадає на галузь матеріально-технічного постачання та збуту, хоча потенційно банкрутами є майже всі сільськогосподарські підприємства та підприємства вугільної промисловості.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

Несвоєчасне та недосконале проведення заходів по ліквідації причин погіршення фінансового стану підприємств призвели їх до банкрутства.

Банкрутство підприємства – це наслідок глибокої фінансової кризи, коли система заходів щодо управління кризою не дала позитивних результатів. Банкрутство підприємства вказує на неплатоспроможність, збитки, скорочення податкових надходжень до бюджетів різних рівнів, зростання безробіття, зростання соціально-економічної напруги та економічної нестабільності.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: причини (фактори) виникнення, вид кризи та стадія її розвитку. Вивчення дії цих параметрів дозволяє провести діагностику фінансового стану неплатоспроможного підприємства та здійснити підбір найефективніших санаційних заходів. Фінансова криза на підприємстві розвивається поступово тому важливо визначити вид кризи і вірно сформувати каталог санаційних заходів для боротьби з нею.