Інтелектуальна власність

Цивільно-правовий захист патентних прав. Захист патентних прав засобами цивільного права здійснюється передусім патентними законами України – „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, „Про промислові зразки”, „Про охорону прав на сорти рослин”, „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” та ін.

Отже, наведені закони порушенням визнають будь-яке посягання на права суб’єкта права промислової власності. Таке занадто загальне визначення не можна визнати виправданим.

При порушенні патентних прав власник  патенту має право вимагати:

– припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало до порушення;

– стягнення  завданих збитків, включаючи неодержані доходи;

– відшкодування  моральної шкоди;

– вжиття інших  передбачених законодавчими актами заходів, пов’язаних із захистом прав власника патенту.

Вимагати  поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисної моделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.

Цей короткий огляд  латентних законів щодо захисту прав на об’єкти промислової власності дає підставу зробити кілька висновків:

1. Єдиної  цільної системи захисту прав  промислової власності чинні закони України не створюють. Існуюча система недосконала і малоефективна.

2. Не  вироблено єдиних санкцій за порушення патентних прав.

Деякі закони відсилають до загальних цивільно-правових санкцій відповідальності за порушення латентних прав. Спеціальних засобів вони не встановлюють.

3. Відшкодування  моральної шкоди передбачено  лише за порушення патентних прав на винаходи і корисні моделі та прав на сорти рослин.

 

11.3 Кримінально-правовий захист  права інтелектуальної власності

 

Стаття 176 Кримінального  кодексу України присвячена захисту  авторського права і суміжних прав. Вона називається „Порушення авторського права і суміжних прав”, до яких відносить:

– незаконне  відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних  програм і баз даних;

– незаконне  відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;

– інше використання чужих творів, комп'ютерних програм  і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське 
право або суміжні права.

Стаття 176 Кримінального  кодексу України встановлює відповідальність не тільки за відтворення творів науки, літератури і мистецтва, а й за їх розповсюдження в будь-якій формі і будь-яким способом. До об'єктів кримінального посягання зазначена стаття відносить також комп'ютерні програми і бази даних.

Кримінальним  порушенням є незаконне відтворення, розповсюдження виконання фонограм і програм мовлення, а також їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах та інших носіях інформації.

Розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів чи фонограм визнається випуск в обіг примірників аудіовізуальних творів чи фонограм і наступні за цим будь-які  дії розповсюджувачів цих примірників, які тягнуть, незалежно від способу, передачу права власності або передачу права володіння, або права користування, або права розпорядження на ці примірники.

Відтворювач –  юридична або фізична особа, яка  замовила відтворення або самостійно здійснила таке відтворення на обладнанні, що є його власністю або перебуває у його володінні або користуванні.

Розповсюджувач  примірників аудіовізуальних творів чи фонограм – суб’єкт підприємницької  діяльності, який придбав у власність  або одержав у володіння (розпорядження) випущені в обіг примірники аудіовізуальних  творів чи фонограм з метою їх передачі у власність або у володіння, користування, розпорядження третім особам шляхом продажу через мережу оптової, роздрібної або дрібно роздрібної торгівлі або в інший спосіб.

Кримінальним  правопорушенням є будь-яке інше використання чужих творів, комп’ютерних програм і баз даних, об’єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права. До інших форм і способів використання чужих творів слід віднести публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічний показ; будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по кабелях уже переданих б ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження Іншим способом або шляхом здавання у майновий найм чи у комерційний прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору; здавання в найм після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку „читає” машина; імпорт примірників творів. Наведений перелік не є вичерпним.

Відповідальність  за наведені кримінальні правопорушення настає за двох таких умов:

– об’єкт авторського права чи суміжних прав, на який було звернуто посягання, охороняється законом;

– якщо злочинні дії завдали матеріальної шкоди  суб’єкту авторського права чи суміжних прав у великому або в особливо великому розмірі. Матеріальна шкода, вважається завданою у великому розмірі, якщо вартість примірників і незаконно відтворених чи розповсюджених творів, матеріальних носіїв інших носіїв інформації або сума доходу, отриманого в результаті незаконного опублікування, виконання, показу чи публічного оприлюднення творів, комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, продажу аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв Інформації у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі – якщо їх вартість або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо злочинні дії завдали суб'єкту авторського  права чи суміжних прав матеріальної шкоди у великому розмірі, то ці дії  караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали  матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, – караються штрафом  від двохсот до восьмисот неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

Дії, передбачені  вище, вчинені службовою особою з  використанням службового становища  щодо підлеглої особи, – караються  штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Суб’єктивна сторона  зазначених злочинів характеризується умислом. Мотиви порушення авторського права і суміжних прав для кваліфікації злочину значення не мають. Спонукати до вчинення злочину можуть корисливість, кар’єризм або інша особиста зацікавленість.

Суб’єктом злочину  може бути будь-яка фізична особа – як посадова, так і приватна, в тому числі і сам автор, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні твору науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних, виконання, фонограми чи програми мовлення.

Стаття 177 Кримінального кодексу України „Порушення прав на об'єкти промислової власності” має своїм призначенням кримІнально-правовий захист патентних прав. Будь-яке використання об'єкта промислової власності без дозволу патентовласника вважається незаконним (крім випадків, передбачених законом). Незаконним використанням об'єкта промислової власності вважається виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого об’єкта промислової власності без дозволу патентовласника.

Незаконне використання об’єкта промислової власності  караються штрафом від ста  до чотирьохсот неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або  виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Ті ж дії, якщо вони вчинені повторно або завдали  матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення. Суб’єктивна сторона зазначених злочинів характеризується умислом. Мотиви порушення прав промислової власності для кваліфікації злочину значення не мають. Спонукати до злочину можуть корисливість, кар’єризм або інша особиста зацікавленість.

Суб’єктом злочину  може бути будь-яка фізична особа – як посадова, так і приватна, в тому числі і сам творець об'єкта промислової власності, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні даного об’єкта.

Матеріальна шкода  у великому чи в особливо великому розмірі визначається аналогічно порядку її визначення для суб'єктів авторського права і суміжних прав.

 

11.4 Адміністративно-правовий  захист права інтелектуальної  власності

 

Адміністративне-правовий захист права інтелектуальної власності  носить неупорядкований, не систематизований і малоефективний характер. Адміністративно-правовому захисту піддані лише окремі об’єкти інтелектуальної власності, оскільки сама адміністративно-правова система захисту права інтелектуальної власності складалася хаотично залежно від випадкових обставин.

Об’єкти авторського права і суміжних прав адміністративно-правовому захисту взагалі не підлягають.

З об’єктів промислової  власності адміністративно-правовий захист поширюється лише на сорт рослин. Стаття 51² Кодексу України про адміністративні правопорушення проголошує: „Використання запатентованого сорту рослин без згоди власника патенту або під назвою, що відрізняється від назви, під якою його занесено до Державного реєстру сортів рослин України, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від семи до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Слід відзначити, що за використання сорту рослини  без дозволу патентовласника встановлена цивільно-правова відповідальність. Втім, встановлення цивільно-правової відповідальності не виключає адміністративно-правову відповідальність і навпаки.

Друга група адміністративних правопорушень  передбачена ст. 164³ Кодексу України про адміністративні правопорушення. Перша частина цієї статті передбачає відповідальність за три види адміністративних правопорушень:

1) неправомірне  використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг  або будь-якого маркірування товару;

2) неправомірне  копіювання форми, упаковки, зовнішнього  оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця;

3) самовільне  використання імені іншого підприємця.

Зазначені адміністративні  правопорушення тягнуть за собою  накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Друга частина  ст. 164³ Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця. Наведене правопорушення тягне за собою накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця становить зміст третьої частини ст. 164³ зазначеного Кодексу. Ці неправомірні дії тягнуть за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 

12 ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ  ВЛАСНОСТІ

 

12.1 Права  на об’єкти інтелектуальної власності  як товар

 

Особливості права інтелектуальної  власності. Товар – це продукт праці, що виготовлений для продажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визначена ціна Відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” можуть оцінюватися: нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності. Таким чином, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності мають ознаки товару, тому що вони є продуктом праці і можуть мати ціну.

До основних властивостей будь-якого ринкового  товару відносяться: