Інтелектуальна власність

Особливістю захисту права промислової власності  є те, що зазначена система передбачає процедури опротестування видачі патентів чи інших неправомірних дій. Такі процедури передбачені законодавством багатьох країн і здійснюються самими патентними відомствами, які розглядають протести І приймають щодо них рішення. Найчастіше опротестовуються видачі патентів.

Як  уже відзначалося, цільної системи  захисту права інтелектуальної власності в Україні ще немає. Є лише розрізнені, часто неузгоджені між собою правові норми, які містять чинні закони України про інтелектуальну власність.

Найбільш  досконалою, хоча далеко не бездоганною, є система захисту авторського права і суміжних прав. Вона викладена в Законі України „Про авторське право і суміжні права”. Ця система далека від зразкової, але вона краща від системи захисту права промислової власності, її характерними рисами є відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі втраченої вигоди. Вона також передбачає обов’язок порушника відшкодувати витрати на адвоката, чого раніше чинне законодавство не знало, а також відшкодування моральної шкоди, що раніше не було властивим нашому законодавству.

Новим для нашого законодавства про  авторське право є положення, за яким автору чи іншій особі, якій належать авторські права, в плані відшкодування заподіяних збитків надається право вибору – вимагати від порушника відшкодування заподіяної шкоди, повернення позивачеві одержаних від неправомірного використання твору доходів, грошової компенсації замість відшкодування збитків чи стягнення доходу. Крім цього, зазначений Закон передбачає накладення на порушника штрафу в розмірі 10 відсотків від присудженої позивачеві суми. Сума штрафу передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Ще  однією важливою особливістю захисту  авторського права чи суміжних прав є обов’язок порушника відшкодувати моральну (немайнову) шкоду в розмірі, що визначається судом.

Щодо  захисту права промислової власності, то його оцінки скоріше негативні, ніж позитивні. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” дуже стисло визначає дії, які вважаються порушенням патентних прав, передбачає можливість стягнення з порушника завданих збитків, включаючи неодержані доходи та відшкодування моральної шкоди.

Кожний  закон з охорони промислової власності має свою систему норм щодо захисту даного об'єкта промислової власності. Вони в основному передбачають лише дії, які визнаються порушенням того чи іншого патентного закону. Зазначені закони занадто в загальній формі визначають ці дії, без належної конкретизації.

Деякі закони як конкретні санкції за те чи інше порушення закону передбачають загальні цивільно-правові санкції – відшкодування заподіяних збитків та припинення порушення, інколи відновлення порушених прав. Інші патентні закони взагалі відсилають до норм цивільного права про відповідальність.

Таке  розмаїття норм про захист права  промислової власності не виправдане якоюсь специфікою того чи іншого об’єкта промислової власності, хоча особливості, безперечно, є і вони враховуються.

Отже, цільної взаємоузгодженої системи  норм про захист права інтелектуальної власності чинне законодавство України не містить.

Недоліками  існуючої системи захисту права  інтелектуальної власної є також відсутність спеціалізованих судів і суддів, що зумовлює досить тривалі строки розгляду навіть не дуже складних справ з приводу порушення права інтелектуальної власності.

Чинне законодавство передбачає дві групи  норм щодо захисту права інтелектуальної власності – загальні цивільно-правові норми, передбачені Цивільним кодексом, і спеціальні, передбачені законами України про інтелектуальну власність.

Чинне цивільне законодавство України  передбачає захист цивільних прав у судовому порядку. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу. Суд здійснює захист шляхом:

– визнання права;

– визнання правочину недійсним;

– припинення дій, які порушують право;

– відновлення  становища, яке Існувало до порушення;

– примусового  виконання обов'язків боржником в натурі;

– зміни  правовідносин;

– припинення правовідносин;

– відшкодування  збитків;

– компенсації  моральної шкоди;

– визнання незаконним акта державного органу або  органу місцевого самоврядування.

У випадках, передбачених законом, захист цивільних прав може здійснюватися відповідними державними органами або органами місцевого самоврядування.

Цивільний кодекс України передбачає самозахист цивільних прав. Самозахистом визнається застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими ці права порушені, і не можуть суперечити вимогам закону. Способи самозахисту можуть обиратися особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором.

Основним  із способів судового захисту цивільних  прав є відшкодування збитків, заподіяних протиправними діями порушника. За загальним правилом будь-яка особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються:

1. втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або вимушена зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки  відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв’язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права. Цивільний кодекс передбачає також компенсацію моральної шкоди.

Моральна шкода  полягає у

1) фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або Іншим ушкодженням здоров’я,

2. душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою як щодо неї самої, так І щодо членів її сім’ї та близьких родичів,
3. душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна,
4. приниженні честі, гідності І ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Компенсація моральної шкоди здійснюється в грошах або іншому майні

 

11.2 Цивільно-правовий  захист права інтелектуальної  власності

 

В цілому створена цільна система захисту  авторського права і суміжних прав, яка, як уже відзначалося, не є бездоганною основу цієї системи безперечно складає Закон України „Про авторське право і суміжні права”. Згідно з цим Законом порушенням авторського і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права,

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав –опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення,

в) плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору,

г) ввезення па митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення,

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав,

е) будь які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторською права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу,

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління,

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Порушенням  авторського права чи суміжних прав є передусім будь-яке відтворення твору, в будь-якій матеріальній формі і в будь-якій кількості примірників, починаючи від одного, без дозволу осіб, які мають авторське право Для визнання відтворення твору неправомірним не мас значення мета його відтворення Сказане стосується також і об'єктів суміжних прав

Наступною досить поширеною формою порушення  авторського права чи суміжних прав є розповсюдження примірників творів, фонограм, відеограм та програм мовлення. Будь-яке розповсюдження без мети комерційного розповсюдження навряд чи можна вважати порушенням авторського права чи суміжних прав.

Контрафактними  визнаються примірники творів, фонограм, відеограм і програм мовлення, які виготовлені і розповсюджені без дозволу зазначених осіб.

Неправомірним визнається будь-яке інше використання без дозволу осіб, що мають авторське право чи суміжні права творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення (передача зазначених об’єктів у комерційний прокат, майновий найм чи будь-яке інше користування без дозволу особи, що має авторське право або суміжні права, перекручення, спотворення чи будь-яка інша зміна твору, фонограми, відеограми чи програми мовлення).

Істотним  порушенням авторського права і  суміжних прав є ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні права, примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовленім. Не має значення, які примірники завозяться в Україну – контрафактні чи не контрафактні. Порушенням є сам факт ввезення зазначених об’єктів без дозволу належних осіб.

Використання  об’єктів права інтелектуальної  власності без договору з особою, що має авторське право і (або) суміжні права, а також недотримання умов використання них об’єктів, порушення особистих немайнових і майнових прав особи, яка має авторське право чи суміжні права, надає їй право звертатися до суду з позовом. Суд зобов’язаний у разі доведення позовних вимог винести рішення про поновлення порушених прав шляхом внесення відповідних виправлень, публікацій у пресі про допущене порушення або іншим способом.

Суд має також право постановити  рішення про заборону випуску твору, виконання постановки, фонограми, відеограми, програми передачі в ефір і по кабелях, про припинення їх розповсюдження.

Суд може постановити рішення про  вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту.

У разі необхідності суд може винести ухвалу про накладення арешту і вилучення  усіх примірників творів, фонограм, відеограм щодо яких є підстави вважати, що вони є контрафактними. Суд може винести ухвалу також про вилучення і арешт матеріалів та обладнання для їх виготовлення і відтворення.

Якщо  відповідно до кримінального законодавства  України дії певної особи щодо авторського права чи суміжних прав підпадають під ознаки злочину, орган дізнання чи суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на:

1. примірники творів, фонограм, відеограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними;
2. матеріали та обладнання, призначені для їх виготовлення та відтворення;
3. документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного кримінального законодавства передбачена кримінальна відповідальність.

Суд мас право постановити рішення  чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Відповідно  до наведених норм суб’єкту авторського  права чи суміжних прав у разі їх порушення належить право на свій вибір вимагати відшкодування збитків або стягнення доходу, або грошової компенсації, розмір якої визначається судом.

Що  стосується виплати компенсації  замість відшкодування збитків або стягнення доходу, то видається, вона має залишитися нарівні з відшкодуванням збитків або стягненням доходу як штрафна санкція – як покарання за вчинення порушення авторського права і суміжних прав.