Інтелектуальна власність

Установа  може в необхідних випадках дозволити  запатентувати об’єкт промислової  власності в іноземних державах раніше встановленого строку.

Закордонне патентування здійснюється відповідно до Інструкції про розгляд заявки про наміри здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах № 164/700 від 1 червня 1995 р. або Інструкції про розгляд заявки про наміри здійснити патентування промислового зразка в іноземних державах – 163/699 від 1 червня 1995 р.

Наведені  інструкції визначають порядок розгляду заявки про наміри здійснити патентування об’єкта промислової власності  в іноземних державах відповідно до чинного законодавства України про промислову власність.

Будь-яка фізична  чи юридична особа може виступати  заявником закордонного патентування. Таке ж право належить будь-якому правонаступникові заявника. Звичайно правонаступництво має бути засвідчено відповідним документом. Заявник не зобов'язаний особисто вести справу по закордонному патентуванню, він може це доручити будь-якій особі в установленому законодавством порядку. Але знову наголошуємо, заявку про намір здійснити закордонне патентування того чи іншого об'єкта промислової власності можна подавати до Установи тільки після подачі до Установи заявки на патентування цього ж об’єкта в Україні. Іншими словами, чинним законодавством України про промислову власність закордонне патентування об’єкта промислової власності до патентування цього ж об’єкта в Україні не допускається.

Найчастіше  заявка про намір здійснити патентування об’єкта промислової власності в іноземних державах подається одночасно із заявкою на видачу патенту України на цей же об’єкт.

У заявці про закордонне патентування має бути зазначено: заявник в Україні; держава патентування; процедура патентування; мета патентування.

До заявки про  закордонне патентування має бути доданий  повний комплект заявки на об’єкт промислової власності – копія заяви про видачу патенту України на цей же об’єкт; опис об’єкта; формула винаходу; креслення та інші ілюстративні матеріали; реферат. Якщо мова йде про патентування промислового зразка, то має бути доданий комплект фотографій із зображенням виробу (його макета, малюнка), що дають повне уявлення про зовнішній вигляд виробу.

До заявки про  закордонне патентування обов’язково  має бути доданий документ, який засвідчує подання заявки на об’єкт промислової власності в Україні (розписка про прийняття заявки, рішення про встановлення дати подання заявки, повідомлення про можливість проведення експертизи по суті). Зазначені вимоги стосуються також і патентування за Договором про патентну кооперацію.

До матеріалів заявки про закордонне патентування входить також експертний висновок про можливість опублікування матеріалів про об’єкт промислової власності в пресі та інших засобах масової інформації. До заявки додається документ, який засвідчує повноваження довіреної особи чи правонаступництво.

Заявка повинна  бути підписана заявником, який несе відповідальність за подану інформацію.

Установа України  після відповідної реєстрації поданої  заявки про закордонне патентування розглядає зазначену заявку і після розгляду надісланих матеріалів надсилає заявнику довідку про їх одержання. За результатами розгляду заявочних матеріалів на закордонне патентування Установа приймає рішення про можливість закордонного патентування чи про його недоцільність.

Але може статися так, що надіслані матеріали  не відповідають установленим вимогам. У такому разі Установа повідомляє заявника про це і пропонує доповнити надіслані матеріали чи виправити їх протягом визначеного строку. Розгляд заявки припиняється до надходження виправлених матеріалів або додаткових документів. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження заявки до Установи заявник Не надішле необхідних документів чи виправлених матеріалів, заявку визнають такою, що не була подана.

З приводу закордонного патентування важливим є питання  про його оплату. Вище підкреслювалося, що процес закордонного патентування досить тривалий і дорогий. Виникає запитання, за які кошти має здійснюватися Патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах. У Законі України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в редакції від 15 грудня 1993 р. в ст. 32 п. 4 було чітко сказано: „Витрати, пов’язані з патентуванням винаходу (корисної моделі) в іноземних державах, несе заявник або за його згодою інша особа”. Із цього ж Закону в редакції від 1 червня 2000 р. зазначена норма із ст. 37 Закону виключена. Проте в Законах України „Про охорону прав на промислові зразки” та „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” такі норми збереглися. Закон України „Про охорону прав на сорти рослин” взагалі не містить норми про витрати на патентування сорту в іноземних державах. Таким чином, існує певна розбіжність про визначення джерел витрат на закордонне патентування об’єктів промислової власності.

 

 

 

14 МІЖНАРОДНІ УГОДИ В СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

14.1 Загальні міжнародні угоди  з питань інтелектуальної власності

 

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)

На куполі будинку  штаб-квартири ВОІВ у Женеві звертає  на себе увагу напис:

„Людський геній  є джерелом всіх творів мистецтва  і винаходів.

Ці твори  є гарантією життя, гідного людини.

Обов’язок держави  – забезпечити надійну охорону всіх видів мистецтва і винаходів”

                                                                                             (АрпадБогш)

Цей красномовний напис свідчить:

– всі  досягнення науки, культури і техніки  – плід творіння людського;

– лише вони можуть забезпечити людині життя, гідне її призначенню на землі;

– людство зобов'язане  всілякими засобами і всебічно охороняти  досягнення людської творчості як найцінніший капітал.

Передусім мають бути вироблені міжнародні правові засоби охорони досягнень науки, культури і техніки. Такою найбільш вагомою міжнародною організацією, що це здійснює, є Всесвітня організація Інтелектуальної власності. „Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності” була підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 р. і набрала чинності в 1970 р.

Основи для  створення ВОІВ були закладені Паризькою  конвенцією про охорону промислової  власності та Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. На базі об’єднання Міжнародних  бюро зазначених конвенцій було створено Об’єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності. У грудні 1974 р. ВОІВ стала однією із 16 спеціалізованих установ Організації Об’єднаних Націй. Членами ВОІВ на 1 листопада 1999 р. є 161 держава світу, в тому числі і Україна.

Активна діяльність ВОІВ здійснюється у напрямах реєстраційної  діяльності, забезпечення міжурядового співробітництва з питань інтелектуальної власності і програмної діяльності.

Усі ці напрями діяльності ВОІВ мають  своїм основним завданням всіляко сприяти зростанню уваги до ролі і значення інтелектуальної власності в соціальне-економічному розвитку суспільства, сприяти всіма доступними засобами розвитку науки, культури і техніки в усьому світі через стимулювання творчої діяльності, а також широкому обміну між народами досягненнями науки, культури і техніки. ВОІВ через свої органи здійснює реєстраційну діяльність у галузі промислової власності. Вона надає необхідні послуги заявникам і власникам прав на промислову власність, одержує і обробляє міжнародні заявки відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ), веде міжнародну реєстрацію знаків і промислових зразків.

Адміністративна діяльність ВОІВ спрямована на виконання  адміністративних функцій основних Міжнародних конвенцій і договорів – всього понад два десятки різних угод і договорів. ВОІВ також здійснює керівництво роботою фондів патентних документів, що використовуються для проведення пошуку, розробки нових технологій обробки патентної документації та інформації, та іншу діяльність щодо удосконалення необхідної документації та її уніфікації. Важливою ділянкою ВОІВ є накопичення і постійне оновлення законодавства з промислової власності і авторського права.

Вищим органом  ВОІВ є Генеральна асамблея, яка  складається з усіх держав-членів ВОІВ, які також є членами Бернського або Паризького союзів. Керівними органами ВОІВ є також Конференція, Координаційний комітет і Міжнародне бюро ВОІВ (або секретаріат).

До компетенції  Генеральної асамблеї і Конференції  відносяться питання визначення основних напрямів діяльності ВОІВ та їх змісту. Координаційний комітет є одночасно консультативним органом з питань, що становлять загальний інтерес, і виконавчим органом Генеральної асамблеї і Конференції. Четвертим органом є Секретаріат, який веде документацію та організаційні питання.

У сфері авторського  права і суміжних прав ВОІВ розробляє  Постійні програми розвитку авторського  права і суміжних прав за запитами усіх країн, які цього потребують, у тому числі і тих, які розпиваються, надає допомогу в цій справі регіональним організаціям ВОІВ, консультує з цих питань. ВОІВ активно сприяє розвитку національного законодавства з авторського права і суміжних прав.

ВОІВ та її органи надають країнам, які цього потребують, ефективну допомогу в підготовці кадрів, необхідних для організації роботи з удосконалення авторського права і суміжних прав. Проводяться тематичні зустрічі, семінари та Інші форми навчання і перепідготовки кадрів. Велика допомога надається в законодавчій діяльності в цій сфері.

Значною є видавнича  діяльність ВОІВ. Видаються численні інструкції, проспекти, програми, підручники, навчальні посібники тощо, а також зразки проектів відповідних законів та підзаконних актів. Значна допомога надається усім країнам шляхом видання текстів Міжнародних угод, договорів та конвенцій на мовах світу та їх тлумачення. Видаються глосарії термінів, які використовуються в законодавствах з авторського права і суміжних прав, збірники текстів законів і нормативних актів з авторського права і суміжних прав.

При ВОІВ працює Академія інтелектуальної власності, в якій проходять перепідготовку фахівці з інтелектуальної власності.

ВОІВ надає  також істотну матеріально-технічну допомогу країнам, що розвиваються, особливо оргтехнікою, яка необхідна для  організації успішної роботи національних органів з інтелектуальної власності. Співробітники ВОІВ виїздять на місця для надання конкретної допомоги в організації роботи національних відомств.

Діяльність  ВОІВ цілеспрямована, достатньо ефективна  і корисна. Вона заслуговує на всіляке  схвалення. Доречно підкреслити, що одним із основних завдань ВОІВ є сприяння зростанню поваги до інтелектуальної діяльності в різних країнах.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Угода ТРІПС є складовою частиною Угоди СОТ (Світової організації торгівлі), яка набрала чинності з 1 січня 1995 р.

Угода ТРІПС – угода про торговельні  аспекти інтелектуальної власності, об’єкти якої часто стають об’єктами торгівлі, в тому числі і міжнародної.

Члени цієї Угоди  зобов’язані дотримуватися ЇЇ положень і застосовувати режим, передбачений цією Угодою, до осіб інших держав, яких в Угоді прийнято називати „Громадяни”. Цим терміном позначаються будь-які фізичні і юридичні особи.

До інтелектуальної  власності Угода відносить усі  категорії інтелектуальної власності, які є предметом авторських і суміжних прав, товарних знаків, географічних зазначень, промислових зразків, патентів, топологій інтегральних мікросхем і закритої інформації.

Основним принципом  Угоди є принцип національного  режиму, за яким громадяни однієї країни-члена користуються в іншій країні-члені таким же правовим режимом як і її власні громадяни щодо охорони права інтелектуальної власності. До уваги приймаються лише ті винятки, які встановлені міжнародними угодами.

Другим принципом  Угоди є принцип найбільшого сприяння, який встановлює, що будь-які переваги, пільги, привілеї або імунітет, надані членом Угоди громадянам будь-якої іншої держави (незалежно від членства), надаються невідкладно і безумовно громадянам усіх країн-членів за можливими окремими винятками.

Угодою встановлені  обов’язкові стандарти параметрів окремих об’єктів інтелектуальної  власності. Ці стандарти мінімальні, але держави, які приєдналися  до Угоди, нижче зазначених в ній  параметрів опускатися не можуть. Частина II Угоди ТРІПС якраз і визначає ці стандарти, які стосуються наявності, обсягу і використання прав інтелектуальної власності. Це означає, що в країні-члені Угоди громадяни мають бути наділені такими-то передбаченими Угодою правами. Обсяг зазначених прав має бути не вужчим за визначений Угодою. Чинне законодавство країни-члена Угоди має забезпечити реальне виконання зазначених прав. Зрозуміло, що мова йде про права у сфері інтелектуальної власності.

Угода ТРІПС  визначає конкретні параметри щодо восьми об’єктів інтелектуальної власності: 1) авторського права і суміжних прав; 2) товарних знаків; 3) географічних зазначень; 4) промислових зразків; 5) патентів; 6) топологій інтегральних мікросхем; 7) охорони закритої інформації; 8) контролю за антиконкурентною практикою через договірні ліцензії.

В основу зазначених стандартів були покладені основні  принципи і засади Паризької конвенції  про охорону промислової власності  і Бернської конвенції про  охорону літературних і художніх творів. Наприклад, Угодою ТРІПС передбачається, що охорона авторського права і суміжних прав має здійснюватися протягом не менше як 50 років від дати першої публікації, здійсненої за згодою автора. Щодо суміжних прав Угода приписує своїм членам надавати право виконавцям забороняти будь-який запис, якщо виконання не призначене для фонограми. Виробники фонограм повинні мати право дозволяти чи забороняти пряме чи опосередковане відтворення їх фонограм. Строк охорони суміжних прав повинен бути не менше 50 років від кінця календарного року, в якому було зроблено запис або було здійснено виконання, і для організацій мовлення – не менш як 20 років, рахуючи від кінця календарного року, в якому відбулася передача.