Міжнародна фінансова система

Найвищим органом БМР є загальні збори, які скликаються що­річно з представників центральних банків країн — акціонерів Бан­ку, голоси яких розподіляються пропорційно кількості їхніх акцій. Поточними справами керує Рада директорів.

(Депозит (вклад) — певна сума засобів, зарахованих або переданих для зараху­вання на рахунок фізичної чи юридичної особи, якими банк може розпоряджатися на свій розсуд певний час залежно від типу депозитного сертифіката, одержаного клієнтом. Останній може бути “строковим”, коли одержання вкладеної суми і розмір процента обумовлюється певним терміном часу, і "до запитання", коли клієнт банку в будь-який час може вилучити всю суму чи певну її частку при пред'явленні депо­зитного сертифіката).

Цікавою специфікою Банку є, з одного боку, сувора конфі­денційність його діяльності, з іншого — той незаперечний факт, що за роки свого існування він перетворився у провідний інформаційно-дослідний центр аналізу найважливіших сучасних проблем розвит­ку міжнародних валютно-фінансових відносин. Його річні звіти — одне з найавторитетніших видань у фінансовому світі. Наприклад, під егідою БМР була проведена робота так званого Комітету Кука (представник Банку Англії), який опублікував досить оригінальні рекомендації щодо розрахунків коефіцієнта платоспроможності міжнародних банків. Цей коефіцієнт, розрахований як мінімальне співвідношення між власними коштами банку і його балансовими та позабалансовими активами, був прийнятий провідними країнами світу на рівні 8 %. Часто рекомендації БМР, підготовлені на базі консенсусу, у валютно-фінансовій сфері мають більше значення, ніж деякі міждержавні або наднаціональні рішення.

БМР відіграв велику роль в організації міжнародного валютного співробітництва, беручи участь у роботі органів Міжнародного ва­лютного фонду та інших міжнародних та регіональних органів з питань функціонування світової валютної системи.

Банк міжнародних розрахунків — велика світова валютно-кре­дитна організація як за кількістю учасників, так і за характером діяльності. Адже БМР — міжнародний банк центральних банків, агент і розпорядник у різних міжнародних валютно-розрахункових та фінансових операціях, центр економічних досліджень і форумів міжнародного валютно-кредитного співробітництва.

3. Регіональні фінансово-кредитні установи

Регіональні фінансово-кредитні організації в межах Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії та в регіоні колишнього СРСР (нині СНД) створюються поступово, відпо­відно до певних етапів розвитку світогосподарських зв'язків та інтен­сивності інтеграційних процесів.

Вище (п. 8.3) вже йшлося про заснований 1958 р. Європейський інвестиційний банк (Є/Б). Він функціонує як фінансово автономна і юридично самостійна організація в рамках ЄС. Його створено з метою:

•  сприяння збалансованому і стабільному розвиткові спільного ринку в інтересах Співтовариства;

•   надання позик і гарантій на некомерційній основі для поліп­шення фінансування в усіх секторах економіки:

—  проектів розвитку найменш розвинутих регіонів;

—  проектів модернізації і конверсії підприємств або підтримки нових видів діяльності, зумовлених прогресом у розвитку спільного ринку;

— проектів, які викликають спільний інтерес декількох країн — членів ЄС за рахунок різних джерел, що наявні у держав.

Членами ЄІБ є 14 держав Європи — членів ЄС, за винятком Франції. Банк надає кредити як державним, так і приватним струк­турам у секторах комунікацій, економічної й енергетичної інфра­структур, промисловості, послуг і сільського господарства.

ЄІБ фінансує тільки частину вартості проектів, доповнюючи власні кошти позичальника та інші джерела фінансування. Його позики, як правило, не перевищують 50 % загальної суми вкладених у проект коштів.

Фінансування інвестиційних програм здійснюється у поєднанні з операціями структурних фондів ЄС, до яких належать діючі під керівництвом Європейської комісії Європейський фонд розвитку, Європейський соціальний фонд та Європейський фонд сільськогос­подарської орієнтації і гарантій, а також з іншими подібними фінан­совими інститутами.

Позики Європейського інвестиційного банку можуть бути реалі­зовані у поєднанні з безкомпенсаційною допомогою з боку ЄС чи окремих держав, які входять до Союзу. Великомасштабні проекти фінансуються за рахунок окремих позик, угоди про які укладаються безпосередньо з організаторами проекту або через їх фінансових по­середників. Так було, наприклад, при здійсненні фінансування про­екту спорудження тунелю під Ла-Маншем.

Банк надає довгострокові позики, строк яких залежить від типу об'єктів і коливається від 7 до 12 років для промислових об'єктів та до 20 і більше років для проектів з розвитку інфраструктури.

Позики, як правило, сплачуються згідно з паритетом або в одній валюті, або в декількох різних валютах. Це валюти держав — членів Банку, євро та деякі вільно конвертовані валюти.

ЄІБ може фінансувати проекти за межами ЄС:

•  у державах, які підписали Ямайську конвенцію;

•   у країнах, які підписали угоду про співробітництво або ство­рили асоціації з ЄС (Середземноморський регіон, Центральна і Східна Європа, Азія і Латинська Америка);

•   у країнах — членах Європейської асоціації вільної торгівлі. У цьому разі кредити надаються:

•  для фінансування певних типів проектів, які мають особливе значення для ЄС, наприклад у сфері телекомунікацій та енергопоста­чання;

•  як граничні суми кредиту для фінансування проектів у одній чи групі країн згідно з угодами, конвенціями і рішеннями про фінан­сове співробітництво.

У 1991 р. розпочав свою діяльність новий регіональний міжна­родний банк — Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), засновниками якого стали 40 країн світу. Місцеперебування його — Лондон. Банк створений спеціально для сприяння економіч­ним реформам у країнах Східної Європи та державах — колишніх республіках СРСР. Нині він активно допомагає постсоціалістичним країнам у реформуванні економіки та створенні конкурентоспро­можної промисловості, розвитку взаємовигідних зв'язків між західно-та східноєвропейськими країнами, фірмами.

Сьогодні членами ЄБРР є 57 держав світу.

Основними функціями банку є підтримка проведення країнами-членами структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію, децентралізацію і приватизацію, з метою більш повної інтеграції їхніх господарських структур у світову економіку шляхом сприяння:

•  організації, модернізації та розширенню виробничої, конку­рентоспроможної і приватновласницької діяльності, перш за все малих і середніх підприємств;

•   мобілізації національного й іноземного капіталу і впрова­дженню ефективного управління;

•   інвестиціям у виробництво з метою створення конкурентно­го середовища, підвищення продуктивності праці, якості життя та поліпшення умов праці;

•   наданню технічної допомоги в підготовці, фінансуванні й реа­лізації проектів;

•   стимулюванню і розвитку ринків капіталу;

•  реалізації значних і економічно обґрунтованих проектів, у яких задіяно більше однієї країни;

•  екологічно стабільному розвиткові.

Статутний капітал ЄБРР розподіляється так: 50 % капіталу на­лежить країнам Європейського Союзу; 13,7 — країнам Східної та Центральної Європи; 11,3 — іншим європейським країнам; 10 — США; 8,5 — Японії; 6,5 % — іншим країнам світу.

Стратегія ЄБРР щодо України, яка стала членом Банку в 1992 p., випливає з його загальних завдань з урахуванням специфіки еконо­мічного розвитку нашої країни в сучасних умовах. Так, відразу після того, як Україна стала членом ЄБРР, відповідно до умов, викладених у постанові Ради керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку від 28 березня 1992 p., нашій країні було відкрито кредит­ну лінію ЄС обсягом 130 млн ЕКЮ для закупівлі медикаментів і продовольства, яку в наступному році було вичерпано.

Пріоритетними проектами фінансування для України виступа­ють: конверсія, розвиток сільського господарства, приватизація, транс­порт, телекомунікації, охорона навколишнього середовища.

Важливу кредитну угоду було укладено між державною адміністра­цією Бориспільського аеропорту, урядом України та керівництвом Європейського банку реконструкції та розвитку 24 грудня 1993 р. на суму 5,1 млн дол. США для реконструкції найбільшого в Україні міжнародного аеропорту “Бориспіль”. За рахунок цього кредиту рекон­струйований аеропорт значно збільшив свою пропускну спроможність, побудовано нові пасажирські термінали, їх забезпечено високими сер­вісними умовами обслуговування пасажирів, створено конвеєрні стрічки та каруселі для доставки багажу, впроваджено комп'ютерну систему реєстрації на терміналах та світлових табло для оголошення рейсів. У грудні 1994 р. Україна підписала з ЄБРР угоду про надання кредиту загальним обсягом 100 млн ЕКЮ (близько 120 млн дол. США), які мали бути надані чотирма траншами (10, 20, 20 і 50 млн ЕКЮ) протягом чотирьох років. Цими коштами змогли скористати­ся малі та середні підприємства, проекти яких відповідали вимогам ЄБРР. Ці вимоги такі:

•   підприємства мають належати до недержавного сектору еко­номіки, а кількість працівників на них не повинна перевищувати 500 осіб;

•  ці підприємства повинні дотримуватись відсоткового співвідно­шення між залученими і власними коштами у пропорції 70 : ЗО;

•  фонди підприємства перед запровадженням проекту мають становити не більше 2,5 млн дол. США;

•  бізнес-план, складений згідно з вимогами, передбаченими ЄБРР, має переконливо свідчити про можливість повернення кредитів.

В Україні ухвалено цілий ряд інших проектів, які фінансуються й інвестуються Європейським банком реконструкції та розвитку:

—  надання четвертого траншу кредитної лінії для малого та середнього бізнесу;

—  проект розвитку українського приватного фінансового секто­ру шляхом купівлі пакетів акцій трьох українських комерційних банків та їх кредитування;

—  включення Приватбанку та Першого українського міжнарод­ного банку в члени Кредитної лінії зі сприяння зовнішній торгівлі;

—  проект з надання кредиту Київському пивзаводу “Оболонь”;

—  проект модернізації Дарницької ТЕЦ (м. Київ);

—  кредит та підтримка на частину акцій кондитерської фабри­ки "Світоч** (м. Львів);

—  участь у статутному капіталі компанії “Українська хвиля” з метою створення безшнурового телефонного зв'язку в м. Львові та Львівській області;

—  надання кредиту на модернізацію теплової електростанції у м. Старобешеві Донецької області;

—  кредит для впровадження газових лічильників у Дніпропет­ровській області та ін.

Країни, що розвиваються, також здійснюють інтенсивний пошук нових форм регіональних валютно-фінансових відносин, які б враховували їхні інтереси та сприяли розвиткові національних економік. У зв'язку з цим виник новий тип міжнародних регіональних уста­нов — регіональні міжнародні банки розвитку.

Найвідоміший з них — Міжамериканський банк розвитку (МаБР). Місцеперебування його — Вашингтон. Це кредитний інсти­тут, створений у 1959 р. з ініціативи США для фінансування про­грам розвитку в країнах Латинської Америки. Операції почав здійснювати з 1961 р. Членами МаБР є 28 країн американського регіону та 18 нерегіональних країн.

Згідно зі Статутом, до головних завдань Банку належать надання фінансової й технічної допомоги країнам Латинської Америки при будівництві невеликих підприємств у гірничій та переробній, легкій та харчовій промисловості, фінансування розвитку енергетики, транспорту, а також інфраструктури. За роки свого існування МаБР надав найбільший обсяг кредитів країнам "великої трійки" — Аргентині, Бразилії та Мексиці.

Банк надає кредити двох видів: на загальних комерційних умо­вах — з фонду звичайних ресурсів; на більш пільгових умовах — з фонду спеціальних операцій. Він уповноважений випускати облігації, гарантувати позики, що надаються урядами, і підтримувати розви­ток приватних підприємств. Найвищим органом МаБР є Рада керу­ючих, до якої кожна країна направляє свого представника.

Періодично МаБР направляє місії своїх штатних спеціалістів з розробки програм у латиноамериканські держави для розгляду ра­зом із посадовими особами і спеціалістами певної країни національ­них планів і програм розвитку та сприяння у визначенні пріоритет­них проектів, які можуть бути профінансовані Банком.

У 1992 р. декілька країн — членів Банку створили Багатосто­ронній інвестиційний фонд (БІФ), який почав функціонувати у 1993 р. Його головна мета — сприяти інвестиційній програмі в ре­гіоні шляхом надання позик і субсидій у невеликих розмірах. Про­грама роботи Фонду розрахована на 5 років.

Іншу структуру Банку — Міжамериканську інвестиційну кор­порацію (МІК) створено як його автономну філію з метою сприян­ня економічному зростанню регіональних країн, що розвиваються, шляхом заохочування створення і модернізації приватних підпри­ємств, особливо малих і середніх.

МаБР має відділення у 26 країнах Латинської Америки та у Франції.