Міжнародна фінансова система

6

Тема 4. Міжнародний кредитний ринок

План:

1.  Загальна характеристика міжнародного кредиту

2.  Зовнішній борг і його характеристика

3.  Зовнішній борг України

4.  Розвиток валютних операцій комерційних банків.

5.  Валютні кредити

Однією з головних тенденцій розвитку сучасних світогосподарських зв'язків є значне поширення міжнародних розрахунків у кре­дит. Причому ця тенденція значно посилилась останніми десяти­річчями. Так, якщо в 1937 р. на умовах розрахунків у кредит екс­портувалося лише 1,5 % машинно-технічних товарів, то на початку 60-х — 50 %, а на початку 90-х років — 75 % експорту цієї про­дукції у світі. Надання кредитів імпортерам є сьогодні досить звич­ним засобом реалізації продуктів на світовому ринку, однією з най­поширеніших форм сучасних світогосподарских зв'язків. Тому не випадково на світовому ринку експортні кредити є нерідко більш дійовим засобом боротьби за ринки збуту, ніж ціна, якість товару чи строки поставок.

Міжнародний кредит — це надання у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим. На практиці здійснюється шляхом надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності та виплати процентів, переважно у вигляді позик.

Залежно від об'єктів кредитування міжнародні кредити поділя­ються на комерційні та фінансові.

Комерційний кредит — це первинна форма кредиту, в тому числі в зовнішній торгівлі, що називається також фірмовим кредитом, або кредитом постачальним, де позикова операція поєднана з купівлею-продажем товару, а рух позикового капіталу — з рухом товарного капіталу. Саме тому комерційний кредит, який є найбільш "зв'яза­ною" формою кредиту, все ще досить широко використовується в міжнародній торгівлі, проте внаслідок обмеження фінансових мож­ливостей ця форма кредитування практично не використовується при взаємних поставках інвестиційних товарів, які призначаються, головним чином, для модернізації та реконструкції виробництва, оновлення його технологічної структури.

Фінансовий кредит — це надання засобів у грошово-валютній формі: облігаційні позики, що розміщуються на міжнародному та національному ринках позикового капіталу за допомогою банків і можуть надаватись у валютах країни-кредитора та країни-боржника, а також в інших валютах.

Однією з важливих характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кредиту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів у центральний елемент міжнародних економічних відносин. Адже інтернаціоналізація ви­робництва та капіталу, розширення сфери діяльності транснаціональ­них корпорацій потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансу­вання відносно незалежних від національних систем. Саме тому до­сить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капі­талів як система відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінан­сових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іно­земним контрагентам.

Міжнародний ринок позикових капіталів не лише продовжує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною струк­тури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х роках, у зв'язку з енергетичною кризою, різко зросла роль деяких країн, що розвива­ються, на світових ринках позикового капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно послабло. А криза платоспроможності пере­важної більшості країн, що розвиваються, призвела до їх практично­го витіснення з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. Це зумовило появу тенденції до сек'юритизації — переважання на ринку пози­кових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабливими для представників промис­лово розвинених країн.

Залежно від того, хто виступає кредитором, розрізняють кредити приватні, урядові та кредити міжнародних і регіональних органі­зацій.

Приватні кредити надаються приватними фірмами та банками й у свою чергу поділяються на фірмові та банківські.

Урядові кредити (міжурядові, державні позики) надаються уря­довими кредитними установами.

Кредити міжнародних організацій надаються переважно че­рез Міжнародний валютний фонд, структури Світового банку, Євро­пейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), регіональні банки розвитку країн "третього світу" та інші кредитно-фінансові інсти­туції. Причому МВФ та СБ виступають не лише як великі кредито­ри, а і як координатори міжнародного кредиту.

Змішані кредити — це кредити, в яких беруть участь приватні підприємства, компанії і відповідні державні органи.

Транснаціональні корпорації використовують приватні форми кредиту для розширення ринків збуту своїх товарів та послуг, як важливий фактор успішного ведення конкурентної боротьби з іншими країнами — експортерами капіталу. В останні десятиліття різко зросла "прив'язаність" кредитів до експортних поставок із країни-кредитора. Нерідко вся позика має бути використана для придбання товарів виключно в країні, що надає кредит.

Державна форма міжнародних кредитів, як правило, готує ґрунт для приватних інвестицій, оскільки надання кредиту тій чи іншій країні часто пов'язується з питанням надання пільг національним корпораціям країни-кредитора, концесій на розробку природних багатств у країні-позичальниці.

За своїм цільовим призначенням міжнародні кредити поділя­ються на виробничі й невиробничі.

До виробничих кредитів належать кредити, призначені для роз­витку економіки країни, що їх одержує: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліцензій, "ноу-хау", оплати виробничих по­слуг, забезпечення внутрішньо-торгівельних операцій та інших гос­подарських потреб.

Невиробничі кредити використовуються на утримання держав­ного апарату, армії, закупівлі зброї, погашення зовнішньої заборгова­ності за раніше одержаними кредитами і т. ін.

Залежно від строків кредити поділяють на короткострокові (до 1 року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (понад 5 років). У ряді випадків середньостроковими вважаються кредити до 7 років, а довготерміновими — понад 7 років.

Можливі й інші варіанти розподілу кредиту за строками. При цьому термін кредиту може бути повний, коли він розраховується від моменту надання до повного погашення цієї позики, і середній, коли визначається період, на який у середньому припадає вся сума кредиту.

За умовами використання кредити бувають разові, що надають­ся на певну суму і погашаються у визначений строк, і поновлю­вальні, коли визначаються ліміт кредиту і загальний строк користу­вання ним, а погашена частина автоматично поновлюється.

За способом погашення кредити поділяються на пропорційні (погашення кредиту здійснюється рівними частками протягом пев­ного терміну), прогресивні (суми погашення наростають) і одночасні (погашення кредиту здійснюється в один визначений строк).

Залежно від способу забезпечення кредити бувають забезпечені й бланкові.

Забезпечені кредити — кредити, коли формою їх забезпечення є товари, товарно-розпорядчі документи, акредитиви, виставлені на користь експортерів, акцептовані імпортерами тратти чи векселі, га­рантовані третіми особами, гарантії промислових і торговельних компаній, банків та ін.

Бланкові кредити не мають забезпечення, а надаються під зобо­в'язання імпортера погасити кредит або у визначений строк, або в разі настання певних умов. Такі кредити експортери надають імпорте­рам при поставках товарів із розрахунком за відкритим рахунком.

Залежно від умов реалізації кредити бувають готівкові, коли позика зараховується на рахунок імпортера, й акцептні, коли пози­ку одержує експортер або імпортер шляхом передачі банку своїх векселів, виставлених на цей банк.

Міжнародний кредит виконує багато важливих функцій: стиму­лює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розши­рення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряд­дям одержання прибутку у вигляді процентів від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних господарських зв'язків та поглиб­ленню процесів міжнародної економічної інтеграції.

Новим явищем у післявоєнний період стало подовження строків надання кредитів, а також створення спеціальної системи довгостро­кового кредитування експорту машин і обладнання, у тому числі кредит за "лізингом" (оренда з подальшим викупом обладнання). Значно зросли суми кредитів на фінансування міжнародної торгівлі, на врегулювання платіжних балансів і підтримку основних валют світу.

Щодо обсягу міжнародних лізингових операцій, то тут перше місце належить США, що викликано перш за все значними податковими пільгами. Тут лізинговими операціями мають право займатися бан­ки та їхні відділення, лізингові фірми, спеціалізовані відділення з лізингу фірм — виробників обладнання, а також страхові, інвестиційні, брокерські та інші фірми. Найбільшими лізинговими фірмами є "Бенк Амерілейз Груп", "Сек'юриті Пасифік Консіде Корпорейшн" та ін.

Більше половини всіх лізингових операцій припадає на автотран­спортні засоби, а частка лізингу в нових інвестиціях у машини й обладнання в США і Великій Британії сягає однієї третини, а в ряді інших країн Заходу складає одну п'яту. У загальному обсязі інвес­тицій питома вага лізингу оцінюється: у Німеччині — 16 %, Великій Британії — 36, в Ірландії — 46 %.

Загальний обсяг лізингових операцій 25 країн — членів "Асоціа­ції європейських лізингових компаній — Ліз'юроп" у другій поло­вині 90-х років перевищив 85 млрд ЕКЮ.

Якщо в одних країнах існують спеціальні закони, які регулюють лізингові операції (наприклад, у Франції і Бельгії), то в інших діють або спеціальні законодавчі акти (Велика Британія і Австралія), або немає ні спеціальних законів, ні підзаконних актів (США, Німеччина).

Лізинг — це особлива форма руху позикового капіталу, яка на­дається насамперед у формі кредиту з наступним правом купівлі товару.

Серед різних форм лізингу найбільш поширений фінансовий лізинг як різновид довгострокового кредитування, що за своїми ре­зультатами рівнозначний продажу товару в розстрочку. При цьому обладнання здається на термін, який близький або дорівнює строку амортизації. Фінансовий лізинг здійснюється, як правило, при при­дбанні дорогих машин і обладнання. Основна частина вартості ма­шин і обладнання, які здаються в оренду, береться у третьої сторони (зазвичай у банку) в кредит. У цій операції беруть участь ряд осіб на боці лізингоодержувача, лізингодавця і позикодавця. Строк оренди тут значний і, як правило, амортизується вся вартість майна.

При здійсненні міжнародних лізингових операцій важливою проблемою є їх валютні умови, що викликано тривалістю лізингових контрактів, особливостями валютного законодавства, необхідністю страхування валютних ризиків і можливими ускладненнями, які можуть виникнути в майбутньому за відсутності необхідної валюти. Широко використовується практика виплати орендних платежів у двох валютах. Практикується і передача від лізингодавця до орен­датора податкових пільг, які одержані в країні лізингодавця і у відповідній валюті. Учасники міжнародного лізингу широко вико­ристовують податкові пільги тих держав, фірми яких беруть актив­ну участь у лізингових операціях.

У розвинутих країнах Заходу лізингові операції монополізовані великими банками і сильними компаніями-орендаторами. Напри­клад, у Великій Британії на частку "Асоціації з лізингу обладнан­ня", куди входять сильні банки і великі орендатори, припадає до 90 % операцій на ринку лізингу.

У міру поглиблення інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків, у тому числі й кредитних, об'єктивно розвиваються і поси­люються різні форми регулювання міжнародного кредиту на між­урядовому та наддержавному міжнародному рівнях. Розробляються уніфіковані системи збору інформації про міжнародні кредити, спільні умови надання кредитів, режими кредитування і т. ін.

Закордонні кредити, що надаються Україні, реалізуються через мережу банків, у тому числі й комерційних. Однак кредитори вису­вають до суб'єктів валютного ринку досить жорсткі умови. Так, кре­дитна лінія, що надана Україні Європейським банком реконструкції і розвитку, реалізується через мережу комерційних банків. У ній можуть брати участь будь-які банки, що відповідають вимогам ЄБРР. Однією з головних умов приєднання до кредитної лінії є проходжен­ня українським банком аудиторської перевірки за міжнародними стандартами обліку. МБРР проводить жорстку перевірку всіх учас­ників кредитної лінії. Якщо рейтинг якогось із них перебуває на рівні міжнародних норм, МБРР має право надати такому банку кре­дити без жодних гарантій.

Міжнародну аудиторську перевірку здійснюють спеціалізовані аудиторські фірми, однією з яких, що працює на українському ва­лютному ринку, є "Делойт і Туш". Це міжнародна аудиторська ком­панія, що працює у 123 країнах світу. Фірма обслуговує транснаціо­нальні корпорації, які посідають важливе місце на валютних рин­ках. Серед них "Дженерал моторс", "Міцубісі", "Сумітомо", "Дойче Бундесбанк", банк "Креді Ліоне" та ін. Фірма виступає аудитором 55 із 200 найбільших банків світу і 27 % банків, величина активів яких перевищує 1 млрд дол. США.

Звичайно, досягти рівня таких найвідоміших суб'єктів світових валютних ринків — справа непроста. Однак, як показують результа­ти аудиторських перевірок, українські банки поступово досягають його. Першою установою в Україні, в якій фірма "Делойт і Туш" виконала аудиторську перевірку за результатами роботи у 1993 р. відповідно до міжнародних стандартів, був "Градобанк", який успіш­но її пройшов. Крім "Градобанку" міжнародний аудит успішно про­йшли "Вабанк", "Приватбанк", "Укрінбанк" та банк "Аваль".

Таким чином, за останні роки все більше суб'єктів валютного ринку України "підтягуються" до рівня провідних учасників міжна­родних валютних відносин.