Методика розрахунку ліквідності та платоспроможности

      ,                                                             (1.4)

      де ВК — власний капітал; ПБ — пасивів балансу.

     Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта  автономії складає більше 0,5. Ця величина показника дозволяє припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про зростання фінансової незалежності, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Отже, чим вище значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства.

     Коефіцієнт  фінансової стабільності — показник, який характеризує відношення власних і позичкових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позичкових коштів залучило підприємство в розрахунку на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Визначення коефіцієнта фінансової стабільності можна здійснювати за формулою: 

      ,                                                              (1.5) 

     де  Кфс — коефіцієнт фінансової стабільності; ПК — позикові кошти.

     Нормальним (нормативним) вважається стан, за якого  коефіцієнт більший 1. Перевищення власних  коштів над позиченими вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел.

     Коефіцієнт  фінансового левериджу — показник, який характеризує відношення довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства,

     тобто він показує, скільки довгострокових зобов'язані» припадає на одиницю джерел власних коштів. Розрахунок коефіцієнта фінансового левериджу (Кфд) можна провести за формулою: 

      ,                                                                (1.6)

     де  ДЗ — довгострокові зобов'язання; ВК — власний капітал.

     Нормальним (нормативним) вважається такий стан, коли коефіцієнт менший 0,1. У цьому випадку фінансовий стан підприємства відносно нормальний.

     Коефіцієнт  забезпеченості власними засобами — показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування обігових активів підприємства, тобто він показує, скільки власних джерел формування обігових активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період таким чином: від підсумку по розділу 1 пасиву балансу віднімається підсумок по розділу 1 активу балансу і отримана різниця ділиться на суму підсумку розділу 2 активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових засобів ділиться на фактичну вартість обігових засобів, які є на підприємстві:  

      ,                                                           (1.7) 

     де  Кзвк— коефіцієнт забезпеченості власними коштами; П1 — сума підсумку по розділу 1 пасиву балансу; А1, А2 — сума підсумків активу балансу відповідно по розділах 1 і 2.

     Нормальним  вважається такий стан, за якого коефіцієнт перевищує 0,1. Це означає, що обігові активи, які є у підприємства, покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості буде означати, що у підприємства є надлишкові джерела формування обігових активів, а його зниження вкаже на нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.

     Коефіцієнт  покриття (платоспроможності) — показник, який характеризує рівень достатності обігових коштів (поточних активів) підприємства для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року. Визначається він відношенням усіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань підприємств. Для розрахунку коефіцієнта покриття (платоспроможності) (Кп) можна використовувати таку формулу:  

      ,                                                            (1.8) 

     де  ПА — поточні активи; Вмп — сума витрат майбутніх періодів; ПЗ — поточні зобов'язання.

     Коефіцієнт  покриття показує, скільки грошових одиниць обігових п і пнів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта більше 1. Отже, підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші ніж поточні зобов'язання. В такому випадку у підприємства добрий фінансовий стан, і воно може своєчасно погасити свої платіжні зобов'зання.

     Інформаційною базою для оцінки фінансового  стану підприємства слугують: дані «Балансу підприємства», ф. №1; дані «Звіту про фінансові результати», ф. №2; дані «Звіту про рух грошових коштів», ф. №3; дані «Звіту про власний капітал», ф. №4; статистична та інша звітністі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ2

     АНАЛІЗ  ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ  НА МАТЕРІАЛАХ ПІДПРИЄМСТВА 

     2.1 Загальна характеристика та оцінка  фінансово – майнового стану  підприємства 

     У серпні 1895 року в справах Харківського губернатора з'явився новий документ: «Про дозвіл товариству Жорж Борман»  відкрити в місті Харків цукрову  фабрику.

     Що  привело в місто Харків купця  другої гільдії, російського промисловця  Григорія Миколайовича Бормана, директора-розпорядника товариства, фактично повновладного  господаря вже широко відомої  в Санкт-Петербурзі фірми з однойменною  назвою? Адже фірма в столиці Російської держави процвітала : вона мала два  шикарно обставлених магазина на парадних вулицях міста, достатньо  великий фабричний корпус, оптовий  склад. Розширення зони торгівлі і збільшення капіталу штовхало на пошук місця  для будівництва нової фабрики. Обраний був Харків. До цього часу місто ставало крупним промисловим  центром Півдня Росії. Вже до 1890р. були побудовані залізничні лінії Курськ-Харків-Одеса, Харків-Севастополь, Харків-Ростов і  залізничний зв'язок існував між  усіма крупними містами України  і загальноросійськими центрами.

     Важливим  чинником було і те, що Україна виробляла 81,5% загального вироблення цукру - основної сировини в кондитерській справі.

     У жовтні 1896р. в Харкові на вулиці Кацарська  відкрита фабрика по виробництву  бісквіта і шоколаду товариства «Жорж  Борман».

     У 1900р. - відкрито фірмовий магазин роздрібної торгівлі на Миколаївській площі  міста Харкова (нині магазин «Ведмедик») - візитна картка кондитерської фабрики. За три з невеликим роки підприємство стало одним з найбільших, для  того часу на Україні. Чисельність працюючих  на виробництві складала 800 чоловік, близько 100 чоловік працювало в численних складах і лавках. На фабриці в шоколадному відділенні працювало високомеханізовані, для того часу, машини для виробництва шоколаду - 8 великих меланжерів, 18 вальцювань, 6 подвійних і потрійних млинів для какао, окрім цього безліч дрібних машин і 4 гідравлічних преси для віджиму какао масла. Інженерами підприємства була упроваджена система охолоджування шоколаду в холодильних камерах за допомогою рідкої вуглекислоти, а бісквітне виробництво оснащене печами, що діють, і складними бісквітними машинами.

     Асортимент  фабрики в дореволюційний період складався з шоколаду і шоколадних цукерок, карамелі і монпансьє в  банках, мармеладу і різного варення, бісквітів і пряників. Чисельність  працюючих зросла до 1252 чол., виробництво  досягло 4646 тон на рік. Кондитерська фабрика продовжувала працювати  і в роки революції, громадянської  війни, націоналізації (1917-1920), роки голоду і розрухи, зменшивши об'єми, змінивши асортимент з дорожчого на «пролетарський» - дешевий.

     У 1922 році, до дня святкування 5-ої річниці  Великої Жовтневої Революції  товариство «Жорж Борман» було перейменоване  в кондитерську фабрику «Жовтень». Досягти дореволюційної потужності на підприємстві змогли лише до 1925 року.

     1935р.- початок діяльності Раднаргосподарств.  З метою розширення бісквітного  виробництва і спеціалізації  фабрики на випуску цукрових  виробів було ухвалено рішення  про відкриття бісквітної фабрики  по вул. Лозовська. Частина  устаткування і персонал був  перекладений на знов відкриту  фабрику. До 1936 року на Бісквітній  фабриці, де чисельність персоналу  складала 1300 чоловік, почато виробництво  печива і бісквітів.

     1941 рік – пролунала Велика Вітчизняна  Війна, багато співробітників  пішли на фронт. Часткове устаткування  було демонтоване і евакуйоване  в республіку Казахстан до  Алма-Ати.

     До  моменту звільнення міста, фабрика  була практично зруйнована. Відновлення  підприємств продовжувалося аж до 1954 року.

     Підприємство  росло, розвивалося, встановлювалося  потокове устаткування. У 1957 році розпочато  напівмеханізований випуск шоколадно-вафельних  тортів «Деліс» до цих пір улюбленими харків'янами.

     У 1965 році на підприємстві працює 2168 чоловік. Добовий випуск продукції склав 80 т. Працює 5 виробничих цехів. Для випуску  загорнутої карамелі і цукерок налагоджений друк етикеток в літографському цеху фабрики. Почалося будівництво нового шоколадного цеху. Розширений асортимент на 34 найменування, зокрема механізовано виробництво улюблених цукерок  «Мішка косолапий», «Трюфелі», «Алеко», розпочато випуск шоколадно - вафельного торта «Харківський». У 1968 році в  новому шоколадному цеху розпочато  виробництво шоколадних виробів  на автоматі «Мафа-850» всім відомі цукерки  «Асорті», шоколадні батончики. На всіх 4 поверхах цеху було розміщено устаткування для первинної переробки какао-бобів, отримання шоколадної глазурі.

     Політична і економічна криза 90-х привели  до падіння виробництва. У 1998 році наступив критичний момент, але і тут  зіграла роль багаторічна спільна  робота в об'єднанні до 1991 року двох підприємств (А.А.Коваленко було запропоновано  очолити керівництво кондитерською  фабрикою). Генеральний директор Харківської  кондитерської фабрики А.А. Коваленко  активно узялася за відродження  підприємства. Вона узяла на озброєння  три головні умови, які приводять  до успіху. По - перше технічне переозброєння, по-друге – збереження традиційних  рецептур виробів при впровадженні нової технології з метою досягнення вищої і стабільнішої якості і  по-третє – уміння швидко перебудовувати виробництво тієї або іншої продукції  відповідно до купівельного попиту.

     Досягнуті результати є підтвердженням того, що прийнята стратегія А.А.Коваленко  була єдино правильною. Зараз кондитерська фабрика «Харків’янка» входить  в корпорацію «Бісквіт-Шоколад», частка ринку якої в Україні складає  більше 9% за даними «Укркондитера».

     Компанія  складається з п'яти основних цехів: шоколадний, цукерково-шоколадний, цукерково-ірисовий, карамелевий, борошно-кондитерський. На фабриці є повний цикл переробки какао-бобів, встановлено і успішно працює автоматизоване устаткування по виробництву шоколадних мас. Шоколад, карамель, цукерки, ірис, драже, мармелад, зефір, шоколадно-вафельні торти у великому асортименті і сучасній упаковці відвантажуються щодня більше чім у 16 країн ближнього і дальнього зарубіжжя.

     На  підприємстві сертифікована система  якості ISO-9000:2001, що говорить про те, що вся продукція проходить жорсткий контроль якості на всіх етапах виробництва. Неодноразово продукція підприємства завойовувала вищі нагороди на міжнародних  і всеукраїнських виставках і  дегустаційних конкурсах в Німеччині, Америці, Казахстані, Вірменії, Росії  і інших країнах. Висококваліфікована  технологічна група підприємства веде постійну роботу по розробці нових  видів продукції. До 110-ліття заснування фабрики випущений бренд продукції  під торговою маркою «Жорж»: Шоколадні  цукерки «Жорж ампір», «Жорж мокко», набір шоколадних цукерок «Жорж  Софія», серія коробок «Эмі», «Глорія» з використанням не тільки старовинних  рецептур, але і дизайну коробок 1910 року «Жоржа Бормана».

     В результаті удосконалення на фабриці, виробництво кондитерських виробів  помітно підвищується. Значний підйом очевидний, але у разі появи сприятливих  умов для роботи підприємство зможе  використовувати резерв виробничої потужності для розширення об'ємів виробництва.

     В сучасних умовах господарювання фінансовий стан підприємства є найважливішим  критерієм його ринкової активності і надійності як партнера. Він визначає конкурентоспроможність і потенціал  підприємства у діловому співробітництві, оцінює, ефективність реалізації економічних  інтересів самого підприємства та його партнерів із фінансових та інших  відносин.

     Методика  аналізу фінансового стану підприємства являє собою комплексне і системне дослідження результатів фінансово-господарської  діяльності підприємства, яке дає  можливість виявити найважливіші аспекти  та найслабкіші позиції у фінансовому  стані даного підприємства, а також  з’ясувати потенційні можливості підприємства з поліпшення фінансового стану і розробити рекомендації щодо їх практичного впровадження. Саме оцінку фінансового стану підприємства ми представимо в своїй роботі.