Аналіз ліквідності та платоспроможності КБ

ПЛАН

ВСТУП

Одним із найбільш важливих завдань банку є забезпечення його фінансової стійкості. Головним критерієм цього є ліквідність і платоспроможність. Проблеми з ліквідністю призводять до погіршення платоспроможності та фінансової стійкості, оскільки становлять єдину систему взаємопов’язаних показників діяльності банку. 1

У період фінансової кризи, яка охопила не лише вітчизняну, а й міжнародну економіку, управління ліквідністю має пріоритетне значення для менеджменту банків, оскільки до кризовий період характеризувався значним рівнем мобільності міжнародних капіталів, які з відносною легкістю залучалися і українськими фінансово-кредитними інститутами. На даний час така можливість майже вичерпалася. Перед менеджментом банку постала нова проблема: як зберегти нормальний рівень ліквідності та платоспроможності у випадку негативного впливу внутрішніх і зовнішніх факторів. Аналіз ліквідності та платоспроможності комерційних банків, без якого важко уявити сучасну практику формування банківських ресурсів та ефективного їх розміщення, є малодослідженим. При цьому виникає низка завдань, пов'язана з необхідністю удосконалення аналізу ліквідності та платоспроможності банківської установи, системи планування щодо забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку, залучення банківських ресурсів і надання кредитів.

Широке коло питань, пов'язаних з дослідженням ліквідності та платоспроможності комерційних банків, висвітлено в роботах зарубіжних і вітчизняних учених-економістів:  Ачкасова О.І.,  Бизької Н.З., Васюренка О.В., Глущенка В.В., Дзюблюка О.В., Долана Е.Дж., Дьюзера Т., Заруби О.Д., Ковальчук Т.Т.,   Коха Т.У.,   Кочеткова В.М.,   Кемпбелла Р. Дж.,  Лаврушина О.І.,  Масленченкова Ю.С., Матука Ж., Міллера Р.Л., Мороза А.М., Раєвської Т.О., Роуза П.С., Сало І.В., Сінкі Дж. Ф., Усоскіна В.М., Шиманської О.Б., Шіллера Р.І. та ін.

Вивчення й аналіз опублікованих з даного питання методологічних концепцій, методичних підходів і практичних розробок дозволили зробити висновок про те, що багато задач стосовно забезпечення ліквідності та платоспроможності залишаються недостатньо розробленими як у науковому, так і в організаційно-практичному аспектах, особливо в умовах транзитивної економіки. Це й обумовлює об'єктивну необхідність подальших поглиблених теоретичних і методичних досліджень, спрямованих на удосконалення забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційних банків.

Тема даної курсової роботи є надзвичайно актуальною в сучасних умовах. У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників ліквідності банківської установи з метою запобігти її банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.              

Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК». Об’єктом дослідження роботи є  фінансова робота банківської установи, а саме показники прибутку та рентабельності у динаміці за 2007 – 2009 роки.

При вивчені даної теми були використані підручники з аналізу банківської діяльності, з економічного аналізу, нормативні матеріали НБУ та фінансова звітність комерційного банку.

Розділ 1. Поняття ліквідності та платоспроможності комерційного банку та методи управління

Значною проблемою в науці є встановлення співвідношення понять “ліквідність” і “платоспроможність”, оскільки в даний час немає однозначного підходу до трактування категорій.

Дискусія серед науковців з цього питання виникла через проблемність розуміння сутності: чи можна ототожнювати дані терміни, чи один із них включає інший. Серед вітчизняних науковців Е. Галицька, Л. Висоцька визначають ліквідність банку як “його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання перед кредиторами та вкладниками” [7, с. 21]. У зарубіжній літературі наводиться інше трактування: “банк считается ликвидным (платежеспособным) в том случае, если суммы его наличных средств и других ликвидных активов, а также возможности быстро мобилизовать средства из иных источников достаточны для своевременного погашения долговых и финансовых обязательств” [6, с. 236]. Аналогічної думки дотримується і П. Етрілл: “ликвидность – способность банка выполнять свои обязательства за счет денежных средств и других имеющихся у него оборотных активов” [11, с. 595]. Отже, дані автори ототожнюють поняття “ліквідність” і платоспроможність”, оскільки ліквідність банку передбачає не просто його спроможність виконувати зобов’язання у встановлений строк, а й з мінімальними витратами. Даний фактор необхідно враховувати, тому що у випадку виникнення проблем у банку з погашення своїх зобов’язань першочерговим джерелом швидкого залучення фінансових ресурсів є ринок міжбанківських кредитів. Характерною особливістю міжбанківського ринку є значна волатильність вартості капіталу, яка залежить від загальної економічної ситуації в державі. Таким чином, за несприятливих умов банк буде змушений залучати кошти за будь-якою ціною з метою збереження статусу надійного банку. Але з іншого боку, його доходи від кредитних операцій можуть не покривати витрати на залучення коштів. У такому випадку банк буде втрачати свою ліквідність, а згодом і платоспроможність. Виходячи із цього ліквідність банку, на відміну від його платоспроможності, повинна включати залучення ресурсів або трансформацію активів у більш ліквідну форму з мінімальними витратами. Також ліквідність передбачає і здатність банку кредитувати своїх клієнтів. Т. Ковальчук і М. Коваль розрізняють терміни “ліквідність банку” і “платоспроможність банку” з позиції розрахунку їх показників. “Платоспроможність – рівень забезпеченості фінансових зобов’язань банку власним капіталом…, ліквідність – здатність забезпечувати вчасне і повне виконання фінансових зобов’язань” [12, с. 32].

Показники різні, але мають спільну мету – виконання банком фінансових зобов’язань. Відмінність лише в тому, що платоспроможність означає виконання фінансових зобов’язань за рахунок власних коштів, а ліквідність – повне погашення фінансових зобов’язань.

Метою аналізу банківської ліквідності є оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов’язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Банк постійно вирішує завдання пошуку оптимального співвідношення між активами та зобов’язаннями як з погляду забезпечення потреб ліквідності, так і щодо їх дохідності та вартості [2, с. 440]

              Повсякденна робота комерційного банку по управлінню ліквідністю спрямована на самозбереження банку, умовою якого виступає безперебійне виконання зобов'язань перед клієнтами.  З організаційної точки зору вона припускає дотримання співвідношень окремих груп і статей пасивів і активів балансу, зафіксованих у визначених показниках. Такі показники підрозділяються на зовнішні і внутрішні. До зовнішіх відносяться показники, що встановлюються, відповідно до чинного законодавства, Національним банком, вони являють собою форму державного управління діяльністю комерційного банку.  Що стосується внутрішніх показників, то, відповідно до державної функції, вони визначають найбільше загальні пропорції, необхідні для забезпечення фінансової стійкості банку. При розробці зазначених показників, а також роботі з управління ліквідністю враховується комплекс чинників, що можна згрупувати в чотири основні групи:

1)  випадкові і надзвичайні, що виникають у зв'язку з особливостями діяльності клієнтів банку;

2)  сезонні, що мають відношення до виробництва і переробки сільськогосподарської продукції;

3)  циклічні, що відтворюють коливання ділової активності;

4)  довгострокові, що викликаються зрушеннями в споживанні, інвестиційному процесі, розвитком науково-технічного прогресу.

Дані показники виконують роль своєрідних «обмежувачів», що забезпечують відповідну спрямованість діяльності комерційного банку; їхнє дотримання не є безпосередньою роботою комерційного банку.  Цільова ж функція управління визначається змістом процесу. Оскільки банк є комерційним підприємством, то кінцевою ціллю його діяльності виступає одержання прибутку. Цим забезпечується «самозбереження» банку як установи, що функціонує в ринковому середовищі.

Політика ліквідності має справу з вирішенням дилеми ліквідність – рентабельність, тому перед банком стає задача максимізації прибутковості своїх операцій при наявності даного обмеження, причому є присутнім чітко виражений чинник невизначеності, тому-що керівництво банку не може з упевненістю передбачити коли й у якому масштабі виникне проблема ліквідності. А коли вона виникне, можна тільки почати дію на основі вже заздалегідь створеного заділу - резервів; особливої структури активів і пасивів або напрацьованих операцій.

Ліквідність банку тісно пов’язана з поняттям ліквідності балансу. Цей показник визначається співвідношенням вимог (статей активу) та зобов’язань (статей пасиву) на певний момент часу. Отже, ліквідність банківського балансу є складовою загальної ліквідності банку, а відтак процедура визначення ліквідності балансу є необхідним етапом аналізу рівня ліквідності банку.

Проте ліквідність балансу є лише необхідною, але не достатньою умовою для висновків про те, що банк ліквідний. Насправді може виникнути ситуація, коли банк повністю чи частково неліквідний (тобто не має можливості постійно підтримувати свою лік­відність), і разом з тим його баланс достатньо ліквідний. Виникнення такої ситуації пов’язане із невідповідністю між строками розміщення активів та строками виконання зобов’язань банку.

У банку потреба в ліквідних коштах може виникнути як під час здійснення пасивних операцій, так і внаслідок проведення активних операцій, якщо рішення про розміщення коштів приймається раніше, ніж знайдено відповідні джерела фінансування (табл. 1).

Таблиця 1

ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМИ
ВИКОРИСТАННЯ ЛІКВІДНИХ КОШТІВ