Методика розрахунку ліквідності та платоспроможности

     ВСТУП 

     Сучасний  стан розвитку економіки України  характеризується платіжною кризою. Це відображається на діяльності кожного  підприємства: порушується своєчасність і повнота погашення зобов'язань  щодо оплати праці, розрахунків  з  постачальниками; погіршуються взаємовідносини  з партнерами; скорочуються обсяги капітальних вкладень. За таких умов, щоб уникнути банкрутства та фінансової кризи, виникає потреба оцінити  перспективу розвитку підприємства, спрогнозувати його майбутній фінансово-господарський  стан та накреслити можливі шляхи  попередження негативних явищ. У ринкових умовах кожен господарський суб'єкт  повинен мати достовірну інформацію про ліквідність та  платоспроможність  як свого підприємства, так і своїх  партнерів.

     Суб’єкти господарювання змушені здійснювати свою діяльність максимально ефективно. Сучасне підприємство не може дозволити собі нераціонально використовувати власні та залучені ресурси.

     На  сьогоднішній день розроблено та відпрацьовано  достатньо методів проведення економічного аналізу стану підприємства. Цей  розвиток проходив в основному в  країнах з розвинутою ринковою економікою.  

     Водночас, вітчизняна наука вносить свій вклад  в дану область, пристосовуючи інструменти  фінансового аналізу до вітчизняних  умов, що характеризуються досить високими темпами інфляції, нестабільністю податкового  законодавства та інше.

     Достатність забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими ресурсами  зумовлюють його здатність здійснювати  ефективну господарську діяльність та розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Зовнішнім проявом фінансового  стійкості є ліквідність та платоспроможність. Неефективна діяльність підприємства, насамперед збиткова діяльність, призводить до зниження ліквідності та платоспроможності. З іншого боку, низька ліквідність  та платоспроможність не дають можливості забезпечити безперебійне постачання ресурсів, що тягне за собою простої виробництва з усіма негативними наслідками. Крім того низька ліквідність та платоспроможність підривають довіру до підприємства з боку банків, потенційних покупців та інших контрагентів, що значно знижує можливості залучення додаткових ресурсів та виходу з кризи. Тобто, низька ліквідність та платоспроможність, на фоні збиткової діяльності та недостатньої фінансової стійкості, становлять реальну загрозу існуванню підприємства. З цієї точки зору є зрозумілим важливість теми.

     Аналіз  ліквідності та платоспроможності  дозволяє визначити, наскільки ефективно  здійснюється фінансовий менеджмент на підприємстві. Проте, як свідчать дослідження, теорія і практика аналізу ліквідності  та платоспроможності в Україні  знаходяться на стадії свого становлення. Більшістю підприємств подібний аналіз практично не здійснюється, що робить тему дослідження своєчасною та актуальною.

     Метою даної курсової роботи є вивчення теоретичних основ та практичних методик розрахунку ліквідності  та платоспроможності. В першому  розділі досліджується теоретичні аспекти: даються визначення ліквідності  та платоспроможності, обґрунтовується  важливість раціонального розбиття активів та пасивів на групи, наводяться методики розрахунку основних показників ліквідності та платоспроможності. В другому розділі дається  організаційно-економічна характеристика, ЗАТ КФ «Харків’янка» аналіз ліквідності та платоспроможності якого проведено у розділі шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства. Також, визначаються причини, що вплинули на зміну ліквідності та платоспроможності і наведено можливі шляхи покращення ситуації. Тобто, поряд з теоретичними розробками подається практичний матеріал, що дозволяє всебічно розглянути і дослідити тему роботи. 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ1

     ТЕОРИТИЧНІ  ОСНОВИ АНАЛІЗУЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ 

1. Сутність, зміст і завдання аналізу ліквідності  й платоспроможності підприємства

     Одним з основних індикаторів, що характеризують фінансову стійкість є платоспроможність. Платоспроможність у міжнародній  практиці означає достатність ліквідних  активів для погашення в будь-який момент всіх своїх короткострокових зобов'язань перед кредиторами [8, с. 86].

     Платоспроможність підприємства визначається наявністю  в його розпорядженні ліквідних активів - тих активів, які за максимально короткий термін можуть «перетворитися» у гроші, тобто бути реалізованими, або самі по собі бути засобом платежу.

     Основними ознаками платоспроможності є наявність  у достатньому обсязі засобів  на поточному рахунку й відсутність  простроченої кредиторської заборгованості.

     Звідси  головна ознака стійкості - це наявність  чистих ліквідних активів, обумовлених  як різниця між всіма ліквідними активами й всіма короткостроковими  зобов'язаннями на певний момент часу.

     У процесі аналізу досліджується  поточна й перспективна платоспроможність. У процесі аналізу поточної платоспроможності  зіставляється наявність суми платіжних  засобів із сумою термінових зобов'язань. До платіжних засобів відносять кошти (на розрахунковому рахунку, у касі), короткострокові цінні папери, які можуть бути швидко обернені в гроші.

     До  термінових зобов'язань відносять  поточні пасиви — зобов'язання й  борги, що підлягають погашенню: короткострокові кредити банку, кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги), а також заборгованість бюджету.

     Якщо  в підприємстві сума платіжних засобів (коштів і ін.) перевищує суму короткострокових зобов'язань, то воно визначається платоспроможним. Якщо в підприємстві сума платіжних засобів недостатня для погашення термінових зобов'язань, тобто сума платіжних засобів менше суми термінових зобов'язань, підприємство є неплатоспроможним. Про неплатоспроможність підприємства може сигналізувати відсутність грошей на розрахунковому, поточному й інших рахунках у банку, у касі підприємства, наявність простроченої заборгованості банку, фінансовим органам, постачальникам, прострочення з виплатою заробітної плати працівникам.

     Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві, і аналізується на підставі даних про фінансові потоки: приплив коштів повинен забезпечити покриття поточних зобов'язань підприємства.

     Перспективна  платоспроможність визначає можливість підприємства в майбутньому розраховуватися  по своїх короткострокових боргах, і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності [2, с. 274].

     Незважаючи  на те що поняття ліквідності й  платоспроможності тісно взаємозалежні, вони не є тотожними.

     Ліквідність у широкому понятті означає здатність  активів при певних обставинах обертатися в готівку, або одержувати наявні кошти для нормальної фінансово-господарської діяльності й відшкодування зобов'язань.

     Ліквідні  активи — мобільні платіжні засоби, якими можна розплатитися із кредиторами  при настанні строку платежу або  на дострокову вимогу.

     Ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду, у межах якого буде здійснена  трансформація в готівку.

     Короткостроковим  періодом умовно вважається строк до року, хоча іноді він також ототожнюється  з нормальною тривалістю виробничо-комерційного циклу, тобто проміжком часу, що охоплює  закупівлю сировини, виробництво, реалізацію й одержання підприємством коштів за реалізовану продукцію. Таким  чином, ліквідність можна розглядати як час, необхідний для продажу активів, і як суму, отриману від продажу активів.

     Звідси можна дати таке визначення: ліквідність підприємства — це мобільність підприємства, його можливість (при виникненні будь-яких обставин) за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел оперативно шукати резерви платіжних засобів, необхідних для погашення боргів, і постійно, на будь-який момент часу, підтримувати рівновагу між обсягами й строками перетворення активів у кошти й обсягами й строками погашення зобов'язань.

     Підприємство, поточний  капітал якого складається переважно з коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, чим підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

     Ліквідність балансу виражається в ступені  покриття зобов'язань підприємства його оборотними активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність балансу досягається шляхом перевищення оборотних активів над короткостроковою заборгованістю (зобов'язаннями) підприємства [12, с. 50 - 51].

     Як  відзначалося раніше, ліквідність активів  являє собою їхню можливість при  певних обставинах обернутися в грошову форму (готівку) для покриття зобов'язань. Із всіх активів підприємства найбільш ліквідними є оборотні, а із всіх оборотних активів найбільш ліквідні кошти, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери, депозити й т.п.), а також непрострочена дебіторська заборгованість, строк оплати якої наступив, або рахунки, акцептовані до оплати [10, с. 216 — 217; 25, с. 230].

     Іншу  частину оборотних активів не можна з великою впевненістю  назвати високоліквідними активами ( наприклад, запаси, прострочена дебіторська  заборгованість по виданих авансах  і засобів у підзвіт).

     Між тим, при визначених умовах і грамотних  методах роботи з дебіторами-клієнтами  ця заборгованість все-таки буде повернута, а запаси реалізовані в досить короткий термін. Однак варто мати окремі види необоротних активів (транспорт, будинки, сучасне встаткування, комп'ютери й т.п.) також можна при необхідності реалізувати, навіть із більшим успіхом, чим, наприклад, деякі запаси, і одержати шукану готівку, якщо це в інтересах компанії [10, с. 216 - 217; 25, с. 230]."

     При аналізі ліквідності підприємства найбільша увага приділяється зіставленню  величин поточних активів і поточних пасивів. Тому для правильного проведення аналізу краще вміти правильно виділити з активу балансу поточні активи, а з пасиву - поточні (короткострокові) зобов'язання.

     Поточні активи включають кошти та інші активи, які передбачаються перетворити в готівку або продати, або спожити протягом нормального виробничо-комерційного циклу або протягом року, якщо тривалість виробничо-комерційного циклу менше року. Поточні зобов'язання включають: зобов'язання, які намічаються задовольнити або за рахунок активів, що класифікуються як поточні в тім же балансі, або за рахунок виникнення інших поточних зобов'язань; зобов'язання, які передбачаються задовольнити протягом короткого періоду.

     До  загального правила щодо можливості звернути поточні активи в готівку  протягом року є ряд важливих застережень. Найбільш важливе застереження стосується виробничо-комерційного циклу. Виробничо-комерційний  цикл містить у собі середній проміжок часу між придбанням сировини, матеріалів і послуг; остаточною реалізацією  у вигляді надходження коштів від продажу продукції підприємства. Цей проміжок часу може бути досить тривалим у галузях, які вимагають  тривалого періоду зберігання запасів  або здійснюють продаж на виплати. Якщо ж немає чітко певної тривалості виробничо-комерційного циклу, діє довільна норма в один рік.

     Основними статтями поточних активів є:

• кошти;
• еквіваленти коштів;
• дебіторська заборгованість і векселі до одержання;
• запаси;
• витрати майбутніх періодів.

     Кошти — це, безумовно, основна складова  поточних активів, оскільки поточні зобов'язання погашаються в грошовій формі. Однак кошти, зарезервовані для особливих цілей, таких як розвиток виробничої бази, не повинні розглядатися в якості поточних. Компенсаційні залишки під одержання банківського кредиту в більшості випадків не можуть уважатися «вільними» коштами.

     Еквіваленти коштів являють собою вкладення тимчасово вільних коштів з метою дістати прибуток. Такі вкладення повинні бути короткостроковими й відбірками, це гарантує те, що вони можуть бути легко й без втрат перетворені в кошти.

     Здатність звернути активи в готівку - не єдиний показник, що обумовлює віднесення їх у розряд поточних. Визначальну  роль тут грають наміри керівництва  відносно цих активів. Але одних  намірів недостатньо. Вартість основних коштів, які намічено продати, повинна  включатися в поточні активи тільки в тому випадку, коли підприємство має  контрактне зобов'язання покупця придбати ці активи за встановленою ціною протягом наступного року або наступного виробничо-комерційного циклу.