Аналіз ліквідності балансу

 

 

 

Курсова робота

Аналіз  ліквідності балансу

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

 

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко  орієнтуватись у складному лабіринті  ринкових відносин, правильно оцінювати  виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств-партнерів.

Фінансовий  стан - це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Основні фактори, що визначають фінансовий стан, - це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

В умовах становлення  ринкових відносин кожен суб'єкт господарювання повинен володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність як власного підприємства, так і своїх партнерів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (банкам, партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам) визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансовій незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану.

Головною метою  аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу є:

•    загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

•    вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

•    визначення причинно-наслідкових зв'язків між  різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

•    дотримання фінансової, розрахункової та кредитної  дисципліни;

•    визначення ліквідності та фінансової стабільності підприємства;

•  прогнозування  можливих фінансових результатів, економічної  рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й  наявності власних і залучених  коштів, розробка моделей фінансового  стану при різних варіантах використання ресурсів;

•  розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового  стану підприємства.

Це коло завдань  визначається керівниками підприємств  і вирішується внутрішнім аналізом.

Теоретичною основою  проведення аналізу ліквідності  підприємства є матеріали фундаментальних  наукових досліджень у галузі теорії менеджменту та фінансового аналізу, праці вітчизняних (Альохін Б.І, Бланк І.А, Міркін В., Шеремет А., Балабанов І.Т,.Стоянова О.С.) та закордонних вчених (Л.Фішер, Е.Дж.Долан, Роберт Н. Холт, К.Р.Макконелл, Дж.М.Кейнс, Р.А.Хоген та ін.) з дослідної тематики, закони, нормативні акти, також методичні матеріали, які регламентують фінансову діяльність господарюючих суб’єктів на українському ринку.

Інформаційну  базу дослідження складає бухгалтерська  і статистична звітність  підприємства.

 

1. Теоретичні  основи аналізу ліквідності підприємства

1.1. Зміст  фінансового аналізу підприємства

Зміст фінансового  аналізу складається з визначення конкретного завдання аналізу певних процесів або явищ господарсько-фінансової діяльності підприємства; комплексної їх оцінки у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості; дослідження причин та наслідків цих зв'язків; обчислення величини впливу чинників на кінцевий результатний показник; визначення пріоритетних напрямів розвитку; оцінки обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

Фінансовий  аналіз як наука - це система спеціальних  знань, що шляхом розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей, зв'язків спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості, яка формується під впливом об'єктивних економічних законів з науковим обґрунтуванням завдань та договірних зобов'язань, оцінкою їх виконання, визначенням величини дії позитивних і негативних чинників, невикористаних резервів і розробкою пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

Як і кожна  наука, економічний аналіз має свій предмет вивчення. Необхідно зазначити, що ще до теперішнього часу в спеціальній  літературі з фінансового аналізу  немає однозначного визначення предмета аналізу. На думку більшості сучасних авторів, предметом фінансового аналізу є причини утворення та зміни результатів господарської діяльності. Це визначення ґрунтується на тому, що розкрити суть економічних явищ і завдяки цьому дати об'єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності виробництва, обґрунтувати управлінські рішення та дати прогноз на майбутнє можна лише після пізнання причинно-наслідкових зв'язків у господарській діяльності підприємств.

Звідси предметом  фінансового аналізу є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ та процесів господарської діяльності підприємств у їх взаємодії.

Головною метою  аналізу фінансового стану є  своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення  фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу є:

•    загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

•  вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

•  визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

•    дотримання фінансової, розрахункової та кредитної  дисципліни;

•    визначення ліквідності та фінансової стабільності підприємства;

• прогнозування  можливих фінансових результатів, економічної  рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

•  розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового  стану підприємства.

Це коло завдань  визначається керівниками підприємств  і вирішується внутрішнім аналізом.

Для оцінки фінансового  стану підприємства використовується система показників, яка характеризує зміни:

•    структури  капіталу за його розміщенням та джерелами утворення;

•    ефективності використання капіталу;

•    платоспроможності  та кредитоспроможності підприємства;

•    фінансової стійкості;

•    рівня  прибутковості (рентабельності) підприємства.

Для аналізу  фінансового стану підприємства використовуються внутрішні і зовнішні джерела інформації.

До внутрішніх джерел інформації відносять звітний  бухгалтерський баланс підприємства (форма  № 1), звіт про фінансові результати діяльності (форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3), пояснювальна записка до річного звіту, дані бухгалтерського обліку.

Зовнішні дані - це матеріали преси, фінансові довідники, висновки аудиторських фірм тощо.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового  стану підприємства є бухгалтерський баланс. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженого Міністерством фінансів України 31.03.99 p., № 87.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Витрати на придбання та створення активу, які, відповідно до пункту 10 цього Положення (стандарту), не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Зобов'язання відображається в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал  відображається в балансі одночасно  з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

В об'єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені  всі користувачі бухгалтерської (фінансової) звітності, які в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об'єднані в три основні групи:

•    особи, які безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

•    особи, які не працюють на підприємстві, але  мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

•    особи, які мають непряму фінансову  зацікавленість у даному бізнесі (податкові  служби; фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів; органи, які контролюють ціни, експорт та імпорт; профспілки; преса та ін.).

Залежно від  інформаційного забезпечення та поділу на різні групи користувачів у  вивченні окремих питань аналізу  фінансового стану останній поділяється  на внутрішньогосподарський та зовнішній.

Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства, а також їхніх функціональних і лінійних підрозділів.

Результати цього аналізу  використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану  підприємства. Його мета - встановлювати планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні та позичені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимального прибутку і запобігти банкрутству.

Як зовнішній, так і внутрішньогосподарський  аналіз фінансового стану прийнято класифікувати за різними ознаками (Рис. 1).

У процесі проведення аналітичної роботи слід вміло поєднувати різні види аналізу, що забезпечує підвищення її ефективності.

 

Рисунок 1. Класифікація видів аналізу фінансового стану  підприємства

1.2 Сутність та завдання аналізу ліквідності підприємства

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.

Керівники підприємств  повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Така інформація потрібна і для прогнозування фінансової діяльності на майбутнє.

В оцінці платоспроможності  зацікавлені й підприємства-партнери, які надають комерційний кредит або вирішують питання про  відстрочення платежів, й установи банків при визначенні кредитоспроможності позичальників.

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.

Ліквідність активів - це величина, зворотна ліквідності  балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Що менше необхідно часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність.

Цей показник свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати гроші  для оплати своїх зобов'язань.

Поняття платоспроможності  та ліквідності за своїм змістом  дуже близькі, але ліквідність більш  містке поняття, оскільки від ліквідності  балансу залежить платоспроможність. Аналіз ліквідності балансу полягає  в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.