Лізингові оерації комерційного банку

  Уже сьогодні необхідно скористатися таким  високим попитом на лізингові операції, оскільки лізинг активізує інвестиції приватного капіталу у сферу виробництва, розширюються можливості збуту певної продукції, розвивається конкуренція серед учасників ринку фінансових послуг - тобто є великий стимул для розвитку й діяльності учасників лізингової операції й економіки держави в цілому. Тому необхідно терміново вирішувати проблеми у цій сфері. В активізації ринку лізингу вирішальну роль буде відігравати державна політика інвестування коштів, логічність законодавчого регулювання порядку здійснення лізингових операцій та структури лізингових платежів. 
 
 
 
 
 
 
 

      3.3  Основні пропозиції з удосконалення лізингових операцій в діяльності АКБ «Укрсоцбанк» 

      Ідея  лізингу набуває все більш  значного поширення як серед послуг комерційних банків, так і серед підприємств, потребуючих інвестицій; серед тих, хто намагається інтенсифікувати збут своєї продукції на зовнішньому ринку. Про це свідчать результати аналізу показників лізингової активності АКБ «Укрсоцбанк», а також показників ефективності реалізації реальних проектів клієнтів банку через лізингові схеми.

      Якщо  у 2006 році обсяги операцій по лізингу для нового бізнесу складали 95,6 млн. грн., то у 2007 році вже 117,6 млн. грн. (на 22 млн. грн. більше). В 2008 році обсяги таких операцій по банку дещо скоротились – до 104,3 млн. грн. або на 13,3 млн. грн. протягом року. Переважний вплив на таку динаміку лізингових операцій банку справило погіршення загальної економічної ситуації в країні. Найбільша кількість контрактів по лізингу за період 2006-2008 років була укладена за участю банку також у 2007 році – 138 контрактів, що на 5 контрактів більше, ніж у 2008 році і на 22 контракти більше, ніж у 2006 році.

      Лізингові операції в діяльності комерційного банку «Укрсоцбанк» посідають незначне місце. Проте тенденція збільшення лізингової активності банку підтверджується зростанням усіх показників за період 2006-2008 рр. Так, якщо частка лізингового майна в активах банку в 2006 році становила 0,4 %, то в 2008 році вона збільшилась на 100 % і вже дорівнювала 0,8%. Ця закономірність є і за показником «частка лізингового майна в основних засобах». У 2006 році цей показник становив 3,7%, а в 2008 - уже 7,1%.

      Повнота використання лізингового майна  у 2008 році дещо погіршилась порівняно  з 2006 роком. Так, коефіцієнт повноти  використання лізингового майна  для операційної оренди зменшився  з 96% до 79%, тобто на 17%. Це означає, що приблизно 20% майна, придбаного для лізингових операцій, не приносить ніякого доходу «Укрсоцбанку», а відрахування на його амортизацію зменшує прибуток банку. Така ж тенденція спостерігається і щодо загального коефіцієнта повноти використання лізингового майна. Він зменшився з 97% до 81%, тобто на 16%, тому банку потрібно звернути увагу на доцільність придбання обладнання для лізингових операцій у разі, якщо відсутній конкретний покупець цього майна.

      Незважаючи  на те, що лізингові операції в діяльності комерційного банку посідають незначне місце, їх ефективність досить висока. Так, прибутковість лізингових операцій зросла на 3,7 процентного пункту протягом 2006-2008 років і досягла у звітному періоді 10,2% проти 6,5% у 2006 році. Рівень цих показників достатньо високий, що свідчить про вигідність цих операцій для банку. Це підтверджується і динамікою та значенням інших показників. У 2006 році рентабельність лізингових операцій становила 80,1%, а в 2008 році підвищилася до 90%. За аналізований період зросла і частка доходів від лізингу в загальних доходах банку. У 2006 році вона становила 0,7%, а в 2008 році вже 1,1%. Порівнюючи ці показники з аналогічними за іншими видами банківської діяльності, можна зробити висновок про доцільність та ефективність їх подальшого розширення. При цьому необхідно зазначити, що у банку є невикористані резерви подальшого збільшення суми прибутку від лізингових операцій, підвищення їх рентабельності та дохідності.

      Як  показав проведений аналіз ефективності лізингу для одного з корпоративних клієнтів банку, така схема фінансування проектів є більш ефективною, ніж, наприклад, банківський кредит. Цим обумовлена перспективність лізингових контрактів не лише для «Укрсоцбанку», а і для його клієнтів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

     У даній роботі було розглянуто теоретичні аспекти лізингу, його види, форми, функції, особливості банківського лізингу в Україні. Аналіз існуючої практики та проблем та перспектив проведення лізингових операцій комерційними банками України дозволяє зробити певні висновки:

     - лізинг за участю комерційних банків як метод стимулювання оновлення основних фондів підприємств є одним з найперспективніших шляхів подолання Україною інвестиційної кризи та поновлення процесу активного фінансування капіталовкладень - з огляду перш за все на фінансові можливості банків порівняно з іншими господарюючими суб’єктами, та існування певної законодавчої бази проведення відповідних операцій (зокрема, закон України “Про лізинг”).

     - серед методів стимулювання розвитку лізингових операцій найдоцільнішими пропонуються введення порядку прискореної амортизації засобів, що виступають об’єктом лізингу, та введення податкових пільг для при проведенні лізингових операцій.

     - головними проблемами розвитку цих операцій комерційними банками є їх довгостроковий характер, що в умовах нестабільної економічної ситуації, досить високої інфляції та обмеженості вільних довгострокових ресурсів комерційних банків обумовлює неможливість їх (операцій) достатнього поширення.

     - складність завдань, що стоять перед банком-лізингодавцем і полягають у необхідності глибокого вивчення ринку лізингових послуг, комплексному аналізу потенційних лізингоодержувачів, постачальників, проведенні рекламних заходів, забазпеченні максимально можливого обсягу додаткових послуг та ін. роблять доцільним на даному етапі створення банками власних спеціалізованих дочірніх лізингових компаній, які б займалися відповідними операціями за фінансової підтримки з боку банку-засновника. Аналізуючи вітчизняний ринок лізингу, треба відзначити його активізацію, але обсяги здійснення лізингових операцій залишаються у декілька разів нижчими за аналогічні показники західних країн.

     Таким чином, лізинг за своєю сутністю є синтезом відомих форм фінансування капіталовкладень, перспективним інструментом активізації інвестиційного процесу країни. Класичний лізинговий кредит є універсальною та гнучкою формою угод, здатною використовувати пільги в оподаткуванні, механізм страхування та інвестицій. Класичними суб’єктами лізингових відносин залишаються виробник, лізингодавець і лізингоодержувач, проте можливою є участь і фінансових посередників. Найпоширенішими видами лізингу є фінансовий та оперативний, різниця між якими головним чином полягає в сумі нарахованої амортизації та праві одержати об’єкт лізингу у власність при фінансовому лізингу. В Україні лізингові відносини регулюються на рівні цивільного, господарського та податкового законодавства України, зокрема важливим кроком у визначенні поняття лізингового кредиту став Закон України «Про фінансовий лізинг», в якому задекларована свобода договірних відносин, більш чітко окреслені права й обов’язки учасників договору фінансового лізингу та його основні умови. Механізм надання лізингового кредиту проходить складний шлях від звернення лізингоодержувача до лізингодавця з проханням придбати необхідне йому обладнання у постачальника до припинення дії лізингової угоди у разі отримання об’єкта лізингу у користування лізингоодержувачем. Важливими етапами є подання заявки лізингоодержувача до лізингової компанії та оформлення акту купівлі-продажу, здійснення платежів, забезпечення гарантійним обслуговуванням та страхуванням об’єкта лізингу від ризиків. В Україні підприємства майже всіх галузей економіки невідкладно потребують оновлення технологічного парку. Середній рівень зносу обладнання в країні складає майже 50 відсотків. Лише за умов широкого застосування ефективних фінансових механізмів, одним з яких є лізинг, можна очікувати зростання конкурентоспроможності національної економіки України. Проте на сьогоднішній день процес активізації лізингових послуг знаходиться на початковому рівні. Світовий досвід показав, що механізм лізингу відіграє важливу роль у стимулюванні залучення інвестицій для придбання нових та оновлення існуючих виробничих фондів підприємств. В країнах-учасницях Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) лізинг складає 15-30% всіх інвестицій в основні фонди, а в країнах, що розвиваються, – до 15%. Зазвичай підприємства у країнах, що розвиваються, та в країнах з перехідною економікою не мають достатньо коштів для придбання необхідного обладнання, а одержання довгострокових банківських кредитів є проблематичним. Завдяки своїй зручності, у цих країнах лізинг поступово стає одним із найпопулярніших видів фінансування. Так, вирішальну роль для більшості країн у системі лізингових відносин відіграє нормативно-правова база і державне регулювання, які покликані на забезпечення розвитку лізингового кредитування в умовах глобалізації і інтеграції національної економіки. В Україні на шляху розвитку системи лізингових операцій стоїть низка проблем, серед яких надто жорстка система оподаткування лізингових операцій, наприклад, низький попит на товари вітчизняного товаровиробництва, низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів тощо. Запропоновані Програма розвитку лізингу в Україні на період 2006-2010 років і проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про фінансовий лізинг” та деяких інших законодавчих актів” мають позитивно вплинути на розвиток ринку лізингу та сферу виробництва, усуваючи існуючі у чинному законодавстві суперечності. Прийняття їх посилить роль виробників на ринку фінансового лізингу, сприятиме створенню для них умов оподаткування стимулюючого характеру, зниженню вартості лізингових послуг, наданню можливості підприємствам оновити свої основні фонди, реконструювати старі та створити нові виробничі потужності.

     Отже, ринок лізингових послуг потребує особливої  уваги, оскільки це не лише засіб стимулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення матеріально-технічної бази, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня. 
 
 
 

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Андрєєв П.А., Баутін В.М., Створення лізингових підприємств  АПК – М.: 1994р – 68с
2. Анташов А. Лізинг — нова сфера кредитних фінансових послуг // Фінанси, облік, аудит. — 2005. — № 2. — С.140— 144;
3. Барабаш А. Лізинг: поняття та особливості законодавчого визначення кола його суб'єктів Право України. 2001. № 2. С.76—79;
4. Біковченко Л.М. Економічна суть лізингу // Фінанси України. — 2001. —№11. — С.75—79
5. Богомолова В.В. Необхідність лізингових відносин в сучасних умовах розвитку економіки України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємство. — 2006. — № 6. С.213-217;
6. Богословцева Л.В. Фінансовий механізм в умовах оренди промислових підприємств.
7. Болдуєв М.В. Формування лізингу як елементу промислової політики України / / Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємство. — 2006. — № 6. — С.13— 16;
8. Бугарова О. Методологічні основи оцінки ризику при прийнятті інвестиційних рішень.   Економіка України. - 2003. - №10. - С. 29-32.
9. Бурлач А.І. Проблеми становлення лізингових відносин в АПК України Фінанси України. — 2004. — №5. —С. 73—79.
10. Васильєва В.Г. Лізинг у технічному переоснащенні агропромислового виробництва. Економіка АПК. — 2004. — №7. — С. 66—69.
11. Газман В. Лізинг потребує підтримки держави //  Фінансові  вісті.-2006.-№70(304).
12. Газман В. Лізинг: теорія, практика, коментарі. – К.: 1997. – 416с  
13. Газман В.Д. Ринок лізингових послуг. М.: Фонд "Правовая культура", 2005.—376 с.
14. Галущак О. Я. Лізинг в системі стимулювання інноваційної діяльності: Дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук.— Тернопільський держ. технічний ун-т ім. І. Пулюя. — Т. — 2003. — 214 с.
15. Гладких Р. Лізинг як форма інвестиційної діяльності. - Бизнес и банки.-2002.-№30(352).
48. Гладких Р. Лізинг як форма інвестиційної діяльності. - Бізнес и банки.-2002.-№30(352).
16. Горємікін В.А. Лізинг: Практичний учбово-довідковий посібник – М. – 2007р. – 384с.
17. Гудима О.В. Сучасний стан лізингового бізнесу в Україні. Держава та регіони. — 2004. — № 5. — С. 64—68.
18. Жуков Е.Ф, Ринок цінних паперів.  Фінанси України. 2006. - №1. -С. 69-72.
19. Загородній А., Селюченко Н. Планування та організація оновлення основних засобів на засадах лізингу: Монографія. — Л.: ЛБУ НБУ, 2002. — 143 с.
20. Загородній А.Г., Селюченко Н.Є. Ефективність лізингових операцій щодо оновлення основних засобів АТП.  Фінанси України. - 2002. -№12.- С. 109-1114.
21. Закон України "Про лізинг" № 723/ 97— ВР // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 5—6.
22. Закон України «Про лізинг» Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 14.01.99 № 394-ХІУ
23. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.03 №1381-ІУ
24. Капроні Р_. Кисіль С, Рязанова Н., Василенко Д. Лізинг в Україні: Посібник. Проект з розвитку лізингу в Україні МФК — 2004. — 142 с.
25. Коваленко Н.І. Ситуаційне моделювання лізингових операцій // Фінанси України. - 2006. - №10. - С. 118-120.
26. Колеснікова О.М. Аналіз ефективності лізингових операцій.  Агроінком. — 2005. — №8. — С. 69—72.
27. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг. – Оттава 28 травня 1988р.
28. Корінько М.Д. Диверсифікація: оцінка ефективності.  Актуальні проблеми економіки. - 2002.- №10. - С. 29-33.
29. Кочетков В.Н., Краева Е.В., Кочетко-ва О.В. Організація лизингових операцій.2-ге вид. — 2006. — 103 с.
30. Ларіонова Л. Лізинг і ринкові умови в Україні // Фінанси України.— 2004.— № 7.— С.92—95.
31. Ластовченко І.В. Деякі фінансові аспекти інвестиційної діяльності підприємств // Фінанси України. - 2001. - №2. -С. 105-110.
48. Ластовченко І.В. Деякі фінансові аспекти інвестиційної діяльності підприємств.  Фінанси України. - 2006. - №2. -С. 105-110.
32. Луців Б.Л. Лізинг машин і обладнання в умовах переходу до ринку.
48. Ляхова О. Участь українських банків у лізинговому бізнесі // Вісник НБУ. -2005. - №6. - С. 44-45.
33. Малишенко К.К. Питання ефективності лізингу в Украине.  Економіка, фінанси, право. — 2005. — № 3. — С. 43—47.
34. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М., Кириленко І.Г. Економічна теорія на межі тисячоліть: Навч.посіб. – К.: 2003р. – 748с.
35. Овчаров Д.А. Розвиток лізингу в ринковій економіці.
36. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення Вісник НБУ. - 2000. -№5.
37. Папуша А. Україна опановує лізинг // Вісник НБУ.—2001.—№ 2.— 24 с.
38. Пащенко П., Соловей Н. Стратегія управлення фінансовими ресурсами  Бизнес-информ. -2002. - № 20.
39. ПерестюкБ., ПерестюкЛ. Формува державної промислової політики // Економіка України. - 2003. - № 6. - С. 35-43
40. Смірнов А.Л. Лізингові операції. – М.: 2005. – 136с.
41. Тимченко О. Становлення і розвиток лізингу в Україні // Вісник НБУ. — 2002.— № 2. —   29 с.
42. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (практичний посібник). За ред. П.Т. Савлука. — К.: ІАЕ, 2004. — 556 с.
43. Хобта В.М.,    Гайдук В.А. Проблеми перспективи розвитку лізингу в Україї Донецьк: ІЕП НАН України, 2000.
48. Хобта В.М.,    Гайдук В.А. Проблеми перспективи розвитку лізингу в Україї Донецьк: ІЕП НАН України, 2005.
44. Холодний Г., Коронатова Ю. Аналіз ефективності лизингових операцій Бізнес-інформ. - 2007. - №7. - С. 34-37.
45. Чекмарова О.Н. Лізинговий бізнес.
46. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи.  Фінанси України.—2005.—№ 2.— С. 40-46.
47. Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні // Вісник НБУ.—2002.—№2.— 30 с.