Лізингові оерації комерційного банку

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….……3 

РОЗДІЛ  І. Лізинг  в фінансуванні інвестиційних  проектів:  теоретико-методологічний аспект.

1. Сутність та характеристика    лізингу, як особливої форми кредитно-фінансової діяльності……………………………………………………………………...………………9

2. Нормативно-правовий та економічний аспект лізингу……………………………..16

1.3     Методологічні підходи до організації лізингової діяльності комерційними банками України...33 

Розділ           ІІ.    Аналіз і оцінка системи лізингових операцій     в практиці

фінансування  інвестиційних проектів АКБ  «Укрсоцбанк» (UNICREDIT LEASING) 

2.1     Дослідження місця і ролі лізингу в кредитно-фінансовій діяльності АКБ «Укрсоцбанк»

( UnicreditLeasing)…………………………………………………………………………………    39 

2.2.    Аналіз існуючої системи лізингових операцій в практичній лізинговій діяльності Unicredit Leasing……………………………………………………………………………………………….47 

2.3.    Аналіз і оцінка ефективності лізингової діяльності на прикладі обслуговування клієнтів в АКБ «Укрсоцбанк»……………………………………………………………………………………….54 

Розділ        ІІІ.   Шляхи і засоби удосконалення системи лізингових операцій в фінансуванні інвестиційних проектів банками України. 

3.1     Шляхи та перспективи розвитку лізингової діяльності  в  Україні  в економічних умовах сьогодення…………………………………………………………………………………………..61 

3.2 Аналіз і оцінка проблем удосконалення лізингової діяльності банків………………………...68 

3.3     Основні пропозиції з удосконалення лізингових операцій в діяльності АКБ «Укрсоцбанк»....73 

Висновки....................................................................................................................................................................75 

Список  використаних джерел...............................................................................................................78 

Додатки 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Поряд з орендою у світовій практиці значного поширення набули лізингові  операції. Вони почали використовуватися  в США з 1952 р., коли було засновано  першу лізингову компанію (US Lising Corporation). У 1960-х рр. лізингові операції почали впроваджуватися і в Європі. За сучасних умов лізинг розглядають як одну із важливих форм фінансової діяльності, що поширена у багатьох країнах. Лізинг часто ототожнюють з орендою. Проте, лізингові операції є більш складними порівняно з орендними.

     Лізинг  – це гнучка форма фінансування. Лізинг майже завжди має більшу підприємницьку культуру, ніж банківська справа. Лізинг також зазвичай набагато менше регулюється, якщо взагалі регулюється. Лізингодавці на розвинених лізингових ринках пропонують звільнення від орендної плати, лізинг з підвищенням і зниженням плати, пакети послуг з фінансування до укладення лізингового договору та проміжного фінансування, можливість дострокової виплати та постійного оновлення основних фондів, багато інших творчих елементів, які відповідають кожній конкретній діловій ситуації лізингоодержувача.  Лізингодавці можуть також використовувати додаткове забезпечення, участь у власному капіталі та інші механізми, щоб бути здатними надавати фінансування дешевше, ніж кредит. Така гнучкість – одна з важливих причин того, що лізинг має особливі переваги для малих та середніх підприємств (МСП).

     З моменту свого запровадження, лізинг дуже успішно застосовувався в усьому світі, оскільки задовольняє ті вимоги, яких не задовольняє традиційний банківський кредит. Існує багато причин, з яких бізнесмени беруть капітальне обладнання у лізинг, а не використовують комерційні позики (або готівку) для його придбання: Це дозволяє краще управляти оборотним капіталом. Цей чинник базується на деяких з наступних, таких як невелика перша виплата або її відсутність, фіксований платіж, збереження можливості одержати кредит.

      Лізинг може забезпечити до 100% фінансування. Це зберігає оборотний капітал лізингоодержувача. Іноді лізингоодержувачі повинні платити авансом два-три лізингові платежі. Однак загальна сума цих платежів набагато менша, ніж типова чергова виплата по кредиту. Лізинг забезпечує фіксовані виплати, що базуються на фіксованому відсотку. Інакше кажучи, ризик в отриманні відсотків покладається не на лізингоодержувача, а на лізингодавця. Лізингодавці звичайно знаходяться в набагато кращому становищі, щоб витримати цей ризик, ніж їхні клієнти, оскільки мають доступ до інструментів, які дають змогу управляти такими ризиками (таких як балансування активів и пасивів по сумах и строках, забезпечення тощо). Лізинг має деякі спільні ознаки з орендою. Наприклад, продаж майна в розстрочку, прокат і залучення кредитів характерні як для лізингу, так і для оренди. Зміст лізингових операцій зводиться до мобілізації та інвестування фінансових ресурсів у розвиток об'єктів шляхом залучення їх на умовах кредитування, оренди і купівлі-продажу. При цьому в таких операціях беруть участь декілька суб'єктів, а погашення заборгованості підприємства за одержані ресурси здійснюється способами, що відрізняються від використовуваних в умовах оренди та кредитування.

     Найбільш  суттєвою відмінністю лізингу є  те, що майно, яке передається в  користування підприємству, попередньо купується тим чи іншим суб'єктом на замовлення одержувача. Разом з тим, для придбання такого майна, як правило, залучаються кредитні ресурси. Тому об'єктом лізингу є майно лізингодавця, що було придбано ним з метою передачі його в користування іншій особі. При цьому об'єкт лізингу може бути придбаним лізингодавцем за власною ініціативою (для подальшої передачі в оренду) або за дорученням лізингоодержувача.

     Важливим  є і те, що у світовій практиці лізинговими вважають не всі операції з використанням орендних і кредитних відносин, а лише довготермінові операції. Лізинг розглядають як один зі способів фінансування інвестиційної діяльності і активізації збуту. Позитивною рисою лізингу (з погляду лізингоодержувача) є можливість залучення необхідних ресурсів з метою забезпечення господарської діяльності без проведення значних початкових витрат. Перевагою є також і те, що лізин-гоодержувач уникає втрат, пов'язаних з моральним старінням залученого майна.

     Ринки, що розвиваються, отримують надзвичайні  вигоди від лізингу.

Лізинг  сприяє економічному розвитку країни через численні і різноманітні механізми, зазначені нижче.

Лізинг  надає джерело нового капіталу для  інвестицій. У країнах, де лізинг тільки запроваджується, він одразу пропонує додаткове джерело капіталу, потрібного для інвестицій у бізнес в таких секторах, як виробництво, спорудження доріг, транспорт та зв’язок. Лізинг надає доступ до фінансування більшій кількості підприємств, особливо МСП. Лізингодавці часто бажають провести лізингову операцію зі сторонами, які не можуть взяти позику в банку. При цьому лізингодавці беруть на себе більший ризик, ніж банки. На більший ризик ідуть тому, що лізинг (в руках незалежних лізингодавців) не є надто зарегульованим як банківське кредитування. На більший ризик ідуть ще й тому, що в більшості країн лізингодавці, як власники лізингових активів, можуть повернути обладнання легше, ніж банки можуть позбавити права на користування закладеним майном.

Таким чином, лізинг дозволяє МСП мати доступ до капіталу, який раніше був для них недоступний. МСП, безсумнівно, відіграють велику роль на більшості чи навіть на всіх ринках, що розвиваються. Лізинг розширює базу внутрішнього капіталу. Лізинг вимагає власного фінансування, яке має тенденцію мобілізувати внутрішній капітал. Значна частина цього фінансування походить з власних банківських каналів лізингових компаній. Хоча лізинговим компаніям загалом не дозволяється залучати кошти населення, але банки, які дають кредити лізинговим компаніям, звичайно ж, отримують такі кошти, і посилена потреба у позичанні від клієнтів – лізингових компаній змушує сам банк збільшувати залучення вкладів населення, що призводить до зростання бази внутрішнього капіталу.

     Лізинг  створює конкуренцію традиційним  банкам. В залежності від того, що говорять банківські закони країни, лізинг може бути спочатку запроваджений банком прямо або непрямо, або через дочірню компанію, організовану спеціально для цієї мети, або якщо дозволяє регулювання, незалежною лізинговою омпанією. Незалежно від цього лізинг в кінцевому рахунку надає додаткове джерело фінансування на тому ринку та щодо того продукту, який є конкурентом традиційним банківським продуктам. Така конкуренція змушує банки бути більш ефективними у своїй кредитній практиці. Лізинг заохочує до створення нових фінансових продуктів. Оскільки лізингові компанії дуже капіталомісткі у своїх розширених закупівлях все більшої кількості обладнання для лізингу, вони прагнуть бути на передньому краї розвитку нових продуктів фінансового ринку. Наприклад, лізингові компанії, окрім випуску векселів, облігацій, акцій, та подібних фінансових продуктів, можуть заохочувати до кредитування без права регресу, забезпечення та інших складних засобів інвестування, і це все може допомогти країні залучити не тільки внутрішній, а й іноземний капітал.

     У Законі України "Про фінансовий лізинг" (ст. 1) зазначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

     Лізингодавець здійснює операції з інвестування власних  або залучених ресурсів в активи інших суб'єктів господарської  діяльності (лізингоодержувачів) з  метою одержання прибутку. При цьому лізингодавець передає у повне користування майно лізингоодержувачу на визначений період. Важливим є і те, що залучені ресурси отримуються лізингодавцем за дорученням лізингоодержувача у відповідного продавця. Доходи лізинго-давця за виконання таких операцій формуються на основі виплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

     У Законі України "Про оподаткування  прибутку підприємств" лізинг по суті ототожнюється з орендою. Лізингова (орендна) операція, як зазначено в п. 1.18 Закону, — це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Та у разі, якщо лізинг прирівнюється до оренди, операції, пов'язані з підприємницькою діяльністю з закупівлі об'єкта, залучення фінансових ресурсів для такого викупу, кредитування, прийняття орендодавцем фінансового ризику та ін., не враховуються.

     Суб'єктами лізингових операцій є: лізингодавці, лізингоодержувачі та продавці лізингового майна. Лізингодавець — це юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування об'єктом лізингу. Продавцями (постачальниками) лізингового майна є фізичні або юридичні особи, від яких лізингодавець отримує річ, що в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачеві.

     Об'єктом  лізингу є неспоживна річ, що належить до основних фондів. Лізингові операції проводяться на основі договору лізингу у формі багатосторонньої або двосторонньої угоди.

     Лізингові операції можуть проводитися у таких  видах і формах, як фінансовий лізинг, операційний лізинг і сублізинг. До фінансового лізингу належать операції, за проведення яких лізингоодержувач отримує об'єкт на період, не менший строку, за який амортизується 75 % його вартості. А орендар зобов'язується придбати об'єкт у власність протягом дії лізингової угоди або в момент її закінчення. За період дії фінансового лізингу сума лізингових платежів має дорівнювати або перевищувати первісну вартість об'єкта лізингу. Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу об'єкт передається у власність лізингоодержувачу або викуповується ним за залишковою вартістю. Майно, одержане за фінансовим лізингом, зараховується на баланс лізингоодержувача. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем тільки після повної оплати вартості об'єкта.

     Операційний лізинг — лізинг, за якого лізингоодержувач отримує в користування об'єкт  на інших умовах, ніж це передбачено для фінансового лізингу. Майно, що передається в операційний лізинг, залишається на балансі лізингодавця та зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача. Об'єкт лізингу протягом строку дії договору є власністю лізингодавця.

     За  користування об'єктом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати періодичні лізингові платежі. Розміри, способи, форми і строки проведення та умови перегляду порядку їх виплати визначаються договором лізингу. Такі платежі відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача. У разі несплати передбачених платежів протягом двох чергових строків об'єкт на вимогу лізингодавця підлягає поверненню у безспірному порядку.

     Лізингові платежі включають: