Формування капіталу торговельного підприємства

 

На рис. 2.6 відображена динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності ТзОВ ТВФ „Стиль”. Таким чином, можна зробити висновок, що з позиції рентабельності підприємство, що є об'єктом дослідження, перебуває у задовільному стані, крім того позитивним є той факт, що всі показники, які проаналізовано мають тенденцію до зростання.

Так, наприклад, рентабельність активів підприємства збільшилася в період 2010-2012 рр. з 0,96% до 8,38%. Також значно покращилися показники рентабельності власного капіталу (з 1,46% до 17,17%), рентабельності діяльності (з 0,85% до 4,48%), рентабельності продукції (з 7,47% до 13,25%).

Дослідження зміни абсолютних показників прибутку товариства мають  бути доповнені дослідженням основних факторів, що вплинули на такі зрушення, табл. 2.5.

 

Таблиця   2.5

Розрахунок  впливу факторів на зміну загального обсягу прибутку ТзОВ ТВФ „Стиль” у 2011-2012 роках.

Фактори	Формула розрахунку	Вплив на зміну прибутку у 2011 році		Вплив на зміну прибутку у 2012 році
		розрахунок	сума, тис. грн.	розрахунок	сума, тис. грн.
Обсяг товарообігу		(7019-7212,4)* *3,18/100	-6,142	(7799,8-7019,0)* *3,11/100	24,314
Середній рівень валового доходу		7019,0*(9,50-9,55) /100	-3,496	7799,8*(10,59-9,50) /100	84,684
Середній рівень витрат обігу		(6,38-6,39) *7019,0/ 100	-0,830	(6,39-6,12)* *7799,8/ 100	20,769
Сума інших операційних доходів		17,4-0,0	17,400	20,8-17,4	3,400
Сума інших операційних витрат		8,9-0,0	8,900	0,0-0,0	0,000
Сума інших позареалізаційних  доходів		6,0-3,2	2,800	9,9-6,0	3,900
Сума інших позареалізаційних витрат		15,0-1,7	13,300	1,7-2,3	-0,600

* складено на основі  фінансової звітності ТзОВ ТВФ „Стиль” 

 

Результати розрахунків показують, що завдяки зростанню інших операційних  та інших позареалізаційних доходів підприємство отримало додатковий прибуток у сумі відповідно 17,4 та 2,8 тис. грн. Зменшення обсягів інших операційних та позареалізаційних витрат також позитивно відбилося на зміні валового прибутку: він збільшився на 8,9 та 13,3 тис. грн. відповідно. А ось вплив інших чинників у цей період був негативним: зменшення товарообігу на 193,4 тис. грн. призвело до втрат прибутку у розмірі 6,1 тис. грн., а зменшення рівня валового доходу на 0,05% при одно часовому підвищенні рівня витрат обігу 0,01% призвело до зменшення суми прибутку на 3,5 та 0,8 тис. грн.  відповідно.

Пошук оптимального плану серед  множини допустимих варіантів представляє  собою розрахункову математичну  задачу оптимізації асортименту  за обраним критерієм.

В натуральному вигляді будь - яка оптимізаційна задача формується так: потрібно максимізувати або мінімізувати цільову функцію, на зміні якої накладені обмеження

Так, прибуток від реалізації залежить від зміни обсягу реалізації, рівня  валового доходу та рівня витрат обігу. На загальну суму прибутку, крім того, впливають доходи та витрати, отримані від іншої операційної діяльності, а також результати від здійснення позареалізаційних операцій.

У 2010 році динаміка майже всіх факторів позитивно позначилася на величині прибутку: його загальне зростання  на 136,5 тис. грн. було викликано на 24,3 тис. грн. збільшенням товарообігу, на 84,7 тис. грн. – рівнем валового доходу, на 20,7 тис. грн. – зменшенням витратомісткості обороту, на 3,4 та 3,9 тис. грн. – зростанням відповідно інших операційних та позареалізаційних доходів.

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, що характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з  бюджетом та позабюджетними фондами, формування власних фондів підприємства. Але цей показник не відображає ступеня ефективності господарської діяльності підприємства. Тому для отримання більш глибоких та коректних висновків щодо фінансових результатів діяльності ТОВ ”ТП-Інвест”, необхідно провести аналіз показників рентабельності.

Максимальний виробничий ефект  визначається критерієм оптимізації, який і визначає цільову функцію.

Існують наступні етапи постановки і рішення задачі оптимізації.

1. побудова економіко - математичної  моделі:

а) збір інформації, підготовка її до побудови моделі;

б) вибір критерію оптимізації;

в) вибір обмежень і побудова їх в загальному вигляді;

г) аналітичний і табличний вигляд моделі з реальними коефіцієнтами.

2. Знаходження оптимального рішення  задачі (за допомогою симплекс - методу).

3. Аналіз результатів рішення і практичні рекомендації [7, с.183].

В оптимальному плані випуску продукції  вибір критерію оптимізації здійснюється відповідно з метою вирішення  задачі. Критерієм оптимізації можуть бути різні вартісні й натуральні показники:

1. Максимальний випуск продукції у натуральному виразі:

       j max ,                                    (2.1)

де п - кількість випускаємої продукції, тис. т;

    Xj - випуск продукції  j - того виду, т.

2. Максимальний прибуток підприємства  у вартісному виразі:

 

                            j j ,                                 (2.2)

 

де Сj- ціна одиниці (1 т) j - того виду продукції, грн./т.

3. Максимальний прибуток  підприємства:

                             j j ,                                          (2.3)

 

де Pj - питомий прибуток;

j — того виду продукції, тис  грн.

4. Мінімальні витрати на виробництво  продукції:

                            ,                                         (2.4)

де Sj, - питома собівартість;

     j - того виду продукції,  тис грн. [12, с.29].

Крім функції мети, в моделі використовуються обмеження, так як ресурси, якими  володіє підприємство в більшості  випадків обмежені, а також асортимент випуску повинен розраховуватися  з урахуванням попиту на продукцію. Обмеження обираються в залежності від ресурсів, які використовуються для випуску виробничої програми підприємства.

Ефективність виробничої і господарської  діяльності промислових підприємств  оцінюється за допомогою системи  економічних показників (обсяг продукції у натуральному і вартісному виразі, витрати на виробництво, рентабельність продукції, прибуток, витрати на 1 гривню).

За критерієм оптимізації прийнято максимальний прибуток і виходячи з  цього, задамо цільову функцію F:

                                                                                (2.5)

 де Рj; - прибуток по j - му виду  продукції, тис. грн.;

     Xj - шуканий оптимальний  випуск j — того виду продукції,  т.

                                                                                             (2.6)

де Dj - оптова відпускна ціна - того, виду продукції, тис грн.;

     Сj - собівартість одиниці  j-го виду продукції, тис грн. [2, с.92].

У якості невідомих в задачі виступають х1x2 х3 х4 х5 хб х7 х8 - види продукції що вробляються. Функція цілі - максимум прибутку - буде дорівнювати сумі прибутку від кожного продукту:

В даній задачі введені наступні обмеження:

1. Обмеження по обладнанню:

х1+х2+х4+х6<13231

х3+х5+х7+х8<14167

2. Обмеження по собівартості:

794X1+753X2+740X3+740X4+802X5+811X6+753X7+753X8 17297197

3. Попит задаємо у вигляді  простих співвідношень:

165 X1 260

10200 X2 11200

1000 X3 1200

240 X4 300

40 X5 50

800 X6 900

3500 X7 4000

Результати ефективності оптимізації наведено у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Ефективність  оптимізації ТзОВ ТВФ „Стиль”

Показники	Од. виміру	До Оптимізації	Після оптимізації	Відхилення
				+,-	%
Випуск продукції всього	т	503,66	523,81	20,15	4
Витрати	тис. грн.	458,33	462,29	3,96	1
Прибуток	тис. грн.	80,71	83,86	3,15	3,9
Рентабельність	%	17,61	18,14	0,53	3,01
Витрати на 1 грн. продукції	коп.	91,21	91,2	-0,01	-0,01

 

Проаналізувавши табл. 2.6, ми бачимо, що після оптимізації відбулися наступні зміни в показниках: випуск продукції збільшився на 758,44 т; прибуток збільшився на 3,15 тис. грн. і становить 83,86 тис. грн.; витрати на 1 грн. обсягу виробництва зменшилися на 0,01 коп.; рентабельність збільшилася на 3,01%. Після прорахунку всіх показників ефективності оптимізації виробничої програми можна зробити висновки, що оптимальна структура асортименту, отримана при розв'язанні задачі оптимізації, може бути використана при розробленні плану виробництва продукції на наступний рік. Таким чином, ми отримали математичну модель оптимального плану випуску продукції, яка підтверджує можливість зростання рентабельності підприємства.

 

 

 

2.3. Аналіз чинників, що  впливають на структуру і вартість  капіталу ТзОВ ТВФ „Стиль”.

 

Фінансовий стан - сукупність показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Але мета аналізу полягає не тільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але й в тому щоб постійно здійснювати заходи щодо його покращання. Аналіз фінансового стану відображає конкретні напрямки здійснення цих заходів, надає можливість виявлення найважливіших аспектів та найбільш слабких позицій в фінансовому стані конкретного підприємства. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші засоби покращення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.[26]

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкретну здатність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів.

Методи оцінки  платоспроможності  та фінансової  стійкості підприємства базуються на досить великий кількості показників, похідних від структури активів та пасивів балансу підприємства. Самі поняття "платоспроможність" та "фінансова стійкість" досить умовні і не мають чітких меж. Вважають, що платоспроможність виражається коефіцієнтами, які вимірюють співвідношення оборотних активів або окремих їх елементів з короткостроковою заборгованістю, тобто які показують в якій мірі активи здатні покрити борги підприємства.[26]

Платоспроможність - це здатність  підприємства заплатити по своїм  боргам в разі одночасного пред'явлення вимог щодо платежів з боку всіх кредиторів.

Платоспроможність підприємства, як правило, визначається такими показниками :

1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( Кал. ) показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на конкретну дату:

 

      (2.7)

де ГК  - грошові  кошти;

ПФВ – поточні фінансові вкладення;

КЗ  -  короткострокова заборгованість.

К а.л 2010р. = 981,7 / 2250,1 = 0,43

К а.л 2011 р. = 236,4 / 3101,2 = 0,07

К а.л 2012 р. = 166,0 / 2646,6 = 0,06

Показник у 2011році зріс до 0,07, однак  у 2012 році зменшився 0,06.

2) Коефіцієнт критичної  оцінки (проміжної ліквідності) характеризує, яка частина поточних зобов'язань  може бути погашена не тільки  за рахунок-готівки, але й за  рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги: