Фінансова звітність як джерело інформації для прогнозування розвитку підприємства і прийняття управлінських рішень

З прийняттям П(С)БО 3 до Звіту введена також  стаття “Валовий прибуток (збиток)”, що визначається як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), що спрощує аналітичні розрахунки і робить їх наочнішими.

У скасованій формі Звіту про фінансові  результати відображався кінцевий фінансовий результат від іншої реалізації. Нова форма передбачає окреме відображення у складі операційного доходу виручки від реалізації запасів та у складі іншого доходу — виручки від реалізації необоротних активів і фінансових інвестицій з одночасним включенням собівартості реалізації до складу інших операційних витрат та інших витрат відповідно. Такий підхід дозволяє порівнювати загальну суму отриманого доходу від реалізації запасів, необоротних активів і фінансових інвестицій із собівартістю їх реалізації, що сприяє більш точному відображенню відповідних операцій і дозволяє аналізувати чистий доход (прибуток) від їх здійснення з урахуванням формуючого впливу двох факторів першого порядку: доходів від інших операцій і витрат на їх здійснення [115, 30].

Водночас  можна зазначити недоліки нової  форми Звіту, а саме: сума виручки від реалізації у Звіті, що складається в Україні, наводиться з урахуванням ПДВ та акцизного збору, а також інших податків з обороту. У свою чергу, у Звіті, що подається в США, виручка показується за мінусом податків.

Податки, що сплачуються  з обороту, не є доходом підприємства, тому ми вважаємо недоцільним включення таких податків до складу доходу.

Звіт може починатися з показника чистого  доходу, отриманого підприємством за звітний період. Цей показник найбільш важливий для фінансового аналізу  і прогнозування. Дохід брутто ще не є доходом підприємства. У зв’язку з цим немає сенсу коригувати його величину для одержання показника чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До того ж, сума ПДВ може не збігатися з обсягом реалізації (наприклад, якщо у звітному році провадиться експорт продукції (товарів, робіт, послуг), або реалізований товар має пільгу з ПДВ). Крім того, повернення товару не є доходом підприємства, отже, немає необхідності наводити цей показник безпосередньо у Звіті. Ця інформація може надаватися у примітках до фінансової звітності.

До недоліків  існуючої форми, на наш погляд, слід віднести порядок формування показника  “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)”. Собівартість реалізації для виробничих підприємств включає в себе суму нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, а також понаднормативні витрати. Внаслідок включення таких витрат до собівартості реалізованої продукції перекручується показник собівартості реалізації, через що саме найменування рядка 040 Звіту не відповідає його змісту [26, 52].

Оскільки  нерозподілені постійні загальновиробничі  витрати, а також понаднормативні  витрати виникають внаслідок  виробництва продукції і не є  елементом собівартості реалізованої продукції товарів (робіт, послуг), для відображення таких витрат у Звіті може бути виділено окремий рядок “Понаднормативні витрати” як один з елементів операційних витрат підприємства. Такі зміни дозволять відображати у Звіті про фінансові результати чисту собівартість реалізованої продукції.

У зв’язку  з необхідністю відображення в обліку та звітності показників доходів  і витрат у розрізі видів діяльності доцільним було б послідовне відображення доходів і витрат, згрупованих  за видами діяльності, з метою забезпечення наочності інформації, що надається, та зручності складання Звіту. Як відомо, діюча форма Звіту передбачає відображення спочатку доходів від фінансової та інвестиційної діяльності, а потім витрат від фінансової та інвестиційної діяльності.

Доходи від  інвестиційної діяльності та витрати на її здійснення, за винятком доходів та витрат від участі в капіталі, відображені у Звіті під найменуванням “Інші доходи” та “Інші витрати”.

Як зазначалося  вище, розподілення у Звіті про фінансові результати доходів і витрат за видами діяльності не тільки сприяє наочності та ефективності проведення фінансового аналізу, але й дозволяє одержати інформацію для складання Звіту про рух грошових коштів. Водночас, відсутність показників, що відображають фінансовий результат від фінансової та інвестиційної діяльності, не дозволяє одержати інформацію про те, який прибуток (збиток) отримало підприємство внаслідок здійснення фінансової та інвестиційної діяльності, без додаткових розрахунків. Тому, було б доцільним виділення у Звіті таких показників, як “Фінансовий результат від фінансової діяльності” і “Фінансовий результат від інвестиційної діяльності”.

Слід також  зазначити, що у новій формі Звіту про фінансові результати чистий прибуток підприємства розраховується як сума чистого прибутку від звичайної діяльності та надзвичайних доходів за вирахуванням надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

Серед науковців  ведуться дискусії щодо спрощення методики визначення чистого прибутку від обох видів діяльності та виділення окремою статтею чистого прибутку (збитку) від надзвичайної діяльності. Такі зміни дозволять користувачеві без додаткових підрахунків визначити чистий фінансовий результат від надзвичайної діяльності, що сприятиме наочності подання інформації з метою фінансового аналізу. Крім того, буде спрощений порядок визначення чистого прибутку (збитку) підприємства від усіх видів діяльності.

Зазначимо також, що наявність у Звіті про фінансові результати окремих рядків для відображення прибутку та збитку від усіх видів діяльності збільшує обсяг звітної форми та заважає сприйняттю інформації. Доцільним, на наш погляд, є подання фінансових результатів від кожного виду діяльності за одним рядком. При цьому негативний фінансовий результат (збиток) відображатиметься в дужках.

Усунення недоліків наявної форми буде сприяти підвищенню їх аналітичної цінності для користувачів фінансової інформації.

У той же час  недоліком затвердженої форми Звіту  можна вважати жорстку регламентацію  структури Звіту для всіх підприємств.

Багато малих  і середніх підприємств не мають інших прибутків і збитків, крім основної діяльності. При цьому наявність зайвих строк порушує вимогу суттєвості звітної інформації. Варіант вирішення цієї проблеми може полягати не тільки в установленні для зазначених категорій підприємств скороченої форми Звіту, але й у можливості модифікувати її відповідно до результатів господарювання [115, 25].

Позитивним  моментом стало б надання можливості підприємствам складати звітність  у довільній формі відповідно до вимог затверджених стандартів та дотримання якісних характеристик і принципів формування звітної інформації. Відсутність жорсткої регламентації переліку показників Звіту сприяло б найоптимальнішому розкриттю показників формування прибутку (збитків) з урахуванням специфіки діяльності конкретного підприємства.

Поряд із затвердженою формою Звіту було б доцільним  дозволити підприємствам змінювати  його структуру за умови, що така форма  подання інформації сприятиме найбільш достовірному її поданню, а також  найповніше відображатиме специфіку й результати діяльності підприємства.

Таким чином, оптимізацію діючої форми Звіту  про фінансові результати доцільно проводити за такими напрямами:

а) відображення у Звіті чистого доходу від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), очищеного від непрямих податків та інших вирахувань з доходу;

б) уточнення економічного змісту та економічної назви окремих показників (вилучення зі складу собівартості реалізованої продукції понаднормативних витрат та перейменування “Інших доходів” та “Інших витрат”, відповідно, в “Інші доходи від інвестиційної діяльності” та “Інші витрати від інвестиційної діяльності”);

в) доповнення форми необхідними показниками, наявність яких сприяє підвищенню аналітичної  цінності інформації, що надається (понаднормативні  витрати, фінансові результати від фінансової діяльності, фінансові результати від інвестиційної діяльності, чистий прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності);

г) надання  можливості підприємствам модифікувати Звіт залежно від специфіки діяльності та результатів господарювання.

Основний  показник, що характеризує результати діяльності підприємства, – прибуток, відображається не тільки у Звіті  про фінансові результати. Він  є також базовим з економічної  точки зору і для складання  іншої форми фінансової звітності  – Звіту про власний капітал, оскільки це одна із основних складових капіталу підприємства.

Згідно з  П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”  для надання інформації про власний  капітал підприємства та зміни в  його структурі в Україні передбачено  складання окремої форми звітності – Звіту про власний капітал [109].

Аналіз інформації, що надається у Звіті про власний  капітал Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової промисловості, дозволив нам зробити низку висновків. Зокрема, показники, відображені у Звіті, частково можуть бути одержані з балансу (інформація про зміни у складі капіталу за рахунок переоцінки довгострокових активів, внесків учасників, вилучення капіталу та інших змін у капіталі). Всі ці показники розкриваються за статтями розділу пасиву балансу “Власний капітал”. У свою чергу збільшення (зменшення) чистого прибутку (збитку) звітного періоду відображається у Звіті про фінансові результати.

Таким чином, інформаційна цінність Звіту про власний капітал полягає в розкритті інформації про зміни капіталу за рахунок виправлень помилок минулих років, змін в обліковій політиці, а також розподіленні чистого прибутку підприємства у звітному періоді.

У МСБО 1 “Подання фінансових звітів” наводяться вимоги до обов’язкового відображення безпосередньо у звіті таких показників [83]:

а) чистий прибуток (збиток) за звітний період;

б) кожна стаття доходу та витрат, зміна яких відображається у складі власного капіталу без відповідного відображення у Звіті про фінансові результати;

в) вплив змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок.

У свою чергу  перелічені нижче показники згідно з МСБО 1 можна подавати як у Звіті про власний капітал, так і в Примітках до фінансової звітності:

г) зміни в  капіталі, що відбулися за рахунок  капітальних операцій з власниками;

д) сальдо накопиченого прибутку (збитку) на початок і кінець певного періоду, а також зміни  за період;

е) узгодження балансової вартості кожного класу  власного капіталу, премії за акціями  та всі забезпечення на початок і  кінець періоду, розкриваючи кожну зміну окремо.

В Україні  прийнятий варіант відображення всіх зазначених показників безпосередньо у формі Звіту про власний капітал. Проте деяка інформація, що розкривається у діючій формі звіту є надлишковою. Наприклад, немає необхідності в докладному поданні розшифровки необоротних активів, що підлягали переоцінці. Зміни в капіталі внаслідок переоцінки можна подати загальною сумою в рядках “Дооцінка необоротних активів” та “Уцінка необоротних активів”. При цьому розшифрування активів, що були переоцінені, краще наводити у примітках до фінансової звітності [54, 86].

Крім того, роль звіту не можна зводити до аналізу змін капіталу за звітний  рік. Цінність для користувачів звітності  має звіт з відображенням руху капіталу як мінімум за два і більше років, завдяки чому з’являється можливість прослідкувати динаміку змін структури і складу капіталу.

Відображення  інформації про зміни капіталу протягом декількох років надасть можливість проаналізувати тенденції руху капіталу як основного показника фінансової стабільності підприємства, оскільки капітал є джерелом власних коштів підприємства. Аналіз міжнародного досвіду показав, що зарубіжні компанії складають Звіт про власний капітал за два і більше років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Звіт про рух грошових коштів як інструмент оцінки фінансових ресурсів підприємства

В умовах ринкової економіки  виникає необхідність планування і  регулювання грошових надходжень і  витрат. Джерелом інформації для цього є дані про рух коштів минулих звітних періодів. Така інформація міститься у Звіті про рух грошових коштів Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової промисловості, процедура складання якого регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів” [108].

У балансі містяться дані про наявність коштів на початок і кінець звітного періоду. Доходи у Звіті про фінансові результати відображаються за принципом нарахування. У цьому випадку грошовий потік і потік розрахунків, які генерують прибуток, не збігаються в часі. Таким чином, сума прибутку не може братися до уваги при оцінці ліквідності підприємства або прийняття рішень про необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів. Усе це зумовлює необхідність складання Звіту про рух грошових коштів як аналітичного інструмента для визначення потреби в капіталі, вибору стратегії фінансування, а також оцінки ефективності використання фінансових ресурсів.

Звіт про рух грошових коштів є відносно новою формою не лише для України, але і для  закордонних країн. У системі  бухгалтерських стандартів США відповідний стандарт FAS-95 був прийнятий тільки в 1987 році. У 1990 році його взяли за основу у Великобританії. “Свій” аналог FRS-1 у Великобританії прийняли в 1991 році [115, 21]. У системі міжнародних стандартів Звіт про рух грошових коштів у його нинішньому вигляді почав застосовуватися з 1992 року.