Фінансова звітність як джерело інформації для прогнозування розвитку підприємства і прийняття управлінських рішень

Наприклад, у Франції з 1977 р. діє  закон, який зобов’язує всі французькі підприємства з кількістю зайнятих понад 300 чоловік подавати річні суспільні (соціальні) баланси радам працівників підприємства, до складу яких входять представники робітників і адміністрації [15, 192].

Кожний суспільний баланс повинен  містити інформацію про:

1) наймання на роботу (або зайнятість);

2) витрати на оплату праці; 

3) охорону праці і здоров’я  та техніку безпеки; 

4) забезпечення умов роботи;

5) навчання кадрів;

6) виробничі зв’язки; 

7) забезпечення соціальних умов (житлом, транспортом тощо).

Аналогічний підхід до подання звітності випробували й інші європейські країни, такі, як Німеччина та Скандинавські країни [15,198].

У Сполучених Штатах вже протягом декількох років тривають дискусії про розширення змісту звітності  підприємств, запровадження звіту  про людські ресурси (human resource accounting). Прибічники останнього стверджують, що оскільки підприємства навчають персонал з метою збільшення майбутніх прибутків, то витрати на підготовку кадрів слід капіталізувати, а не списувати в поточному звітному періоді. Щонайменше витрати, пов’язані з людськими ресурсами, мають бути подані детально, для того, щоб користувачі могли бачити, як підприємство розпоряджається цими ресурсами [29, 146].

Таким чином, додаткові потреби окремих користувачів можуть бути задоволені шляхом встановлення специфічних форм звітності (податкових декларацій, статистичних звітів, внутрішніх звітів тощо).

Зміст фінансової звітності, який визначається інформаційними потребами різних груп користувачів, регулюється на законодавчому  рівні, вимогами фондових бірж і професійними бухгалтерськими нормами. Введення нових звітних форм поєднано з додатковими витратами для підприємств, тому вимагає досить вагомих підстав [90, 87].

Різні групи користувачів потребують різної інформації. У зв’язку з  цим загальна сукупність усієї обліково-аналітичної інформації на будь-якому підприємстві відповідно до потреб споживачів розподіляється на такі три основні категорії:

1. Інформація, необхідна для ефективного  управління підприємством. Вона  застосовується менеджерами і  призначена для задоволення, головним чином, внутрішніх потреб підприємства із забезпечення поточного і оперативного управління. До такого виду інформації відносяться дані про:

- величину затрат на виробництво і реалізацію продукції,

- собівартість одиниці продукції,

-співвідношення обсягу реалізованої продукції, її собівартості та прибутку,

-величину очікуваних доходів і витрат в результаті здійснення планованих господарських заходів, контрактів, угод, інвестицій,

- прогнозування рівня рентабельності нових видів продукції.

Цей інформаційний потік  формується в межах так званого  управлінського (або виробничого) обліку. Інформація управлінського обліку не є обов’язковою для опублікування. У більшості випадків ця інформація є комерційною таємницею. Як правило, в самому підприємстві обсяг управлінської інформації для керівників різних рівнів обмежений лише рамками їх безпосередньої компетенції. Доступ до різних видів управлінської облікової інформації, яка не пов’язана зі здійсненням менеджерами своїх функціональних обов’язків, часто буває обмеженим [44, 156].

2. Інформація, яка відображає поточний  фінансовий стан підприємства, величину  і структуру його активів (майна)  і джерел їх утворення, розмір  залучених до обороту матеріальних  і фінансових ресурсів та ефективність  їх використання, результати господарської діяльності за певний проміжок часу. Одержання такого виду інформації здійснюється в межах так званого фінансового обліку. Практично фінансовий облік – це єдина комплексна система ведення синтетичного й аналітичного обліку, заключною стадією якого є складання періодичної фінансової звітності.

3. Інформація, що є джерелом визначення  бази оподаткування. Традиційно  – це різновид інформації фінансового  обліку. Однак “останнім часом  через важливість правильних  взаємовідносин з бюджетом і ускладнення самої процедури оподаткування більш відчутною стає тенденція поєднання сфери фінансового обліку розрахунків з бюджетом за податками і сфери податкового планування як частини інформаційної системи управлінського обліку в самостійний різновид облікової інформації” [43, 132].

З усієї сукупності інформації, яка  може бути одержана на підприємстві і  призначена для задоволення інформаційних  потреб користувачів з метою прийняття  ними певних рішень щодо цього підприємства, можна виділити обліково-аналітичну інформацію, а також інформацію, одержану з інших джерел. Вся сукупність інформації, зібрана, опрацьована й отримана завдяки фінансовому обліку, є фінансовою інформацією.

Заключним етапом формування, групування, систематизації облікової інформації є наведення її в фінансовій звітності.

З усіх видів звітності саме фінансова  звітність містить інформацію, яка  забезпечує реальну характеристику фінансового стану підприємства і результатів його діяльності незалежно  від правил і вимог законодавства.

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 1

У І розділі дипломної  роботи подано загальну характеристику фінансової звітності, принципи її підготовки і роль в інформаційному забезпеченні прогнозування та прийняття рішень. У даному розділі висвітлено суть  фінансової звітності, під якою розуміють звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Розкрито мету складання фінансової звітності, описано основні форми фінансової звітності, визначено загальні вимоги до складання фінансової звітності, відображено класифікацію користувачів фінансової звітності, розкрито зміст і суть принципів підготовки фінансової звітності.

Розглянуто нормативну базу щодо регулювання питань складання і підготовки фінансових звітів, яка складається з таких нормативних актів:

• Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”;
• Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
• Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Вважаємо, що ефективне управління підприємством можливе лише за умови своєчасного надходження даних, що характеризують стан зовнішнього середовища і процесу управління. Тому необхідне формування інформаційної бази для підвищення обґрунтованості управлінських рішень та можливості прогнозування розвитку підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕТОДИКА ТА ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ЗВІТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

2.1.  Методика  формування  показників  фінансових  звітів 

В умовах переходу до ринкової економіки здійснюються важливі заходи щодо удосконалення фінансової звітності, приведення її до вимог міжнародних стандартів. Так, починаючи з 1993 р., баланс, який в умовах директивної економіки був дуже деталізованим і через те громіздким, поступово наближається до прийнятої в міжнародній практиці форми нетто-балансу, а його статті позбавляються надмірної деталізації. Змінена і структура групування статей балансу, яка стала більш економічно обгрунтованою, що підвищило його аналітичність. З активу балансу, наприклад, виключено статтю «Використання прибутку», що забезпечує відображення в ньому наявності саме активів, тобто реальних засобів господарства. В балансі знайшли відображення такі статті, які засвідчують якісні зміни в економіці. Зокрема, це довготермінові фінансові інвестиції, розрахунки за векселями одержаними і виданими, розрахунки з учасниками, розрахунки з дочірніми підприємствами тощо [125, 116].

Зміст балансу як фінансового  звіту про засоби і джерела  їх утворення затверджено Міністерством  фінансів України типовим для  всіх галузей народного господарства відповідним стандартом. Баланс Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової промисловості складається з активу (ліва частина), в якому розміщені засоби підприємства, що згруповані у трьох розділах, і пасиву (права частина), де відображено джерела формування цих засобів, які згруповані відповідно у п'яти розділах, виходячи з економічного змісту статей балансу. Загальні підсумки активу і пасиву (валюта балансу) рівні між собою. Це зумовлено як відповідністю наявних засобів джерелам їх утворення, так і тим, що будь-яка господарська операція способом подвійного запису викликає лише рівні зміни засобів і джерел їх утворення, або їх розміщення за статтями балансу, але не приводить до порушення рівності. Тому при складанні балансу важливо пам'ятати, що нерівність цих підсумків свідчить тільки про допущені помилки або в перенесенні сальдо за синтетичними рахунками з Головної книги, або ж при їхньому підрахунку.

Баланс ф. № 1 Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової промисловості є однією з важливих форм фінансової звітності, яка слугує джерелом для вертикального й горизонтального аналізу показників діяльності підприємства. Будучи формою зовнішньої звітності, яка публікується, він дає змогу вивчати такі показники не тільки працівникам державних органів управління, але й потенційним інвесторам, акціонерам, що сприяє розвитку економіки завдяки залученню в оборот додаткового капіталу.

При складанні балансу  слід мати на увазі, що дані залишків за статтями в ньому наводять заокруглені в тисячах, а у Головній книзі сальдо за синтетичними рахунками підраховують з точністю до однієї копійки. Тому необхідно уважно, у відповідності з існуючими правилами заокруглення цифр, проводити перенесення сальдо за рахунками в Головній книзі і запис їх як даних відповідних статей балансу. Інша особливість балансу в тому, що окремі статті в ньому об'єднують залишки декількох рахунків чи субрахунків [125, 118].

Оскільки в підсумок (валюту) балансу не входять регулюючі статті (знос основних засобів, нематеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, торгова націнка), а також не відображаються розгорнуті сальдо затратних рахунків і реалізації, то між підсумком Головної книги і валютою балансу є відповідна різниця.

У балансі залишки  за статтями, тобто окремими показниками, вказують на початок року і на кінець звітного кварталу. Дані на початок року переписують з балансу на кінець минулого звітного року, якщо протягом наступного року підприємство не поділялось чи не об'єднувалось з іншими. Якщо ж такі зміни відбулись у поточному році, то при складанні квартального балансу за відповідний квартал дані на початок року в цьому випадку записують з доданого до акта приймання-передачі розподільчого чи об'єднуючого балансу.

Фінансова звітність Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової промисловості являє собою звітність на підставі даних фінансового обліку для задоволення потреб певних користувачів та містить інформацію про фінансовий стан, доходи, витрати, рух грошових коштів, власний капітал відображено в додатках А, Б, В, Г, Д.

Форма №1 “Баланс ” – це підсумкова оцінка загального господарського стану підприємства на кінець звітного періоду ( календарного року ) [106].

Баланс – це звіт про  фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і капітал. Баланс складається з двох частин : активу і пасиву.  Їх  підсумок  має  бути однаковим, бо саме поняття “ Баланс ” тотожне поняттю рівність.

Актив балансу містить 4 розділи [126]:

1. Необоротні активи;
2. Оборотні активи;
3. Витрати майбутніх періодів.
4. Необоротні активи та групи вибуття (даний розділ є вписуваний)

Пасив балансу має 5 розділів:

1. Власний капітал;
2. Забезпечення наступних витрат і платежів;
3. Довгострокові зобовязання;
4. Поточні зобовязання;
5. Доходи майбутніх періодів.

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання  економічних вигод у майбутньому.

Активи (основні засоби, нематеріальні активи, матеріали, запасні частини, дебіторська заборгованість), які не принесуть у майбутньому підприємству економічної вигоди, в балансі не відображаються, а повинні бути списані на витрати.

Власний капітал являє собою наявні активи підприємства, які залишаються після погашення всіх зобов’язань.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок  минулих подій і погашення  якої приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі майбутні економічні вигоди [106].

Зобов’язання відображаються в балансі, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Основою для заповнення балансу  служать облікові записи про залишки на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1 – 6 класів Плану рахунків. Баланс заповнюють у тисячах гривень без десяткових знаків.