Фінансова звітність як джерело інформації для прогнозування розвитку підприємства і прийняття управлінських рішень

Таким чином чинним законодавством України, здебільшого Положення (стандартами) бухгалтерського обліку чітко визначено загальні методичні підходи до складання фінансової звітності.

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Баланс – об’єкт аналітичної оцінки фінансового стану підприємства

Основним звітним документом Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової промисловості є баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану підприємства на певну дату. Баланс уможливлює оцінку найсуттєвіших ознак підприємства. Саму процедуру оцінок заведено називати читанням балансу. Вміння читати баланс – важлива професійна характеристика фінансиста, яка надає йому можливість складати прогнозні баланси й управляти найважливішими фінансовими параметрами підприємства. До того ж уміння читати фінансові звіти допомагає фінансовому аналітику скласти правильний висновок про фінансовий стан і виробничу діяльність підприємства [131, 21].

Баланс — звіт про  фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Елементами балансу, безпосередньо  пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін у ньому, є:

1. активи
2. зобов’язання
3. власний капітал

Активи і зобов’язання при їх аналізі не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Активи — ресурси, контрольовані підприємством в  результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок  минулих подій і погашення  якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Для вивчення фінансового  стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність  та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує.

Всі показники балансу  підприємства є моментними і характеризують його фінансовий стан за активами і  зобов'язаннями на певний момент часу як правило останнього дня місяця, кварталу, року [130, 52].

У діючій формі балансу  всі статті згруповано за їх економічним  змістом у трьох розділах активу та п’ятьох розділах пасиву, які мають відповідну назву. Загальні підсумки активу і пасиву балансу мають дорівнювати один одному. Це зумовлено тим, що в обох його частинах показано те саме майно, але згруповане воно за різними ознаками: в активі — за складом і розміщенням, у пасиві — за джерелами його утворення і цільовим призначенням. Якщо актив балансу позначити через А, пасив — через П, статті активу — через а¹, а², а³, ... , аⁿ, статті пасиву — через п¹, п², п³, ... пⁿ, можна побудувати математичні моделі рівності балансу, відображені нижче.

В активі балансу показують  наявність та розміщення майна. Тому підсумок активу балансу дорівнює сумі необоротних (Мн) і оборотних активів (Мо) та витрат майбутніх періодів (Мм) підприємства. Ця рівність матиме такий вигляд:

,    (2.1)

У зв'язку з тим, що групи  майна однорідного за економічним  змістом показуються в активі балансу окремими статтями, ця рівність матиме такий вигляд:

 

,     (2.2.)

Отже,

.  (2.3)

В пасиві балансу показують  те ж майно, що й в активі, але  за джерелами його утворення і цільовим призначенням. Тому підсумок пасиву дорівнює сумі власного капіталу (зобов'язань перед власниками) (Зв) та залучених джерел — забезпечень наступних витрат і платежів (Зз), довгострокових зобов'язань (Зд), поточних зобов'язань (Згі) і доходів майбутніх періодів (Зм).

,        (2.4)

а якщо врахувати, що однорідні  джерела показуються в пасиві балансу окремими статтями, то

     (2.5)

Рівність активу і  пасиву балансу можна показати в  таких математичних моделях:

                 (2.6)

 

                       (2.7)

У звітних балансах показники  активу і пасиву наводяться на початок  року і кінець звітного періоду. Це дає змогу виявити зміни, що відбулися за звітний період у складі активів і джерелах їх утворення [26, 54].

Відображені на фінансових рахунках і в звітності активи та зобов’язання є об’єктом аналітичної оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Для вивчення складу і  сфери застосування активів підприємства їх групують за економічно однорідними ознаками. При цьому треба знати, якими видами активів володіє підприємство, який їх стан і цільове призначення, де вони розміщені й за рахунок яких джерел сформовані. Правильність формування активів підприємства визначає його можливі майбутні доходи та фінансовий стан Крім того, вартість активів визначає мінімально можливий доход, яким на певний період володіє підприємство і який може бути одержаний після розрахунків з кредиторами.

В процесі господарської  діяльності активи підприємства можуть збільшуватися на суму одержаного прибутку або зменшуватися на суму одержаного збитку. Отже, якщо підприємство формує свої активи за рахунок власних джерел, його фінансовий стан зміцнюється і навпаки — при здійсненні господарської діяльності за рахунок залучених коштів воно втрачає фінансову автономність [26, 26].

Активи і зобов'язання підприємства одночасно знаходяться  на всіх стадіях кругообігу і цей  процес постійний.

Завдання аналітика  — визначити, наскільки це можливо,  дійсність, яка представлена в інформаційній звітності. Для виконання цієї роботи необхідно вміти оцінювати господарські операції і знати методику відображення їх у фінансовому обліку.

Інформація про активи Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової промисловості і його зобов'язання розглядається в двох аспектах — фінансовому і управлінському. Фінансовий аспект показує баланс активів підприємства та його зобов’язань, а управлінський — їх форму (продуктивна, грошова, товарна) і роль в підприємницькій діяльності. Оцінка  конкурентоспроможності підприємства здійснюється за мінімальними обсягами витрачання активів в процесі господарської діяльності на одиницю готової продукції та мінімальним залишком постійно закріплених активів на балансі підприємства, що забезпечують максимальні обсяги підприємницької діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Інформаційний зміст Звіту про фінансові результати та Звіту про власний капітал

З прийняттям національних положень (стандартів) бухгалтерського  обліку форма звіту про фінансові  результати (далі – “Звіт”) зазнала деяких змін, що призвело до спроможності оцінки результатів діяльності підприємств у розрізі видів діяльності; уточнення змісту окремих показників та інших позитивних перетворень, які розширили можливості щодо прийняття управлінських рішень. Водночас залишилися відкритими питання щодо змісту показників Звіту, розкриття елементів результатів діяльності, відповідності діючої форми потребам користувачів.

Інформація Звіту допомагає  зрозуміти досягнуті результати діяльності та оцінити майбутні результати. У зв’язку з цим виконання вимог щодо якості інформації, поданої у Звіті, стає необхідною умовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень [83, 33].

Дослідження Звіту Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової промисловості слід розпочинати з форми його подання, інакше кажучи, з формату, за яким він складається. Це питання є важливим аспектом проблеми подання інформації у фінансовій звітності, оскільки, якщо формат балансу не впливає на можливості фінансового аналізу, то формат Звіту про фінансові результати значною мірою визначає можливості та напрями аналізу й прогнозування фінансових результатів підприємства.

Вивчення зарубіжного  досвіду показує, що в міжнародній  практиці цей звіт може мати одноступінчату форму (або горизонтальний формат), коли окремо групуються всі доходи і всі витрати, а чистий прибуток становить різницю між ними, і багатоступінчату форму (або вертикальний формат), яка припускає послідовне зіставлення відповідних доходів і витрат, коли чистий прибуток визначається шляхом послідовних розрахунків.

Крім того, розрізняють  два варіанти складання Звіту, при  яких статті витрат діляться на підкласи: за методом характеру витрат та за методом функцій витрат.

При використанні першого  методу витрати не перерозподіляються між функціональними напрямками всередині підприємства, а об’єднуються у Звіті згідно з їхнім характером (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати тощо). Формат складання Звіту з групуванням витрат за елементами використовують у Франції (горизонтальний і вертикальний), Німеччині (вертикальний), Бельгії (горизонтальний і вертикальний), Іспанії (горизонтальний), Португалії (горизонтальний).

Другий метод передбачає подання витрат у Звіті на функціональній основі (витрати на сировину та матеріали, витрати на заробітну плату, амортизаційні витрати та інші), що характерно для США (вертикальний), Канади (вертикальний), Великобританії (вертикальний), Франції (вертикальний), Німеччині (вертикальний), Греції (вертикальний), Бельгії (вертикальний), Японії (вертикальний). При використанні цього методу у фінансовій звітності або примітках до неї наводиться додаткова інформація про характер витрат.

При застосуванні методу характеру витрат фінансова звітність  не відображає класифікації витрат за функціональними ознаками [85, 53].

Таким чином, застосування методу функцій витрат дозволяє надавати користувачам фінансової звітності  більше корисної інформації. Однак  розподіл витрат за функціями може бути спірним і часто має суб’єктивний характер.

Міжнародні  стандарти бухгалтерського обліку не регламентують формату Звіту  та вказують на можливість застосування обох методів. Оскільки кожний метод  подання має переваги для різних типів підприємств, МСБО 1 “Подання фінансових звітів” [83, 20] вимагає вибору такої класифікації, яка найдостовірніше відображає елементи результатів діяльності підприємства. Проте в тих випадках, коли застосовується класифікація, що ґрунтується на функціях витрат, вимагається розкриття додаткової інформації про характер витрат, яка є корисною для прогнозування майбутнього руху грошових коштів.

Четвертою Директивою ЄЕС також передбачено обидва методи групування витрат, а також  горизонтальна і вертикальна  форми подання інформації у Звіті.

В Україні  підприємства складають Звіт про фінансові результати за принципом функціонального групування витрат, додатково висвітлюючи характер витрат у розрізі економічних елементів. Для малих підприємств дозволяється складати Звіт, не застосовуючи методу функціонального аналізу витрат.

Другим напрямком  дослідження Звіту є аналіз його змісту з точки зору:

• логічного розміщення статей;
• відповідності назв статей економічній суті наведених в них показників;
• повноти відображення інформації, необхідної для користувачів фінансової звітності.

Порядок наведення  статей у Звіті залежить від таких  чинників, як:

- суттєвість і характер;

- функція різних компонентів доходу і витрат.

З прийняттям національних стандартів були внесені  істотні зміни у зміст окремих  економічних показників форми Звіту, які є складовими формування чистого прибутку підприємства.

Зміни форми  Звіту, що відбулися після прийняття  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, призвели до вдосконалення інформаційного змісту Звіту.

Позитивним моментом, на нашу думку, є виділення у Звіті доходів і витрат, отриманих внаслідок надзвичайних подій, що дозволяє оцінити результати звичайної діяльності підприємства.

Надзвичайна діяльність пов’язана з операціями, що не виникають регулярно і є  наслідком операцій або подій, не властивих для звичайної діяльності. Оскільки прибуток (збиток) від надзвичайних операцій є результатом форс-мажорних обставин, необхідно виключити вплив таких обставин на звичайну діяльність підприємства, що сприяє ефективності проведення фінансового аналізу [85, 52].

Перевагою нової  форми Звіту є також окреме подання доходів і витрат у  розрізі видів діяльності, таких  як операційна, інвестиційна і фінансова. Розкриття показників доходів і  витрат за видами діяльності дозволяє визначити фінансовий результат від кожного виду діяльності, що необхідно з метою фінансового аналізу, а також одержати необхідну інформацію для складання Звіту про рух грошових коштів.

Серед переваг  нової форми Звіту про фінансові результати можна виділити також відображення доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за принципом брутто, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів, комісійних винагород та інших сум, що підлягають виключенню з доходів, для відображення яких була введена нова стаття “Інші вирахування з доходу”. Виділення окремим показником чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) дозволяє визначити суму чистого доходу після вирахування ПДВ, акцизного збору, інших сум, які не є доходом підприємства, що у свою чергу сприяє підвищенню аналітичної цінності наведеної у Звіті інформації.