Фінансова звітність як джерело інформації для прогнозування розвитку підприємства і прийняття управлінських рішень

Даний принцип, як правило, використовується стосовно ситуації придбання  активів і полягає в тому, що при первинному відображенні цієї операції активи слід оцінювати за ціною їх придбання. Таким чином, принцип історичної собівартості виділяється у складі принципу нарахувань.

Визначення принципу нарахування виходить з того, що актив — це витрати (крім грошових коштів), які мають стати доходами в майбутньому. Звідси послідовне застосування правил, згідно з якими доходи забезпечуються не грошима, а правом вимоги їх, а витрати виникають не у момент сплати, а при виникненні зобов’язання сплатити їх вартість.

Наступним принципом  є принцип грошового вимірника (вартісної оцінки), відповідно до якого  вся господарська діяльність оцінюється за допомогою одного грошового вимірника.

Крім вище перелічених принципів обліку П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, визначає також принципи повного висвітлення, послідовності, історичної собівартості, обачності і превалювання змісту над формою. Таким чином, якість інформації, поданої у фінансовій звітності, однозначність трактування статей користувачами, зіставність, достовірність звітних показників залежать від правильного застосування загальноприйнятих принципів підготовки фінансової звітності.

3. Роль фінансової звітності в інформаційному забезпеченні прогнозування і прийняття рішень

Функціонування підприємств в  умовах ринкової економіки здійснюється в певному інформаційному середовищі. Ефективне управління підприємством можливе лише за умови своєчасного надходження даних, що характеризують стан зовнішнього середовища і процесу управління. Інформаційне забезпечення необхідне для підвищення обґрунтованості управлінських рішень та можливості прогнозування розвитку підприємства.

Інформація  відіграє важливу роль у наданні  відомостей для прийняття управлінських рішень та прогнозування і є одним із факторів, які забезпечують підвищення ефективності управлінської діяльності. Крім того, інформація стає причиною вибору підприємством певної стратегії діяльності, яка забезпечує досягнення поставленої мети. Тому для отримання більш ефективних механізмів прийняття управлінських рішень важливу роль відіграє якість інформації, одержаної користувачами.

Якісні характеристики облікової  інформації зумовлюють її корисність для прийняття рішень різними групами користувачів. Виходячи із цього, слід погодитися з думкою економістів  відносно того, що якісні характеристики є стандартами оцінки й “атрибутами” облікової інформації, які мають тенденцію підвищувати її корисність.

Згідно з Міжнародними стандартами  бухгалтерського обліку (МСБО) якісні характеристики фінансових звітів є  рисами, притаманними звітам, завдяки  яким інформація, викладена у фінансових звітах, буде корисною для користувачів [2, 20].

В економічній літературі різними  авторами описуються різноманітні вимоги щодо якості облікової інформації.

В Україні якісні характеристики фінансової звітності були сформульовані і  законодавчо закріплені з прийняттям П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, в якому перелічені лише вимоги до якості інформації, що наводиться у фінансовій звітності, без їх відповідного визначення.

Так, згідно з П(С)БО 1 інформація, що подається у фінансових звітах, повинна  бути:

- дохідливою і розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами;

- доречною і такою, що надає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події;

-достовірною;

-порівнюваною за певні проміжки часу, а також зіставлюваною з аналогічною інформацією інших підприємств [104].

Вимогу відносно того, щоб інформація була дохідливою, можна сформулювати як зрозумілість інформації для користувача, який має певний рівень знань.

Зрозуміла інформація розрахована  на її однозначне трактування користувачами  за умови, що вони володіють достатніми знаннями і зацікавлені у сприйманні цієї інформації. Однак будь-яка істотна інформація не повинна виключатися з фінансових звітів на підставі припущення, що деяким користувачам буде складно її зрозуміти.

Наступною якісною характеристикою  інформації є її доречність. Інформація вважається доречною, якщо вона стосується справи, впливає на економічні рішення користувачів і допомагає їм оцінювати минулі, теперішні і майбутні події, підтверджувати або коригувати минулі оцінки [8, 71].

Слід зазначити, що вимога суттєвості інформації відноситься до рангу принципів підготовки фінансової звітності, натомість як у вітчизняному обліку ця вимога не виділена ні у складі якісних характеристик фінансової звітності, ні у складі принципів підготовки фінансової звітності. В П(С)БО 1 надається лише визначення терміна “суттєва інформація” – це “інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності”.

Вимога суттєвості є основною складовою вимоги доречності. Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність чи неправильна оцінка можуть вплинути на економічні рішення користувачів; суттєвість залежить від обсягу статті і помилки, припущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском або неправильним відображенням [12, 126]. Це важлива вимога до інформації, якою не варто нехтувати. Вона має місце у разі прийняття рішення про розкриття фактів господарського життя у такій формі, в якій вони були б корисними для користувачів при дотриманні вимоги ефективності одержання інформації.

Своєчасність інформації означає, що вся значима інформація повинна бути своєчасно включена до фінансового звіту, інакше вона не відображатиме реального стану речей.

До критеріїв доречності інформації слід також віднести цінність її для  прогнозування. Прогностична цінність означає, що інформація має бути достатньо надійною підставою для оцінки майбутніх перспектив роботи підприємства з позицій інтересів користувачів і правильності (підтвердження або коригування) раніше зроблених прогнозів відносно показників звітного періоду.

Інформація є доречною, якщо вона – суттєва і своєчасна для  користувачів та забезпечує прийняття  економічно обґрунтованих рішень [11, 45].

Наступною якісною характеристикою  інформації є її достовірність (надійність). Інформація є достовірною, якщо вона не містить суттєвих помилок і необ’єктивних суджень чи пристрасних оцінок і правдиво відображає господарську діяльність.

На достовірність інформації впливають  правдивість, повнота, об’єктивність (нейтральність), а також превалювання економічного змісту над юридичною формою. При цьому повинна виконуватися вимога ефективності одержання інформації.

Правдивість означає забезпечення достовірного уявлення про діяльність підприємства та полягає в тому, що фінансова звітність має правдиво відображати всі операції та інші події, результатом яких є зміна елементів звітних форм, які відповідають критеріям визнання.

Однією з вимог достовірності  інформації є її повнота. Інформація у фінансових звітах має бути повною в межах суттєвості і витрат, пов’язаних з її одержанням.

Нейтральність інформації означає, що вона не повинна надаватися вибірково, містити пристрасні оцінки з метою досягнення наперед визначеного  результату.

Вимога превалювання сутності над формою полягає в  тому, що облік операцій і відображення їх у звітності слід здійснювати відповідно до їх економічної сутності, а не лише виходячи з юридичної форми [42].

Превалювання економічного змісту над формою віднесено П(С)БО 1 до принципів  підготовки фінансової звітності, а  не до якісних характеристик інформації. У той же час, в національних стандартах інших країн, вимога превалювання сутності над формою виділяється у складі якісних характеристик облікової інформації.

Часто у складі вимог до якості інформації виділяють принцип обачності  як складову якісних характеристик або як критерій достовірності інформації.

Не можна недооцінювати вимогу ефективності інформації (співвідношення витрат і вигід від одержання  інформації), яка відсутня в українському законодавстві.

Вимога ефективності передбачає, що вигоди зовнішніх користувачів від одержання інформації повинні перевищувати затрати на її отримання. Однак вигоди користувачів важко представити у кількісному виразі.

У П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”  зафіксовано вимогу повноти відображення всіх фактів господарської діяльності, але при цьому відсутня вимога суттєвості й не обумовлюються затрати на одержання інформації. У зв’язку з цим вважаємо за доцільне законодавче закріплення таких якісних характеристик інформації, як суттєвість і ефективність.

У концептуальних основах складання  та подання фінансових звітів, що викладено  в міжнародних стандартах бухгалтерського  обліку, до вимог достовірності інформації відносяться вимоги:

- правдивості;

- превалювання сутності над формою;

- нейтральності;

- обачності;

- повноти в межах суттєвості та витрат, пов’язаних з її отриманням.

Останньою якісною характеристикою  інформації є її зіставність.

Зіставність характеризує можливість користувачів порівнювати фінансові  звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Її передумовою є наявність відповідної інформації за попередні періоди, надання інформації про облікову політику підприємства та її зміни. Вона досягається відносною стабільністю облікової політики підприємства, тобто незмінністю без крайньої потреби, а також послідовністю її застосування [51, 56] .

Міжнародними стандартами бухгалтерського  обліку серед якісних характеристик  виділяються обмеження щодо доречності й достовірності інформації. До таких  обмежень віднесені своєчасність, співвідношення затрат і вигід, а також збалансованість  якісних характеристик.

При дотриманні якісних характеристик  інформації необхідне їх оптимальне поєднання, що залежить від професіоналізму  бухгалтера (наприклад, дотримання вимоги доречності може суперечити вимозі достовірності  або принципу обачності). У зв’язку  з чим важливим є збалансованість якісних характеристик.

Таким чином, якісні характеристики облікової  інформації визначають корисність даних  фінансової звітності для користувачів. У цілому виконання всіх вимог  до якості облікової інформації має  дати в результаті правдивий, повний і корисний звіт про діяльність підприємства.

Головною вимогою до якості інформації є вимога про те, щоб вона задовольняла користувачів інформації. Система інформаційного забезпечення підприємства повинна  бути націлена не лише на внутрішнє  використання і прийняття управлінських рішень, але й на задоволення інтересів зовнішніх користувачів інформації.

Зовнішніми користувачами інформації є, зокрема, власники підприємства (акціонери), інвестори; кредитно-фінансові установи; постачальники і споживачі товарів, робіт, послуг; адміністрація, наймані працівники, урядові організації; податкові установи; підприємства, зацікавлені в установленні ділових зв’язків і партнерства та інші.

Інтереси груп користувачів фінансової інформації можуть бути діаметрально протилежними. Крім того, самі групи не однорідні за складом. Тому інформація, що надається у фінансових звітах,  повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавленні у сприйнятті цієї інформації [131, 18].

Основним джерелом інформації для  зовнішніх користувачів є фінансова  звітність. З усієї сукупності інформації саме фінансова звітність містить  інформацію, що забезпечує реальну  характеристику фінансового стану  підприємства і результатів його діяльності незалежно від правил і вимог законодавства.

Мета складання фінансової звітності  полягає в наданні повної, правдивої  й достовірної інформації про  фінансовий стан і діяльність підприємства різним користувачам для прийняття оптимальних економічних рішень.

Тому серед функцій звітності  можна виділити такі:

- демонстрація підприємства як господарюючої одиниці;

  -забезпечення інформацією процесу прийняття рішень (надання допомоги різним сторонам у процесі прийняття рішень);

- доказ належного управління перед власниками (саме фінансова звітність покликана відобразити той факт, що довірені адміністрації кошти використовуються належним чином).

Фінансові звіти відповідають загальним  потребам більшості користувачів. Однак  через те, що звіти відображають, в основному, фінансові наслідки минулих подій і містять незначну інформацію нефінансового характеру, вони не забезпечують всією інформацією, яка необхідна користувачам для прийняття економічних рішень.

Основні фінансові звіти – це лише елементи великої системи розкриття інформації про фірму, до складу якої входять також дані, одержані поза фірмою [43, 166].

Через те що фінансова звітність  не може містити вичерпних відомостей для прийняття рішень її користувачами, в деяких країнах, крім фінансових звітів, складаються інші звіти, призначені для певного кола користувачів. Зокрема, в європейських країнах особлива увага серед користувачів фінансової звітності приділяється поряд з акціонерами працівникам фірми і державним органам. У зв’язку з цим змінюється сутність розкриття інформації.