Фінансова звітність як джерело інформації для прогнозування розвитку підприємства і прийняття управлінських рішень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Користувачі фінансової звітності

Ретельне вивчення фінансових звітів розкриває причини успіхів і  недоліків у роботі підприємства, допомагає визначити способи вдосконалення його діяльності.

Зовнішні користувачі фінансової звітності поділяються на дві  групи:

• органи державного управління (міністерства, відомства, фінансові органи);
• інші користувачі (контрагенти, співвласники, акціонери та ін) [104, 28].

Система звітності дає можливість визначити підсумкові дані щодо діяльності не тільки окремих підприємств, а  й об’єднань та міністерств. Галузеві органи управління на підставі поданих  звітів вивчають рівень виконання виробничо-фінансових планів, аналізують стан економічного і соціального розвитку галузі, дають реальну оцінку господарської діяльності і визначають способи її покращення.

Міністерство економіки узагальнює розвиток окремих галузей і народного  господарства України в цілому та вносить пропозиції урядові щодо поліпшення економіки держави. За даними звітності статистичні органи розробляють важливі зведені народногосподарські показники як щодо окремих регіонів, так і в цілому на країні та за окремими галузями народного господарства.

За умов ринкової економіки, коли функціонують підприємства з різними формами  власності, показники звітності  широко використовуються фінансовими  органами. Державна податкова адміністрація  України та її органи на місцях насамперед через систему звітності  контролюють правильність нарахування, повноту і своєчасність перерахування податків у дохід бюджету. Міністерство фінансів  і Державне казначейство України разом зі своїми органами на місцях контролюють формування державного бюджету та правильність і ефективність використання бюджетних коштів.

Виходячи з теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів можна сформувати систему вимог  до звітності (рис.1.2.) [105].

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Класифікація вимог до звітності

Звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням  управління сучасним підприємством  і, відповідно, задовольняти певні вимоги.

Національний банк України за даними звітності контролює наявність  коштів в обігу та використання кредитів.

Інші зовнішні користувачі фінансової інформації мають змогу за даними звітності:

• прийняти рішення щодо можливості і конкретних умов ділової співпраці з тим чи іншим партнером;
• уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам;
• оцінити доцільність придбання активів того чи іншого підприємства;
• правильно побудувати відносини зі своїми замовниками;
• оцінити фінансовий стан потенційних партнерів;
• прогнозувати можливі ризики підприємства.

Обов’язковість звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займає господарською діяльністю, яку  не заборонено державою, і зобов’язане  подавати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визначеному обсязі та складі. Це необхідно для нарахування і сплати податків, а також для формування загальнодержавних показників розвитку економіки регіонів і країни в цілому.

Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей у розрізі, передбаченому Держкомстатом України. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила складання й терміни подання. Цим самим державні та керівні органи забезпечуються відповідною інформацією, необхідною для контролю за економічним і соціальним розвитком підприємств, регіонів, окремих галузей і народного господарства в цілому, а також для прийняття управлінських рішень [2, 62].

У міжнародних стандартах бухгалтерського  обліку підкреслюється, що фінансові  звіти мають бути зрозумілими  без додаткових пояснень. Якісними  ознаками звітної інформації є практичність та вірогідність, які належать до головних параметрів, завдяки яким звітна інформація стає корисною для прийняття управлінських рішень.

Звітна інформація вважається практичною,  якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку об’єкта або на рішення, яке  приймається нині чи прийматиметься в майбутньому.

На практичність інформації впливають  такі основні фактори:

• своєчасність надходження;
• значущість і цінність даних звітності для прогнозування і звірки результатів.

Вірогідність, точність і повнота  показників звітності – важливі  вимоги до звітності підприємств. Вірогідність відображених у звітності показників підтверджується даними всіх видів обліку. У фінансовому обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації. Перед складанням річної звітності вірогідність звітних даних підтверджується проведеними в установлений термін інвентаризаціями, перевірками, контрольними замірами, обстеженнями, звірками рахунків тощо.

На надійність інформації впливають  такі основні фактори:

• правдивість. Для забезпечення вірогідності звітності необхідно, щоб інформація відображала ті явища, для опису яких її призначено;
• нейтральність та об’єктивність;
• обережність. Оцінюючи достовірність інформації необхідно враховувати фактори невизначеності. Хоч фінансові звіти базуються на явищах, які мали місце в минулому, зміст багатьох з них лише після визначення їх наслідків у майбутньому. Тому укладачам фінансових звітів треба бути обачними в оцінці цих наслідків;
• можливість перевірки. Показники, що містяться у звітності, мають бути доступними для перевірки контролюючими органами, а також і незалежними аудиторами [3, 121].

Точність звітності забезпечується правильним відображенням даних  синтетичного та аналітичного обліку у відповідних показниках (статтях) звітних форм.

Повнота звітності – це необхідність і обов’язковість заповнення всіх показників форм звітності. Пропуск окремих показників звітних форм не допускається. У разі неможливості заповнити окремі статті (рядки, стовпці) за браком активів, пасивів або операцій за цією статтею (рядком, стовпцем) ставлять прочерк.

Своєчасність подання звітності  має важливе значення для правильних і своєчасних управлінських рішень. Несвоєчасне подання звітності  ускладнює управління, призводить до необґрунтованих, неправильних рішень. Згідно з чинним законодавством за порушення встановлених термінів подання звітності вищі посадові особи притягаються до адміністративної відповідальності, включаючи звільнення з посади.

Відповідальність за своєчасне  подання, достовірність, точність і  повноту показників звітності покладено на керівника й головного бухгалтера [42].

Методологічна єдність розрахунків  показників звітності полягає в  тому, що однакові показники звітності  в усіх підприємствах, незалежно  від діяльності і форм власності, необхідно визначати за єдиною методологією. Тільки тоді створюються умови для порівняння розрахункових показників звітності всіх галузей народного господарства.

Порівнянність показників звітності  є однією з важливих вимог, виконання  якої є можливим тільки за наявності  єдиної методології планування, обліку господарської діяльності та звітності. Це суттєво підвищує контрольні функції звітності, спрощує систематичне спостереження за діяльністю підприємств, забезпечує своєчасне виявлення негативних явищ та їх ліквідацію.

Звітність має бути порівнянною з показниками попередніх звітних періодів, оскільки без цього неможливі порівняння й узагальнення. Простота і ясність звітності передбачає створення таких форм звітів, які були б зрозумілими не тільки вузькому колу спеціалістів, а й трудовим колективам підприємств, акціонерам, інвесторам та ін. Доступність і гласність звітності полягає в тому, що показниками фінансової звітності має бути ознайомлений весь трудовий колектив підприємств. Фінансова звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого типу – публікації у друкованих засобах масової інформації. Гласність звітності в Україні забезпечується також систематичною публікацією статистичних даних про економічний і соціальний розвиток народного господарства в країні, окремих її регіонах, у різних галузях, міністерствах тощо.

Звітність має бути раціональною, тобто в ній необхідно передбачити  розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників. Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці та платежів на складання звітності мають бути мінімальними.

За останні роки в Україні  проведено значну роботу зі спрощення  й удосконалення фінансової звітності. Її максимально наближено до міжнародних  стандартів.

Дієвість звітності передбачає необхідність проведення наукового економічного аналізу звітних даних, виявлення недоліків у діяльності підприємств, а також внутрішніх резервів виробництва.

Працівники економічних, фінансових та облікових служб, які складають близько 70% всієї звітності, мають усвідомити вимоги до звітності, розуміти її значення і роль у функціонуванні підприємств і держави в цілому. Це забезпечить свідомий і творчий підхід до формування й складання звітності.

 У народному господарстві  країни існує певна науково обґрунтована система звітності. На підставі законодавчих актів, нормативно-правових документів, практичного досвіду можна проводити класифікацію звітності.

Залежно від джерел інформації  і показників, які містяться у  звітності,  розрізняють бухгалтерську, статистичну та оперативно-технічну звітність.

Фінансова звітність - це сукупність показників обліку, відображених у формі таблиць, що характеризують використання основних засобів, виробничих і трудових ресурсів за певний період. Вона складається лише за даними фінансового обліку, до того ж із дотриманням балансового узагальнення облікової інформації [26,  617].

Статистична звітність складається  в основному за даними оперативно-технічного і частково бухгалтерського обліку. Вона використовується для вивчення суспільних явищ, встановлення закономірностей і тенденцій в розвитку виробництва. Найбільша суттєва особливість статистичної звітності полягає в тому, що вона охоплює лише важливі для даного періоду показники виробничої діяльності підприємства, найважливіші господарські процеси -постачання, виробництво, реалізація, - складається у вузькі строки і використовується для оперативного впливу на виробничий процес.

До статистичних форм, затверджених в Україні, відносяться Звіт про  товарооборот (1-торг), Звіт про використання води (2-ТП (ВОД ГОСП)), Звіт про експорт-імпорт товарів, що не проходять митного декларування (5-ЗЕЗ) тощо [3, 56].

Оперативно-технічна звітність складається  на підставі даних оперативно-технічного обліку. У ній наводяться показники  роботи окремих підрозділів, цехів, дільниць, служб підприємства за невеликі проміжки часу – добу, п’ятиденку, тиждень, декаду.  Ця звітність використовується для контролю за ходом виконання завдань і для оперативного регулювання процесу  виробництва, фінансових розрахунків, придбання виробничих запасів, реалізації тощо.

За строками подання  звітність поділяється на поточну (оперативну) і річну. Поточна звітність  може бути тижневою, 15-денною, місячною, квартальною. Джерелом статистичної звітності  є дані фінансового обліку.

За ступенем узагальнення інформації виділяють первинну і  зведену звітність. Первинна звітність  подається підприємствами (об'єднаннями), а зведена - міністерствами, відомствами  і базується на первинній звітності.

За охопленням видів  діяльності фінансова звітність може включати всі сторони діяльності підприємства чи включати лише одну її галузь (торгівлю, постачання тощо).

За поширенням на галузі економіки звітність поділяють  на типову і галузеву. В першому  випадку використовуються типові форми  звітності, а у другому - спеціалізовані, що відображають діяльність будь-якої галузі.

За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяють на державну і внутрішньогосподарську. Державна звітність встановлюється органами державного управління і включає фінансову і статистичну звітність. Внутрішньо господарська звітність – це звітність внутрішньогосподарських підрозділів підприємств [3,  56].

Залежно від характеру  користувачів інформації, що міститься  в звітності, розрізняють внутрішню  і зовнішню звітність. Зовнішня звітність подається до державних органів управління і контрольованим органам, інвесторам, засновникам тощо. На її основі складається зведена звітність і розроблюються показники статистичної звітності. Внутрішня звітність використовується головним чином для потреб управління підприємством.

За обсягом показників звітність поділяють на коротку  і повну. Коротка звітність подається за скороченою кількістю показників за звітний місяць або квартал. Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, щодо яких було вже відправлено короткі звіти.

Залежно від періоду, за який складається і подається звітність, її поділяють на періодичну і річну. Періодична  (внутрішньорічна) звітність – це місячна і квартальна звітність. Вона відображає результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за відповідний місяць (квартал), а також наростаючим підсумком з початку року. Річна звітність містить показники діяльності підприємства за рік.

За терміном подання  розрізняють звітність термінову  і звичайну. Термінова звітність  подається протягом чотирьох днів після  закінчення звітного періоду. Звичайна – в установлений термін.

Система звітності в  цілому забезпечує власників і органи державного управління інформацією для прийняття своєчасних і правильних управлінських рішень.