Фінансова політика і фінансове право

- приймає нормативно-правові  акти щодо особливостей створення,  державної реєстрації, ліцензування  та діяльності об'єднаної кредитної  спілки; 

у частині ліцензування: 

- здійснює в установленому  порядку ліцензування діяльності  фінансових установ, затверджує  ліцензійні умови провадження  діяльності з надання фінансових  послуг і порядок контролю  за їх додержанням; 

- установлює плату  за реєстрацію документів і  видачу ліцензій; 

- здійснює ліцензування  діяльності тимчасової адміністрації  фінансової установи та призначає  її керівника; 

- у частині визначення  видів фінансових послуг та  їх характеристик: 

- дає висновки  про віднесення операцій до  того чи іншого виду фінансових  послуг; 

- установлює обмеження  на суміщення надання певних  видів фінансових послуг; 

- установлює перелік  посередницьких послуг у страхуванні  та перестрахуванні; 

- визначає характеристики  та класифікаційні ознаки видів  добровільного страхування; 

у частині інформаційної  політики: 

- надає інформацію  за запитами юридичних осіб; 

- оприлюднює в  офіційних засобах масової інформації  основні положення свого щорічного  звіту; 

- установлює вимоги  до програмного забезпечення  та спеціального технічного обладнання  фінансових установ, пов'язаних  із наданням фінансових послуг; 

- установлює правила  підготовки, надання та обробки  даних про діяльність фінансових  установ у розрізі напрямів  нагляду; 

- здійснює контроль  за достовірністю інформації, що  надається учасниками ринків  фінансових послуг; 

§ як методологічний і аналітичний орган: у частині  облікової політики: 

- розробляє відповідно  до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні  рекомендації щодо їх застосування  під час ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової  звітності у фінансових установах; 

- установлює порядок  розкриття інформації та складання  звітності учасниками ринків  фінансових послуг відповідно  до законодавства України; 

- визначає порядок  та умови ведення персоніфікованого  (індивідуального) обліку договорів  страхування життя; 

- погоджує встановлення  Моторним (транспортним) страховим  бюро єдиного зразка страхових  свідоцтв (полісів, сертифікатів), які  є формою договору обов'язкового  страхування цивільної відповідальності  власників транспортних засобів; 

- аналізує стан  та тенденції розвитку ринків  фінансових послуг в Україні,  здійснює моніторинг руху капіталу  в Україну та за її межі  через ринки фінансових послуг, розробляє та подає в установленому  порядку пропозиції щодо вдосконалення  законодавства; 

як контролюючий орган: 

- здійснює згідно  із законами України державне  регулювання і нагляд за діяльністю  страхових компаній та страхових  брокерів, установ накопичувального  пенсійного забезпечення, довірчих  товариств, кредитних спілок, лізингових  та факторингових компаній, кредитно-гарантійних  установ, ломбардів, інших учасників  ринків фінансових послуг (крім  банків, професійних учасників фондового  ринку, інститутів спільного інвестування  в частині їх діяльності на  фондовому ринку, фінансових установ,  які мають статус міжурядових  міжнародних організацій, Державного  казначейства України та державних  цільових фондів); 

- установлює, порядок  та умови застосування заходів  впливу згідно з законом; 

- надсилає матеріали  в правоохоронні органи стосовно  фактів правопорушень, які стали  відомі під час проведення  перевірок; 

- надсилає фінансовим  установам і саморегулівним організаціям  обов'язкові до виконання розпорядження  щодо усунення порушень законодавства  про фінансові послуги та вимагає  надання необхідних документів; 

- звертається до  суду з позовами (заявами) у  зв'язку з порушенням законодавства  України про фінансові послуги; 

- надсилає матеріали  в органи Антимонопольного комітету  України у разі виявлення порушень  антимонопольного законодавства; 

- проводить самостійно  чи разом з іншими уповноваженими  органами виїзні та безвиїзні  перевірки діяльності фінансових  установ; 

- проводить із  метою співпраці та координації  своєї діяльності спільно з  Національним банком України,  Державною комісією з цінних  паперів та фондового ринку  оперативні наради не рідше  одного разу на квартал або  частіше на вимогу одного з  керівників цих органів. 

Розділ 13. ПРОБЛЕМИ І  ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ  УКРАЇНИ

13.1. Фінансова безпека  країни та проблеми її забезпечення  в Україні 
 

Важливою складовою  фінансової політики держави є забезпечення її фінансової безпеки. Особливо це актуально  для країн із транзитивною економікою, в яких система державних фінансів не є досить стійкою. Передусім це стосується України, меншою мірою —  Росії, Польщі та інших постсоціалістичних країн, які побудували ринкову економіку. В економічній літературі є кілька визначень фінансової безпеки країни, що пояснюється складністю процесів, які відображає ця категорія. Професор Д. Василик вважав, що фінансова безпека  держави — досить багатопланове  поняття в економічному контексті  та надзвичайно актуальне в політичному, бо є результатом практичних заходів  з боку законодавчої та виконавчої влади у сфері фінансів. Колектив авторів із Національної академії внутрішніх справ України під фінансовою безпекою країни розуміє такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх  негативних впливів, здатністю забезпечити  ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Це, на нашу думку, одне з  найточніших визначень фінансової безпеки держави, оскільки в ньому  виділені основні складові фінансової безпеки 

в країні. С. Кульпінський вважає, що під фінансовою безпекою (чи під безпекою функціонування фінансової системи держави) слід розуміти цілеспрямований  комплекс заходів фіскальної та монетарної політики з метою досягнення стабільності фінансової системи та створення  сприятливого інвестиційного клімату. Як видно з цього та інших визначень  фінансової безпеки країни, вона насамперед досягається шляхом ефективного  використання державних фінансів, створення  сприятливого інвестиційного та податкового  клімату в країні, що поки не властиве фінансовій системі України, і робить її нестійкою до економічних загроз зсередини країни та ззовні. 

У Концепції національної безпеки України серед основних загроз національній безпеці виділені і такі, які характеризують загрози  для фінансової безпеки нашої  країни. Серед них; велика боргова  залежність держави, критичні обсяги державного зовнішнього і внутрішнього боргів, "тінізація" державної економіки  тощо. На нашу думку, дуже серйозною  загрозою для фінансової системи  України є неофіційна доларизація  нашої економіки, що свідчить про  недовіру громадян і підприємців  до власної валюти, а також про  недовіру до монетарної політики уряду. 

На нашу думку, фінансову  безпеку країни треба розглядати на кількох рівнях: 1) підприємства; 2) галузі; 3) країни; 4) світової економіки. Без фінансової безпеки окремих  підприємств і галузей не можна  гарантувати фінансової безпеки  країни. Водночас фінансова безпека  країни в умовах глобалізації світової економіки є тісно пов'язаною з ситуацією на міжнародних валютних і фондових ринках. 

Стан фінансової безпеки країни залежить від багатьох чинників. До них відносять безпеку  інвестицій, фактори міжнародного фінансового  ринку, коливання попиту і пропозиції, стан грошово-кредитної системи  країни, збалансованість (чи незбалансованість) державного бюджету, дефіцит бюджету, державний борг країни, бартеризацію економіки, податкові пільги, податкові  недоїмки тощо. 

Фінансова безпека  України передусім залежить від  гармонійного взаємозв'язку складових  фінансової системи нашої країни. Розбалансованість державного бюджету  є головним дестабілізуючим чинником фінансової системи, і, відповідно, фактором негативного впливу на фінансову  безпеку країни. 

Формування і використання Державного бюджету України відповідно до вимог фінансової безпеки має  враховувати такі критерії: забезпечення інтересів держави; пріоритет національних інтересів України; відповідність  цілей бюджетної політики фінансовим ресурсам держави; забезпечення стабільності дохідної частини Державного бюджету  України; підтримання єдності бюджетної  системи й узгодженість бюджетної  політики країни з грошово-кредитною  політикою Національного банку  України. 

Важливим напрямом підвищення фінансової безпеки України  є протидія доларизації грошової сфери нашої країни. За різними  оцінками, поза банками у нас перебуває  близько 14—20 млрд. дол. США, що є умовою функціонування і розвитку тіньової економіки. Причому привертає увагу  той факт, що щорічно ця сума збільшується. Це свідчить про недовіру фізичних і юридичних осіб до банківської  системи країни та невпевненість  власників валюти у стабільності фінансової системи України на перспективу. Виходом із цієї ситуації могло б  стати прийняття не щорічних, а  п'ятирічних бюджетів, які були б  гарантами незмінності бюджетної  політики хоча б у середньостроковій  перспективі. 

Дестабілізує фінансову  систему України і масове вивезення  українського капіталу за кордон, що також  опосередковано свідчить про недовіру його власників до фінансово-банківської  системи нашої країни. За експертними  оцінками, щорічний експорт капіталу за межі України становить близько 3—5 млрд. дол. США, а загальна сума вивезеного за роки незалежності капіталу сягнула  більше 20 млрд. дол, США. Джерелом такого капіталу переважно є перерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортовану продукцію, ухилення від сплати податків, спекулятивні фінансові операції. Тому, з одного боку, треба посилювати відповідальність за приховування доходів за кордоном, а з іншого — створити законодавчі  умови для легалізації в Україні  вивезеного з неї капіталу некримінального  характеру. Так робили і роблять  багато країн, що дає певний позитивний результат. 

Дуже складною проблемою  є низька інвестиційна привабливість  України для зарубіжних інвесторів. На кінець 2006 p., за оцінками міжнародних  експертів, нашу країну відносили до країн із найбільшим ризиком для  зарубіжних інвестицій. 
 

13.2. Основні напрями  забезпечення фінансової безпеки  України 
 

Основним елементом  забезпечення ефективного функціонування фінансової системи України має  бути податкова система. Але це можливо  тільки за забезпечення безпеки сфери  оподаткування (податкової безпеки). Досягнути  останньої можна тільки у разі ліквідації такого явища, як ухилення від оподаткування. Воно, в основному, пов'язане з приховуванням доходів, неподанням фінансової і податкової звітності, незаконним використанням  податкових пільг, несвоєчасною сплатою  податків, завищенням витрат виробництва  тощо. Ухилення від сплати податків є суттєвою загрозою для фінансової безпеки України, оскільки держава  недоотримує значні кошти, яких передусім  не вистачає на фінансування соціальних програм. Масове ухилення від сплати податків у нашій країні можна  пояснити надмірним фіскальним характером податкової системи, недосконалістю законодавчої бази, низькою податковою культурою  в суспільстві, неналежним виконанням своїх функцій частиною працівників  ДПАУ, корумпованістю певних державних  службовців тощо. Тому вкрай необхідно  прийняти новий Податковий кодекс, лібералізувати податкову систему  України, наблизивши її до вимог ЄС. 

Зменшення обсягів  ухилення від податків знизить відплив  фінансів у тіньову економіку, яка  в Україні вже перетнула критичний  рівень (35—40 % ВВП). Якщо рівень критичної  маси такої економіки в країні буде перевищено, тіньова економіка  змінює свої характеристики. Вона втрачає  автономність і стає органічним елементом  відтворювального процесу. Відповідно, вся економіка країни стає хронічно хворою, віртуальною (за визначенням  А.С. Гальчинського). Таким чином, уся  економіка України сьогодні розвивається не за законами ринкового господарства, а за законами "дикого" капіталізму XIX — початку XX ст. Зрозуміло, що в  такому разі необхідне сильне і своєчасне  державне втручання в господарські процеси, передусім для припинення "олігархізації" української економіки, для боротьби з відмиванням "брудних" грошей, для недопущення нецільового  використання бюджетних коштів (особливо за незаконного відшкодування ПДВ). Такі негативні явища дедалі більше загрожують фінансовій безпеці України, тому доцільно застосувати досвід інших  країн у боротьбі з цими проявами тіньової економіки.