Фінансова політика і фінансове право

- забезпечення стабілізації  економіки і досягнення економічного  зростання; 

- забезпечення сталості  економічного розвитку державного  сектору економіки; 

- досягнення збалансованості  державного і місцевих бюджетів; 

- захист фінансових  інтересів громадян України. 

Для подальшого розвитку й удосконалення системи державного фінансового контролю слід передбачити: 

- прийняття низки  законодавчих і нормативно-правових  актів, що регулюватимуть організаційну  побудову системи державного  фінансового контролю, її функціонування  і розвиток; 

- забезпечення ефективного  формування і використання фінансових  ресурсів державного сектору  економіки і досягнення на  цій основі економічного зростання; 

- формування координаційних  інститутів у складі системи  державного фінансового контролю  для встановлення ефективної  взаємодії між суб'єктами контролю, що запобігатиме виникненню неконтрольованих  частин фінансової сфери, а  також паралелізму і дублювання  в процесі здійснення контролю; 

- чітке окреслення  підконтрольних об'єктів та забезпечення  повного їх охоплення контролем; 

- розроблення і  затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення  фінансового контролю в різних  секторах економіки; 

- урізноманітнення  форм, видів фінансового контролю, впровадження новітніх методик  здійснення фінансового контролю. 

Із початку 2006 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного  використання бюджетних коштів, державного і комунального майна", яким унесено  зміни і до Закону України "Про  державну контрольно-ревізійну службу в Україні". 

Згідно із законодавчими  змінами органи ДКРС отримали додаткові  повноваження щодо здійснення контролю над державним і комунальним  майном, навіть якщо підприємства не є  отримувачами бюджетних коштів. Йдеться  передусім про використання коштів і розпорядження майном. Раніше таке було можливе лише за рішенням судів. Звісно, був відомчий контроль, але  практика довела його неефективність. Тож віднині повну контрольну функцію за діяльністю підприємств, державна частка у статутному фонді  яких перевищує 50 %. покладено на Державну контрольно-ревізійну службу. Також  КРУ надали повноваження щодо здійснення державного фінансового аудиту суб'єктів  господарювання державного сектору  економіки й у діяльності бюджетних  установ. Державний фінансовий аудит  дослідження роботи державного підприємства, метою якого є не покарання, а  попередження можливих порушень, —  це нововведення, яке наближує КРУ  до європейських стандартів, і нині служба КРУ впроваджує його на деяких підприємствах як пілотний проект. Отже, вдосконалено систему фінансового  контролю, зокрема шляхом переходу від фіскальних заходів до запобіжних. 

КРУ відтепер має  право самостійно реагувати на депутатські  запити і звернення громадян. Крім того, позапланова виїзна ревізія  може проводитися і за ініціативи органів ДКРС, і за ініціативи інших  уповноважених державних органів. Щоправда, право на позачергову ревізію  має бути підтверджено рішенням суду. 

Нововведення можна  назвати маленькою революцією в  роботі контрольно-ревізійних органів. Після ухвалення закону 2006 р. з'явилася  постанова Кабінету Міністрів № 550, у якій за ініціативою центрального апарату служби ДКРС чітко відпрацьовано  порядок проведення інспектування, тривалість, методику. Працівникам  КРУ залишається тільки вчитися  і працювати. 

На підставі постанови  Кабінету Міністрів від 2 березня 2006 р. № 239 служба брала участь у дослідженні  полів і перевірці документів сільгосппідприємств, які претендували на дотацію з державного бюджету  на посіви озимих. Тільки в Кіровоградській  області виявлено порушень майже  на 800 тис. грн., на рівні держави —  на 28 млн. грн.. 

Найчастіше доводиться мати справу з приписками обсягів  виконання робіт під час виконання  капітальних, поточних ремонтів; порушенням законодавства при закупівельних  операціях за рахунок бюджетних  коштів, проведенні тендерів. Стосовно останнього — спостерігається тенденція  до поліпшення ситуації, значна частина  порушень пов'язана не стільки зі свідомими зловживаннями, скільки  з незнанням посадовцями законів. Традиційними залишаються порушення  ведення бухгалтерської документації, неналежне ставлення до майна. На жаль, експертам КРУ нерідко доводиться мати справу з порушенням бюджетного законодавства, зокрема нецільовим використанням коштів. 

У КРУ є право  вилучати в судовому порядку до бюджету  виявлені ревізіями, приховані та занижені валютні та інші платежі, порушувати перед відповідними органами питання  про припинення бюджетного фінансування і кредитування. КРУ також має  право в судовому порядку стягувати  до доходу держави кошти, одержані підконтрольними  установами за незаконними угодами  та з іншими порушеннями чинного  законодавства. Крім того КРУ має  право застосовувати адміністративні  стягнення щодо керівників та інших  посадовців підконтрольних установ. 12.5. Державне регулювання фінансового ринку України 
 

Адміністративне регулювання  фондового ринку, зокрема ринку  цінних паперів, здійснюється на основі Закону України "Про державне регулювання  ринку цінних паперів в Україні". Цей закон визначає правові засади здійснення державного регулювання  ринку цінних паперів і державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. Згідно з цим законом державне регулювання ринку цінних паперів  — це здійснення державою комплексних  заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів  та їх похідних і запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. 

Держава розглядає  ринок цінних паперів як пріоритетну  галузь розвитку економіки, що має керуватися та контролюватися окремим відомством —Державною комісією з цінних паперів  і фондового ринку (ДКЦПФР). Державне регулювання ринку цінних паперів  здійснює ця комісія, яка підпорядкована Президенту України та підзвітна  Верховній Раді України. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів  у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. 

З метою координації  діяльності державних органів з  питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна  рада. До її складу входять керівники  державних органів, що у межах  своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної  діяльності в Україні. 

Основними напрямами  здійснення державного регулювання  ринку цінних паперів є: 

- формування державної  політики та створення умов  для розвитку фондового ринку  в Україні (реалізація єдиної  державної політики у сфері  випуску та обігу цінних паперів  та їх похідних; створення умов  для ефективної мобілізації та  розміщення учасниками ринку  цінних паперів фінансових ресурсів  з урахуванням інтересів суспільства,  гарантування прав власності  на цінні папери, захист прав  учасників фондового ринку); 

- створення рівних  умов для всіх учасників ринку  та запобігання створенню монопольних  ситуацій (забезпечення рівних можливостей  для виходу емітентів, інвесторів  і посередників на ринок цінних  паперів, запобігання монополізації  та створення умов розвитку  добросовісної конкуренції на  ринку цінних паперів); 

- інформаційне забезпечення  ринку (надання учасникам ринку  цінних паперів інформації про  умови випуску та обігу цінних  паперів, результати фінансово-господарської  діяльності емітентів, обсяги  і характер угод із цінними  паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін  на ринку цінних паперів); 

- контроль за прозорістю  та відкритістю ринку цінних  паперів; 

- експансивно-інтеграційний  напрям (інтеграція у європейський  та світовий фондові ринки). 

Закон передбачає такі основні форми державного регулювання  ринку цінних паперів: 

- правничо-нормативна  форма (прийняття актів законодавства  щодо питань діяльності учасників  ринку цінних паперів, регулювання  випуску й обігу цінних паперів  та обов'язків учасників ринку  цінних паперів, створення системи  захисту прав інвесторів і  контролю за дотриманням цих  прав емітентами цінних паперів  та особами, що здійснюють професійну  діяльність на ринку цінних  паперів); 

- система ліцензування  та спеціальної реєстрації (видача  спеціальних дозволів (ліцензій) на  здійснення професійної діяльності  на ринку цінних паперів та  забезпечення контролю за такою  діяльністю, заборона та зупинення  на певний термін (до одного  року) професійної діяльності на  ринку цінних паперів у разі  відсутності спеціального дозволу  (ліцензії) на цю діяльність і  притягнення до відповідальності  за здійснення такої діяльності  згідно з чинним законодавством, реєстрація випусків (емісій) цінних  паперів та інформування про  випуск (емісію) цінних паперів); 

- безпосередній контроль  за діяльністю учасників ринку  (контроль за достовірністю інформації, що подається контролюючим органам  емітентами та особами, які  здійснюють професійну діяльність  на ринку цінних паперів, контроль  за дотриманням емітентами порядку  реєстрації випуску цінних паперів  та інформування про випуск  цінних паперів, контроль за  дотриманням антимонопольного законодавства  на ринку цінних паперів, контроль  за діяльністю осіб, які обслуговують  випуск та обіг цінних паперів,  та ін.). 

- Закон "Про  державне регулювання рийку цінних  паперів в Україні" насамперед  зорієнтований на вжиття превентивних  та контролюючих заходів і  не визначає функцій держави,  спрямованих на формування державної  політики та створення умов  для прискорення процесу формування  фондового ринку. 

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів  і фондового ринку є: 

- формування та  забезпечення реалізації єдиної  державної політики щодо розвитку  й функціонування ринку цінних  паперів та їх похідних в  Україні, сприяння адаптації національного  ринку цінних паперів до міжнародних  стандартів; 

- координація діяльності  державних органів із питань  функціонування в Україні ринку  цінних паперів та їх похідних; 

- здійснення державного  регулювання та контролю випуску  й обігу цінних паперів та  їх похідних на території України,  дотримання законодавства у цій  сфері; 

- захист прав інвесторів  шляхом застосування заходів  щодо запобігання і припинення  порушень законодавства на ринку  цінних паперів, застосування  санкцій за порушення законодавства  у межах своїх повноважень; 

- сприяння розвиткові  ринку цінних паперів; 

- узагальнення практики  застосування законодавства України  з питань випуску та обігу  цінних паперів в Україні, розроблення  пропозицій щодо його вдосконалення. 

Поряд з іншими структурами, окремий сегмент фінансового  ринку регулює Державна комісія  з регулювання ринків фінансових послуг. В останні роки в Україні  стрімко розвиваються страхування, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди і компанії тощо, діяльність яких саме і регулює ця комісія. Поки в цій сфері багато невирішених  проблем, що пояснюється процесом становлення  ринку фінансових послуг в Україні. Передусім це стосується проблеми добровільного  страхування майбутніх пенсій, за що борються недержавні пенсійні фонди  та страхові компанії. Не все врегульовано в діяльності кредитних спілок та ломбардів, до яких багато претензій  у контролюючих органів. Дуже складно  контролювати діяльність інвестиційних  фондів, які займаються будівництвом житла, тощо. Але поступово ці питання  вирішуються на основі досвіду зарубіжних країн. 12.6. Завдання та основні функції державних органів з регулювання ринків фінансових послуг 
 

Нині у всьому світі відбувається взаємне проникнення  капіталів — банків, страхових  компаній, пенсійних фондів. У цих  умовах розрізнений нагляд за кожним окремо взятим фінансовим закладом втрачає  ефективність. Більшість розвинутих країн уже прийняла рішення про  об'єднання наглядових функцій, наприклад, у Великій Британії 12 наглядових органів об'єднуються в єдиний. 

Саме тому основними  принципами закону України визначена  інтеграція фінансового нагляду  в єдиному органі й незалежність цього наглядового органу від  виконавчої влади. Держава має бути впевнена в тому, що компанії, які  працюють як фінансові посередники, є фінансово здоровими. Особливу увагу слід приділити компаніям, які залучають гроші від фізичних осіб і надають послуги населенню. Саме на цьому і повинен сконцентруватися нагляд. 

Отже, в Україні  передбачається створення ефективної системи державного регулювання  ринків фінансових послуг. Із цією метою (ст. 21 Закону України "Про фінансові  послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг") повноваження з державного регулювання фінансових ринків і закладів надаються таким  структурам: 

- Національному банку  України (ринок банківських послуг  і нагляд за комерційними банками);