Фінансова політика і фінансове право

Аналогічно до інших  галузей права, фінансове право  поділяється на два великих блоки  фінансово-правових норм — Загальну та Особливу частини. Така побудова системи  фінансового права дає можливість здійснювати дослідження загальних  і спеціальних питань теорії цієї галузі права, полегшує користування відповідним  законодавством, сприяє вирішенню актуальних завдань систематизації фінансового  законодавства. 

До Загальної частини  фінансового права входять фінансово-правові  норми, що закріплюють: 

— загальні принципи, правові форми та методи фінансової діяльності держави і місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць); 

— систему державних  органів, що здійснюють фінансову діяльність; їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи; 

— основні риси фінансово-правового  становища інших суб'єктів, з якими  ці органи вступають у фінансово-правові  відносини; 

— зміст, форми і  методи фінансового контролю. 

Норми Загальної  частини фінансового права конкретизуються  у фінансово-правових нормах Особливої  частини, яка складається з розділів (підгалузей) і фінансово-правових інститутів. Розділи об'єднують фінансово-правові  норми, які регулюють суспільні  відносини у сфері державного і місцевих бюджетів, позабюджетних  цільових фондів, фінансів державних  підприємств, загальнодержавних і  місцевих податків та інших обов'язкових  платежів, державних видатків, державного та місцевого кредиту; обов'язкового державного страхування, грошового  обігу; валютного регулювання та контролю. 

Джерелами фінансового  права є правові акти державних  органів законодавчої, виконавчої влади  та місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового  права. Головне джерело фінансового  права — Конституція України, в якій закріплено основи правової організації фінансової діяльності держави, її суб'єктний склад у цілому і за окремими напрямами зокрема. Найбільшу увагу конституційне  законодавство приділило бюджетній  діяльності, що пояснюється вагомим  значенням бюджету як центральної  ланки фінансової системи. 

На сьогодні є  підстави говорити про наявність  в Україні сформованого фінансового  права. Підтвердженням цієї тези слугує нормотворча діяльність Верховної  Ради України, зокрема прийняття  Господарського та Бюджетного кодексів, законів у сфері грошово-кредитної  системи, закріплення на рівні законів  компетенції спеціальних фінансових органів, розгляд проекту Податкового  кодексу тощо. Таким чином, фінансове  право не лише відображає суспільні  відносини, а й регулює та активно  впливає на них. 

Зовнішньою формою фінансового права, що відображає його внутрішню структуру, є фінансове  законодавство, тобто система усіх упорядкованих відповідним чином  нормативно-правових актів, що регулюють  фінансові відносини в державі. 

Фінансове законодавство  охоплює усі сфери і ланки  фінансової системи й усі форми  і методи фінансової діяльності, які  підлягають правовій регламентації. Загалом  його можна поділити на дві частини: законодавчі акти, що безпосередньо  регулюють фінансові відносини, та закони з інших сфер діяльності, в яких виділено фінансові засади їх функціонування. 

Фінансові закони можуть мати характер прямої дії або доповнюватися  інструкціями. У першому випадку  їхні положення є безпосередньою основою для здійснення фінансових операцій. Такий підхід потребує досить глибокої деталізації законів з  урахуванням усіх особливостей фінансової діяльності різних суб'єктів. У другому  випадку закон визначає тільки загальний  порядок фінансових відносин, а його деталізація здійснюється у відповідних  інструкціях, які є лише доповненням  до закону і не суперечать йому. 

В Україні пряму  дію має переважна більшість  фінансових законів. Водночас абсолютно  всі деталі фінансової діяльності передбачити  неможливо та й не завжди доцільно, тому закони досить часто доповнюються різного роду інструкціями та положеннями. Наприклад, закон про банки і  банківську діяльність відображає лише загальні засади функціонування банківських  установ. Конкретні види банківських  операцій можуть регламентуватися відповідними інструкціями з кредитування, безготівкових  розрахунків, касових операцій тощо. При використанні законів непрямої дії важливо, щоб інструкції не тільки не суперечили законам, а й не коригували їхню дію, адже це може призвести до викривлення фінансової політики. 

Дієвість фінансового  законодавства, його відповідність  конкретним умовам і завданням значною  мірою залежить від узгодженості дій законодавчої та виконавчої гілок  влади. Саме на основі детального узгодження ними законопроектів можливе формування дієздатної системи фінансового  права. 

Таким чином, виступаючи інструментом законодавчого оформлення та практичної реалізації фінансової політики, фінансове право здійснює активний, але опосередкований (через  фінансову політику та фінансовий механізм) вплив на соціально-економічний  розвиток держави та суспільства  в цілому. 

ПРАКТИКУМ 

Базові терміни  і поняття 

Фінансова політика, фінансова стратегія, фінансова  тактика, фінансовий механізм, фінансові  методи, фінансові важелі, стимули  та санкції, фінансове забезпечення, фінансове регулювання, нормативно-правове, організаційне та інформаційне забезпечення, фінансове планування, управління фінансами, фінансовий контроль, фінансове право, фінансове законодавство. 

Контрольні запитання  і завдання 

1. Що є головною  метою і головним завданням  державної фінансової політики? 

2. Які види та  складові фінансової політики  ви знаєте? 

3. Назвіть приклади  фінансової стратегії та фінансової  тактики. 

4. Охарактеризуйте  складові фінансової політики  суб'єкта господарювання. 

5. Дайте визначення  фінансового механізму та характеристику  його складових. 

6. Які фінансові  методи є найбільш поширеними  у господарській практиці? 

7. Що є об'єктами  та суб'єктами управління фінансами? 

8. Які органи державної  влади та управління здійснюють  стратегічне та оперативне управління  фінансами? 

9. У чому полягає  основна мета фінансового контролю? 

10. Охарактеризуйте  види, форми та методи фінансового  контролю. 

11. Що є спільного  та відмінного між ревізією  та аудитом? 

12. Назвіть основні  елементи фінансового забезпечення  та фінансового регулювання. 

18. Які фінансові  стимули та санкції вам відомі? 

14. Які групи відносин  становлять предмет фінансового  права? 

15. Що таке джерела  фінансового права? 

Рекомендована література 

1. Засади формування  бюджетної політики держави: Наук, монографія / За наук. ред. д-ра  екон. наук, проф. М.М. Єрмоленка. —  К.: НАУ, 2003. — 284 с. 

2. Лагутін ВД. Бюджетна  та монетарна політика: координація  в трансформаційній економіці:  Монографія. — К.: КНТЕУ, 2007. — 248 с. 

3. Леоненко ПМ., Юхименко  ПЛ., ІльєнкоАА. та ін. Теорія фінансів: Навч. посіб. / За заг. ред. О.Д.  Василика. — К.: Центр навч. л-ри, 2005. — 480 с. 

4. Опарін ВМ. Фінанси  (Загальна теорія): Навч. посіб. —  К.: КНЕУ, 2007. 

— 240 с. 

б. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: Монографія / За ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2002. 

— 432 с. 

6. Фінансове право  / Кер. авт. кол. і відп. ред.  Л .К. Воронова. — X.: Консул, 1999. — 495 с. 

7. Фінансове право  України. Стан та перспективи  розвитку / А.Т. Ковальчук. — К.: Знання, 2007. — 488 с. Розділ 12. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ

12.1. Функції Міністерства  фінансів України та його підрозділів 
 

У своїй діяльності Міністерство фінансів керується Конституцією і законами України, постановами  Верховної Ради, указами і розпорядженнями  Президента України, декретами, постановами  і розпорядженнями Кабінету Міністрів  України. У межах своїх повноважень  Міністерство здійснює систематичний  контроль за виконанням вимог законодавства  України у фінансовій сфері. Воно узагальнює практику застосування законодавчих актів із питань, що належать до його компетенції. 

Діяльність Міністерства фінансів регламентується спеціальним  документом — Положенням про Міністерство фінансів України. Згідно з ним основними  завданнями, які покладені на Міністерство фінансів, є: 

а) розроблення основних напрямів державної фінансової політики; 

б) складання і  забезпечення виконання державного бюджету; 

в) концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки, фінансового забезпечення державних гарантій соціального  захисту населення та створення  державних фінансових резервів; 

г) розроблення нових  і вдосконалення діючих форм фінансових відносин: 

- держави з іноземними  державами та міжнародними фінансовими  організаціями; 

- держави з підприємствами, установами, організаціями всіх  форм власності на основі економічних  методів управління, проведення  гнучкої податкової політики, спрямованої  на створення належних умов  для розширення виробництва, здійснення  заходів щодо розвитку і регулювання  фінансового ринку; 

д) удосконалення  фінансового механізму, методів  фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат шляхом широкого використання довгострокових фінансових норм і нормативів. 

Відповідно до цих  завдань Міністерство фінансів виконує  такі основні функції, частину з  яких передано йому, у зв'язку зі створенням Державного казначейства. 

1. реалізує державну  фінансову політику, бере участь  у розробленні балансу фінансових  ресурсів, платіжного балансу, зведеного  валютного плану України з  неторговельних операцій, а також  бюджетів державних цільових  фондів, готує пропозиції щодо  їх обсягу і порядку створення  та використання; 

2. організовує роботу, пов'язану зі складанням проекту  державного бюджету, за дорученням  Кабінету Міністрів України визначає  порядок і термін подання центральними  органами державної виконавчої  влади, Радою міністрів Автономної  Республіки Крим, обласними, Київською  та Севастопольською міськими  державними адміністраціями матеріалів  для підготовки проекту державного  бюджету і прогнозних розрахунків  для визна­чення частини загальнодержавних  податків, зборів і платежів, що  зараховуються до бюджетів Автономної  Республіки Крим, областей, міст  Києва та Севастополя, і подає  їх на розгляд Кабінету Міністрів  України; 

3. спільно з Державним  казначейством організовує виконання  державного та місцевих бюджетів, разом з іншими міністерствами, відомствами, Радою міністрів  Автономної Республіки Крим, обласними,  Київською і Севастопольською  міськими, районними державними  адміністраціями, виконкомами місцевих  рад народних депутатів забезпечує  надходження доходів до державного  бюджету та вживає заходів,  спрямованих на ефективне витрачання  бюджетних коштів; 

4. забезпечує захист  фінансових інтересів держави  та фінансових прав підприємств,  установ, організацій (незалежно  від форм власності) та громадян, здійснює у межах своєї компетенції  контроль за виконанням нормативних  актів; 

5. здійснює методичне  керівництво роботою у сфері  територіального фінансово-бюджетного  планування, розробляє порядок надання  з державного бюджету субвенцій,  дотацій, субсидій; 

6. спільно з Державним  казначейством складає поквартальний  розпис доходів і видатків, забезпечує  виконання державного бюджету,  затвердженого Верховною Радою  України, здійснює в установленому  порядку взаємні розрахунки державного  бюджету з бюджетами Автономної  Республіки Крим, областей, міст  Києва та Севастополя, в межах  своїх повноважень здійснює обслуговування  державного внутрішнього і зовнішнього  боргів;