Аналіз динаміки складу та структур джерел фінансових ресурсів

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ПЕТРА МОГИЛИ

 

 

 

 

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

 

на тему: «Аналіз  динаміки складу та структур джерел фінансових ресурсів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки групи 413

                                                                                                                             Шаманської Г.І.

                                                                                                                         Науковий керівник

                                                                                                                     Нетудихата К.Л.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………….……3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДИНАМІКИ СКЛАДУ ТА СТРУКТУР ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ…………………………………….………5

1. Сутність джерел фінансових ресурсів…………………………………………….……..5
2. Основні напрями аналізу джерел фінансових ресурсів………………………………...8

1.3 Методика оцінки ефективності формування фінансових ресурсів підприємства та оптимізація їх структури……………………..…………………………………………………...9

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ДИНАМІКИ СКЛАДУ ТА СТРУКТУР ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ……...……………………………………………………………………………….…12

2.1 Загальна  характеристика господарської діяльності  ПАТ «КРИМЕНЕРГО»………….….12

2.2 Аналіз капіталу підприємства………………………………………………………………..13

2.2.1 Горизонтальний і вертикальний аналіз пасивів…………………………………………..14

2.2.2 Побудова та аналіз матричного балансу…………………………………………………..20

2.2.3 Аналіз ефективності використання капіталу…………...…………………………………22

2.2.4  Аналіз  фінансової стійкості………………..………………………………………………25

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПАТ «КРИМЕНЕРГО»………………………………..………………………………………………...31

3.1 Оптимізація показників фінансової стійкості……………………………………………….31

3.2Оптимізація ефективності використання капіталу……………………….…………………31

3.3 Шляхи підвищення прибутковості підприємства……………………………...……………32

ВИСНОВКИ……..…………………………………………………………………………………35

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………………………37

ДОДАТКИ………………………………………………………………………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

На  сучасному етапі розвитку дедалі вагомого значення набуває управління фінансовою системою підприємства, оскільки без фінансових ресурсів неможливі  функціонування і розвиток підприємства. Актуальними на разі є дослідження  щодо визначення обсягів фінансових ресурсів у розрізі їх потреби  на підприємстві, розроблення механізмів формування та ефективного їх використання, пошуку методів і моделей сучасної оцінки формування та раціонального  використання зазначених ресурсів. Управління фінансовими ресурсами підприємства має будуватися таким чином, щоб  підприємство могло провадити виробничу  діяльність, отримувати прибуток, достатній  для виконання своїх зобов’язань  перед бюджетом, кредиторами, партнерами й постачальниками, для оновлення  і розширення своєї діяльності. Іншими словами, управління фінансовими ресурсами  повинно забезпечити стійке фінансове  становище підприємства, його ліквідність  і рентабельність. Визначальним вихідними  моментом при цьому є раціональність формування та оцінки можливих фінансових ресурсів, що важливо в умовах інноваційного  розвитку[5].

Фінансові ресурси підприємства – це сукупність власних і залучених ззовні грошових коштів та їх еквівалентів, що змінюються у процесі господарського кругообігу та призначені для фінансування діяльності підприємства як у фондовій, так  і не фондовій формах, а також  спрямовані на реалізацію підприємницької  ідеї та отримання прибутку.

Оцінка  можливих фінансових ресурсів необхідна  під час їх формування, а також  використання, особливо в сучасних умовах господарювання. Уміле розпорядження  фінансовими ресурсами та ефективне  їх використання дають можливість підприємству поліпшити свій майновий стан.

Вагомий внесок у розвиток теорії та практики організації управління фінансовими  ресурсами підприємств зробили  такі вчені, як: А.М. Александров, А.В. Базилюк, І.Т.Балабанов, О.І. Барановський, А.М. Бірман, І.А. Бланк, З.С. Варналій, В.В. Ковальов, М.Я. Коробов, К.В. Павлюк, М.А. Пессель, А.М. Поддєрьогін, Г.Б. Поляк, В.К. Сенчагов, К.С. Стоянова, М.І. Ткачук, М.І. Туган-Барановський, Р.Н. Холт, І.П. Хомініч, С.М. Циганков, М.С. Шумов, М.П. Яснопольський ті інші[10].

Метою курсової роботи є теоретичне дослідження, розробка інструментарію та удосконалення методичних підходів до оцінки джерел фінансових ресурсів підприємства.

Відповідно  до визначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

- визначити сутність джерел фінансових ресурсів;

- визначити основні напрямки аналізу джерел фінансових ресурсів;

- визначити методику оцінки ефективності формування фінансових ресурсів підприємства та оптимізація їх структури;

- визначити основну характеристику діяльності базового підприємства;

- проаналізувати капітал підприємства;

- розробити рекомендації щодо оцінки джерел фінансових ресурсів підприємства.

Предмет дослідження – економічна оцінка та методичне забезпечення оцінки джерел фінансових ресурсів підприємств.

Об’єкт  дослідження – джерела фінансових ресурсів ПАТ «КРИМЕНЕРГО»

Для вирішення поставлених у роботі завдань було використано загальнонаукові  й прикладні методи дослідження: методи групування та порівняння ,системний аналіз,ситуаційний аналіз , економіко-математичне моделювання; системний аналіз і метод групування.

Структурно  курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДИНАМІКИ СКЛАДУ ТА СТРУКТУР ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

1. Сутність джерел фінансових ресурсів

Фінансові ресурси  підприємства – це сукупність власних  і залучених ззовні грошових коштів та їх еквівалентів, що змінюються у  процесі господарського кругообігу та призначені для фінансування діяльності підприємства як у фондовій, так  і не фондовій формах, а також  спрямовані на реалізацію підприємницької  ідеї та отримання прибутку.

У пасиві балансу відображаються власні джерела фінансування активів, а  також зобов'язання підприємства за кредитами, позиками, кредиторською  заборгованістю. Таким чином, пасив  містить інформацію про обсяг  коштів, залучених підприємством  в обіг з різних джерел. Пасиви розміщуються в міру зростання терміновості виконання  зобов'язань.

Зобов'язання — це поточна заборгованість підприємства іншим юридичним та фізичним особам, що виникла внаслідок  здійснення в минулому господарських  операцій і погашення якої в майбутньому  призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди. Зобов'язання перед власниками становлять постійну частину пасиву балансу, яка не підлягає погашенню, доки підприємство функціонує. Залежно від термінів погашення, зобов'язання перед третіми особами бувають довгостроковими та короткостроковими[17].

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств велике значення має структура їхніх джерел.  Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств,  а висока питома вага залучених та позикових коштів ускладнює їхню фінансову діяльність. Тому в кожному конкретному випадку слід докладно враховувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів. Проаналізуємо класифікацію структури джерел фінансових ресурсів із погляду різних учених.  Так,  В.  М.  Родіонова для виявлення впливу окремих інструментів фінансового забезпечення пропонує класифікувати основні джерела фінансових ресурсів на власні й запозичені. Дослідження вважає, що власні джерела можуть бути сформовані за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел. До фінансових ресурсів, сформованих за рахунок зовнішніх джерел, автор зараховує кошти засновників, додатковий пайовий та акціонерний капітали, кошти,  що надходять у порядку перерозподілу.  До фінансових ресурсів, сформованих за рахунок внутрішніх джерел, належать: нерозподілений прибуток, резервні фонди, амортизаційні відрахування та цільові надходження. Запозичені джерела також можуть бути сформовані за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. Зовнішні джерела – це довгострокові та короткострокові кредити,  випуск облігацій,  фінансовий лізинг. До внутрішніх джерел автор зараховує внутрішню кредиторську заборгованість та відстрочену податкову й інші види заборгованості[14]. 

На думку О. С. Філімоненкова, джерела  фінансових ресурсів залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, під час створення державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, коштів інших аналогічних підприємств у процесі їхньої реорганізації тощо. Під час створення колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових  (часткових)  внесків засновників,  добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. До власних джерел автор зараховує ту частину капіталу в активах підприємства,  яка залишається після вирахування з нього зобов’язань. Позичені кошти, на думку автора, – це кошти,  які отримує підприємство на певний термін, за оплату й на умовах повернення. Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи

розрахунків постійно є в обігу[14].

Оскільки формування фінансових ресурсів підприємства відбувається за рахунок залучених або запозичених коштів у держави, юридичних та фізичних осіб, це викликає певні зобов’язання перед конкретними власниками в майбутньому. На нашу думку, зобов’язання − це сума грошових коштів, яка має бути сплачена на певну дату згодом. До них включають довгострокові позики,  банківські овердрафти й борги постачальникам. 

Власний капітал складається зі статутного капіталу,  додаткового капіталу,  нерозподіленого прибутку та резервного капіталу,  тобто це власні джерела фінансування підприємства,  які без визначення строку повернення вносять його засновники[14].

Основною частиною власного капіталу й основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства є статутний капітал. Статутний капітал – це сума капіталу, яку підприємства виділяють для початку діяльності. Статутний капітал - матеріальна базою (джерело) для виробничої діяльності підприємства при його заснуванні. Інакше кажучи, статутний капітал − це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників до капіталу підприємства. Інші складові частини власного капіталу формуються та використовуються підприємством на власний розсуд. Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств, уважає А. М. Поддєрьогін, є власні та залучені кошти. До власних джерел належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – отримані кредити, пайові й інші внески, кошти

мобілізовані  на фінансовому ринку. Учений уважає, що з переходом на ринкові умови господарювання виникає потреба в нових підходах до формування фінансових ресурсів,  оскільки важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим й іншим внескам фізичних та юридичних осіб,  членів трудового колективу, збільшується значення прибутку,  амортизаційних відрахувань і позичкових коштів. Що ж до структури фінансових ресурсів підприємств, то автор звертає увагу на те, що у процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел,  тому що підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств[14].

Дещо інакшу схему формування фінансових ресурсів пропонують В. М. Гриньова і В. О. Коюда.  Під джерелами формування фінансових ресурсів автори розглядають власні й залучені кошти підприємства. Вони вважають, що формування фінансових ресурсів відбувається в момент заснування підприємства,  коли утворюється статутний капітал,  який показує розмір основних й оборотних коштів, інвестованих у процесі виробництва. У подальшому фінансові ресурси формуються головно за рахунок власних джерел: прибутку й амортизаційних відрахувань. Поряд із ними джерелами фінансових ресурсів виступають також виторг від реалізації вибулого майна;  різні цільові надходження; виторг від вибуття оборотних коштів, продаж цінних паперів певного підприємства, сплата страхового відшкодування страховою компанією, асоціацією, концерном, фінансово-промисловими