Аналіз динаміки складу та структур джерел фінансових ресурсів

2. Коефіцієнт забезпечення оборотних  активів власними коштами =

Коефіцієнт забезпечення оборотних  активів власними коштами = (2.23)

У 2009 році = = -0,79

У 2010 році = = -0,86

Даний показник характеризує абсолютну  можливість перетворення активів у  ліквідні кошти. Позитивним напрямом змін є збільшення. Рекомендується значення: Кз.в.к>0,1;Кз.в.к =0,2. Значення показника  є достатньо низьким. Таке зменшення  показника відбулось в основному  за рахунок зменшення власних  обігових коштів.

3. Маневреність робочого капіталу =

Маневреність робочого капіталу =  (2.24)

У 2009 році = = 0,036

У 2010 році = =0,051

Даний коефіцієнт показує, частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів  у власних обігових коштах; обмежує  свободу маневру власними коштами. Позитивним напрямом змін є зменшення; збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції - до залучення дорогих  кредитів, що зменшує платоспроможність  підприємства. Ми бачимо,що на даному підприємстві як раз відбувається збільшення у 2010 році у порівнянні з 2009 роком. Таке збільшення даного показника зумовлено в  основному більшою кількістю  оборотних активів.

4. Маневреність власних обігових  коштів =

Маневреність власних оборотних  коштів=  _(2.25)

У 2009 році:

У 2010 році:

Даний показник показує  частку абсолютно ліквідних активів  у власних обігових коштах, забезпечує свободу фінансового маневру. Позитивною тенденцією є збільшення. У 2010 році відбувається зростання даного показника  за рахунок зростання грошових коштів у іноземній валюті.

5. Коефіцієнт забезпечення  власними обіговими коштами запасів  =

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів =                                                                                                       (2.26)

У 2009 році = =-31,25

У 2010 році = = -35,99

Даний коефіцієнт показує  наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних  активів, забезпечені довгостроковими  стабільними джерелами фінансування. Позитивним напрямом змін є збільшення цього показника. Ми бачимо низьке значення показника у 2009 році. У 2010 році відбувається зменшення через збільшення запасів, що є негативною тенденцією для підприємства, але при цьому значення показника  є достатньо низьким, що свідчить про те, що запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних  активів.

6. Коефіцієнт покриття  запасів =                             (2.27)

Коефіцієнт покриття запасів =

У 2009 році = =31,77

У 2010 році = = 30,99

Даний коефіцієнт показує, скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності власних коштів, довго- та короткострокових зобов'язань. Позитивним напрямом змін є зростання цього показника. Ми бачимо,що з кожним роком значення показника зменьшується, що є негативною тенденцією. Це означає, що з кожним роком на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності все менше власних коштів, довго- та короткострокових зобов'язань. Таке зменшення пов’язано зі збільшенням  запасів та зменшенням «нормальних» джерел покриття запасів.

7. Показник фінансової  незалежності (автономії) = Власний  капітал / Пасиви

Показник фінансової незалежності (автономії  = _(2.28)

У 2009 році:

У 2010 році:

Даний показник характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних акивів. Даний коефіцієнт  у 2010 році дорівнює 9,3%, що недостатньо, оскільки підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів становить не менше 50%.

8. Коефіцієнт фінансової залежності = Пасиви / Власний капітал             (2.29)

Коефіцієнт фінансової залежності =

Даний коефіцієнт показує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Позитивним напрямом змін є зменшення, нормативне значення Кф.з=2. У даному випадку порахувати його неможливо за відсутності доходів майбутніх періодів.

 

9. Коефіцієнт маневреності  Власного капіталу = ВОК / Власний  капітал

Коефіцієнт маневреності Власного капіталу=    _(2.30)

У 2009 році=

У 2010 році=

Цей коефіцієнт показує, яка  частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в  оборотні кошти, а яку - капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися  залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив - 0,4 ... 0,6). Ми бачимо, що у 2010 році значення цього показника є достатньо низьким, що є негативним, але відбувається певне підвищення відносно 2009 року. Тенденція до збільшення показника є позитивною, але все одно вимагає втручання в фінансову політику підприємства.

10. Коефіцієнт концентрації  позикового капіталу = Позиковий  капітал / Пасиви

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу=              _(2,31)

У 2009 році:

У 2010 році:

Даний коефіцієнт показує  скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел. Позитивним напрямом  змін є зменшення; згідно з вимогами до показника Кавт критичне значення Кп.к=<0,5. У 2010 році відбувається зменшення, що пов’язано із зменшенням поточних зобов’язань і є позитивним напрямком змін, але, не зважаючи на це, значення показника все одно залишається вищим за критичне значення.

11. Коефіцієнт фінансової  стабільності = Власні кошти / Позикові  кошти

Коефіцієнт фінансової стабільності =  (2.32)

У 2009 році: = 0,09

У 2010 році:  = 0,1

Даний коефіцієнт показує  забезпеченість заборгованості власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову  стійкість підприємства. нормативне значення Кф.с>1. Ми бачимо,що на даному підприємстві даний показник в декілька разів менший за норму, що свідчить про фінансову нестабільність підприємства та незабезпеченість заборгованості власними коштами.

12. Показник фінансового  левериджу = Довгострокові зобов’язання / Власні кошти

Показник фінансового  левериджу =  (2.33)

У 2009 році = =8,81

У 2010 році = =6,95

Даний показник характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Збільшення Фл свідчить про  підвищення фінансового ризику. Позитивним напрямом змін є зменшення; має бути Фл=<0,25. Ми бачимо, що у 2009 та у 2010 роках  значення показника набагато більше рекомендованого, що свідчить про залежність підприємства від довгострокових зобов’язань  і великий фінансовий ризик.

13. Коефіцієнт фінансової  стійкості =

Коефіцієнт фінансової стійкості =  (2.34)

У 2009 році = = 0,85

У 2010 році = = 0,74

Коефіцієнт фінансової стійкості – Кф.с – що показує  співвідношення власних і залучених  засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність  підприємства залучати зовнішні джерела  фінансування.

Провівши аналіз фінансової стійкості  ми можемо зробити висновок про незадовільний  стан фінансової стійкості на підприємстві.

Відбувається зменшення показника  фінансової стійкості підприємства, це відбувається через зменшення  оборотних активів. Також відбувається зменшення оборотних активів  власними коштами, що свідчить про зменшення  власних обігових коштів. Позитивним напрямом є збільшення показника  маневреності робочого капіталу, що свідчить про збільшення платоспроможності  підприємства. Відбувається збільшення маневреності власних оборотних  коштів. Дуже низьким є коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами  запасів, що свідчить про те, що запаси мають найменшу ліквідність к  складі оборотних активів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПАТ «КРИМЕНЕРГО»

 

3.1 Оптимізація показників фінансової стійкості

Слабким місцем за даною групою показників є маневреність робочого капіталу. Концентрація запасів у робочому капіталі складає близько 60%. Водночас підприємство конкурент концентрує у своєму робочому капіталі близько 38%. У даному випадку банальне зменшення  виробничих запасів не призведе до якісних змін, а лише обумовить  зміну структури робочого капіталу. Підприємству слід швидше використовувати  виробничі запаси і перетворювати  їх у грошові кошти.  Нажаль такий  розвиток мало імовірний із причини  сезонності виробництва. Тому, слід вводити  новий вид діяльності на підприємстві. Одним із варіантів такої діяльності є введення виробництва молочних продуктів. Це дозволить підприємству завантажувати свої виробничі потужності протягом всього року. Одночасно такі кроки у бік зміни виробничої структури дозволять мінімізувати вплив сезонності, збільшити інвестиційну привабливість підприємства, а також  підвищать інвестиційну привабливість  підприємства[13].

Нажаль впровадження додаткових виробництв вимагає великих за обсягом інвестицій. Тому на даному етапі, підприємству краще  подбати про оптимізацію та максимізацію свого виробничого потенціалу відштовхуючись від сучасного стану справ  на підприємстві.

Враховуючи високі показники фінансової стійкості, стабільності та автономії, підприємство має змогу залучити на довгостроковій основі близько 5000 тис. грн. і це не виведе вищеназвані показники  за межі допустимого рівня. Таке вливання капіталу дозволило здійснити якісні зміни у структурі виробництва, проте низький рівень рентабельності не покриє  видатки на сплату позикового відсотку і повернення тіла кредиту.  Таким чином, для втілення інвестиційних  проектів такого роду. Підприємству необхідний стратегічний інвестор, що зможе забезпечити  вливання венчурного капіталу[16].

 

 

3.2        Оптимізація ефективності використання капіталу

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого  прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення  чистого прибутку можливе за рахунок  підвищення ефективності використання власного капіталу – збільшення оборотності  та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення  обсягів фінансування за рахунок  амортизаційних відрахувань можливе  шляхом застосування прискореної амортизації  основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або  залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з  урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство  повинно відслідковувати середньозважену  вартість капіталу (середньозважена  вартість капіталу визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і  не допускати значного його росту. Критерієм  є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над середньозваженою вартістю капіталу.

Оптимізація капіталу – це вибір співвідношення часток власного капіталу і залученого капіталу, які будуть забезпечувати  максимальний прибуток або максимальну  ефективність. При оптимізації інвестиційного капіталу можливі наступні випадки:

• інвестиційний проект або підприємство має постійну норму прибутку, тобто ефективність вкладених коштів не залежить від обсягу вкладень;
• інвестиційний проект або підприємство має змінну норму прибутку, тобто при зміні обсягів суми вкладень змінюється процент прибутку, тобто виділяють засоби оптимізації зі змінною і постійною нормою прибутку.

Найбільш  важливим, перспективним і майже  необмеженим джерелом припливу капіталу може бути капіталізація підприємства на фондовому ринку, тобто надходження  від продажу акцій. Сума надходжень враховується в фінансових результатах  – у реінвестованому прибутку. Приплив капіталу з фондового  ринку відображає успішність моделі господарювання і метою організаційно-економічної  роботи[5].

 

3.3 Шляхи підвищення прибутковості підприємства

1. Планування. Якщо план із прибутку  складено на належному рівні,  професійно грамотно, підприємство  має змогу правильно визначити  обсяг платежів у державний  бюджет і суму прибутку, що  залишається в його розпорядженні  з метою створення фінансової  бази для розвитку діяльності, необхідних витрат на розвиток  соціальної сфери, матеріальне  заохочення праці.

2. Якість продукції (товарів,  робіт, послуг). Величина прибутку  в основному залежить від попиту.

3. Резерви зростання. Постійний  пошук невикористаних можливостей  збільшення прибутку, що забезпечуватиме  його зростання.

4. Ділова репутація. Одержувати  додатковий прибуток і підвищити  рентабельність підприємству дозволяє  висока ділова репутація. Вчасне  розрахування з постачальниками,  якість та швидкість наданих  товарів і послуг, прийнятна ціна  – основні її показники.