Шляхи залучення фінансових ресурсів

 

На сьогоднішній день перед  більшістю вітчизняних підприємств  постає питання розширення своїх  виробничих потужностей. Вирішення  питання придбання нових основних засобів або модернізації вже  існуючих на підприємстві виробничих ліній нерозривно пов'язане з  залученням довгострокового фінансування. Сьогодні фінансовий ринок України  пропонує цілу низку можливих варіантів  вирішення зазначеного питання. Надзвичайно важливим є вибір  варіанта, який є найбільш ефективним саме для Вашої компанії. Вибір  найбільш доцільного в кожній конкретній ситуації альтернативного варіанта залежить від цілої низки факторів. Серед таких факторів перш за все  виділяються: вартість залучення фінансових ресурсів, термін вирішення питання  по залученню фінансових ресурсів, строк на який існує можливість залучити грошові кошти, створення компанією  іміджу публічної організації на фінансовому ринку, оптимізація  фінансових потоків компанії та ін.

Класифікацію видів фінансування можна задати по декількох ознаках:

1. Залежно від терміну,  на який потрібне фінансування (що не завжди співпадає з  терміном реалізації проекту  або вирішення інших виробничих  завдань), розрізняють:

Короткострокове фінансування

• Термін: до 1 року
• Цілі:
• наповнення оборотних коштів (оборотного капіталу);
• закупка сировини;
• фінансування незавершеного виробництва, запасів готової продукції;
• виплата зарплати і ін.

Довгострокове фінансування

• Термін: більше року.
• Цілі:
• забезпечення розвитку і зростання компанії;
• запровадження нових технологій, нових продуктів, устаткування;
• розвиток дистриб`юторами мережі;
• розвиток систем управління і ін.

2. Залежно від природи  джерел (інструментів) розрізняють  внутрішні і зовнішні джерела  (інструменти) фінансування, класифікація  яких в поєднанні з терміном, на який потрібне фінансування, виглядає наступним чином:

Короткострокові

- внутрішні:

• реструктурізація дебіторської і кредиторської заборгованості;
• продаж активів;
• власні джерела: прибуток, фонди;
• амортізація;
• зниження рівня запасів.

- зовнішні:

• кредити і позики;
• випуск векселів і інших боргових інструментів;
• дотації, субсидії, держпідтримка.

Довгострокові

- внутрішні:

• здача в оренду приміщень, устаткування;
• продажа активів;
• продажа збиткових напрямів бізнесу, неосновних виробництв;
• реінвестування прибутку, зменшення дивідендних виплат.

- зовнішні:

• кредити і позики;
• емісія акцій і облігацій;
• бартер;
• факторінг, форфейтинг;
• лізінг;
• проектне фінансування;
• концесіоні угоди;
• держгарантії, податкові пільги, гранти і ін.

3. Відповідно до структури  пасивів і необхідності повернення  привернутих засобів розрізняють:

• Власні засоби : емісія акцій; прибуток; фонди, додатковий капітал; бюджетне фінансування; гранти.
• Земельні засоби : емісія облігацій; випуск векселів; кредити і позики; лізінг; різні типи концесійних угод.

Процедуру вибору раціональних для компанії джерел фінансування (при  вирішенні конкретної проблеми або  проекту) можна розбити на п`ять  етапів:

1. Відповіді па питання:  для чого потрібні засоби, скільки,  на який термін можливе забезпечення  і т. д.

2. Формування переліку  потенційних джерел фінансування.

3. Ранжирування джерел  фінансування по показнику вартості (обслуговування) кожного джерела  в порядку зростання вартості.

4. Розрахунки ефективності  проекту (заходи) з урахуванням  певного джерела фінансування  або їх поєднання, починаючи  з найдешевших.

5. Вибір найбільш раціонального  поєднання джерел не тільки  за показниками ефективності  проекту, але і з урахуванням  критерію вартості компанії (бізнесу).

Факторинг як форма короткострокового  фінансування

Банк бере на себе зобов`язання по управлінню поточної дебіторської заборгованістю підприємства і фінансуванню оборотних коштів, що приводить до істотному прискоренню розрахунків  між сторонами (продавець - покупець) забезпечує значне збільшення суми використовуваних коштів без зростання кредиторській  заборгованості підприємства.

Які ж переваги дає факторинг постачальникові і виробникові?

Для початку розглянемо ті вигоди, що отримує виробник:

1. Банк фінансує всі  постачання з відстроченнями  платежів, виплачувавши основну частину (до 85%) суми постачання негайно в день відвантаження і залишок засобів у міру фактичної оплати постачань покупцями. Фінансування при факторингу має ряд незаперечних переваг, серед яких в першу чергу варто відзначити наступні:

- постачальник не повинен повертати виплачені йому гроші, оскільки витрати чинника (банку або компанії, що здійснюють факторинг) будуть відшкодовані з платежів покупців;

- фінансування триватиме так довго, як довго постачальник продаватиме продукцію;

- фінансування автоматично збільшується у міру зростання об`ємів продажів. Таким чином, фінансування в рамках факторингу назавжди позбавляє постачальника від проблеми дефіциту оборотних коштів, і це відбувається без зростання його кредиторській заборгованості.

2. Крім фінансування оборотних  коштів банк бере на себе  значну частина ризиків постачальника,  зокрема:

- ліквідні ризики - ризики виникнення касових розривів, недоліку засобів для покриття важливих поточних витрат і т.д.;

- валютні ризики - отримуючи фінансування від банку по постачаннях з відстроченням платежу, постачальник дістає можливість негайно конвертувати грошові засоби під оплату валютного контракту;

- процентні ризики - комісія банку за факторингове обслуговування виплачується в рублях і може бути змінена банком не частіше, ніж один раз в півроку;

- кредітні ризики - ризик неоплати постачання покупцем.

3. Третя послуга, яка  носить назву «Адміністративне  управління дебіторською заборгованістю»,  передбачає контроль за своєчасною  оплатою постачань покупцями,  спеціальну процедуру нагадувань  при затримках платежів регулярні,  докладні і зручні звіти про  стан дебіторської заборгованості  постачальника, всіх його постачаннях  і платежах його покупців і  багато що інше, що позбавить  постачальника від безлічі поточних  проблем і забезпечить об`єктивною  інформацією на рівні світових  стандартів.

Фінансова вигода постачальника  при факторингу:

1. Отримання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшити об`єм продажів, отримавши від чинника необхідні для цього оборотні кошти.

2. Економія на невиправданих  витратах, пов`язаних з отриманням  банківського кредиту. На відміну  від банківського кредитування, отримуючи фінансування своїх  продажів при факторинговому  обслуговуванні, постачальник перестає  нести наступні витрати:

- проценти за користування кредитом;

- податок на прибуток з відсотків, що перевищують ставку рефінансування;

- витрати по оформленню кредиту;

- витрати, пов`язані з непередбаченим зростанням процентних ставок в країні;

- витрати на екстрену мобілізацію грошових коштів при настанні терміну погашення кредиту або виплаті відсотків, включаючи упущену вигоду, пов`язану з виведенням цих засобів з обороту.

До того ж фінансування в рамках факторингового обслуговування виплачується понад банківський  ліміт кредитування, який може бути використаний постачальником (наприклад, для цілей відкриття акредитиву без покриття, отримання гарантії, вексельного кредиту і т.д.).

3. Економія за рахунок  появи можливості купувати товар  у своїх постачальників по  нижчих цінах.

4. Захист від упущеної  вигоди від втрати клієнтів  за рахунок неможливості при  дефіциті оборотних коштів надавати  покупцям конкурентні відстрочення  платежу і підтримувати достатній  асортимент товарів на складі.

5.Захист від втрат, пов`язаних з відсутністю або недостатністю неупередженого контролю за продажами і платежами.

Світовий досвід свідчить: для компанії, що росте, прагнучої  «зайняти своє місце під сонцем», партнерство з відомою факторинговою  компанією - надійний шлях до успіху.

Обмеженість ресурсів внаслідок  труднощів фінансування малих підприємств  є найгострішою проблемою, з якою стикаються малі підприємства.

Найбільш реальні джерела  фінансування малих підприємств  в Україні – це кошти банків і фінансових компаній, міжнародних  фінансових фондів і банків у рамках підтримки розвитку малого бізнесу, кошти державного та місцевих бюджетів, а також кошти українських  фондів підтримки підприємництва. Види фінансування, доступні малому бізнесу  – кредити (банківські, міжнародних  банків та фондів), пільгові кредити  за рахунок коштів бюджету, цільове  бюджетне фінансування, пряме і цільове  субсидування, лізинг, надання гарантій, страхування, лізинг, франчайзинг. Державна фінансова підтримка малого бізнесу в Україні не носить масштабного характеру.

Кредити комерційних банків для малого бізнесу не завжди доступні через високі відсоткові ставки, а  також низьку привабливість малих  підприємств як позичальників. Останнє  можна пояснити особливостями кредитування, які притаманні малому бізнесу:

- високі витрати на  розгляд та оформлення кредиту  при невеликих термінах кредитування, що не дозволяє досягти бажаної  рентабельності кредитної операції, а також невисока рентабельність  діяльності малих підприємств,  що не перекриває банківські  ефективні ставки;

- відсутність прозорості  економічної діяльності позичальників,  низька податкова культура, низька  якість складених бізнес-планів  і пакету документів, відсутність  кредитної історії, що значно  ускладнює об'єктивну оцінку кредитоспроможності; 

- нестача або повна  відсутність у позичальників  ліквідного забезпечення. Малі підприємства  часто не мають достатньої  ліквідної застави, яку банки  розглядають як найбільш привабливий  вид забезпечення.

Крім цього, в умовах фінансової кризи спостерігається різке  зниження кредитування малого бізнесу  в кінці 2008 р. і у 2009 р. внаслідок  високих кредитних ризиків і  недостатньої фінансової стійкості  самих банків.

У 2010- 2011 р. українські банки все активніше відновлюють кредитування, але низький рівень конкуренції на ринку банківського кредитування малих підприємств сприяє стабільно високим рівням відсоткових ставок при, переважно, короткостроковому кредитуванні.

Згідно з даними НБУ на кінець першого півріччя 2011 р. кредитний портфель банків склав 781,4 млрд. грн., притому, що на кінець 2010 р. ця цифра становила 719,6 млрд. грн., А на кінець 200 р. – 723,6 млрд. грн.[2] Таким чином, незважаючи на поновлення кредитування і його значне зростання у порівнянні з минулим роком (7,9%), обсяг виданих кредитів не великий і не перевищує розміру кредитів, що погашаються, у цілому по банківській системі. Слід зауважити, що сьогодні основна увага українських банків направлена не на поновлення кредитування економіки і діючого бізнесу (особливо – малого). Заходи, вжиті державою, поки що не змогли істотно вплинути на оздоровлення ситуації з платоспроможністю і ризиками в економіці. Саме тому багато вітчизняних банків, вважають за краще інвестувати вільні кошти не в працюючі підприємства, а в урядові цінні папери під 14-16%.

Однією з проблем банківського кредитування малого бізнесу є відсутність  недорогих довгострокових ресурсів. Такі ресурси мають у своєму розпорядженні  міжнародні фінансові організації, кредити яких для малого бізнесу  набагато привабливіші за банківські. Добре зарекомендували себе міжнародні фонди кредитування малого бізнесу (Німецько-Український Фонд (НУФ), Євразія, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)).

Кредитування  за програмою ЄБРР для малих та середніх підприємств    

Довгострокове кредитування українських підприємств за програмами Європейського Банку Реконструкції  та Розвитку (ЄБРР) для малих та середніх підприємств (МСП) має досить тривалу  та позитивну історію на українському фінансовому ринку. За час існування  даної програми десятки вітчизняних  підприємств отримали довгострокові  кредитні ресурси за порівняно невисокою  вартістю та успішно реалізували  свої проекти.