Вимоги та склад річної фінансової звітності

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Обліковий процес на кожному  підприємстві закінчується складанням звітності на підставі об’єднання поточних даних для розрахунку економічних  показників, необхідних для управління. Крім того, звітність – джерело інформації для аналізу підсумків діяльності підприємства, оцінки використання ресурсів, фінансового положення, виявлення резервів зниження витрат виробництва та росту рентабельності.

В умовах ринкових відносин, коли на економічному просторі одночасно  працюють різноманітні господарські суб’єкти – юридичні та фізичні особи, звітність стає основним джерелом інформації.

 Бухгалтерська фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність  забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
• забезпеченості зобов'язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.
 

1. Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання

 

Поточний бухгалтерський облік  містить інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затвердженим наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996-XІV.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі підприємства з початку діяльності до моменту ліквідації повинні вести бухгалтерський облік. Заключним етапом бухгалтерського обліку є складання звітності.

Бухгалтерська звітність – це звітність, яка складається за даними бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію користувачів щодо:

• придбання, продажу і володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання;
• забезпечення зобов'язань підприємством;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.

Фінансова звітність  повинна задовольняти потреби тих  користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахування конкретних інформаційних потреб.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» основною вимогою, що ставиться до наданої інформації у фінансових звітах, є правдиве відображення показників діяльності підприємства. Необхідною умовою такого відображення є забезпечення якісної характеристики інформації: достовірність, зрозумілість, доречність і зіставність.

№ з/п	Характеристика	Зміст характеристики
1	Достовірність	Фінансова звітність  повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок і перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
2	Зрозумілість	Інформація, яка наводиться у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою і розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.
3	Доречність	Фінансова звітність  повинна повністю висвітлювати всі  напрямки діяльності підприємства і разом з тим містити тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.
4	Зіставність	Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам звітності порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств. Передумовами зіставності  є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику підприємства та її зміни.

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й  бути корисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітному періоді використовується для прогнозування його фінансового стану, результатів діяльності і платоспроможності в майбутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди.

Невід'ємною умовою корисності фінансової звітності є своєчасність її складання і подання. Найдостовірніша інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому фінансові звіти повинні подаватися користувачам у строки, які забезпечують їх ефективне використання.

Для того щоб звітність була дієвим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

• автономність підприємства – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим власне майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
• безперервність діяльності – оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;
• періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
• історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
• нарахування та відповідність доходів і витрат. Для визначення фінансового результату діяльності звітного періоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;
• повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
• послідовність – постійно (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;
• обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
• превалювання суті над формою – операції обліковуються згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним прийняті на себе ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкти лізингу;
• єдиний грошовий вимірник – вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.

Для того щоб фінансова  звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

• підприємство (назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження, короткий опис основної діяльності; назву органу управління, в підпорядкуванні якого знаходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії та ін.);
• дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом) 1, то причини ї наслідки цього повинні були розкриті у примітках до фінансової звітності;
• валюту звітності і одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то бухгалтер в наказі про облікову політику повинен передбачити, а в Примітках до річної фінансової звітності розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів із однієї валюти в іншу;
• облікову політику підприємства і її зміни (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);
• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Порядок підготовки фінансової звітності наведено нижче (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пробний баланс складають  після відображення в обліку всіх операцій за звітний рік, а також  результатів перевірок, інвентаризацій, розподілів, списань і калькуляцій. Він потрібен для того, щоб переконатися, що рознесення всіх виправлених, розподільчих і коригуючи проводок зроблено правильно.

 

 

 

2. Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення

 

Фінансова звітність (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими згідно з чинним законодавством) включає:

• Баланс підприємства (форма № 1);
• Звіт про фінансові результати (форма №2);
• Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);   
• Звіт про власний капітал (форма № 4);          
• Примітки до річної фінансової звітності (форма №5).

Для суб'єктів малого підприємництва Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва” встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу (форма № 1-М) ї Звіту про фінансові результати (форма № 2-М)".

Форми фінансової звітності і порядок  їх заповнення затверджуються:

• для підприємств і організацій (крім банків і бюджетних установ) – Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України;
• для бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів всіх рівнів і кошторисів – Державним казначейством України.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають консолідовану фінансову звітність. При цьому під дочірніми підприємствами розуміють підприємства, які є юридичною особою і над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань основної, інвестиційної і фінансової діяльності з боку материнського підприємства. Консолідована фінансова звітність складається шляхом упорядкованого додавання фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані  на державній формі власності, і  органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, складають і подають зведену фінансову звітність підприємств, які відносяться до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають і подають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться відповідно в державній і комунальній власності.

Звітним періодом для  складання фінансової звітності  є календарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна), яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку року.

Перший звітний період заново створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не більше 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію.

Заповнюються форми  звітності в тисячах гривень, а фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва – в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств  і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота.

Насамперед необхідно  перевірити повноту відображення в  поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку безнадійну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки позивної давності; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (для складання річного звіту) використаний протягом року прибуток.