Принципи формування і методи оптимізації загальної потреби в капіталі новостворюваного підприємства

gn="justify">       1.3 Вартість капіталу і принципи його оцінки

       Поняття вартості капіталу

       Вартість  капіталу являє собою ціну, яку  підприємство платить за його залучення  із різних джерел.

       Концепція такої оцінки виходить з того, що капітал як один із важливих факторів виробництва має, як і інші його фактори, певну вартість, що формує рівень операційних  та інвестиційних витрат підприємства. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни залучення капіталу, а визначає цілий ряд напрямів господарської діяльності підприємства в цілому. Розглянемо основні сфери  використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства:

       1. Вартість капіталу підприємства  служить мірою прибутковості  операційної діяльності. Так як  вартість капіталу характеризує  частину прибутку, який повинен  бути сплачений за використання  сформованого або залученого  нового капіталу для забезпечення  випуску і реалізації продукції,  цей показник виступає мінімальною  нормою формування операційного  прибутку підприємства, нижньою  межею при плануванні його  розмірів.

       2. Показник вартості капіталу використовується  як критері-альний у процесі  здійснення реального інвестування. Перш за все, рівень вартості  капіталу конкретного підприємства  виступає як дисконтна ставка, за якою сума чистого грошового  потоку зводиться до теперішньої  вартості у процесі оцінки  ефективності окремих реальних  проектів. Крім того, він служить  базою порівняння внутрішньої  ставки дохідності з інвестиційного  проекту — якщо вона є нижчою, ніж показник вартості капіталу  підприємства, такий інвестиційний  проект має бути відхиленим.

       3. Вартість капіталу підприємства  служить базовим показником формування  ефективності фінансового інвестування.

       Так як критерій цієї ефективності встановлюється самим підприємством, то при окремих  фінансових інструментах базою порівняння є показник вартості капіталу. Цей  показник дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість або  дохідність окремих інструментів фінансового  інвестування, але й сформувати найбільш ефективні напрями і види цього  інвестування на попередній стадії формування інвестиційного портфеля. І, звичайно, цей показник служить мірою оцінки прибутковості сформованого інвестиційного портфеля в цілому.

       4. Показник вартості капіталу підприємства  виступає критерієм прийняття  управлінських рішень відносно  використання оренди (лізингу) або  придбання у власність виробничих  основних засобів. Якщо вартість  використання (обслуговування) фінансового  лізингу перевищує вартість капіталу  підприємства — застосування  цього напряму формування виробничих  основних засобів для підприємства  невигідне.

       5. Показник вартості капіталу в  розрізі окремих його елементів  використовується у процесі управління  структурою цього капіталу на  основі механізму фінансового  леверіджу. Мистецтво використання  фінансового леверіджу полягає  у формуванні його найвищого  диференціалу, однією із складових  якого є вартість позиченого  капіталу. Мінімізація цієї складової  забезпечується у процесі оцінки  вартості капіталу, залученого із  різних позичкових джерел, і формуванні відповідної структури джерел його використання підприємством.

       6. Рівень вартості капіталу підприємства  є важливим показником рівня  ринкової вартості підприємства. Зниження рівня вартості капіталу  призводить до відповідного зростання  ринкової вартості підприємства  і навпаки. Особливо оперативно  ця залежність реально відображається  на діяльності акціонерних компаній  відкритого типу, ціна на акції  яких підвищується або знижується  при зниженні або збільшенні  вартості їх капіталу. Відповідно  до цього, управління вартістю  капіталу є одним із самостійних  напрямків підвищення ринкової  вартості підприємства.

       7. Показник вартості капіталу є  критерієм оцінки і формування  відповідного типу політики фінансування  підприємством своїх активів  (у першу чергу — оборотних). Виходячи з реальної вартості  використовуваного капіталу та  оцінки майбутньої її зміни,  підприємство формує агресивний, компромісний або консервативний  тип політики фінансування активів. 

       1.4 Оптимізація структури капіталу

       Послідовність аналізу  структури капіталу

       Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі  фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє  собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при  якому забезпечується ефективна  пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

       Етапи оптимізації структури капіталу

       Процес  оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами (рис. 1.2):

       

       Рис. 1.2. Зміст основних етапів процесу оптимізації структури капіталу підприємства

       1. Аналіз капіталу підприємства. Основною  метою цього аналізу є виявлення  тенденцій динаміки обсягу і  складу капіталу в передплановому  періоді, їх вплив на фінансову  стійкість і ефективність використання  капіталу.

       На  першій стадії аналізу розглядається  динаміка загального обсягу й основних складових елементів капіталу порівняно  з динамікою обсягу виробництва  і реалізації продукції; визначається співвідношення власного і позиченого капіталу, його тенденції; у складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- та короткострокових фінансових зобов'язань; визначається розмір термінових фінансових зобов'язань та винесення  причин протермінування.

       На  другій стадії аналізу розглядається  система коефіцієнтів фінансової стійкості  підприємства, яка визначається структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і  вивчаються в динаміці такі коефіцієнти:

       а) коефіцієнт автономії;

       б) коефіцієнт фінансового леверіджу (коефіцієнт фінансування);

       в) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності;

       г) коефіцієнт співвідношення довго- та короткострокової заборгованості.

       Аналіз  фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку і рівень фінансових ризиків, які генерують  загрозу банкрутства.

       На  третій стадії аналізу оцінюється ефективність використання окремих елементів  капіталу в цілому. У процесі проведення такого аналізу розраховуються в  динаміці такі показники:

       а) період обороту капіталу;

       б) коефіцієнт рентабельності власного використаного  капіталу;

       в) коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

       г) капіталовіддача;

       ґ) капіталоємність реалізації продукції.

       2. Оцінка основних факторів, які  визначають формування структури  капіталу. Практика показує, що  не існує єдиних рецептів ефективного  співвідношення власного і позиченого  капіталу не тільки для однотипних  підприємств, але і для одного  підприємства на різних стадіях  його розвитку і при різній  кон'юнктурі товарного і фінансового  ринків. Разом з цим, існує ряд  об'єктивних та суб'єктивних факторів, урахування яких дозволяє цілеспрямовано  формувати структуру капіталу, забезпечуючи  умови найбільш ефективного його  використання на кожному конкретному  підприємстві. Основними із цих  факторів є:

       — галузеві особливості операційної  діяльності підприємства.

       Характер  цих особливостей визначає структуру  активів підприємства, їх ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомісткості виробництва продукції і високої  частини необоротних активів  мають, переважно, більш низький  кредитний рейтинг і вимушені орієнтуватися у своїй діяльності на використання власного капіталу. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу, позичений капітал може бути використаний підприємством більшою мірою;

       — стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, які знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого  циклу і мають конкурентоздатну продукцію, можуть залучати для свого  розвитку більшу частку позиченого капіталу. Проте, для таких підприємств  вартість цього капіталу може бути вищою від середньоринкової, тому у них рівень фінансових ризиків  більш високий, що враховується їх кредиторами. У цей же час підприємства, які  знаходяться на стадії зрілості, більшою  мірою повинні використовувати  власний капітал;

       — кон'юнктура товарного ринку. Чим  стабільніша кон'юнктура цього  ринку, а відповідно, стабільний попит  на продукцію підприємства, тим вищим  і безпечнішим є використання позиченого капіталу. І навпаки —  в умовах несприятливої кон'юнктури  і скорочення обсягу реалізації продукції  використання позиченого капіталу прискорено генерує зниження рівня прибутку і ризик втрати платоспроможності; за такого стану речей необхідно  оперативно знижувати коефіцієнт фінансового  леверіджу за рахунок зниження обсягу використання позиченого капіталу;

       — кон'юнктура фінансового ринку. Залежно  від стану цієї кон'юнктури знижується вартість позиченого капіталу. При  суттєвому зростанні цієї вартості диференціал фінансового леверіджу  може досягнути негативного значення (при якому використання позиченого капіталу призведе до різкого зниження рівня фінансової рентабельності, а  в деяких випадках — і до збиткової  операційної діяльності). У свою чергу, при суттєвому зниженні цієї вартості різко знижується ефективність використання довгострокового позиченого капіталу. Також кон'юнктура фінансового  ринку дає вплив на вартість залучення  власного капіталу із зовнішніх джерел — при зростанні рівня позичкового  відсотка зростають і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал;

       — рівень рентабельності операційної  діяльності. При високому значенні цього показника кредитний рейтинг  підприємства зростає і воно розширює потенціал можливого використання позиченого капіталу. Однак, у практичних умовах цей потенціал часом залишається  незатребуваним у зв'язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливість задовольняти додаткову потребу в капіталі за рахунок більш високого рівня  капіталізації отриманого прибутку. У цьому випадку власники надають  перевагу інвестуванню отриманого прибутку у власне підприємство, яке забезпечує високий рівень віддачі капіталу, що знижує питому вагу використання позичених  коштів;

       — коефіцієнт операційного леверіджу. Ріст прибутку підприємства забезпечується спільним проявом ефекту операційного та фінансового леверіджу. Тому підприємства із зростаючим обсягом реалізації продукції, які мають низький коефіцієнт операційного леверіджу, можуть набагато збільшувати коефіцієнт фінансового  леверіджу, тобто використовувати  велику частину позичених коштів у загальній сумі капіталу;

       — ставлення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори при оцінці кредиторного рейтингу підприємства керуються  своїми критеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власної  кредитоспроможності підприємством;

       — рівень оподаткування прибутку. В  умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством  податкових пільг з прибутку, різниця  у вартості власного та залученого із зовнішніх джерел капіталу знижується. Це пов'язано з тим, що ефект податкового  коректора при використанні позичених  коштів зменшується. У цих умовах більш прийнятним є формування капіталу із зовнішніх джерел за рахунок емісії акцій (залучення додаткового пайового капіталу). У цей же час