Принципи формування і методи оптимізації загальної потреби в капіталі новостворюваного підприємства

       Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі  здійснення спекулятивних (що базується  на різниці в цінах) фінансових операціях (придбання деривативів із спекулятивною метою тощо).

       3. За формами інвестування розрізняють  капітал у грошовій, матеріальній  і нематеріальній формах, що використовується  для формування статутного фонду  підприємства. Інвестування капіталу  в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів.

       4. За об'єктом інвестування виділяють  основні й оборотні види капіталу  підприємства.

       Основний  капітал характеризує ту частину  капіталу підприємства, яка заінвестована  у всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі).

       Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка заінвестована підприємством у його оборотні активи.

       5. За формою знаходження у процесі  кругообороту, тобто залежно від  стадії загального циклу його  кругообороту, розрізняють капітал  підприємства у грошовій, виробничій  і товарній формах. Характеристика  цих форм капіталу підприємства  буде докладніше викладена при  розгляді циклу кругообороту капіталу підприємства.

       6. За формами власності виявляють  приватний і держав ний капітал,  інвестований у підприємство  у процесі формування його  статутного фонду. Такий розподіл  капіталу використовується у  процесі класифікації підприємств за формами власності .

       7. За організаційно-правовими формами  діяльності виділяють такі види  капіталу: акціонерний капітал (капітал  підприємств, створених у формі  акціонерних товариств); пайовий  капітал (капітал партнерських  підприємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств тощо) та індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств — сімейних тощо).

       8. За характером використання в  господарському процесі у практиці  фінансового менеджменту виділяють  робочий і неробочий види капіталу.

       Робочий капітал характеризує ту його частину, яка приймає безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

       Неробочий (або "мертвий") капітал характеризує ту його частину, яка інвестована  в активи, що не приймають безпосередньої участі в здійсненні різноманітних  видів господарської діяльності підприємства і формуванні його доходів. Прикладом цього виду капіталу є  кошти підприємства, інвестовані  в приміщення та обладнання, що не використовуються; у виробничі запаси для продукції, знятої з виробництва; в готову продукцію, на яку повністю відсутній попит  покупців у зв'язку з втратою нею споживчих якостей тощо.

       9. За характером використання власниками  виділяють споживчий і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу.

       Споживчий капітал після його розподілу  на цілі споживання втрачає функції  капіталу. Він являє собою дезінвестиції  підприємства, що здійснюються з метою  споживання (вилучення частини капіталу із необоротних і оборотних активів  з метою виплат дивідендів, відсотків, задоволення соціальних потреб персоналу тощо).

       Накопичений капітал характеризує різні форми  його приросту в процесі капіталізації  прибутку, дивідендних виплат тощо.

       10. За джерелами залучення розрізняють  національний (вітчизняний) та іноземний  капітали, інвестовані в підприємство. Такий розподіл капіталу підприємств  використовується у процесі їх  відповідної класифікації. 

1.2 Принципи формування капіталу підприємства

       Рівень  ефективності господарської діяльності підприємства визначається цілеспрямованим  формуванням його капіталу.

       Основною  метою формування капіталу підприємства є задоволення потреб у придбанні  необхідних активів та оптимізація  його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

       З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів (рис. 1.1):

       

       Рис. 1.1. Принципи формування капіталу підприємства

       1. Урахування перспектив розвитку  господарської діяльності підприємства, процес формування обсягу і  структури капіталу підпорядкований  завданням забезпечення його  господарської діяльності не  тільки на початковій стадії  функціонування підприємства, але  і на перспективу. Значення  перспективності формування капіталу  підприємства досягається шляхом  включення всіх рахунків, пов'язаних  з його формуванням, у бізнес-план  проекту створення нового підприємства.

       2. Забезпечення відповідності обсягу  залученого капіталу до обсягу  формуючих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі  підприємства базується на його  потребі в оборотних і необоротних  активах. Ця загальна потреба  в капіталі, який необхідний для  створення нового підприємства, включає дві групи витрат:

       1) передстартові витрати;

       2) стартовий капітал.

       Передстартові витрати для створення нового підприємства являють собою відносно невеликі суми фінансових коштів, необхідні  для розробки бізнес-плану і фінансування пов'язаних з цим досліджень. Ці витрати  носять разовий характер.

       Стартовий капітал призначений для безпосереднього  формування активів нового підприємства з метою початку його господарської  діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається як форма розширення діяльності підприємства і пов'язане  з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

       3. Забезпечення оптимальності структури  капіталу з позицій ефективного  його функціонування. Умови формування  високих кінцевих результатів  діяльності підприємства значною  мірою залежать від структури  капіталу, що використовується.

       Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позичених фінансових коштів, які використовуються підприємством  у процесі своєї господарської  діяльності.

       Структура капіталу, яка використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної  його діяльності, справляє активний вплив  на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто  на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості  і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), формує співвідношення доходності і ризику у процесі розвитку підприємства.

       Власний капітал характеризується такими основними  позитивними особливостями:

       • Простотою залучення, оскільки рішення, пов'язані із збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються  власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди  інших господарських суб'єктів.

       • Більш високою здатністю генерування  прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібно сплачувати позичковий відсоток.

       • Забезпеченням фінансової стійкості  розвитку підприємства, його платоспроможності  в достроковому періоді і, відповідно, зниженням ризику банкрутства.

       Разом із тим, йому властиві і недоліки:

       • Обмеженість обсягу залучення і, в результаті цього, можливостей  суттєвого розширення операційної  та інвестиційної діяльності підприємства у періоди сприятливої кон'юнктури  ринку і на окремих етапах його життєвого циклу.

       • Висока вартість порівняно з альтернативними  позичковими джерелами формування капіталу.

       • Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових  фінансових коштів, оскільки без такого залучення не можливо забезпечити  перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

       Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу  фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але  тим самим воно обмежує темпи  свого розвитку (не може забезпечити  формування необхідного додаткового  обсягу активів у періоди сприятливої  кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

       Позичений капітал характеризується такими позитивними  особливостями:

       • Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави  або гарантії поручителя.

       • Забезпеченням росту фінансового  потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту обсягу його господарської діяльності.

       • Більш низькою вартістю порівняно  з власним капіталом за рахунок  забезпечення ефекту "податкового  щита" (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

       • Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

       Використання  позиченого капіталу має також і  недоліки:

       • Використання цього капіталу генерує  найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства — ризик зниження фінансової стійкості  і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно  росту питомої ваги використання позиченого капіталу.

       • Активи, спрямовані на рахунок позиченого капіталу, генерують меншу норму  прибутку, яка знижується на суму виплаченого  позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка за облігаціями; вексельного відсотка за товарний кредит тощо).

       • Висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон'юнктури  фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового  відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш  дешевих альтернативних джерел кредитних  ресурсів.

       • Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання  кредитних коштів залежить від рішення  інших господарюючих суб'єктів (кредиторів), вимагання, у деяких випадках, відповідних  сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових  компаній, банків або інших господарюючих  суб'єктів надаються" як правило, на платній основі).

       Таким чином, підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш  високий фінансовий потенціал свого  розвитку (за рахунок формування додаткового  обсягу активів) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак великою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених коштів у загальній сумі капіталу, що використовується).

       4. Забезпечення мінімізації витрат  для формування капіталу із  різноманітних джерел. Така мінімізація  здійснюється у процесі управління  вартістю капіталу.

       5. Забезпечення високоефективного  використання капіталу в процесі  господарської діяльності. Реалізація  цього принципу забезпечується  шляхом максимізації показника  рентабельності власного капіталу  при припустимому рівні фінансового  ризику.