Валютні обмеження в країнах, що розвиваються

Всі ці недоліки мають бути поступово усунені. Однією з найважливіших  умов ефективного досягнення всіх цілей  валютної лібералізації з одночасною мінімізацією можливих негативних наслідків  є її проведення за принципом ступінчастості. Це означає, що лібералізація повинна  проводитись у кілька етапів і  базуватись на формуванні відповідних  передумов фінансового і макроекономічного  характеру.

Поряд з позитивним впливом  на національну економіку валютна  лібералізація може мати негативні  наслідки. Тому застосування окремих  валютних обмежень для стримування  дестабілізуючих потоків іноземного капіталу є виправданим, особливо для  країн з перехідною економікою. Зважаючи на існування певних ризиків лібералізації  й недостатній розвиток національного  валютного ринку, найбільш прийнятною валютною політикою для України  на сучасному етапі є поміркована  лібералізація, яка передбачає періодичне застосування певних важелів валютного  контролю. Зокрема, необхідно приділяти  особливу увагу регулюванню руху короткострокового капіталу, який часто  має спекулятивний характер, і  позикового капіталу, внаслідок руху якого утворюється зовнішня заборгованість. При цьому пріоритет повинен  надаватися економічним важелям  регулювання, до яких, перш за все, належать резервування та встановлення „податку Тобіна” [4, с.30].

Складність проведення валютно-фінансової лібералізації в Україні в  значній мірі пов’язана з необхідністю досягнення такого її рівня, за якого  поступова інтеграція української  економіки у світове господарство буде оптимально поєднуватись з вимогами збереження національної економічної  безпеки. При цьому необхідно  мати на увазі, що чим менш розвиненою є економіка, тим більший часовий  лаг може утворитися між моментом скасування валютних обмежень і позитивними  наслідками цих дій. Тому в майбутньому  доцільно продовжувати практику поетапної  валютної лібералізації.

Ринковий механізм курсоутворення передбачає мінімальне втручання держави  в процес формування обмінного курсу. Однак в період економічних реформ, що проводяться в Україні, допускається більш активна роль грошової влади  в процесі курсоутворення, зокрема, у формі проведення девальвації  або ревальвації валюти. Оскільки ці інструменти мають як позитивні, так і негативні наслідки, часто  виникає питання про доцільність  їх використання. В умовах переходу до режиму плаваючого курсу найдоцільнішим напрямком регулювання обмінного  курсу є недопускання штучної  девальвації або ревальвації  гривні і досягнення стабільності її курсу. Важливим доводом на користь  цього виступає те, що однією з головних цілей держави є розвиток внутрішнього виробництва. Найсприятливішою умовою для розвитку промисловості є  стабільна національна валюта, що доведено як теорією, так і практикою  валютних відносин.

Замість встановлення можливих переваг та недоліків девальвації  та ревальвації, в процесі поступового  підвищення гнучкості курсових співвідношень  НБУ доцільно створювати умови для  формування рівноважного обмінного  курсу. Встановлення рівноважного курсу  під дією ринкових сил визначить  необхідний баланс між інтересами експортерів  та розвитком внутрішнього ринку, призведе до перерозподілу ресурсів і факторів виробництва в економіці.

Отже, ревальвація або  девальвація курсу національної валюти може проводитись в певні  періоди, однак використання цих  інструментів повинно базуватися на об’єктивних економічних передумовах. В перспективі доцільно поступово  відмовлятися від девальвації та ревальвації, які вважаються неекономічними інструментами валютного регулювання, і переходити на встановлення реального обмінного курсу гривні. Реальний валютний курс відповідає стану макроекономічної рівноваги країни та паритету купівельної спроможності. Цей вид валютного курсу вважається одним з важливих чинників, що має суттєвий вплив на темпи економічного зростання, інтенсивність структурних зрушень, інвестиційну привабливість країни та інші макроекономічні чинники [7, с.27]. Встановлення реального обмінного курсу найбільше відповідає ринковим принципам курсоутворення і є важливим чинником валютної лібералізації.

Необхідною умовою проведення ефективної фінансової лібералізації  та розвитку ринкових засад курсоутворення в Україні є формування повноцінного валютного ринку, структура і  організація якого будуть спиратися  на досвід функціонування валютних ринків провідних розвинутих країн з  урахуванням особливостей перехідної економіки України.

Важливим аспектом подальшого розвитку національного валютного  ринку з позиції розширення його сегментів є запровадження нових  видів валютних операцій. Негативною стороною збільшення сегментів валютного  ринку може стати залучення на ринок спекулятивних капіталів, що підвищить ризикованість операцій на ринку і призведе до зростання  коливань валютного курсу у разі проведення спекулятивних атак. Водночас, розширення переліку валютних операцій дозволить збільшити обсяги і  підвищити ліквідність національного  валютного ринку. [6]

В умовах переходу до режиму гнучкого курсоутворення і проведення комплексної валютної лібералізації  особливе значення буде набувати необхідність розвитку технологій хеджування валютних ризиків, перш за все, за рахунок розвитку ринку строкових операцій. Для  розвитку ринку строкових валютних операцій в Україні необхідно  сформувати наступні головні умови:

1. Забезпечити підвищення інтересу суб’єктів національної економіки до страхування валютних ризиків за рахунок проведення комплексної лібералізації валютного ринку і підвищення гнучкості обмінного курсу, які б забезпечили курсову волатильність.

2. Сформувати механізм державної підтримки функціонування строкового ринку та розробити відповідну державну політику в цій сфері (зокрема, в сфері створення єдиної правової основи функціонування бірж, контролю за їх діяльністю, ліцензування та оподаткування).

Практично доведено, що функціонування ринку деривативів загалом підвищує ліквідність поточного валютного  ринку. За результатами досліджень зарубіжних учених, поява активного строкового ринку, зокрема у формі біржової торгівлі, сприяла зменшенню коливань цін на поточному ринку, оскільки додаткова інформація щодо строкових  цін дає змогу знизити рівень валютних ризиків [152].

Поступовий розвиток ринку  строкових валютних операцій в Україні  сприяв би активізації біржової торгівлі валютою. Організована біржова торгівля валютою має багато переваг порівняно  з торгівлею на міжбанківському  ринку, зокрема: біржа як інституційний  посередник формує попит та пропозицію іноземної валюти, забезпечує їх балансування; біржа підвищує надійність укладених  шляхом створення гарантійного фонду  і фонду маржових внесків; валютний курс, що складається за підсумками біржових торгів, відображає реальний стан валютного ринку і в деяких країнах використовується для розрахунку офіційного курсу.

Активізація біржового сектору  валютного ринку завдяки всім вказаним перевагам дозволила б  підвищити загальну ліквідність  національного валютного ринку  України. В свою чергу, розвиток структури  національного валютного ринку, підвищення ступеню надійності валютних операцій і зменшення рівня валютного  ризику при активному застосуванні інструментів хеджування дозволить  у майбутньому підтримувати тенденцію  до збільшення обсягів валютного  ринку.

Для оцінки майбутньої динаміки торгівлі валютою в Україні можна  використовувати запропоновану  в підрозділі 2.3. багатофакторну модель валютного ринку. Так, на основі побудованого рівняння регресії та прогнозних даних  щодо обсягів офіційних резервів (40800 млн. дол.), чистого приросту ПІІ (8130 млн. дол.), обсягів зовнішньої торгівлі (108195 млн. дол.) та обсягів валютних депозитів (22686 млн. дол.) у 2007 році [202,205,208], розраховано  прогнозне значення обсягів валютного  ринку на 2007 рік, яке складає 223678 млн. дол. (зростання на 118% порівняно з 2006 р.). Суттєве прогнозоване збільшення обсягів валютної торгівлі пов’язане з очікуваним зростанням основних показників, що формують попит на валюту та її пропозицію. Іншими умовами збереження позитивної динаміки валютного ринку є поліпшення фінансових та макроекономічних умов функціонування української економіки, до яких можна віднести підвищення темпів економічного зростання, помірні темпи інфляції, стабільне нарощування експорту товарів та послуг, позитивне розв’язання проблеми зовнішнього боргу, повноцінний розвиток інших сегментів фінансового ринку.

Важливою характеристикою  інструментарію валютної політики є  його здатність вчасно і ефективно  реагувати на розвиток кризових явищ у валютній сфері. Основним проявом  валютної нестабільності вважається ризик  підвищення попиту на іноземну валюту в результаті очікування значної  девальвації національної валюти. За умов підвищення гнучкості курсу  гривні та проведення подальшої валютної лібералізації, а також зважаючи на розвиток процесів фінансової глобалізації, на валютному ринку України будуть збільшуватися масштаби курсових коливань і підвищуватися очікування девальвації  національної валюти. Тому важливою складовою  валютної політики повинен стати  механізм зменшення ймовірності  появи негативних очікувань девальвації  гривні.

На мій погляд, завдання зменшення очікувань девальвації  гривні не може бути вирішене у короткостроковому  періоді і повинно стати довгостроковою метою валютної політики. В основі стратегії зменшення девальваційних очікувань повинна знаходитись  ефективна макроекономічна політика, спрямована на стійке економічне зростання, а також збалансована фіскальна  політика. Крім того, складовою частиною стратегії має бути послідовна валютно-курсова  політика Національного банку України  з підвищення довіри до національної валюти, яка повинна містити наступні заходи: збільшення офіційних міжнародних  резервів; короткострокові валютні  інтервенції з метою згладжування різких коливань курсу; підвищення ступеню  прозорості валютної та монетарної політики.

Обсяг офіційних резервів завжди розглядався як важливий індикатор  довіри до валютної і грошової політики. Значні валютні резерви дозволяють захищати національну валюту від короткострокових шоків. Динаміка офіційних резервів в Україні характеризується стабільним зростанням і, зважаючи на заяви НБУ щодо продовження цієї практики, можна очікувати подальшого накопичення резервів.

Здійснення валютних інтервенцій  для запобігання значній волатильності  обмінного курсу є не тільки допустимим, але й необхідним заходом валютної політики, навіть при режимі гнучкого курсоутворення. В цьому випадку  мова йде не про штучну фіксацію курсу, а про усунення тих диспропорцій, які ринковий механізм подолати не може, що особливо стосується України  як держави з перехідним типом  ринку. Тому при переході до режиму вільно плаваючого курсу Національний банк повинен залишити за собою право  здійснювати помірковані валютні  інтервенції.

Підвищення ступеню прозорості валютної і монетарної політики повинне  проводитись шляхом інформування суб’єктів  національної економіки про цілі та методи діяльності Національного  банку України. Для цього, як правило, розробляються відповідні програми, які включають випуск друкованих документів та усні оголошення щодо зміни  політики. Ці заходи вже увійшли  в практику діяльності НБУ, і продовження  їх використання буде сприяти підвищенню прозорості національної валютної політики і зниженню негативних очікувань  девальвації гривні. Розглянуті вище заходи створять в Україні певні  передумови для запобігання валютній дестабілізації, пов’язаній з можливою девальвацією національної валюти. Водночас, для більш всеохоплюючого спостереження  за можливими джерелами розвитку валютної нестабільності Національному  банку доцільно застосовувати запропоновану  в підрозділі 3.1 систему раннього попередження валютних криз.

Заключним елементом стратегії  формування національної валютної політики України повинно стати формування комплексної системи показників, які б визначали характер та масштаби впливу застосованих інструментів валютної політики на розвиток внутрішніх економічних  процесів і зовнішньоекономічний стан країни. Важливе місце в цій  системі повинен займати механізм забезпечення прозорості результатів  оцінки ефективності валютної політики, який відіграє значну роль у формуванні відкритого ринкового середовища функціонування національного валютного ринку і проведення валютної політики.

Таким чином, на сучасному  етапі розвитку української економіки  доцільно більше уваги приділяти  не тільки проведенню поточної валютної політики, але й розробці її стратегічних напрямів. Це пов’язано як з потребами  національної економіки, так і з  необхідністю врахування об’єктивних  чинників розвитку світового господарства. Стратегія національної валютної політики повинна бути спрямована на поетапний  перехід до фактичного застосування режиму плаваючого курсу з паралельним  введенням таргетування інфляції; поступову  лібералізацію валютного регулювання  зі збереженням окремих економічних  важелів валютного контролю; орієнтацію НБУ на рівноважний обмінний курс з одночасною відмовою від застосування девальвацій та ревальвацій; включення  до інструментарію валютної політики комплексу заходів щодо зменшення  очікувань валютної нестабільності, антикризових важелів та методів  зменшення негативних наслідків  валютних криз. Розвиток ринкових засад  формування обмінного курсу гривні викличе необхідність забезпечення суб’єктів валютних відносин надійними  інструментами прогнозування валютного  курсу та страхування валютних ризиків, що теж повинно стати елементом  довгострокової стратегії валютної політики.

3.2 Валютне регулювання і валютний контроль в РФ  

Важлива роль у валютному  регулюванні належить Центральному банку Росії, який укладає міжбанківські  угоди, представляє інтереси держави  у відносинах з національними  або центральними банками інших  держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами. До основних функцій Центрального банку Росії відносяться: проведення всіх видів валютних операцій, розробка сфери і системи обігу в країні іноземної валюти і цінних паперів, видання нормативних актів, регулювання курсу рубля до валют інших країн, видача ліцензій банкам на здійснення валютних операцій. 

Досить істотний обсяг  операцій з іноземною валютою  припадає на комерційні банки, що діють  на основі повного господарського розрахунку та валютної самоокупності.