Валютні обмеження в країнах, що розвиваються

Іншою перевагою плаваючого валютного курсу, яку країни, що розвиваються, можуть втратити, є можливість проводити  більш незалежну грошово-кредитну політику. Гнучкий обмінний курс дозволяє досягти меншої чутливості внутрішньої  процентної ставки до міжнародної ставки, що в результаті зменшує ризик негативного впливу зарубіжного ділового циклу. Коефіцієнт чутливості внутрішньої процентної ставки до міжнародної за режиму жорсткої фіксації є більш високим порівняно з іншими режимами.

Таким чином, можна зазначити, що зв’язок між режимом курсоутворення і ступенем незалежності національної процентної ставки характерний і  для розвинутих держав, і для країн, що розвиваються, однак порівняння ступеню чуттєвості процентної ставки в країнах з різним типом соціально-економічних  систем виявило, що в цілому залежність внутрішньої ставки від міжнародної  є більшою в розвинутих країнах. Цей факт, на нашу думку, можна пояснити меншим ступенем інтеграції країн, що розвиваються, до світового фінансового ринку. З пожвавленням включення вказаних країн до процесів міжнародної фінансової інтеграції чутливість національної процентної ставки до міжнародної буде зростати, і для досягнення більшої незалежності грошово-кредитної політики країни повинні будуть уникати штучної фіксації курсу і допускати більші курсові коливання. [3]

Ще одним негативним наслідком  необґрунтованого обмеження коливань обмінного курсу є те, що фіксований курс призводить до підвищення ступеня  доларизації національної економіки  країн, що розвиваються. Для високо доларизованих країн характерна менша волатильність обмінного  курсу, ніж для країн з незначною  доларизацією. Підвищення ступеня доларизації  за умов незмінного валютного курсу  пов’язане з тим, що обмеження  гнучкості курсу зменшує ризик  вкладання депозитів і надання  позик в іноземній валюті. При  цьому може з’явитись замкнуте коло: в умовах формування значних за обсягами активів та зобов’язань в іноземній  валюті потрібна впевненість в підтримці  стабільного обмінного курсу  і виникає необхідність ще більш  жорсткої фіксації, яка знову викличе  підвищення рівня доларизації.[10]

Проведене дослідження сучасної валютної політики країн, що розвиваються, виявило істотні протиріччя між  офіційно проголошеною курсовою політикою  і тією політикою, що реально проводиться. Масово перейшовши після валютно-фінансових потрясінь до системи плаваючих  курсів, країни все одно фактично залишають курси валют фіксованими. Розбіжності між курсовою політикою, що проголошується, і політикою, що фактично проводиться, зменшують довіру резидентів та нерезидентів до національних грошових одиниць і не дозволяють країнам користуватися всіма перевагами системи гнучкого курсоутворення. Натомість у валютно-фінансовому секторі країн, що розвиваються, необґрунтоване обмеження коливань обмінного курсу може призвести до формування відкритих валютних позицій суб’єктів господарювання (що є джерелом валютного ризику), втрати незалежності грошово-кредитної політики, зростання зовнішнього боргу, підвищення ступеню доларизації економіки.     

 

2.3. Валюнті обмеження на прикладі окремих країн, що розвиваються

 

Венесуела

Влада Венесуели сподіваються заощадити близько 2,3 млрд доларів  за рахунок обмежень по обміну валюти (Болівар) на долари при виїзді своїх громадян за кордон. 

Валютний контроль запроваджується  з метою зупинити відтік капіталу за кордон, тому надалі венесуельці  повинні отримувати валюту через  державні туристичні установи. Так, починаючи з 1 січня 2009 року, за кредитними картками громадяни зможуть витратити за кордоном не більше 2,5 тисячі доларів (раніше ця сума дорівнювала 5 тисячам доларів), а готівкових коштів - не більше 500 доларів (раніше ця сума дорівнювала 600 доларів) . 

Урядова комісія Венесуели  розповсюдила повідомлення, згідно з  яким у минулому році венесуельці  обміняли приблизно 5 млрд доларів. 

Агентство відзначає, що Болівар  легко можна обенять і на «чорному ринку», проте там курс вдвічі перевищує  офіційний.

 

Країни БРІК

За підсумками зустрічі заступників міністрів фінансів країни БРІК мають намір відстоювати право використовувати валютні обмеження для захисту своїх ринків. 

Якщо будуть спроби в підсумкові документи вкласти жорсткі оцінки неприпустимість введення валютних обмежень, що країни повинні зняти всі валютні обмеження, то, це викличе досить сильний опір Китаю і Бразилії, бо такі обмеження пов'язані насамперед зполітикою США. 

Учасники зустрічі наголошували, що валютні обмеження були наслідком великих перетоків на ринках капіталу. США, Японія, Європа проводять політику додаткової грошової пропозиції з метою стимулювати економіку, а це призводить до того, що йдуть додаткові збільшення ліквідності на міжнародних ринках і ліквідність ця спрямовується насамперед на ринки країн emerging markets і страждає тут і Китай, і Японія, і Бразилія.

Представники США, у свою чергу, наполягають, що обов'язковою  умовою вирішення проблем дисбалансів  і подальшого впевненого зростання  має бути зняття будь-яких штучних  режимів маніпуляції валютним курсом і перехід до повністю плаваючого режиму без будь-яких обмежень.  

Бразилія

Центробанк Бразилії зобов'язав банки відкладати в резерви в  сумі 60 відсотків від коротких позицій  по долару, якщо вони перевищують три  мільярди доларів або обсяг активів  банку. Як повідомляє Agence France-Presse, цей захід покликаний зупинити зміцнення місцевої валюти - реала. 

Реал зараз є однією з найбільш переоцінених валют світу - по відношенню до долара його вартість зросла більш, ніж у два рази за останні вісім років. У 2009 році зміцнення реала склало 32 відсотки, а в 2010-му - 4,6 відсотка. 

Сильна національна валюта робить менш вигідним експорт з країни і, навпаки, привертає імпортерів. У результаті торговельний профіцит Бразилії в 2010 році був мінімальним за останні вісім років. При цьому банки продовжують грати на ринку валют - обсяг угод на цьому ринку склав 16,8 мільярда доларів лише за грудень 2010 року. 

Раніше в Бразилії вже  неодноразово заявляли, що побоюються надмірного зміцнення реала, а також  інших світових валют. Саме після заяви міністра фінансів Бразилії Гуїдо Мантега в пресі широке поширення набув термін "війна валют". Так Мантега у вересні 2010 року назвав поточну ситуацію на ринку: за його словами, кожна країна хотіла б штучно занизити вартість своєї валюти для більш швидкого відновлення економіки. 

 

 

 

 

Офшорні зони

Валютні обмеження повністю відсутні в наступних країнах  та офшорних територіях Карибського регіону: Британські та Вірджинські острови, Кайманові острови, Панама, острови Терці і Кайкіс. Валютні обмеження не поширюються на діяльність нерезидентів в наступних офшорних зонах Карибського регіону: Антігуа, Барбуда, Антильські острови, Аруба, Багамські острови, Бермудські острови, Невіс, Сент-Кіттс. Валютні обмеження для резидентів встановлені в Карибських центрах Барбадос, Беліз. 

У Тихоокеанському регіоні  валютні обмеження повністю відсутні на Вануату, у Гонконгу, на островах Кука, валютні обмеження тільки для  резидентів існують в Західному Самоа, Сінгапурі. 

Фактор податкового контролю слід розглядати з урахуванням перспектив, особливо в тих випадках, коли траст  засновується на довгий термін, а також  з метою мінімізації податкових зобов'язань у рамках групи компаній. 

 

Країни ЄврАзЕС

Країни ЄврАзЕС (Євразійського  економічного співтовариства) домовилися зняти валютні обмеження на пересування  капіталу усередині співтовариства. Відповідну угоду про основні принципи валютної політики з регулювання і контролю операцій, пов'язаних з рухом капіталу, підписана за підсумками засідання Міждержавної ради ЄврАзЕС у Москві. 

У документі говориться, що сторони мають намір забезпечити  поступове усунення перешкоджають  ефективній економічній кооперації валютних обмежень відносно валютних операцій між резидентами країн  ЄврАзЕС, а також відносно валютних операцій з нерезидентами співтовариства. У той же час кожна із сторін має право застосовувати заходи лібералізації відносно окремої держави - члена ЄврАзЕС або третіх країн без зобов'язання розповсюдження цих заходів лібералізації відносно інших сторін угоди. 

В угоді визначено перелік  валютних операцій між резидентами  країн ЄврАзЕС і операцій з  відкриття рахунків резидентів, щодо яких не застосовуються валютні обмеження, встановлені валютним законодавством. Зокрема, мова йде про розрахунки і перекладах, пов'язаних з такими процедурами: відстрочення платежу по експорту терміном до одного року або попередня оплата по імпорту терміном до одного року, операції з нерухомістю, за винятком операцій з повітряними і морськими судами, а також з космічними об'єктами; придбання акцій, часток, вкладів (паїв) у статутному капіталі юридичної особи; придбання через біржі членів ЄврАзЕС державних цінних паперів.

 

2.4 Вплив валютних обмежень на валютний курс і міжнародні економічні відносини (МЕВ) 

Воно різне за ступенем і спрямованості в залежності від форм обмежень і валютно-економічного становища окремих країн і  світової економіки в цілому.У  ряді випадків це фактор впливу на конкурентоспроможність товарів поряд з цінами, умовами  постачання і якістю післяпродажного  обслуговування. Наслідком валютних обмежень є підтримання на певному рівні офіційного валютного курсу. Однак на вільному ринку встановлюється паралельний, більш високий, ніж офіційний, курс іноземної валюти, а на нелегальному («чорному») - ще більш високий її курс.

Після другої світової війни, незважаючи на жорсткі валютні обмеження  у ряді країн Західної Європи, курс їхніх валют знижувався. А курс валют Швейцарії, Японії, ФРН, незважаючи на контроль за припливом капіталів, стрімко підвищувався. Щодо дієвим засобом стримування припливу іноземного капіталу до Швейцарії виявилися обмеження на форвардні продажу швейцарських франків нерезидентам, а також негативні процентні ставки за їхніми рахунками. Однак поширення негативних відсотків на рахунки у франках іноземних центральних банків у Швейцарії виявилося неефективним, оскільки частка швейцарського франка в міжнародній валютній ліквідності невелика. У ФРН введення від'ємних відсоткових ставок не дало значних результатів, так як ринок позичкових капіталів в цій країні більш відкритий, ніж у Швейцарії.

Програма добровільних обмежень, змінила її система регулювання всіх форм вивозу капіталу з США не призвели до зменшення обсягу закордонних кредитів американських банків.

Суперечливість валютних обмежень по фінансових операціях полягає  в однаковому їх впливі як на небажане переміщення «гарячих» грошей, «втеча»  капіталу, так і на нормальні потоки короткострокових капіталів.

Лімітування обміну національної валюти на іноземну для туристів, які  вирушають за кордон, стимулює спекулятивні операції на «чорному» валютному ринку.

Валютні обмеження дають  короткочасний позитивний результат. У кінцевому рахунку валютні обмеження негативно впливають на МЕВ в цілому, зокрема утрудняючи розвиток експорту. Експортери, не маючи впевненості в отриманні іноземної валюти, прагнуть ухилитися від здачі валютної виручки девізним банкам за невигідним для них офіційним курсом національної валюти за допомогою:

• маніпулювання цінами в рахунках-фактурах (подвійний контракт).Наприклад, експортер за домовленістю з імпортером занижує офіційну ціну для проходження  митного контролю в порівнянні з  реальною валютною виручкою. Різниця зараховується на рахунок фізичної особи або підставної фірми в іноземному банку;

• продажу товару в треті  країни, чиї валюти не підлягають здачі;

• листів адвокатів, які  аргументують прохання фірми-експортера не здавати частину валютної виручки  державі у зв'язку з необхідністю надати підтримку своєму закордонному відділенню;

• хабарів, зокрема у вигляді  цінного подарунка чи послуги. Органи валютного контролю суворо стежать за дотриманням відповідного законодавства, цінами, рахунками, застосовують штрафи і санкції при порушеннях. Однак більшість юридичних і фізичних осіб воліють піддаватися санкціям, але не втратити вигідного контрагента. Всупереч валютним обмеженням держава робить ряд поступок великим фірмам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

 

1. Стабільність валютних  відносин і ефективність функціонування  валютної системи як на національному,  так і на міжнародному рівнях  в значній мірі залежить від  валютної політики, що реалізується  суб’єктами світового господарства. Валютна політика передбачає  регулювання валютних відносин  на корпоративному, національному,  регіональному та наднаціональному  рівнях, причому валютна політика  великих компаній, грошових та  валютних союзів і міжнародних  організацій (передусім, МВФ) здійснює  суттєвий вплив на валютну  політику держав і стан національних  валютних ринків.

2. В умовах ринкової  економіки національна валютна  політика розглядається як сукупність  економічних, правових та організаційних  заходів, які використовують державні  установи в галузі валютно-фінансових  відносин для досягнення поточних  та стратегічних цілей країни  переважно шляхом здійснення  впливу на курс національної  валюти за допомогою адміністративних, економічних та інституційних  засобів та інструментів.