Управління ліквідністю банка

Дані таблиці 2.8 свідчать, що рентабельність капіталу в 2007 році становить 0,014 %, в 2008 році цей показник збільшився до 0,015 %, що у 1,36 рази більше, ніж в попередньому кварталі. В 2009 році рентабельність капіталу порівняно з 2008 роком зменшилась  у 26 разів і становить (-0,408) %. Даний коефіцієнт у 2007 році та у 2009 році менший від його нормативного значення, який дорівнює 15%. Загальний рівень рентабельності за доходом показує розмір прибутку на 1 грн. доходу, так в 2007 році  він становив 0,02 коп., 0,03 коп. за 2008 рік  та (-0,46) коп. за 2009 рік. Структура доходів, яка склалася, забезпечує тенденцію до зниження  прибутку й відображає неефективність наданих послуг і здійснюваних банківських операцій. Рентабельність діяльності банку за витратами свідчить про те, банк за останні роки працює досить нестабільно, зберігаючи протягом періоду рентабельність вищу ніж рентабельність доходів. Чиста процента маржа в 2008 році збільшилась порівняно з 2007 роком у 1,05 рази, але в 2009 році зросла у 2,1 рази.

Аналіз фінансового стану ВАТ «ВТБ Банк» свідчить про неефективну роботу банку, його недостатню фінансову стійкість, надійність та платоспроможність. Це пояснюється зменшенням активів банку в 2009 році  в основному за рахунок зменшення величини кредитів та високоліквідних активів. Протягом досліджуваного періоду банк неефективно використовував наявні ресурси.

2.3 Аналіз показників ліквідності ВАТ ВТБ Банку

Першим етапом аналізу ліквідності є виявлення того, наскільки банк дотримується нормативів ліквідності, встановлених Національним банком України (НБУ). Встановлення нормативних вимог щодо ліквідності, обов’язкових для кожної банківської установи, є звичайною практикою центральних банків ряду країн. Це дає змогу здійснювати контроль за ліквідністю банків та підтримувати необхідний рівень ліквідності банківської системи в цілому. Здебільшого з цією метою застосовується метод коефіцієнтів, який дає можливість не тільки оцінити рівень ліквідності окремого банку, але й здійснювати порівняльний аналіз ліквідності банку за 2007-2009 роки.

Зазвичай у практиці для регулювання та аналізу ліквідності банку центральні банки застосовують кілька коефіцієнтів ліквідності. Очевидним є те, що одним коефіцієнтом простіше керувати як комерційному банку, так і центральному. Проте система багатьох коефіцієнтів дає змогу центральному банку гнучкіше проводити свою політику резервних вимог, наприклад, змінювати рівень вимог для однієї категорії депозитів і залишати його без зміни для іншої. Це посилює ефективність управління ліквідністю банківської системи з боку центрального банку. Також система багатьох коефіцієнтів є більш прийнятною, тому що дає змогу враховувати різні рівні коливання, які притаманні різним категоріям депозитів, і навпаки, передбачає диференціацію ступеня ризику ліквідності для активів. Подібна практика діє і в Україні.

НБУ своєю постановою від 28 серпня 2001 р. № 368 затвердив Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків України, якою для банків установлено такі нормативи ліквідності:

—                  норматив миттєвої ліквідності;

—                  норматив поточної ліквідності;

—                  норматив короткострокової ліквідності.

1. Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів. Він визначається як відношення суми коштів у касі (Ка) та на кореспондентських рахунках (Кр) до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками (Пз) (2.2):

.                                                    (2.2)

Отже, у 2007 р. ВАТ «ВТБ Банк» мав високий рівень значення даного нормативу, але у 2008 р. було його стрімке падіння, тобто банк мав погані шанси у розрахунку по своїм зобов’язанням. У 2009 р. цей показник знову почав зростати, але ще не досяг своєї оптимальної величини.

2. Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобо­в’язань банку. Він визначається як відношення активів первинної та вторинної ліквідності (А) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31-го дня включно (З)

(2.3):

.                                            (2.3)                
 

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу Н5 належать готівка в касі, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках і строкові депозити в НБУ та інших банках, боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані НБУ, інші боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, надані кредити.

До зобов’язань належать кошти до запитання і строкові депозити інших банків та клієнтів, кошти бюджетів України, кредити, одержані від НБУ та інших банків, цінні папери власного боргу, емітовані банком, субординований борг банку, зобов’язання і вимо­ги за всіма видами гарантій, порук, авалів, зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н5 з 1 січня 2010 р. має бути не менше ніж 40 %.

У данному випадку цей показник має достатній рівень, тобто банк у повній мірі погашає свої зобов’язання.

3. Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним корот­кострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів і визначається як співвідношення ліквідних активів (Ал) до короткострокових зобов’язань (Зк) зі строком погашення до одного року:

                                                        .                                           (2.4)

До ліквідних активів при розрахунку цього нормативу відносять готівкові кошти, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках і короткострокові депозити в НБУ та інших банках, короткострокові кредити, що надані іншим банкам.

До зобов’язань належать кошти до запитання та короткострокові депозити інших банків і клієнтів, кошти бюджету України, короткострокові кредити, одержані від НБУ та інших банків, короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком, зобо­в’язання за всіма видами гарантій, порук, авалів, зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше 60 %.

Даний банк має нормальний стабільний рівень цього показника на протязі усього досліджуємого періоду.

Після аналізу дотримання банком нормативів ліквідності, вста­новлених НБУ, доцільно проаналізувати динаміку змін показників ліквідності (таблиці 2.9).

Таблиця 2.9 – Аналіз дотримання нормативів ліквідності ВАТ «ВТБ Банку»

Показник поточної ліквідності у данному випадку має достатній рівень, тобто банк у повній мірі погашає свої зобов’язання.

Як показують розрахунки, ліквідність установи банку, що аналізується, протягом періоду підвищилась. Усі нормативи ліквідності банком дотримуються і значно перевищують установлені значення.

Стан ліквідності комерційного банку залежить від структури і якості портфеля активів. Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без суттєвої втрати вартості перетворюватися в грошову форму.

За ступенем ліквідності банківські активи поділяють на три групи.

1 Високоліквідні активи (А1) — це такі активи, які перебувають у готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку. Це — готівкові кошти, дорожні чеки, банківські метали, кошти на рахунках в інших банках, державні цінні папери. У міжнародній практиці до складу високоліквідних активів можуть включатися банківські акцепти, векселі та цінні папери першокласних емітентів.

2 Ліквідні активи (А2) — це такі, які можуть бути перетворені
в грошову форму протягом певного періоду часу (наприклад 30 днів). До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як кредити, в тому числі і міжбанківські, дебіторська заборгованість, інші цінні папери (крім високоліквідних), які обертаються на ринку.

3 Низьколіквідні активи (А3) — це прострочені, пролонговані та безнадійні кредити, ненадійна дебіторська заборгованість, цінні папери, які не обертаються на ринку, господарські матеріли, будинки, споруди та інші основні фонди.

Групи активів за ступенем ліквідності представлені в таблиці 2.10

Таблиця 2.10 – Аналіз груп активів за ступенем ліквідності, %

Визначення ступеня ліквідності та віднесення кожної із статей активу до певної групи дає змогу банку оцінити наявні ліквідні кошти та виявити резерви ліквідних активів. Отже, за даними таблиці 2.10 можно зробити висновок, що ліквідні активи займають найбільшу частку, а це означає, що банк відразу не може перетворити свої активи у готівкові кошти і розрахуватися по всоїх зобов’язаннях. З метою уникнення критичних ситуацій та максимально чіткого прогнозування тенденцій у зміні банківської ліквідності застосовують аналіз структури активів банку за ступенем їх ліквідності.

Важливим чинником, що впливає на банківську ліквідність, є структура та стабільність ресурсної бази банку.

Аналіз структурних зрушень розпочинають з оцінки стабільності ресурсної бази банків та виявлення загальних тенденцій, що мають місце в банківській системі. Узагальнюючою характеристикою стабільності ресурсної бази є співвідношення власного капіталу та зобов’язань банків, яке аналізується в динаміці (таблиця 2.11).

Таблиця 2.11 – Аналіз динаміки та структури пасивів ВАТ ВТБ Банку

                         за 2007 - 2009 рр.