Управління ліквідністю банка

Адекватність всієї моделі оцінюється по критерію Фішера. Критерій Фішера являє собою відношення поясненої суми квадратів до залишкової суми квадратів. Якщо розрахований показник F-статистики більший за F-табличне, то рівняння в цілому є значним.

F-табличне значення з рівнем значущості 0,05 дорівнює 4,183. Оскільки F-фактичне більше за F-табличне (222,486>4,183), виходить, що між обсягами власного капіталу банку та обсягом неповернутих кредитів зв'язок існує.

Завершальним етапом є регресійний аналіз і формування на його основі рівняння регресії. Регресійний аналіз представлений в таблиці 3.5

Таблиця 3.5 - Дані регресійного аналізу

На основі отриманих даних можливо побудувати рівняння регресії:

У = 167,36 + 0,964Х1

Щоб переконатися в точності рівняння зв’язку й правомірності його використання для практичної мети, надано статистичну оцінку надійності показників зв’язку.

Стандартна похибка характеризує розкид середніх значень. Порівнюючи значення коефіцієнта з його стандартною похибкою, можна судити про значимість коефіцієнта.

Оскільки стандартне відхилення не перевищує відповідний модуль оцінки параметра (86,548<167,358; 0,065<0,964), то це означає, що отримані оцінки виявилися незміщеними.

Проте для стандартних похибок немає таблиць критичних рівнів, тому для точного судження використовується t-статистика.

t-статистика оцінює значимість кожного коефіцієнта регресії, порівнює значення коефіцієнтів з їх стандартними похибками. Якщо розрахункове значення t вище табличного, можна зробити висновок про те, що величина коефіцієнта є значимою .

Табличне значення t – критерію Стьюдента з рівнем значущості 0,05 та кількістю ступенів свободи 30 дорівнює 2,042. Оскільки t-фактичне більше t-табличного другого показника (14,916>2,042), можна зробити висновок, що другий коефіцієнт є значимим. Проте t-фактичне першого показника менше t-табличного (1,934<2,042), тобто по відношенню до значущості першого коефіцієнту рівняння регресії виникають сумніви.

Отже, отримана модель залежності обсягів власного капіталу банку від обсягу неповернутих кредитів дає можливість керівництву банків здійснювати планування (прогнозування) фінансових показників діяльності.

ВИСНОВКИ

В данній роботі розглянуто управління ліквідністю банків, що є невід’ємною складовою щоденної і безперервної діяльності, від якої залежить не лише прибутковість, розвиток та фінансова стабільність в цілому, а й здатність банку функціонувати взагалі. Саме ліквідність лежать в основі розвитку банків і покликана забезпечувати довіру до банківських установ.

Було зроблено висновки щодо фінансово-економічного аналізу діяльності ВАТ ВТБ Банку за період 2007-2009 рр. Ретельно була проаналізована інформаційна база аналізу діяльності банку, визначено місце і роль банку в системі ринкової інфраструктури. Проаналізовано фінансовий стан банку за трьохрічний період. В цілому основні фінансові показники банку мають достатній рівень. Таким чином, в перспективі банк має можливість за рахунок невикористаних резервів розширювати активні операції, підтримуючи на незмінному рівні власний капітал та утримуючи показники, що характеризують достатність капіталу, на оптимальному рівні. Використовуючи дані фінансової звітності ВАТ «ВТБ Банк» за 2007 – 2009 роки було розраховано показники, що характеризують ліквідність балансу банку, порівняно їх значення та визначено структуру зобов`язань. За проаналізований період ліквідність балансу дещо погіршилась, але в основному відповідає нормативним значенням. Банк намагається підвищити до нормативного значення показники миттєвої ліквідності за рахунок збільшення обсягів високоліквідних активів. Підсумовуючи наведений аналіз доходимо висновку, що ВАТ «ВТБ Банк» має стійку капітальну базу і достатньо капіталу для покриття втрат від прийнятих ризиків.

Управління ліквідністю є одним із основних інструментів фінансового менеджменту, який включає в себе сукупність методів та прийомів генерування банком необхідної суми ліквідних коштів на визначений момент часу та за прийнятною ціною. Основним завданням ефективного управління ліквідністю є своєчасне і повне виконання банком своїх балансових і позабалансових зобов’язань, та своєчасне і повне забезпечення можливих потреб платоспроможних клієнтів в кредитних коштах, за умови збереження постійної позитивної маржі між середньою вартістю наданих та залучених коштів, з урахуванням затрат пов’язаних з кредитним ризиком та затрат пов’язаних з обов’язковим резервуванням. Зважений підхід до управління ліквідністю є одним з основних інструментів максимізації прибутку банку. Регулювання ліквідності комерційного банку слід трактувати як діяльність уповноважених державних органів по встановленню законодавчих обмежень операційної діяльності комерційного банку з метою мінімізації ризику невиконання комерційним банком своїх зобов’язань.

Доцільним є виділення двох окремих напрямів управління ліквідністю комерційного банку. Управління ліквідністю в короткостроковому періоді — як управління грошовими потоками з метою виконання всіх зобов’язань банку. Управління ліквідністю в довгостроковому періоді — формування оптимальної структури балансу банку виходячи із раціонального співвідношення ліквідності і прибутковості.

Діяльність з управління ліквідністю банку на сучасному етапі розвитку фінансового ринку не може керуватися теоріями, що спираються виключно на окремі частини банківського балансу. Найбільш прогресивною теорією управління ліквідністю на сьогодні є теорія, що спираєься не на окремі частини банківського балансу, а на управління балансом банку в цілому.

Обгрунтовано необхідність подальшого використання діагностики ліквідності з позицій запасу як основного методу регулювання ліквідності комерційних банків з боку відповідних державних органів. Підхід до управління ліквідністю з позицій потоку розглядається автором як основа для побудови ефективних моделей управління ліквідністю на рівні комерційного банку.

На сьогодні комерційні банки України працюють в досить несприятливому для підтримання своєї ліквідності середовищі. Про це свідчать відсутність стабільної ресурсної бази, обмежена сфера проведення активних операцій з достатнім ступенем ліквідності, рестрикційна грошово-кредитна політика НБУ. Всі ці фактори засвідчують особливу значимість на сучасному етапі розробки комплексних моделей управління ліквідністю комерційного банку.

Показники розподілу активів українських комерційних банків свідчать про те, що адекватної альтернативи кредитним операціям при прийнятті банком рішення про інвестування коштів практично немає. При цьому спостерігається тенденція зростання обсягів кредитування “прямого” позичальника при значній обмеженості такого ринку. Це ставить вітчизняні банки в надзвичайно складне становище як щодо необхідності підтримання запланованого рівня прибутковості, так і щодо ліквідності. Також необхідно констатувати фактичну відсутність розвиненого ринку державних цінних паперів, який в світовій банківській практиці є розумною альтернативою при вирішенні банками дилеми “ліквідність — прибутковість”.

Визначено узагальнені фактори, що впливають на ступінь ліквідності активів банку:

1)                 загальний стан національної економіки та міжнародних ринків;

2)                 монетарна ситуація на внутрішньому та зовнішніх ринках;

3)                 рівень розвиненості ринків кожної окремо взятої групи активів;

4)                 досконалість нормативної бази, яка регламентує операції на ринку кожної окремо взятої групи активів.

Отже, в роботі запропоновано такий алгоритм побудови комплексної моделі управління ліквідністю комерційного банку: врахування впливу позабалансових вимог та зобов’язаннь банку; оцінка достовірності своєчасної трансформації активів у грошові кошти; оцінка ймовірності вилучення клієнтами частини коштів на рахунках “до запитання”; корекція ліквідної позиції залежно від запланованих банком дій на ринку; прийняття рішення про залучення (розміщення) грошових коштів для покриття їх дефіциту (надлишку) з урахуванням прогнозу зміни відсоткових ставок на кредитному ринку.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

Перелік джерел інформації,на які надані посилання у тексті

1                   А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко  Аналіз банківської діяльності Підручник. — За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2006

2                   Поморина М.А. О некоторых подходах к управлению банковской ликвидностью // Банковское дело. – 2001. – №9. – С.5-11

3                   Синки Дж. Ф. (мл.). Управление финансами в коммерческих банках: Пер. с англ. / Под ред. Р. Я. Ливиты, Б. С. Пинскера. – М.: Саtаllаху,1994

4                   Рид Э., Картер Р. Коммерческие банки: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993

5                   Крилова В., Набок Р. Складові процесу управління ліквідністю банку // Вісн. нац. банк України. – 2008.– № 6. – С. 24–29

6                   Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2004

7                   офіційний сайт ВАТ «ВТБ Банк» - vtb.com.ua

8                   Васюренко О.В., Волохата К.О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків Навч. посіб. — К.: Знання, 2006

Перелік джерел інформації,на які немає посилання у тексті

9                   Інструкція „Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”. Затв. пост. Правління НБУ від 28.08.2001р. № 368 (зі змінами і доповненнями).

10               Положення „Про порядок формування резерву під операцій банків України з цінними паперами”. Затв. пост. Правління НБУ від 02.02.2007 р. № 31.

11               Положення про регулювання Національним банком України ліквідності  банків України. Затв. Постановою Правління НБУ від 26.09.2006 № 378

12               Аналіз діяльності комерційного банку. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. – Житомир: ПП “Рута”, 2001

13               Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001

14               Банківські операції: Підручник – 2-ге вид.. випр і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002

15               Банковское дело: учебник / О.И. Лавру шин, И.Д. Мамонова, Н.И. Валенцева (и др..); под ред засл. Деяк. Науки РФ, д-ра экон. наук, проф.. О.И. Лаврушина. – 5-е изд., стер. – М.:КНОРУС, 2007

16               Аванесова І.А. Інструментарій регулювання кредитної діяльності комерційного банку // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 9.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС,2004.- C.316-329.

17               Алексеєнко М. Д. Капітал банку: питання теорії і практики. - К.: КНЕУ, 2002

18               Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001

19               Васюренко О.В. Банківські операції. Навч.посібник.К. Знання, 2006

20               Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа: Навчальний посібник. – Львів: „Новий світ-200”, 2008

21               Волкова Н. И., Герасименко Р. А., Чашко Т. А. Управление банковской деятельностью: Учебно-практическое пособие / Под общ. ред.. П.В. Егорова.- Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2003

22               Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. — К.: Алерта, 2004

23               Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків.- Суми: ВТД "Університетська книга", 2007

24               Жукова Н. Особливості кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання в Україні // Банківська справа.- 2006.- № 2.-C. 65-73.

25               Капран В.І., Кравченко М.С., Коваленко О.К., Омельченко С.І. Банківські операції: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006

26               Кириченко О. А., Гіленко І. В., Роголь С. Л., Сиротян С. В., Нємой О. М. Банківський менеджмент: Навч. посібник для студ. екон. спец. - 3. вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002

27               Ковальов О.П. Методологія управління кредитними ризиками // Формування ринкових відносин в Україні. - № 3. – 2006

28               Ковальчук А. Т. Банківський кредит: правові засоби повернення. — К.: Знання, 2001