Шпаргалка по "международной экономике"

Рееміграція - повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.

Причини міжнародної міграції робочої сили: 
- економічні ( національні різниці в оплаті праці, безробіття, діяльність МК, які сприяють поєднанню робочої сили з капіталом, здійснюючи або рух робочої сили до капіталу, або рух капіталу до трудонадлишкових районів); 
- позаекономічні ( політичні, національні, релігійні, расові, сімейні).

Країна експортер робочої сили:

1) переваги: скорочення безроб., приплив валютних надходжень (переказ частини дох. емігрантів, податки з фірм-посередників, які здійснюють вербовку роб. сили, податки з гр. переказів мігрантів родинам), відповідне зм. витрат держ. на сусп. блага (освіта, охорона здоров'я), інвестування мігрантів при їх поверненні на батьківщину.

2) недоліки: скорочення технологічного, наук. потенціалу та культ. рівня внаслідок від'їзду висококваліфікованих кадрів, недотримання податків, зм. обсягу нац. доходу, зменшення обсягів випуску.

Країна імпортер робочої сили

1) переваги: зростання обсягу роб. сили, освіта та кваліфікація мігрантів можуть бути джерелом екон. зростання, додаткові податкові надходження, зростання заг. доходу країни внаслідок припливу людського кап., забезпечення нагрузки соц. непривабливих роб. місць.

2) недоліки: додаткові навантаження на держ. бюджет (сплата допомог по безроб., зб. витрат на охорону порядку, здоров'я), зростання соц. напруги (якщо іноземці займають робочі місця на які претендують місцеві).

Механізми контролю міграції:

У той час  як більшість країн світу просуваються по шляху лібералізації своєї  зовнішньої торгівлі, практично усі  вони вживають заходів, що обмежують міжнародну міграцію. Міграція приводить до росту сукупного обсягу вир., хоча розподіл екон. вигод від міграції далеко не рівномірн.

Проблеми, що несе із собою міжнар. міграція роб. сили, привели до ств. широкої сист. Держ. і міждерж. регул. Утручання держ. в міжнар. рух роб. сили почалося значно раніш, ніж його участь у регул. МТ.

Законодавства більшості країн, що регулюють в'їзд  іноземців, насамперед проводять чітку  різницю між іммігрантами - людьми, що пересаджають у країну на постійне місце проживання, і неіммігрантами - людьми, що приїжджають у країну тимчасово і/або не претендують там на постійне місце проживання. Незважаючи на те що неіммігранти найчастіше можуть знаходитися і працювати в приймаючій країні протягом тривалого періоду часу, найбільш важливим з економічної точки зору є регулювання трудової імміграції.

 

47.Економічний  ефект міграції робочої сили.

Країна I        Країна ІІ

Припустимо, що головною і єдиною причиною міжнародного руху робочої сили є різний рівень реальної середньої зарплати в різних країнах. Нехай існують країна I, що має у своєму розпорядженні трудові ресурси в розмірі LA, і країна II, що має трудові ресурси в розмірі AL' (мал. 1). У цілому трудові ресурси, які мають обидві країни, складаютьLL'.

Прямі S1 і S2 показують ріст вартісного обсягу виробництва залежно від обсягів використовуваної робочої сили, відповідно, у країні I і країні II. Якщо міжнародної трудової міграції не існує, то країна I використовує весь наявний у неї запас трудових ресурсів усередині країни і забезпечує середній рівень реальної зарплати в розмірі LC, а країна II також використовує весь наявний у неї запас трудових ресурсів усередині країни і забезпечує середній рівень реальної зарплати в розмірі L'. Обсяг виробництва країни I за допомогою наявних у неї трудових ресурсів складе a+b+c+d+e+f, а обсяг виробництва країни II — і+j+To, що LC < L', означає, що вартість робочої сили в країні I нижче, ніж у країні II.

Припустимо, що обидві країни зняли обмеження  на вільне міждержавне пересування робочої сили. Оскільки середня реальна зарплата в двох країнах різна, частина працівників АВ  переміститься з країни I у країну II, у результаті чого зарплата в обох країнах збалансується на рівні BR. З одного боку, обсяг виробництва за допомогою трудових ресурсів, що як залишилися в країні I, так і мігрували в країну II, складе в результаті a+b+c+d+e+f+h, причому продукт a+b+c+d виробляється трудящими-громадянами даної країни, a h+e+f — іноземними трудящими, що іммігрували в країну II. При цьому в результаті більш продуктивного використання трудових ресурсів за рахунок їхнього часткового переливу в країну II сукупний продукт, зроблений за допомогою того ж обсягу праці, виявляється більше, ніж первинний, на величину сегмента h. Доход трудящих зростає до a+b+d+e+f+h, тоді як прибутковість інших факторів виробництва скорочується до сегмента с.

З іншого боку, приплив трудових мігрантів із країни I у країну II привів до зниження реальної зарплати в ній з L'D до L'F=BR. Однак у той же час за рахунок використання як своєї праці, так і іноземної, що прийшла з країни I, у країні II відбулося розширення обсягу внутрішнього виробництва з i+j+k до i+j+k+g+h+e+f. Правда, сегменти h+е+f продуктом, створеним іноземною робочою силою, велику частину якого за винятком прибуткового податку треба віддати у вигляді зарплати іноземним робітникам із країни I. Тим самим чисте зростання внутрішнього виробництва складе тільки сегмент g. Через падіння середньої реальної зарплати в країні II доходи трудящих у цій країні скоротяться з j+k до k, а доходи власників інших факторів виробництва збільшаться з i до i+g+j. З погляду всього світу, у результаті міграції трудящих з однієї країни в іншу сукупний обсяг виробництва зріс з [a+b+c+d+ e+f]+ [k+j+i] до [a+b+c+d]+[e+f+g+h+ i+j+k], тобто на розмір заштрихованих сегментів g+h, з яких h належить країні I і виникає через більш ефективне використання трудових ресурсів країни I у результаті їхньої еміграції в країну II, a g належить країні II і виникає в результаті збільшення обсягу трудових ресурсів, що використовуються країною II у результаті їхньої імміграції з країни I.

 

48.Напрямки  і масштаби міграції робочої  сили.

Робоча сила – товар особливого виду, фактор виробництва інших товарів.

Міжнародна  міграція робочої сили (ММРС) – це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни до країни, викликаний причинами економічного та іншого характеру строком більше ніж на 1 рік.

ПЕРЕДУМОВИ  ММРС1.Швидке зростання населення  нашої планети 2.Нерівномірність  економічного розвитку країн світового співтовариства 3.Розвиток сучасної науково-технічної революції 4.Соціально-політичний розвиток окремих регіонів світу та держав 5.Екологічний стан національного господарства 6.Національно-релігійні традиції

ВИДИ ММРС

ЗА НАПРЯМКОМ  РУХУ:1.еміграція – виїзд працездатного населення з країни перебування для довготривалого чи постійного проживання в іншу країну.2.імміграція - в’їзд робочої сили в країну з-за кордону.3.рееміграція – процес повернення емігрантів на батьківщину.

ЗА ЧАСОМ:1.остаточна – виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання.

2.тимчасова – виїзд населення в іншу країну на певний період часу.3.сезонна - виїзд населення в іншу країну в певний період часу на певний термін.4.маятникова - виїзд населення в іншу країну на постійну або тимчасову роботу, що часто повторюється.

ЗА ОРГАНІЗАЦІЄЮ:1.добровільна – непримусове переміщення населення. 2.самодіяльна – нелегальне переміщення населення за межі своєї країни.

3.організована – переміщення населення, яке здійснюється відповідно до національного законодавства.4.примусова – виселення громадян із своєї країни на основі рішення судових органів.

ЗА ЯКІСНИМ  СКЛАДОМ:1.міграція робочої сили низької кваліфікації.2.міграція робочої сили високої кваліфікації.3.міграція вчених (“відплив мозку”).

НАПРЯМИ ММР 1.міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн; 2.міграція в межах промислово розвинених країн;3.міграція робочої сили між країнами, що розвивається;4.міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті країни;5.міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються.

 

49.Державне регулювання міграції  робочої сили

МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ  ММРС :Адміністративно-правові:законодавство про юридичний, політичний та професійний статус імігрантів;національні служби імміграції;міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили.Економічні методи:вербування іноземних робітників.залучення приватних посередників до вербування іммігрантів.видача ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ІММІГРАЦІЇ:

Професійна  кваліфікація – законодавства всіх приймаючих країн встановлює жорсткі вимоги до рівня освіти і досвіду роботи за спеціальністю. Мінімальною вимогою до освіти вважається закінчення повного курсу середньої школи або професійно-технічного училища, що повинно бути підтверджено відповідним дипломом.

Обмеження особистого характеру – вимоги до віку, здоров¢я, політичного та соціального обліку.

Кількісне квотування – більшість країн, що приймають іммігрантів, встановлює їх максимальну кількість.

Економічне  регулювання – приватні особи мають право на імміграцію тільки за умови можливості інвестування в економіку приймаючої країни визначену законом суму.

Тимчасові обмеження – законодавства більшості країн встановлюють максимальні строки перебування іноземних робітників на їх території, по закінченню яких вони повинні виїхати з країни або отримати від компетентних органів дозвіл на продовження свого перебування в ній.

Географічні пріоритети – практично кожна країна, що приймає іммігрантів, законодавчо встановлює географічну та національну структуру імміграції Вона звичайно регулюється за допомогою кількісних квот на в¢їзд іммігрантів з певних країн.

Заборони – явні та скриті заборони наймати іноземну робочу силу звичайно включені в закони про професії, якими іноземцям займатися заборонено.

 

50-51.Платіжний  баланс:зміст і принципи його  розрахунку

Відповідно  до міжнародного розподілу праці  та в зв'язку з тісним економічним, торговельним, науковим, культурним і іншими видами співробітництва між різними країнами здійснюються необхідні платежі та розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує складання платіжного балансу — балансу угод, укладених протягом року між фізичними особами, підприємствами та урядовими організаціями однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс відображає зв'язок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами, які вона (та її суб'єкти господарювання) здійснює іншим країнам. Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично інформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікою та економіками інших країн. За формою складання платіжний баланс визначається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і резидентами інших країн (нерезидентами). Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис — за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями.

Відповідно  до Керівництва МВФ платіжний  баланс складається з двох великих розділів: 1) балансу поточних операцій (з товарами, послугами, доходами та поточні трансферти) 2) балансу руху капіталу та фінансових ресурсів (інвестиційна діяльність, операція з активами та зобов'язаннями).

Всі операції, що враховуються в платіжному балансі, поділяють на платежі, обміни, трансферти, міграцію, умовно-розрахункові операції, операції із зміни вартості, рекласифікацію претензій і зобов'язань. Відповідно до Керівництва кредитові проводки оформляються за: а) реальні експортні ресурси; б) фінансові елементи, що відображують скорочення іноземних активів або збільшення пасивів. Дебетові проводки реєструються за: а) реальні імпортні ресурси; б) фінансові елементи, що відображують збільшення активів або зменшення пасивів

 Звичайно публікуються схеми балансу за повною (детальною) структурою, в агрегованому вигляді: А. Баланс поточних операцій( торговельний баланс  +баланс послуг, доходів від закордонних інвестицій та платежів за ними і односторонніх переказів) В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал. С. Інший короткостроковий капітал. D. Помилки та упущення. E. Компенсуючи статті. F. Надзвичайне фінансування. G. Зобов'язання, що утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів. та в аналітичній формі.

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країної з іншим світом.

 

52. Рівновага  та її порушення

В закритій екон. вся вир. продукція продається в межах країни і витрати поділяються на: споживання (C), внутрішні інвестиції (I), державні витрати (G).

У відкритій  екон. частина виготовленої продукції експортується, а з іншого боку частина вн. витрат на споживання, інвестиції і держ. витрати включає витрати на ТП, вир. за кордоном, тобто витрати на імпорт.

Ya = C+I+G – закрита економіка

Y = C+I+G+NX – відкрита економіка

NX=Ex-Im

Осн. тотожність СНР показує як пов’язані між  собою сукупна пропозиція, внутрішні  витрати та чистий експорт.

NX=Y – (C+I+G) 
Якщо Y>(C+I+G) – країна різницю експортує        Y<(C+I+G) – країна імпортує різницю

Взаємозв’язок рахунків ПБ може бути представлений  шляхом послідовного перетворення осн. тотожностей СНР.

Y=(C+I+G) / -(C+G)      Y-(C+G)=I+NX    Sn=I+NX   Sn – національні заощадження

Така форма  запису осн. тотожності СНР показує  взаємозв’язок між міжнар. потоками коштів призначених для нагромадження  капіталу (Sn-I) та міжнар. потоками тов. та послуг (NX).

I-Sn >0 означає, що вн. інвестиції переважають над вн. заощадженнями; характеризує рахунок руху капіталу; показує, що надлишок вн. інвестицій над нац. заощадженнями фін-ся за рах. іноземних позик.