Шпаргалка по "международной экономике"

3.Валюта (currency) – банкноти і монети, що знаходяться в обігу і використовуються  для здійснення платежів.

4.Депозити (deposits), без перешкод, по першій вимозі перетворюються на готівкові гроші і можуть бути використанні для забезпечення платежів.

5.Інші активи  і пасиви (other assets and liabilities) – остаточна категорія, до якої відносяться всі інші види руху капіталу, наприклад, вклади країн в міжнародні організації.

 

41.Транснаціональні  корпорації та їх типи.

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.

Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:

- горизонтально  інтегровані корпорації з підприємствами, що випускають велику частину  продукції. Наприклад, виробництво  автомобілів у США або мережа  підприємств «Fast Food».

- вертикально  інтегровані корпорації, що об'єднують при однім власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.

- диверсифіковані  транснаціональні корпорації, що  містять у собі національні  підприємства з вертикальною  і горизонтальною інтеграцією.  Типовим прикладом корпорації  такого типу є шведська корпорації Nestle, що має 95% свого виробництва  за рубежем і зайнята ресторанним бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Число таких компаній в останні роки швидко росте.

     Проводити успішну стратегію  глобальних операцій, бути лідером  у багатьох галузях виробництва, сфері послуг, носієм передових технологій багато в чому дозволяє й організаційна структура ТНК. Для ТНК характерна трьохрівнева організація: 

• головна  компанія;

• підконтрольні  філії;

• конкретні  підприємства.

Головна компанія, як правило складається з холдингової й оперативної компанії. Холдиногова компанія - компанія власниця контрольного пакета акцій дочірніх товариств THK. Оперативна компанія - компанія, що здійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування, наукові дослідження, розробки, ведення статистичного урахування, зв'язку з громадськістю.

Підконтрольні підрозділи тісно прив'язані до головної компанії у виробничому і технологічному спектах - це:

1. філії і  відділення, що не мають юридичної  і фінансової самостійності;

2. дочірні акціонерні  товариства, що є юридичними особами,  що зберігають певну незалежність  у фінансово-господарській і дослідницькій  діяльності.

Третій рівень - це конкретні підприємства - первинні ланки організаційної структури  ТНК, що займаються виробничою, збутовою, обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідною діяльністю.

 

42.Наслідки  міжнародного руху капіталу для  країн-експортерів та країн –імпортерів.

Факти з економічної  історії свідчать, що використання іноземного капіталу прискорює промисловий розвиток країни, сприяє входженню народного господарства до світогосподарської взаємодії.  
На графіку зображені наслідки вільного міжнародного руху капіталів. Спочатку розглянемо ситуацію, коли міжнародний рух капіталу заборонений. У цьому випадку кожна країна повинна будувати свою економіку відповідно до внутрішніх запасів реального капіталу. На графіку зображені наслідки: країна А має в надлишку фінансове багатство – капітал (Ка) і відносно малопривабливі внутрішні інвестиційні можливості (4 % на рік). Країна В має обмежений запас капіталу (Кв) і більше можливостей для його прибуткового використання (8 % на рік).Якщо все кредитування здійснюється винятково в межах національних кордонів, кредитори в країні А мають погодитись з низькою нормою доходу, оскільки пропозиція внутрішніх реальних активів відповідає граничній продуктивності капіталу МРКа. Конкуренція змушує кредиторів в країні А погодитись з низьким рівнем доходу у 4 % річних у точці В. 
                                                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  У той же час, у країні В нестача капітальних    ресурсів не дозволяє здійснити реальні капіталовкладення ліворуч від точки Д, оскільки Кв – це весь запас капіталу, який є у розпорядженні. Конкуренція за право користування обмеженим капіталом збільшує в країні В рівень процента за капітал до 8 % i річних у точці Д. Тепер припустимо, що всі обмеження на фінансові потоки ліквідовані. У власників капіталу з країни А та позичальників країни В з’являться сильні стимули до співпраці. Чому одні мають давати гроші під 4 % річних, а інші – брати їх з розрахунку 8 % річних, якщо рівень розвитку технології в обох країнах приблизно однаковий? Виникне нова рівновага, при якій норма доходу встановиться припустимо в точці С (6 %). У цій ситуації частина капіталу з країни А переміститься до країни В.У нових умовах відбудеться максимізація світового продукту. Його величина складе всю заштриховану площу плюс площа СДВ. Національний продукт країни А охоплює всю площу під кривою МРКа до точки В плюс площа САВ, яка утворилась у результаті можливості надавати в кредит багатства за кордоном під 6 % річних замість того, щоб йти на неприбуткові внутрішні вкладення від точки С до точки В. Для країни В виграш складає площу СДА, бо в неї збільшились капітальні ресурси від Д до точки С за умов виплати іноземним капіталовкладником боргу, рівного площі САХУ, за фонди, одержані під 5 % річних.

Негативні наслідки:кредитори  в країні А виграють внаслідок  виникнення можливості вкладати гроші  під 6 %, а не під 4 %. Це означає втрати для позичальників у країні А, оскільки конкуренція з боку іноземних позичальників примушує їх виплачувати такий же високий процент за всі нові позики. У країні В позичальники виграють внаслідок можливості одержати кредити не під 8 %, а під 6 % річних.

 

43.Міжнародний  кредит.

Міжнародний кредит -це надання у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим. На практиці він здійснюється через надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності та виплати відсотків, переважно у вигляді позик. Залежно від: .1.об'єктів кредитування:  комерційні (це первинна форма кредиту, в тому числі в зовнішній торгівлі, що називається також фірмовим кредитом або кредитом постачальним, де позикова операція поєднана з купівлею-продажем товару, а рух позикового капіталу — з рухом товарного капіталута фінансові. проте внаслідок обмеження фінансових можливостей ця форма кредитування практично не використовується при взаємних поставках інвестиційних товарів, які призначаються в основному для модернізації та реконструкції виробництва, оновлення його технологічної структури.) Фінансовий кредит (це надання коштів у грошово-валютній формі: облігаційні позики, що розміщуються на міжнародному та національному ринках позикового капіталу за допомогою банків, можуть надаватись у валютах країни-кредитора та країни-боржника, а також у третіх валютах. 2.кредитора:* приватні (надаються приватними фірмами та банками і, в свою чергу, поділяються на фірмові та банківські), *урядові((міжурядові, державні позики) надають урядові кредитні установи); *кредити міжнародних і регіональних організацій( можуть бути надані переважно через Міжнародний валютний фонд, структури Світового банку, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), регіональні банки розвитку країн "третього світу" та інші кредитно-фінансові інститути. Причому МВФ та СБ виступають не лише як великі кредитори, а й як координатори міжнародного кредиту); *змішані(беруть участь приватні підприємства, компанії і відповідні державні органи).3.цільове призначення:*виробничі -призначені для розвитку економіки країни, що їх одержує: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліценцій, ноу-хау, оплати виробничих послуг, забезпечення внутрішньоторговельних операцій та інших господарських потреб.);* невиробничі(використовують на утримання державного апарату, армії, закупівлі зброї, погашення зовнішньої заборгованості за раніше одержаними кредитами); 4.строкі: * короткострокові (до і року); середньострокові (від і до 5 років);довгострокові (понад 5 років). 5. умови використання: *разові ( які надаються на певну суму і погашаються у визначений строк), * поновлювальні(визначається ліміт кредиту і загальний термін користування ним, а погашена частина автоматично поновлюється); 6. способом погашення:* пропорційні (погашення кредиту здійснюється рівними частками протягом певного терміну),* прогресивні (суми погашення наростають) і одночасні (погашення кредиту здійснюється в один визначений строк. 7. способу забезпечення:* забезпечені (кредити, коли формою їх забезпечення е товари, товарно-розпорядчі документи, акредитиви, виставлені на користь експортерів, акцептовані імпортерами тратти чи векселі, гарантовані третіми особами, гарантії промислових і торговельних компаній);*бланкові(не мають забезпечення).

 

44.Передумови  міжнародного кредитування та  міжчасова торгівля

 

MІЖЧАСОВА ТОРГІВЛЯ  - підвищене поточне споживання  за рахунок скорочення споживання  у майбутньому (запозичення) або  занижене поточне споживання  на користь більшого споживання  у майбутньому (кредитування).

 

45.Україна  на міжнародному ринку капіталів.

Глобалізація  світової економіки сприяла значній  активізації міжнародних інвестиційних  процесів. Іноземні інвестиції дедалі більше стають джерелом фінансування країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою, до яких належить і Україна. Тому дослідження міжнародного руху капіталу має великий інтерес для багатьох країн, які обрали своєю стратегією забезпечення економічного зростання на основі активного залучення іноземних інвестицій. 

Інвесторів  в Україні приваблюють:вигідне  географічне положення,потенційно великий ринок,висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна, низький курс національної валюти, можливість вивозу прибутку. 
Причини, які перешкоджають інвестуванню в Україну: зав”язаність української економіки на колишніх республіках СРСР,незбалансованість економіки, нерозвинена інфраструктура, неконвертованість національної валюти, недостатньо гнучка податкова система, низька культура праці, невідповідність управлінських форм світовим, економічна і політична нестабільність, що зумовлює відповідні ризики, 
Шляхи розвитку проблем: 
1.Утворення сприятливого інвестиційного клімату (податкові пільги, правове забезпечення інвестицій).2.Сприяння інвестицій у провідні галузі промисловості.3.Розвиток системи страхування інофірм.4.Активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні.5.Створення умов для активізації вітчизняного бізнесу. 
6.Поглиблення ринкових реформ.7.Удосконалення існуючого законодавства в галузі ЗЕД та забезпечення контролю за його дотриманням. 
В Україну інвестиції здійснюють такі групи:а) Транснаціональні корпорації—головне завдання яких полягає у розширенні своїх представництв.б) Середні та невеликі фірми—які знаходяться, як правило, в скрутному фінансовому становищі і прагнуть швидко отримати надприбуток на українському ринку.в) Власники венчурних капіталів, що “відмивають” незаконні гроші. 
   Середня сума внесків іноземних інвесторів незначна, крупні інвестори прийдуть в Україну коли будуть створені належні умови і гарантії їх нормальної роботи, розроблена надійна система страхування іноземних інвестицій.

З початком емісії українських євробондів наша держава  вийшла на міжнародні ринки капталів, де покупцями цих цінних паперів  виступили в основному приватні інвестори. Проте міжнародний рейтинг українських євробондів на цьому ринку є ще досить низьким.Важливим джерелом необхідних ресурсів мають стати прямі іноземні інвестиції, обсяги яких ще недостатні. 
Так, за офіційними даними, чисті прямі іноземні інвестиції в 3 кварталі 1999 р. становили 186,6 млн. дол. За 9 місяців надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) сягнули 345,9 млн. дол. Порівняно з аналогічним періодом 1998 р. обсяг ПІІ скоротився на 12 %. 
Незважаючи на законодавчу невизначеність умов інвестування в Україні й хиткість політичної ситуації, стабільний приплив ПІІ спостерігається в харчовій і деревообробній галузях промислові, внутрішній торгівлі та галузі зв'язку. Цей факт свідчить про наявність великого незадоволеного попиту в цих галузях і реальність перспектив їх швидкого зростання.Аналізуючи ситуацію ПІІ в Україну можна прогнозувати збільшення його обсягів в таких галузях:с/г машинобудування – завдяки можливості нарощувати збут с/г техніки місцевого виробництва;фармацевтична та медична промисловість – унаслідок обмеженої пропозиції українських ліків і медичного обладнання;промисловість будівельних матеріалів – через очікуваний бум у сфері індивідуального будівництва; 
електроенергетика: в разі приватизації енергогерувальних компаній чималі іноземні інвестиції буде спрямовано на оновлення обладнання тепло- і гідроелектростанції; 
нафтогазова промисловість: буде оновлено основні активи нафтопереробних заводів.

 

46.Вплив  міграції на ринок праці.

Розрізняють вн. міграцію роб. сили, що відбувається між регіонами 1 держ., і зовнішню міграцію, що торкається кільк. країн. Наука МЕ займається зовнішньою міграцією роб. сили і її екон. причин.

Рухом робочої  сили в міжнародних масштабах  керують ті ж стимули, що і потоками тов. і кап.: вони спрямовуються туди, де за інших рівних умов вища ціна на них.

Міжнародна  трудова міграція – 1 з найбільш складних елементів в міжнар. Екон. Відн., оскільки на відміну від руху тов. і кап., цей процес залучає  живих істот.

Міграція  робочої сили - переселення працездатного населення з 1 держав в інші терміном більш ніж на рік, викликане причинами екон. й іншого характеру.

Основні види міжнародної міграції:

Імміграція - в'їзд працездатного населення в дану країну через її межі.

Еміграція - виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.

Міграційне сальдо - різниця імміграції з країни й еміграції в країну.

«Витік мозків» - міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.