Шпаргалка по "международной экономике"

Валютна с-ма (ВС) – форма організації  і регулювання валютних відносин, закріплена нац чи міжнародним законодавством. Вирізняють нац, міжнародну регіональну і світову ВС (,,СВС)

66. Ринок  обміну готівкової валюти ти  ринок спот

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропонування. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних або фізичних осіб різних країн. 
Функціями валютних ринків є: 
- забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків; 
- диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних курсів; 
- отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют; 
- регулювання економіки. 
Розрізняються світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій та кількості валют, які використовуються. 
Світові валютні ринки зосереджені у світових фінансових центрах. Особливості світового валютного ринку: 1) національні валютні ринки є інтегрованою складовою частиною світового;2) цілодобове функціонування; 3) значний обсяг операцій; 4) суб’єкти з високим рейтингом; 5) операції здійснюються лише з провідними світовими валютами. 
На регіональних та місцевих валютних ринках здійснюються операції з конкретними конвертованими валютами (сінгапурський долар, Саудівський ріал, кувейтський динар тощо.) 
Міжбанківський ринок поділяється на прямий та брокерський. Тому складовою ланкою в інституціональній структурі валютного ринку є брокерські фірми, які здійснюють майже 30% загального обсягу валютних операцій.  
Види валютних ринків: 
1)ринок спот або ринок негайної поставки; 
2)форвардний (строковий) ринок, де укладаються строкові контракт купівлі-продажу валют. Розрізняють: форвардні, ф'ючерсні контракти та валютні опціони. 
Окремо слід виділити ринок обміну національних валют, де торгують банкнотами, що випускаються ЦБ різних країн. 
Ринок спот (ринок негайної поставки валюти). Найбільш крупний сегмент вал. ринку (до 65% обігу валюти). Операції з обміну валют здійснюються у формі відривних чеків по банківських рахунках в різних валютах. Строк постачання валюти по банківському чеку з поміткою "негайно" складає 1-2 дні. 
Учасники ринку використовують сучасні засоби зв'язку, включаючи супутниковий. Висока швидкість передачі інформації забезпечує її миттєве розповсюдження по всьому світу, незважаючи на великі відстані між учасниками цього ринку. Ефективність проявляється в мінімальному розходженні між цінами купівлі та продажу, а також в миттєвій реакції обмінних курсів на безперервний потік інформації, що поступає. 
2.Строкові валютні ринки. Поставка валюти від 3-х днів до декількох років. Строковий валютний ринок існує, бо ринок спот поставляє валюту в надто короткий строк для багатьох міжнародних угод. 
Курс строкового ринку не співпадає з курсом спот через різні рівні %ставки. 
За об'ємом значно менше ринка спот. 
Строковий валютний ринок ділиться на декілька секторів  у  залежності  від специфіки укладених угод. 
Ринок форвард. Курс встановлений контрактом між банком і його клієнтом з купівлі-продажу валют на певну дату в майбутньому за ціною, зафіксованою у момент укладання угоди. 
Контракти в основному на 30, 90 і 180 днів. Часто це контракт між 2 банками. 
Існують 2 типи контрактів: аутрайт і своп. Аутрайт укладаються між банками і небанківськими клієнтами, слугують для безпосередньої купівлі та продажу валют за курсом форвард. Контракти своп укладаються між самими банками або між банками і багатонаціональними корпораціями. Вигідні тим, хто здійснює іноземні інвестиції або бере кредити за кордоном. Але валюта своп рідко використовується імпортерами та експортерами товарів і послуг через те, що платежі тут часто затримуються.

Ринок операцій спот.

Різниця між  двома групами конверсійних операцій полягає в даті валютування. Операції спот – найпоширеніші та становлять до 90 % обсягу валютних угод. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком. 
Спот-курс (курс спот) – ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни. спот (англ. spot – готівкова) є угодою купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим в угоді, відповідно до якої обмін валют між банками-контрагентами проводиться, як правило, протягом 2-х робочих днів, не враховуючи дня укладення угоди. Той, хто прострочив платіж, платить прогресивно зростаючий штраф-відсоток. Швидкість одержання валюти в таких операціях дала підстави називати ці угоди «готівковими».  
Головний курс спотових угод – це курс телеграфного переводу. В основі угод спот лежать кореспондентські відносини між банками. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди. 
Крос-операції застосовуються при поєднанні валютного обміну з купівлею-продажем цінних паперів. Цікавим є досвід триступеневої схеми, що практикувалась нашими маклерами: долар – ваучер – гривня – долар. Угода давала спекулятивний ефект в умовах відносно низького валютного котирування приватизаційного сертифікату порівняно з його гривневим курсом.

67. Валютні  ринки та строк

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют  на основі попиту та пропонування. Вони обслуговують міжнародний платіжний  обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних або фізичних осіб різних країн. 
Функціями валютних ринків є: 
- забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків; 
- диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних курсів; 
- отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют; 
- регулювання економіки. 
Розрізняються світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій та кількості валют, які використовуються. 
Світові валютні ринки зосереджені у світових фінансових центрах. Особливості світового валютного ринку: 1) національні валютні ринки є інтегрованою складовою частиною світового;2) цілодобове функціонування; 3) значний обсяг операцій; 4) суб’єкти з високим рейтингом; 5) операції здійснюються лише з провідними світовими валютами. 
На регіональних та місцевих валютних ринках здійснюються операції з конкретними конвертованими валютами (сінгапурський долар, Саудівський ріал, кувейтський динар тощо.) 
Міжбанківський ринок поділяється на прямий та брокерський. Тому складовою ланкою в інституціональній структурі валютного ринку є брокерські фірми, які здійснюють майже 30% загального обсягу валютних операцій.  
Види валютних ринків: 
1)ринок спот або ринок негайної поставки; 
2)форвардний (строковий) ринок, де укладаються строкові контракт купівлі-продажу валют. Розрізняють: форвардні, ф'ючерсні контракти та валютні опціони. 
Окремо слід виділити ринок обміну національних валют, де торгують банкнотами, що випускаються ЦБ різних країн. 
Ринок спот (ринок негайної поставки валюти). Найбільш крупний сегмент вал. ринку (до 65% обігу валюти). Операції з обміну валют здійснюються у формі відривних чеків по банківських рахунках в різних валютах. Строк постачання валюти по банківському чеку з поміткою "негайно" складає 1-2 дні. 
Учасники ринку використовують сучасні засоби зв'язку, включаючи супутниковий. Висока швидкість передачі інформації забезпечує її миттєве розповсюдження по всьому світу, незважаючи на великі відстані між учасниками цього ринку. Ефективність проявляється в мінімальному розходженні між цінами купівлі та продажу, а також в миттєвій реакції обмінних курсів на безперервний потік інформації, що поступає. 
2.Строкові валютні ринки. Поставка валюти від 3-х днів до декількох років. Строковий валютний ринок існує, бо ринок спот поставляє валюту в надто короткий строк для багатьох міжнародних угод. 
Курс строкового ринку не співпадає з курсом спот через різні рівні %ставки. 
За об'ємом значно менше ринка спот. 
Строковий валютний ринок ділиться на декілька секторів  у  залежності  від специфіки укладених угод. 
Ринок форвард. Курс встановлений контрактом між банком і його клієнтом з купівлі-продажу валют на певну дату в майбутньому за ціною, зафіксованою у момент укладання угоди. 
Контракти в основному на 30, 90 і 180 днів. Часто це контракт між 2 банками. 
Існують 2 типи контрактів: аутрайт і своп. Аутрайт укладаються між банками і небанківськими клієнтами, слугують для безпосередньої купівлі та продажу валют за курсом форвард. Контракти своп укладаються між самими банками або між банками і багатонаціональними корпораціями. Вигідні тим, хто здійснює іноземні інвестиції або бере кредити за кордоном. Але валюта своп рідко використовується імпортерами та експортерами товарів і послуг через те, що платежі тут часто затримуються.

Ринок_ф'ючерсних  контрактів  
Купуючи ф’ючерсний контракт, економічний агент отримує зобов'язання на постачання певної кількості валюти на встановлену дату в майбутньому. 
Контракт є стандартним з приводу строків, об'єму та умов поставки валюти. 
Укладається лише на визначені суми. Вони значно менше, ніж в угодах форвард. Коло валют строго обмежене і менше. 
Здійснюється на біржовому ринку. Беруть участь біржі та клієнти, а не банки та брокери. 
Ринок валютних опціонів. Порівняно молодий сегмент вал. ринку. 
Це угода між продавцем та покупцем опціона. 
У відповідності з угодою продавець зобов'язується купити чи продати певну суму валюти за встановленою ціною в будь-який час, в тому числі до закінчення строку контракту. А покупець отримує право купити чи продати валюту по ціні, встановленій угодою, лише у тому випадку, якщо йому це вигідно. Це право, а не зобов'язання (як у форвардному чи ф’ючерсному контрактах). 
Опціони покупця дають покупцю право купити іноземну валюту за базовою ціною чи за обмінним курсом опціона. Опціони продавця дають таке ж право продавцю, але не на купівлю, а на продаж іноземної валюти. 
Валютний ринок у широкому значенні — це сфера економічних відносин, що виникають у процесі здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій щодо інвестування валютного капіталу. Під валютними цінностями розуміють товари, що здатні виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені. Причому використання валютних цінностей, емітованих іншими країнами, на території певної країни може бути як законним, так і незаконним, тобто валютний ринок може бути легальним і нелегальним. 
Первісне валютний ринок формується як національний валютний ринок. Національний валютний ринок забезпечує рух грошових потоків усередині країни і тому ґрунтується на національній валютній системі, що функціонує згідно з ринковими законами і відповідає рамковим умовам економічної системи певної країни.  
Суттєвою ознакою національного валютного ринку є те, що на ньому укладаються угоди лише з певними валютами — конвертованими. При цьому об'єктом валютних операцій виступає національна валюта, що конвертується в іноземні валюти, які активно використовуються в угодах з місцевою клієнтурою. Котирування валют, як правило, здійснюють банки, для яких ця валюта є, по-перше, національною, по-друге, об'єктом відносно масового попиту і пропозиції клієнтів банку. 
Розвиток процесів інтернаціоналізації у сфері обігу товарів і капіталу, а також у сфері виробництва, удосконалення міжбанківських телекомунікацій стимулювали розвиток національних валютних ринків, посилили їх взаємозв'язки і зумовили утворення єдиного світового валютного ринку. 
Світовий валютний ринок відрізняється від національного (а) обсягом та (б) характером валютних операцій, що здійснюються на ньому, а також (в) кількістю валют, в яких укладаються угоди. Як і національний валютний ринок, він походить від світової валютної системи, що являє собою функціональну форму організації міжнародних валютних відносин. Розвиток світової валютної системи регулюється відповідними міжнародними угодами, а функціонування забезпечується створеними на колективній основі міжнародними валютно-фінансовими банківськими установами та організаціями. Головне завдання світової валютної системи — ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міждержавної господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.  
     68. Механізм міжнародних платежів

Поняття та умови  міжнародних розрахунків

Міжнародні  розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі товарами і послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами, в тому числі пов’язаних з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням допомоги країнам що розвиваються.  
 Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів по грошовим вимогам та зобов’язанням, які виникають в зв’язку з економічними, політичними, науково-технічними та культурними відносинами між державами, підприємствами та громадянами різних країн.  
 Розрахунки здійснюються через банки безготівково за допомогою записів на рахунках банків. Для цього банки використовують свій закордонний апарат та кореспондентські відносини із іноземними банками, що супроводжується відкриттям кореспондентських рахунків “лоро” (від латинського “loro” - їх) іноземних банків у даному (вітчизняному) банку та “ностро” (від латинського “nostro” - наш) даного банку в іноземному. Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків; розмір комісії, методи поповнення витрачених коштів.  
 Зовнішньоторгові контракти передбачають передачу товару або товаророзпорядчих документів, які пересилаються банками-експортера банку-імпортера або банку країни-платника для сплати у встановлений термін. Розрахунки здійснюються за допомогою різних засобів платежу, використовується у міжнародному обігу: векселів, чеків, платіжних доручень, телеграфних переказів, акредитивів.  
 Валютно-фінансові умови контрактів повинні включати такі обов’язкові складові:  
 1) валюту ціни;  
 2) валюту платежу;  
 3) курс їх переводу;  
 4) валютні застереження;  
 5) форми розрахунків;  
 6) умови платежу;  
 7) форми платіжних засобів та банки через які ці розрахунки здійснюються.  
 Валюта ціни – це валюта, в якій установлюються ціни контракту. Вона вибирається з найбільш сталих валют. Нею може бути валюта однієї з країн-учасниць контракту чи третьої країни.  
 Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється платіж. Вона не обов’язково збігається з валютою ціни. Якщо валюта ціна не дорівнює платежу.  
 Валютні застереження передбачають перегляд суми платежу відповідно до зміни курсу певної валюти, зокрема валюти ціни відносно валюти платежу.  
 Форми розрахунків відрізняються порядком документообороту і включають розрахунки по інкасо, за допомогою акредитивів, по відкритих рахунках, банківськими переказами.  
 Умови платежу передбачають або негайну оплату відвантажених товарів або відстрочки платежу, тобто продаж у кредит.  
 Форми платіжних засобів – це вид документів, за допомогою яких здійснюється розрахунки. Вони поділяються на фінансові й комерційні. До фінансових належать векселі, чеки, платіжні розписки; До комерційних – розрахунки-фактури, документи, що підтверджують відвантаження товарів, коносамент, залізничні, автомобільні, авіаційні накладні, поштові квитки, специфікації, страхові поліси та інше.

Основні форми  міжнародних розрахунків

Історична закономірності розвитку платіжно-розрахункових відносин полягає у витісненні золота кредитними грошима як із внутрішніх, так і з міжнародних розрахунків.  
 Стан міжнародних розрахунків залежить від таких факторів:  
 1) економіко-політичних відносин між країнами;  
 2) ділового валютного законодавства;  
 3) міжнародних торгових правил і звичаїв;  
 4) банківської політики;  
 5) умов зовнішньоторгових контрактів та кредитних угод.  
 Відмінними рисами міжнародних розрахунків є те, що їх об’єктом виступає грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, котрі здійснюють обіг між державами.  
 Суб’єктами цих розрахунків виступають організації та громадяни, банківські розрахунки яких перебувають на території різних країн.  
 Вказані особливостей зумовлюють специфіку форм і організації здійснення валютних операцій, виконання зовнішньоекономічних контрактів.  
 Міжнародні розрахунки класифікують найчастіше за двома ознаками:  
6.строками платежу;  
7.порядком документообороту.  
 За строками платежу виділяються:  
8.негайні платіжні – “сконто”;  
9.платежі в кредит – “інстолмент”.  
 За порядком документообороту основними є  
10. інкасо  
11. акредитив.  
 Рідше застосовуються розрахунки банківськими переказами та платежі по відкритих рахунках.  
 Негайний платіж виконується після одержання покупцем товару чи документів на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше п’яти-десяти днів то постачальник, звичайно, робить покупцеві знижку з ціни у розмірі близько 3%-5%. Ця знижка називається “сконто” – звідси і назва форми платежу.  
 Термін “готівковий” який іноді вживається щодо виду платежу, не слід розуміти буквально. Він лише підкреслює, що ці розрахунки здійснюються в період від моменту готовності товарів, що експортуються до передачі товаророзпорядчих документів імпортеру (не більше 10 днів).  
 Під поняттям “інстолмент” у міжнародній практиці розуміють тільки комерційний кредит, тобто кредит, який надають один одному експортер чи імпортер у вигляді відповідно відстрочки платежу чи запису на кореспондентському рахунку.

67,69 вАЛЮТНІ РИНКИ; ПОНЯТТЯ ВР,ЙОГО УЧАСНИКИ, Ф-ЦІЇ ВР.

Валютний ринок  — це: і) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах; 2) інституціо-нальний. механізм (сукупність установ і організацій — банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.