Шпаргалка по "международной экономике"

конвенційні (договірні) – мита, що встановлюються на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди (Генеральна угода про тарифи і торгівлю – ГАТТ), або угоди про митний союз.

За типами ставок:постійні – митний тариф, ставки якого встановлені органами державної влади і не можуть змінюватися залежно від обставин.

змінні – митний тариф, ставки якого можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках (при зміні рівня світових цін, рівня державних субсидій).

За способом вирахування:

номінальні – тарифні ставки, вказані у митному тарифі. Вони можуть дати  лише загальне уявлення про рівень мита, якому країна підпорядковує свій імпорт чи експорт;

ефективні – реальний рівень митних зборів на кінцеві товари, що розрахований з урахуванням рівня мит, що накладені на імпортні вузли та деталі цих товарів.

31.Нетарифні  види торговельних обмежень.

Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі- прямі адміністративні норми, що встановлюються державою та визначають кількість і номенклатуру товарів, дозволених для ввозу в країну та вивозу з країни.

Види кількісних (нетарифних) обмежень:контингентування - обмеження експорту і імпорту товарів певною кількістю або сумою (контингентом) на встановлений період часу;ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності дозволами, які видаються державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях на визначений проміжок часу;квотування - обмеження кількості (квота) експорту або імпорту товарів певного найменування;

Квота - кількісна нетарифна міра обмеження експорту або імпорту товару визначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу. Види квот: експортні квоти – вводяться (1) згідно міжнародних стабілізаційних угод, що визначають частку кожної країни в загальному експорті окремого товару, чи (2) керівництвом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;імпортні квоти – вводяться державою для захисту вітчизняних товаровиробників, для регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших країн. індивідуальні – квота кожної країни на експорт або імпорт товару, встановлена в рамках глобальної квоти.

Ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, видані державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях на визначений проміжок часу.Види ліцензій:разова ліцензія – письмовий дозвіл строком до 1 року на ввіз або вивіз товару, що видається владою конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;генеральна ліцензія – дозвіл на ввіз або вивіз того чи іншого товару протягом року без обмежень кількості угод;глобальна ліцензія – дозвіл ввезти чи вивезти даний товар до будь-якої країни за певний проміжок часу без обмежень його кількості або вартості;автоматична ліцензія – дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера або імпортера заявки, яка не може бути відхилена державним органом;аукціон – продаж ліцензій на конкурсній основі.

Інші засоби нетарифного обмеження:митні та консульські збори;внутрішні податки;

акцизні збори;певні  стандарти якості, норми пакування; маркування та ін.

Приховані методи торгової політики:Технічні бар’єри – приховані методи торгової політики, що виникають у випадках, коли національні технічні, адміністративні та інші норми і правила побудовані таким чином, щоб запобігти ввозу товарів з-за кордону.

Внутрішні податки  і збори - приховані методі торговельної політики, що спрямовані на підвищення внутрішньої ціни товару і скорочення тим самим його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку.Політика в рамках державних закупівель - прихований метод торговельної політики, що потребує від державних органів і підприємств купувати окремі товари у національних фірм, незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчими за імпортні.“Добровільне” обмеження експорту - кількісне обмеження експорту, основане на зобов’язанні одного із партнерів з торгівлі обмежити або, в крайньому випадку, не збільшувати обсяг експорту, прийнятому у рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про установлення квот на експорт товару.Внутрішня субсидія - найбільш замаскований фінансовий метод торговельної політики і дискримінації проти імпорту, що передбачає фінансування виробництва всередині країни товарів, які конкурують з імпортними.Експортне кредитування - метод фінансової нетарифної зовнішньоторговельної політики, що передбачає фінансове стимулювання державою експорту національними фірмами.

Демпінг – метод фінансової нетарифної торговельної політики, який полягає у просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існують в цих країнах:Види демпінгу:Спорадичний демпінг Навмисний демпінг Постійний демпінг Зворотній демпінг

32.Система  зовнішеьоторговельного регулювання  в Україні.

Значення зовнішньоторговельної політики у вирішенні національних економічних проблем підвищується зі зростанням та розширенням сфер міжнародного обміну. Реформи, що відбуваються в Україні, націлені на побудову демократичної правової держави, основою якої має бути ринкова економічна система. Складовою частиною даного процесу стала орієнтація на повномасштабне включення до світової економічної системи. Лібералізація, скасування державної монополії на зовнішню торгівлю, збільшення кількості суб єктів зовнішньоторгового обігу не є відмовою держави від втручання в систему регулювання зовнішньої торгівлі. Більше того, світовий досвід свідчить, що відбувається посилення та диверсифікація такого впливу, пріоритети, принципи, механізми та інструменти якого взаємоузгоджені на міжнародному рівні в численних двосторонніх та багатосторонніх угодах. Одним із вирішальних факторів визначено підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики держави, яка має забезпечити зміцнення позицій країни у світовій торгівлі та сприяти виходу її продукції на нові ринки. Для того, щоб забезпечити ефективне функціонування ринку і досягнення поставлених цілей, має бути створена національна система “правил гри” (що сприятимуть розвитку економіки країни), яка відповідатиме основним вимогам міжнародного правового простору.

Інтенсивний розвиток зовнішньоторговельних зв’язків України, що триває вже понад десять років, її інтеграція до світової економіки беззаперечно потребує формування торгово-політичного механізму на основі принципів, норм, правил, торгових звичаїв та практики, що існують у сучасній міжнародній торгівлі. Необхідно задіяти усі відомі інструменти торгово-політичного регулювання, які упродовж багатьох десятиліть застосовувалися в практиці держав та використовуються ними для вирішення завдань, подібних до тих, що стоять сьогодні перед Україною. В умовах дедалі активнішої участі України у світогосподарських процесах актуалізується і завдання захисту національних інтересів, забезпечення економічної безпеки країни. В рамках радикального реформування української економічної систем останніх років, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності, заходи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі не завжди знаходили відповідне застосування.

В Україні вже зроблено певні кроки для створення власної правової бази зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на здійснення правового регулювання суспільних відносин у сфері зовнішньої торгівлі, однак практично відсутні розробки та дослідження монографічного, наукового та комплексного плану. Тобто є нагальна потреба узагальнити та проаналізувати прийняті в Україні нормативно-правові акти, щодо нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, а також особливу увагу приділити зіставленню їх з аналогічними міжнародно-правовими актами, зокрема співвідношенню їх з вимогами ГАТТ-94/СОТ, УПС/ЄС.

33.Сутність  та передумови економічної інтеграції.

Поняття «міжнародна  економічна інтеграція» можна визначити  як обєктивний, усвідомлений і напрвлений процес зближення, зрощення і взаємодії  національнихгосподарських систем, що містить потенціал саморегулювання і саморозвитку, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарських субєктів і міжнародний поділ праці.Міжнародна економічна інтеграція набуває форми міжнародних угод і узгоджень, що регулюються міждержавними органами.Метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.До передумов міжнародної економічної інтеграції можна віднести:

1.Належність(близькість) рівнів економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості  країн, що інтегруються.Найбільш активно інтеграційні процеси проходять між державами, що знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку;

2.Географічну  наближеність країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільних кордонів і економічних звязків, що історично склалися.Більшість інтеграційних обєднань світу створювалися з декількох сусідніх країн, були розташовані близько одна до одної , мали єдині транспортні комунікації.Пізніше до них приєднувалися й інші сусідні країни;

3.Наявність  спільних економічних та інших  проблем, що поставали перед  країнами в галузях розвитку, фінансування, регулювання економіки,  політичного співробітництва тощо.Економічна  інтеграція повинна вирішити конкретні  економічні проблеми, які реально стоять перед країнами, що інтегруються;

4.Демонстраційний  ефект.У країнах, що створили  інтеграційні обєднання, зазвичай  відбуваються позитивні економічні  перетворення  (прискорення темпів  економічного зростання, зростання зайнятості, зниження інфляції, підвищення рівня добробуту та ін.).Ці фактори психологічно впливають на інші країни, що уважно слідкують за якісними змінами у країнах- членах інтеграційного угрупування.

5.Появу «ефету  доміно».Після створення інтеграційного обєднання країни, що залишилися поза його межами, зустічаються з певними труднощами, повязаними з переорієнтацією економічних звязків країн, що входять до угрупування, одна на одну.Все це може призвести до скорочення торгівлі країн, що не є членами інтеграції.

34.Етапи  економічної інтеграції

Основними типами торгово-економічних союзів є:1) зона вільної торгівлі;2) митний союз; 
3) спільний ринок;4) економічний союз;5) повна економічна інтеграція. 
Це – п’ять щаблів чи п’ять послідовних етапів розвитку інтеграційних процесів. 
Відзначимо, що в сучасному світі лише одне міжнародне інтеграційне угруповання пройшло реально чотири етапи – Європейський союз. Інші інтеграційні об’єднання поки що пройшли в своєму розвитку 1-й та 2-й етапи. 
При створенні зони вільної торгівлі учасники домовляються про взаємне скасування митних тарифів та квот. Разом з тим по відношенню до країн-нечленів об’єднання кожен учасник зони вільної торгівлі має право проводити власну політику. 
Як правило, конкретні угоди передбачають створення зони вільної торгівлі промисловими товарами протягом обумовленого терміну (декількох років) шляхом поступового зменшення та скасування мита та інших нетарифних обмежень. По відношенню до сільськогосподарських товарів лібералізація носить обмежений характер. 
Митний союз – більш досконала, порівняно з зоною вільної торгівлі, інтеграційна структура. У межах митного союзу відбуваються істотні зміни в структурі виробництва і споживання країн-учасниць. По-перше, єдиний зовнішній митний тариф регулює товарні потоки. По-друге, спричиняє переорієнтацію ресурсів, зміни в структурі виробництва і споживання. Використання єдиного зовнішнього митного тарифу може призвести до наступних наслідків :1) якщо зовнішній тариф на певний товар встановлюється вище середнього тарифу, що існував до виникнення інтеграційної структури, то країнам-членам митного союзу потрібно відмовитись від дешевшого зовнішнього товару на користь внутрішньосоюзних ресурсів;2) якщо зовнішній тариф встановлюється нижче існуючого, то відбувається переорієнтація зовнішньої торгівлі країн-членів об’єднання на ринки третіх країн.Досвід показує, що регулювання зовнішнього тарифу в цілому сприяє розвиткові ринку товарів та послуг. Відбувається зниження або уповільнення зростання цін, посилюється конкуренція між товаровиробниками і постачальниками імпортних товарів. Маніпулювання із зовнішнім митним тарифом дозволяє створити сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій. Важливе значення для ефективного функціонування митного союзу має наявність в його складі однієї-двох крупних держав. . 
Третім етапом у розвитку міжнародної економічної інтеграції є спільний ринок. Створення спільного ринку передбачає узгодження наступного кола питань: 
1. розробка спільної політики розвитку окремих галузей та секторів економіки. 2.формування спільних фондів сприяння соціальному та регіональному розвитку, орієнтованих на задоволення «потреб на місцях», які б дозволили реально відчути переваги інтеграції;3.впровадження системи заходів для запобігання порушенню норм, які регулюють конкуренцію. Створення економічного союзу передбачає, крім ознак, притаманних спільному ринку, проведення країнами-членами узгодженої економічної політики. Теоретичних розробок, які стосуються проблематики створення та функціонування економічного союзу, дуже мало, практично відсутній досвід для узагальнень і висновківДля досягнення повної економічної інтеграції необхідно не просто узгодження, а проведення практично єдиної економічної політики, яка потребує уніфікації законодавчої бази з таких напрямів:а) податкового, що передбачає ідентичні рівні податків у всіх країнах, що входять до угруповання;б) стандартизації (наприклад, для консервантів, що входять до складу продуктів харчування, вимог щодо токсичності вихлопних газів, розміру обладнання)в) спільних правил техніки безпеки;г) трудового (правила прийому на роботу та звільнення, єдиний пенсійний вік);е) відношення до різних форм злиття та поглинання фірм;є) антимонопольного;ж) правил створення і реєстрації нових фірм;з) монетарного (наявність єдиного Центрального банку, єдиної валютної системи з єдиною валютою);и) відмова в рішеннях, що приймаються відповідними урядовими структурами, від протекціонізму і будь-яких форм преференцій щодо національних суб’єктів господарювання

35.Ефекти  економічної інтеграції.

Розрізняють статичні і динамічні ефекти регіональної інтеграції.

Статичні ефекти означають позитивний вплив митного та економічного союзу на міжнародний розподіл праці і підвищення його продуктивності. Такий ефект виявляється в короткостроковому періоді після створення інтеграційного простору.

Динамічні ефекти отримують прояв у посиленні конкуренції на ринку, який збільшив свої масштаби за рахунок регіональної інтеграції, що сприяє раціональному використанню ресурсів, поглибленню спеціалізації, прискоренню технічного прогресу, залученню іноземних інвестицій з третіх країн, а відтак спричиняється до прискорення темпів економічного зростання. Такий ефект виявляється в довгостроковому періоді.

Статичні ефекти в свою чергу  поділяються на позитивні та негативні.Позитивні ефекти створюють нові торгівельні потоки, наслідки яких виявляються не тільки для національної економіки , а й для світової. Ефект створення торгівлі формується на основі переключення споживання від виробництва з вищими витратами до виробництва з нижчими затратати ресурсів.Негативний ефект проявляється у втраченні прибутку.Споживачі втрачають можливість споживати більш дешеву а значить більш ефективну продукцію.

Чинники , які  впливають на загальний позитивний ефект від інтеграції:

1)рівень тарифного  захисту торгових бар’єрів до  моменту інтеграції 2)компліментарність  економіки, яка інтегрується. Дозволяє  створити більший ефект від  міжнародної торгівлі.3)Стан транспортної  інфраструктури, рівень витрат на  транспорт. 

+ графік в  зошиті

36.Суть міжнародної  міграції капіталу.

Міжнародний рух  капіталу –це вилучення з обігу  частини національного капіталу і включення його у виробничий процес або інший обіг в інших  країнах

По джерелах походження капітал, що знаходиться в русі на світовому ринку, ділиться на офіційний і приватний капітал.Офіційний (державний) капітал -   кошти з державного бюджету, що переміщують закордон або що приймаються із-зі закордону за рішенням урядів, а також за рішенням міжурядових організацій. У цю категорію руху капіталу відносяться всі державні позики, позики, дари (гранти), допомога, які надаються однією країною іншій країні на основі міжурядових угод. • Приватний   (недержавний) капітал кошти приватних (недержавних) фірм, банків і інших недержавних організацій, що переміщують закордон або що приймаються із-зі закордону за рішенням їх керівних органів і їх об'єднань. У цю категорію руху капіталу відносяться інвестиції капіталу закордон приватними фірмами, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування. Джерелом походження цього капіталу є кошти приватних фірм, власні або позикові, не пов'язані з державним бюджетом. Але, незважаючи на відносну автономність фірм в прийнятті рішень про міжнародне переміщення капіталу, що належить їм,  уряд звичайно залишає за собою право його регулювати і контролювати.