Шпаргалка по "международной экономике"

Рахунок поточних операцій фіксує кошти, що надходять з-за кордону в обмін на вітчизняний чистий експорт. Отже, NX характеризує рахунок поточних операцій.

Оскільки Sn-I=NX=- (I-Sn), то рахунок руху капіталу і рахунок поточних операцій ПБ врівноважують один одного.

Якщо I>Sn, то надлишок інвестицій фінансується з-за кордону, напр. за рахунок іноз. позик. Ці показники дозволяють країні імпортувати ТП більше ніж експортувати (Nx<0). Країна на світовій арені виступає як боржник – дефіцит балансу поточних операцій (-Nx) фінансується в основному чистим припливом капіталу до країни.

Якщо нац. заощадження перевищують інвестиції, то надлишкові заощадження можуть надаватися в кредит іншим країнам. В свою чергу ці країни отримані кредити можуть використовувати на придбання ТП, експорт перевищує імпорт ТП даної країни, що збільшить її експорт позитивне сальдо балансу поточних операцій (Nx).

Статистичні дані свідчать, що ПБ країн світу постійно перебувають у стані нерівноваги, тобто сальдо поточних операцій і  сальдо підсумкового балансу, як правило, не дорівнюють нулю і тому балансуються рухом кап., держ. балансуючими операціями.

Нерівновага ПБ країни,  викликає ряд наслідків для її економіки.

1)Стабільно позитивне сальдо БПО зміцнює позиції нац. валюти і одночасно дає змогу мати міцну фін. базу для експорту кап., на відміну від стабільно від'ємного, яке спонукає країну до його імпорту. Якщо подібний приплив кап. здійснюється не через довгостр. Підпр. інвестиції (тобто прямі та портфельні), а через довгостр. Держ.і приватні банківські займи і особливо шляхом надзвичайного фін-ня і зростання зовн. зобов'язань, то це призводить до швидкого зростання зовнішнього боргу країни і виплат за ним.

2)Сильні коливання сальдо БПО мають несприятливі для країни наслідки. Так, різке зростання позитивного сальдо створює базу для швидкого зростання гр. маси і тим самим стимулює інфляцію, а різке зростання від'ємного сальдо викликає обвальне падіння обмінного курсу, що вносить хаос у зовнішньоекон. операції країни.

Отже, коли мова йде про рівновагу ПБ, то в центрі уваги виявляється насамперед дефіцит  ПБ і сильні коливання його сальдо.

 

53,57.    Необхідність регул. Платіжного бл., Економічна політика і платіжний баланс

Узагальнена оцінка екон. стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків здійснюється на підставі платіжного балансу, який скл. з метою розробки та запровадження обґрунтованої зовнішньоекон. Пол. країни, аналізу і прогнозу стану торг. та фін. ринків двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо.

Динаміка даних  платіжного балансу дає можливість простежити за розв. Зовн. Торг. даної  країни ТП, визначити форми й обсяги іноз. Інв., з’ясувати стан її офіційних золотовалютних резервів і зовн. заборгованості. Платіжний баланс є 1 з осн. інструментів макроекономічного аналізу та прогнозування, формування податкової та грош.-кред. Пол., заходів з регул. Зовн. Торг., вн. Вал. ринку і вал. курсу.

Платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка  проявляється в довготривалому і  крупному деф. у 1 країн та занадто  активному сальдо у інших, тому платіжний  баланс здавна є 1 з об’єктів держ. регулювання.

В наукових колах  продовжуються дискусії щодо питання  про доцільність підтримання  позитивного сальдо поточного рахунку. Це пов’язано з тим, що в багатьох країнах з перехідною екон. в період стабілізації з’явилась помітна  тенденція до зб. доходу і зм. від’ємного сальдо поточного рахунку.

Мат. основою  регул. платіжного балансу слугують: держ. Вл., в т.ч. офіційні золотовалютні резерви; зростання долі нац. дох., який перерозподіляється через держ. бюджет; безпосередня участь країни в міжнар. Екон. відн. як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника; регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю.

Для країн в  період реформування екон. в більшості  випадків існ. дефіцит платіжного балансу, зростання валютних резервів і зб. рівня накопичень є 1 з умов макроекономічної стабільності.

Зм. дефіциту платіжного балансу в Україні та Росії  відбувається переважно за рахунок  зб. сальдо поточних операцій, а в  таких країнах, як Польща, Угорщина, - за рах. Зб.я сальдо з капіталом і фінансовими операціями.

В Україні, де на початку перехідного етапу  існ. Деф. платіжного балансу, особливого значення набуває проблема його врівноваження. Для досягнення екон. стабільності Україна осн. інструментом макроекон. Пол. обрала курсову політику, яка в останні роки спрямована на підтримку стабільності нац. валюти за умови позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Враховуючи екон. стан країни, девальвація або ревальвацію можна застосовувати як тимчасові міри, які періодично змінюють одна одну, не порушуючи тенденцій курсової політики.

Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. Для країн Сх. Європи ств. привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна і передбачувана динаміка обмінного курсу) є першочерговим завданням, виконання якого дає змогу водночас фін-ти від’ємне сальдо поточного рахунку і стимулювати екон. зростання.

Обсяги прямих іноземних інвестицій, залучених  в економіку України, перевищують такий же показник щодо країн Балтії, Словенії та Болгарії, наближаються до обсягів прямих іноземних інвестицій в економіки Словаччини та Румунії і є значно меншими від обсягів таких інвестицій в економіку Польщі, Чехії, Росії і Туреччини. За 9 місяців 2006 року чистий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 3,7 млн. дол. США, що в 3,5 раза більше ніж за аналогічний період 2005 року.

При активному  платіжному балансі держ. Регул. направлено на подолання небажаного активного сальдо. Зазвичай застосовується компенсаційне регулювання платіжного балансу, засноване на поєднанні 2 протилежних комплексів заходів: рестрикційних (кредитні обмеження, зокрема підвищення процентних ставок, заборона зростання грошової маси, імпорту товарів та ін.) та експансійних (стримування експорту ТП, руху кап.).

В пошуках джерел погашення дефіциту платіжного балансу  пром. Розв. країни мобілізують кошти  на світовому ринку кап-ів у вигляді  кредитів банківських консорціумів, облігаційних позик

У зв’язку  з активним залучення іноземних  кредитів для балансування платіжного балансу зовнішня заборгованість стала  глобальною проблемою.

Новим явищем стало міждержавне регулювання платіжного балансу з середини 70-х років. З підвищенням ролі зовнішніх факторів відтворення довготривала нерівновага платіжного балансу підсилює диспропорції в екон. окремих країн та в світовому госп. Тому передові країни розробляють методи колективного регул. платіжного балансу. До міждерж. засобів регул. платіжних балансів відносяться: узгодження умов держ. кредитування експорту, двобічні урядові кредити, короткостр. взаємні кредити центральних банків в національних валютах за угодами «своп», кредити міжнар. валютно-кредитних і фін. організацій, передусім МВФ, які використовує в тому числі і Україна.

Світовий досвід регулювання платіжного балансу  свідчить про труднощі одночасного  досягнення зовнішньої і внутрішньої  рівноваги нац. економіки. Це підсилює 2 тенденції – партнерство і  суперечність – у взаємовідносинах країн з активним і пасивним платіжним балансом.

 

55. Монетарний підхід до платіжного балансу.

Монетаристська теорія висувас своє бачення платіжного балансу. Воно базується на ідеї монетаризму про забезпечення в процесі діяльності окремих фізичних і юридичних осіб фіксованих співвідношень між трьома параметрами:

1) сумою наявних  грошових засобів

2) випуском  або доходом; в підсумку обидва  показники співпадають і виражаються ціною (Рα), помноженою на обсяг пиробництвл (Qα);

3) активами (крім  грошей); це передусім ціни (Ра), помножені на кількість товару (Qа).

Обсяг грошових засобів складе:

Md═Pα*Qα═Pa*Qa

У випадку порушень рівноваги фізичні особи і  компанії будуть прагнути відновити обсяги своїх грошових засобів, результатом чого стане зміна добутків Pα*Qα і Pa*Qa .

При виході на ринок додаткових товарів і основних засобів їх купують іноземні покупці. Отже не відбудеться ні зменшення випуску, ні зниження ціни або зменшення кількості основних засобів. Якщо ж уряд збільшить випуск грошової маси, то Іноземні виробники забезпечать пропозицію необхідної кількості товарів. Дефіцит національних  товарів буде компенсуватись імпортом. Свідченням надлишкового грошового попиту на імпорт іноземних товарів буде Дефіцит платіжного балансу. За умови дефіциту грошових зпсобів у зв'язку зі скороченням витрат (дефляцією)

буде відбуватись  розширення експорту. Як наслідок, виникне  позитивне сальдо платіжного балансу.

Таким чином, дефіцит  або позитивне сальдо платіжною балансу означатиме здійснення інфляційної чи дефляційної державної політики. Зрозуміло, шо монетаристи виходять з твердження про порушення платіжного балансу з причини наявності в обігу надлишкових грошових засобів порівняно з реальними потребам в них.

 

56 Макроекономічна роль платіжного балансу.

Необхідність  такого взаєморегулювання зникає, якщо центральні банки прагнуть запобігти вільні коливання валютного курсу і впливають на нього, купуючи і продаючи іноземну валюту з офіційних валютних резервів. Офіційні валютні резерви, як правило, включають золото, іноземну валюту, кредитну частку країни в МВФ плюс спеціальні права запозичення (SDR) і так далі. Дефіцит платіжного балансу може бути профінансований за рахунок скорочення офіційних резервів Національного банку. Оскільки в даному випадку пропозиція іноземної валюти на внутрішньому ринку збільшується, то дана операція є експортоподібною і враховується в кредиті зі знаком плюс (хоча запаси іноземної валюти в Національному банку країни знижуються). При цьому пропозиція національної валюти на внутрішньому ринку відносно зменшується, а її обмінний курс відносно підвищується, що робить на національну економіку стримувальний вплив. 
Навпаки, активне сальдо платіжного балансу супроводжується ростом офіційних валютних резервів у Національному банку. Це відбивається в дебеті зі знаком мінус, тому що дана операція зменшує пропозицію іноземної валюти на внутрішньому ринку і є імпортоподібною. При цьому пропозиція національної валюти на внутрішньому ринку відносно збільшується, а її обмінний курс – відносно знижується, що робить на економіку стимулювальний вплив. 
Такі покупки і продажі Національним банком іноземної валюти називаються операціями з офіційними резервами, що не тотожні його операціям на відкритому ринку. Операції з валютними резервами, як правило, використовуються центральними банками для підтримки режиму фіксованого валютного курсу чи курсу “керованого плавання”. У підсумку операцій з офіційними резервами сума сальдо поточного рахунку, фінансового рахунку і зміни величини резервів повинна скласти нуль. 
Дефіцит (чи позитивне сальдо) платіжного балансу можуть бути реакцією на зростання (чи скорочення) іноземного попиту на валюту даної країни для використання її як резервних активів. Загальним правилом є: в умовах нормально зростаючої економіки і розширення зовнішньоекономічних відносин країна, чия валюта використовується як засіб міжнародних розрахунків, повинна мати дефіцит балансу поточних операцій.

Криза платіжного балансу (довгостроково існуючий накопичений  дефіцит платіжного балансу) нерідко  виникає в результаті того, що країна тривалий час відкладала врегулювання дефіциту по поточним операціях і виснажила свої офіційні валютні резерви. Можливості кредитування за рубежем вичерпані, тому що порушений графік обслуговування зовнішнього боргу і країна не в змозі його погасити1. Макроекономічне коректування є єдиним способом подолання кризи платіжного балансу і кризи зовнішньої заборгованості.

 

58. Экономическая политика в модели малой открытой экономики

Предположим, что экономика начинает функционировать  при нулевом сальдо баланса текущих операций (NX). В этом случае и счет движения капитала (I—S) имеет нулевое сальдо.

Мерами бюджетно-налоговой  пол. определяется величина нац. сбережений. Стимулирующая бюджетно-налоговая политика в стране сопровождается снижением объема нац. сбережений. Увеличение величины гос. расходов (G) сокращает величину нац. сбережений с Sn1 до Sn2, так как, Sn = Y — С — G. В малой открытой экономике появляется избыток инвестиций по сравнению со сбережениями. Это приводит к положительному сальдо счета движения кап., которое уравновешивается дефицитом счета текущих операций (рис 6.2).

Стимулирующая бюджетно-налоговая  пол., проводимая посредством снижения налогов (Т) в малой открытой экономике, имеет аналогичный результат. Уменьшение налогов приводит к росту располагаемого дохода (Y— Т), стимулирует потребление (С) и сокращает объем нац. сбережений.

Сдерживающая бюджетно-налоговая политика в стране увеличивает объем нац. сбережений, что приводит к сдвигу вертикальной линии, обозначающей сбережения, вправо. В результате образуется дефицит счета движения кап. и активное сальдо счета текущих операций.

Если целью бюджетно-налоговой  политики правительства является стимулирование инвестиций посредством, например, предоставления налоговых скидок инвесторам, нo рез. такой пол. будет увеличение объема инвестиций при любой мировой ставке процента. Кривая планируемых инвестиций

Рисунок 6 3

сдвинется вверх, что приведет к образованию положительного сальдо счета движения кап. и дефициту текущего счета платежного баланса (рис 63)

На состояние  платежного баланса малой открытой экономики может оказать воздействие  и бюджетно-налоговая политика, проводимая в других странах Если эти страны представляют также малую часть  мировой экономики, то осуществляемая их правительствами стимулирующая бюджетно-налоговая политика окажет крайне незначительное влияние на экономику данной страны. Если же стимулирующую бюджетно-налоговую политику про водит правительство страны, представляющей большую открытую экономику, то результатом такой пол. может быть снижение уровня мировых сбережений и, следовательно, повышение мировой ставки процента