Шпаргалка по "международной экономике"

Валютний ринок  як економічна категорія — це система  стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу  іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами. Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку: • державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн; • юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування овнішніх зв'язків, особливо брокерські контори; • валютні біржі та валютні відділи товарних та фондових бірж. Основні суб'єкти валютного ринку — великі транснаціональні банки.

Головними функціями валютного ринку є:• реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;• сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;• визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;• своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;• регулювання валютних курсів;• • одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.

Види: 1.Регіональні ринки.2. Національні ринки, які забезпечують рух валютних потоків у даній країні та обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами.3. Ринки за видами валютних операцій:депозитні тощо.4.Спеціальні ринки.

Залежно від рівня організації валютного ринку розрізняють біржовий та позабіржовий валютні ринки. Біржовий ринок представляють валютні біржі, а позабіржовий, який ще називають міжбанківським, — банки, фінансові установи, підприємства та організації.

 

71. Умова  Маршала-Лернера

Как следует  из вышеприведенного анализа, воздействие  девальвации на чистый экспорт определяется совместным влиянием трех факторов:

(1) Девальвация,  уменьшая реальный объем импорта,  сокращает совокупные расходы  на импорт, что приводит к росту  чистого экспорта и падению спроса на иностранную валюту.

(2) Девальвация  увеличивает реальный объем экспорта, что также способствует увеличению  чистого экспорта и росту предложения  иностранной валюты.

(3) После девальвации  любому данному количеству экспорта соответствует меньшая величина валютных поступлений. Это обстоятельство снижает чистый экспорт и сокращает предложение иностранной валюты.

Влияние девальвации  на величину валютных поступлений от экспорта зависит от эластичности спроса на экспорт Ху Если эластичность мала и составляет меньше единицы, кривая Хд относительно крутая, площадь ABCD в этом случае больше площади AKEF и, следовательно, экспортная выручка в результате девальвации уменьшается. Ее падение даже может превосходить выигрыш, полученный от снижения импорта. В этом случае девальвация еще больше ухудшает баланс товаров и услуг и является причиной нестабильности на валютном рынке.

Если эластичность спроса на экспорт велика (кривая Х  относительно пологая, и площадь AKEF больше площади ABCD), величина экспортной выручки в результате девальвации возрастает, чистый экспорт увеличивается и растет предложение иностранной валюты. Валютный рынок приходит в состояние равновесия.

Однако, если эластичность спроса на импорт также мала, чистый экспорт может упасть, и чистое предложение иностранной валюты сократиться.

Условие Маршалла-Лернера  предполагает четвертое допущение, а именно: первоначальное положение  в экономике соответствует нулевому сальдо баланса товаров и услуг  и, следовательно, равновесному состоянию валютного рынка.

При данном предположении, необходимым и достаточным условием улучшения чистого экспорта в  результате девальвации является условие  Маршалла-Лернера:

ex+eм>1

где еx и еm, соответственно, коэффициенты эластичностей  спроса на экспорт и на импорт. При этом валютный курс Е играет роль цены иностранного товара, выраженного в ценах данной страны.

Если, например, эластичность спроса на экспорт равна 1 (т.е. спрос растет тем же темпом, что и падает цена), то девальвация  не влияет на объем экспортной выручки в иностранной валюте. Далее, если спрос на импорт имеет какую-либо эластичность, девальвация снижает объем импорта и, следовательно, чистый экспорт возрастает. Чистый экспорт возрастет и в том случае, если эластичность импорта составляет единицу, а экспорт также имеет какую-либо эластичность, или если каждая из эластичностей превышает 1/2.

Однако следует  заметить, что если первоначальное положение в экономике соответствует  отрицательному чистому экспорту, то условие Маршалла-Лернера должно быть более жестким: сумма эластичностей должна быть больше, чем в случае с исходным нулевым чистым экспортом, что необходимо для преодоления первоначального дефицита баланса товаров и услуг и стабилизации положения на валютном рынке.

 

72. ."J-кривая"

Эмпирические  данные о влиянии девальвации (или  ревальвации, осуществляемой в случае положительного сальдо баланса товаров  и услуг) на состояние чистого  экспорта свидетельствуют о том, что эластичности возрастают по мере удлинения временного периода. Сальдо баланса товаров и услуг, как правило, ухудшается в течение нескольких месяцев после девальвации, и лишь затем проявляется обратная тенденция. ,

Реакция чистого  экспорта {NX) на девальвацию может  быть

представлена  схематической кривой, которая носит название "J-кривой" из-за своей формы (рисунок 7.6).

Рисунок 7.6

В краткосрочном  периоде (при исходном нулевом чистом экспорте) объемы экспорта и импорта  слабо реагируют на более низкий валютный курс, условие Маршалла-Лернера не выполняется, баланс товаров и услуг ухудшается, валютный рынок временно отклоняется от состояния равновесия.

В долгосрочном периоде девальвация положительно влияет на чистый экспорт. Поскольку спекулянты валютой осведомлены об этом, у них нет оснований ожидать дальнейшего падения курса данной валюты и, следовательно, подвергать ее спекулятивным натискам. Поэтому ситуация на валютном рынке стабилизируется.

Запоздалая  реакция экспорта и импорта на изменение валютного курса объясняется рядом моментов.

Во-первых, импортеры, в силу несовершенства рынка информации, далеко не сразу узнают об относительном  изменении цен.

Во-вторых, если речь идет о фирмах, то им необходимо время для поиска новых поставщиков более дешевой импортной продукции, соответствующей используемым в производстве технологиям. Переход на более дешевое сырье нередко требует замены старого оборудования более современным, которую фирмы могут посчитать в данный момент преждевременной. Кроме этого, фирма может быть явным или неявным контрактом "привязана" к старому поставщику.

В-третьих, сроки  поставки новой импортной продукции  могут оказаться значительными  — они нередко составляют недели и даже месяцы.

В-четвертых, с  изменением валютного курса изменяются издержки производства продукции в данной стране. Если данная страна девальвирует валюту, многие компании, использующие импорт-нос сырье, понесут издержки в связи с возросшей стоимостью импорта. Вполне возможно, что они будут стремиться перенести производство в другие страны, где производство данной продукции окажется дешевле. Однако период адаптации производства к условиям другой страны также потребует определенного времени.

В рассматриваемой  модели предполагалось, что экспортеры предлагают свою продукцию по фиксированным ценам, независимо от объема экспорта. На самом деле, если фирмы работают на полную мощность, цены могут возрасти в результате растущего спроса. Кроме этого, рабочие могут потребовать более высокой заработной платы в ответ на рост цен на импортируемую продукцию, что приведет к увеличению издержек производства в экспортных отраслях и к росту цен на экспортируемую продукцию.

 

73. Особливості ринку іноземної валюти України.

Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. 
Під ліцензуванням банківських операцій в іноземній валюті слід розуміти порядок видачі уповноваженим банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій з валютними цінностями, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також діяльність яких не загрожує інтересам їх клієнтів. 
Уповноважені банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України. Операції, зазначені в ліцензії, здійснюються в межах та порядку, що визначені нормативними актами Національного банку України. 
Здійснення банківських операцій без ліцензії Національного банку України тягне за собою відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України. 
До валютних операцій, які підлягають ліцензуванню, належать: 
1) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; 
2) неторговельні операції з валютними цінностями; 
3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; 
4) ведення кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у грошовій одиниці України; 
5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; 
6) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; 
7) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; 
8) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; 
9) валютні операції на міжнародних ринках; 
10) операції з банківськими металами на валютному ринку України; 
11) операції з банківськими металами на міжнародних ринках. 
Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України купують іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів (резидентів, нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України. 
Порядок та умови проведення уповноваженими банками та кредитно-фінансовими установами операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються окремими нормативними актами Національного банку України. 
На сьогодні основною ціллю придбання валюти резидентами є здійснення міжнародних розрахунків.

На сьогодні ліцензію НБУ мають 17-ть банків. Практично весь метал, який постачається в Україну - іноземного виробництва. Це пов’язано з невизнанням українських афінажорів на світовому ринку. Загалом, українські банки купують зливки банківських металів в Німеччині.

 

75. Основні взаємозв’язки  у відкритій економіці

Відкрита економіка — це економічна система, яка зв'язана з іншими державами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій (рис. 1. 6.). Так як в моделі відображено тільки грошові потоки, то: 
– експорт (Е) — це потік грошових виплат в систему на внутрішні ринки продуктів; 
– імпорт (I) — потік з внутрішньої національної економіки за кордон; 
– чистий експорт (NE) — різниця між величиною експорту та імпорту. 
 
Імпортні товари і послуги купуються і домогосподарствами, і фірмами, і державою. Для спрощення відображається лише найбільша категорія — імпорт товарів споживання. 
Якщо Е < Z, NE < 0, різниця буде оплачена чи шляхом позики у іноземних фінансових посередників, чи шляхом продажу реальних і фінансових активів іноземцям. 
Такі операції — чистий притік капіталу (притік фінансових ресурсів), зображено як потік до внутрішнього фінансового ринку. 
Якщо Е > Z, NE > 0 — відтік капіталу — економічна система дає позики іноземцям чи купує іноземні фінансові та реальні активи. 
Сукупність основних макроекономічних взаємозв'язків можна представити у вигляді схеми (див. рис. 1.6). 
Аналізуючи рис. 1.6, можна зробити висновок, що рівність між національним продуктом і національним доходом у відкритій економіці зберігається: 
1) з точки зору доходів: Y = C + T + S + Z, 
2) з точки зору витрат: Y = C + I+G + E, 
де С – витрати домогосподарств; Т – сума податків; S – заощадження домашніх господарств; Z – сума імпорту; Е – сума експорту; I – сума інвестицій; G — державні витрати; Y – національний доход (національний продукт).

 

76. Moдель IS LM BP

Из общего курса  макроэкономики нам известна модель макроэкономического равновесия IS-LM, позволяющая найти такие сочетания ставки процента и уровня дохода, при которых одновременно достигается равновесие на товарном и денежном рынках. Кривая IS описывает взаимосвязь между доходом Y и процентной ставкой i при соблюдении равновесия на товарном рынке. Уравнение кривой IS в общем виде может быть представлено следующим образом.

IS: Y= С (Y, T)+1 а)+G+NX(Y, RER),

где: С —  потребление как функция дохода У и налогов Т; 1 — инвестиции как функция процентной ставки i~, <У—государственные расходы; NX—  чистый экспорт как функция дохода У и реального обменного курса RER.

Рисунок 10.1

Кривая IS имеет  отрицательный наклон (рисунок 10.1), поскольку увеличение процентной ставки уменьшает инвестиции и через мультипликативный эффект ведет к снижению уровня дохода. В качестве экзогенных переменных здесь выступают автономные компоненты расходов и чистые налоги. Изменения в одном из этих компонентов приводят к сдвигу кривой IS. Например, при увеличении государственных расходов кривая /S сдвигается вправо В открытой экономике к сдвигу кривой IS приводит и изменение обменного курса национальной валюты, так как от его уровня зависит величина чистого экспорта. Например, обесценение национальной валюты приводит к увеличению чистого экспорта и, следовательно, кривая IS сдвигается вправо. Наклон кривой IS зависит от величины предельной склонности к потреблению и чувствительности инвестиций к ставке процента, а в условиях открытой экономики также от величины предельной склонности к импортированию.

Кривая /дописывает взаимосвязь междудоходом У и  процентной ставкой i при равновесии на денежном рынке. Уравнение кривой LM выглядит следующим образом:

LM: M/P =L(i,Y)

где М —  предложение денег, контролируемое Центральным банком, Р — уровень цен, и, следовательно, M/P — реальное предложение денег; L — спрос на деньги как функция от процентной ставки i и дохода Y.

Кривая LM имеет  положительный наклон (рисунок 10.1). поскольку процентная ставка и уровень  дохода оказывают противоположное воздействие на спрос на деньги. Рост доход а увеличивает спрос на деньги, поскольку люди осуществляют больше сделок Если нет соответствующего увеличения в предложении денег, процентная ставка поднимется, что вернет спрос на деньги к исходному уровню. Изменения в номинальном предложении денег приводят к сдвигу кривой LM (например, рост предложения денег сдвигает кривую LM вправо). Наклон кривой LM определяется чувствительностью спроса на деньги к уровню дохода и величине процентной ставки.

Точка пересечения  кривых IS и LM дает нам значения уровня дохода Y и ставки процента ie при  одновременном равновесии на товарном и денежном рынках (рисунок 10.1).

Для того, чтобы  проанализировать в условиях открытой экономики влияние макроэкономической политики как на внутреннее, так и на внешнее равновесие, расширим обычную модель IS-LM путем включения в нее кривой платежного баланса (кривой ВР) Эта кривая описывает взаимосвязь между доходом Y и процентной ставкой i при внешнем равновесии, то есть при равенстве баланса официальных расчетов нулю.

Платежный баланс включает в себя счет текущих операций NX к счет операций с капиталом  и финансовыми инструментами  КА, Таким образом, уравнение кривой ВР может быть представлено в следующем  виде.

ВР = NX + КА = Х (RER) - М (Y, RER) + КА (i - i*) = О,

где (i- i*)— разница  между внутренней и мировой процентной ставкой.

В данной модели предполагается, что внутренняя ставка процента в стране зависит от мировой  ставки процента, то есть модель строится для малой открытой экономики, которая может получать или предоставлять кредиты любых размеров на мировых финансовых рынках, не влияя при этом на мировой уровень ставки процента.

На международные  потоки капитала воздействует множество  факторов. Самым важным из них является, пожалуй, доход, который разные страны обеспечивают на свои активы. Мы будем использовать упрощенный подход и предполагать, что ставки дохода на все активы в стране приблизительно одинаковы и поэтому могут быть представлены единой номинальной процентной ставкой i. Кроме того, мы предполагаем, что разница между национальной и мировой процентной ставкой — единственный фактор, определяющий отток или приток капитала. Если в малой отмытой экономике внутренняя процентная ставка поднимется выше мировой процентной ставки, иностранные инвесторы найдут ее внутренние активы более привлекательными, чем свои собственные, и будут искать возможность их приобрести. В то же время резиденты данной страны воздержатся от покупки иностранных активов и сочтут целесообразным заимствовать за границей по более низким процентным ставкам. В результате увеличится Приток капитала в страну и сократится его отток за границу.