Шпаргалка по "международной экономике"

Переваги теорії порівняльних переваг:

-Вперше описала баланс сукупного попиту т сукупної пропозиції. Хоча і передбачалось, що вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних переваг показала, що ця вартість насправді залежить від співвідношення сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та зовнішньому ринках.

-Довела існування  вигоди від спеціалізації та  торгівлі для усіх країн –  учасниць, а не тільки для однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат.

-Дає змогу вести науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих припущень, на яких вона базується. Тому застосовуючи її для аналізу зовнішньо економічних відносин, необхідно брати до уваги, що вона:

-Не враховує  транспортних витрат.

-Ігнорує вплив  зовнішньої торгівлі на розподіл  доходів всередині країни, коливання  цін та заробітної плати, інфляцію  та міжнародний рух капіталу.

-Ґрунтується на припущенні про існування тільки одного фактора виробництва – праці.

-Ігнорує існування  таких важливих передумов міжнародної  торгівля, як відмінності у забезпеченості  країн факторами виробництва.

-Базується  на передумові повної зайнятості, яка означає, що вивільнені робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій, продуктивнішій. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати і, отже, ігнорується закон витрат, що зростають.

-Не пояснює торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвиток країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою.

Отже,Альтернативні  витрати – це кількість одних  продуктів, від якої треба відмовитись  або яку треба офірувати щоб  отримати якусь кількість будь-якого  іншого продукту. Альтернативна ціна – 25 робочий час, необхідний для виробництва одного товару, виражений через робочих час, потрібний для виробництва іншого товару.

Відповідно  до теорії порівняльних переваг країни повинні спеціалізуватися на виробництві  тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть продукувати з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами. У цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим ніж в іншій.

 

12.Крива  виробничих можливостей при постійних  та при зростаючих витратах.

Крива виробничих можливостей – це крива, кожна  точка якої вказує максимальну кількість  товарів, яку можуть виробити за наявності  в країні ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.

КВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто вона має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу  ресурсів. Із точок, розташованих на цій  кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, ми маємо вибрати найбажанішу для нас у даний час.

Зміщення КВМ  праворуч означає, що в суспільстві  досягнуто економічне зростання  за рахунок збільшення та підвищення якості ресурсів, створення нових  технологій, участі у міжнародній спеціалізації та розвитку зовнішньої торгівлі.

Зміщення КВМ  ліворуч означає, що технологічна база в суспільства застаріла; внаслідок  політичних та економічних причин використання наявних ресурсів неповне, має місце  економічна деградація, скорочення кількості працездатних громадян.

Нахил лінії  цін дорівнює граничній нормі  трансформації: яка показує кількість одиниці продукту, від якого необхідно відмовитись для виробництва додаткової одиниці іншого продукту. Ступінь нахилу границі виробничих можливостей демонструє наявність переваг, базис для спеціалізації на вир-ві певного товару, базис для взаємовигідної торгівлі.

Зростаючі альтернативні  витрати передбачають пряму залежність між обсягом вир-ва і альтернативними витратами.

Гранична норма  заміщення за умови зростання  альтернативних витрат вимірюється  абсолютним нахилом графіка у  певній точці.

 

13.Значення  теорії порівняльних переваг.

Суть теорії порівняльних переваг (comparative odvantoge thejry): якщо країни спеціалізовуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективніше, ніж в іншій. * Приклад.

Переваги теорії порівняльних переваг:

-Вперше описала баланс сукупного попиту т сукупної пропозиції. Хоча і передбачалось, що вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних переваг показала, що ця вартість насправді залежить від співвідношення сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та зовнішньому ринках.

-Довела існування  вигоди від спеціалізації та  торгівлі для усіх країн – учасниць, а не тільки для однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат.

-Дає змогу вести науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих припущень, на яких вона базується. Тому застосовуючи її для аналізу зовнішньо економічних відносин, необхідно брати до уваги, що вона:

-Не враховує  транспортних витрат.

-Ігнорує вплив  зовнішньої торгівлі на розподіл  доходів всередині країни, коливання  цін та заробітної плати, інфляцію  та міжнародний рух капіталу.

-Ґрунтується на припущенні про існування тільки одного фактора виробництва – праці.

-Ігнорує існування  таких важливих передумов міжнародної  торгівля, як відмінності у забезпеченості  країн факторами виробництва.

-Базується  на передумові повної зайнятості, яка означає, що вивільнені робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій, продуктивнішій. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати і, отже, ігнорується закон витрат, що зростають.

-Не пояснює торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвиток країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою.

Отже,Відповідно до теорії порівняльних переваг країни повинні спеціалізуватися на виробництві  тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть продукувати з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами. У цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим ніж в іншій.

 

14.Двофакторна  модельХекшера-Оліна.

У середині 20-х  років шведські економісти-неокласики Елі Хекшер та Бертіл Олін розробили  теорію співвідношення факторів виробництва, яка пізніше отримала назву Хекшера-Оліна.

Зміст теорії Хекшера-Оліна полягає, за словами  Оліна, у наступному: “Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропозиції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортують дефіцитні фактори виробництва”. Або інакше: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.

Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї вище, ніж у решти світу.

Продукт вважається трудомістким, якщо частка затрат на робочу силу у його вартості інших продуктів.

Отже, основне  положення теорії Хекшера –Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона володіє відносно надлишковими факторами виробництва, а імпортує ті товари, для виробництва яких вона відчуває відносну нестачу факторів виробництва

 

15.Вплив  зміни товарних цін на доходи  від факторів виробництва(теорема  Столпера- Самуельмсона)

Збільшення  відносної ціни певного товару зумовлює більш інтенсивне збільшення ціни фактору, що використовується у виробництві  цього товару.

У 1948 р. американський економіст Пол Самуельсон довів теорію вирівнювання цін на фактори виробництва (Faktor Price Egualization Theorem), яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Скмуельсона – міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.

Гомогенний капітал – це капітал, який має однакові продуктивність та ризикованість; гомогенна праця  – це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенні землі – це землі  з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо, Для доведення теореми про вирівнювання відносних цін на фактори виробництва скористуємося графіком.

(Р₁/Р₂)

D

 

E

F

 

     О         П     Р                Ш       ц.к

 

Рис. 1.4. Вирівнювання відносних  цін на фактори виробництва.

 

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва базується  на тих самих припущеннях, що і  теорія Хекшера-Оліна. Відповідно до вихідних умов ціна праці (w), виражена через ціну капітул (r), - відносна ціна праці як фактора виробництва (w/r) – відкладена на горизонтальній осі, а ціна товару 1, виражена через ціну товару 2, - відносна ціна товару 1 (Р₁/Р₂) – на вертикальній осі.

За відсутності торгівлі відносна ціна праці як фктоора виробництва  у країні 1 становить ОG, а у країні 2-ОІ.

Відповідно відносна ціна товару 1 у країні 1 дорівнює OF, а у країні 2-OD. До початку торгівлі ринкова рівновага у країні 1 досягається у точці А, а у країні 2 – у точці В.Оскільки співвідношення (w/r) до початку торгівлі менше для країни 1 та більше для країни 2, це означає, що країна 1 має відносну перевагу у виробництві працемісткого товару 1, а країна 2 – у виробництві капіталомісткого товару 2.Внаслідок міжнародної торгівлі країна 1 починає спеціалізуватися на виробництві працемісткого товару 1, і тому відносний попит на працю в цій країні буде зростати, що, своєю чергою. Призведе до зростання відносної ціни праці (w/r), а це – до зростання відносної ціни (Р₁/Р₂) товару 1 у цій країні.Оскільки країна 2 буде спеціалізуватися на виробництві капіталомісткого товару 2, відносний попит на капітал у цій країні буде зростати, що призведе до зростання відносної ціни капіталу (r/w) або, що те ж саме, до падіння відносної ціни праці (w/r). Це своєю чергою, призведе до зростання відносної ціни (Р₂/Р₁) товару 2 у цій країні або, інакше, до падіння відносної ціни (Р₁/Р₂) товару 1.Точка А та В починають переміщатись назустріч одна одній доти, поки не зливаються у точці С, у якій відносна ціна товару 1 в обох країнах збалансується у точці Е, що призведе до вирівнювання в обох країнах відносної ціни праці, витраченої на його виробництво, у точці Н.Отже, вирівнювання в результаті міжнародної торгівлі відносних цін на товари (або досягнення відносною ціною на товар рівноважного стану) приводить до вирівнювання відносних цін і на фактори виробництва, за допомогою яких ці товари були вироблені.Доведення цієї ж теореми стосовно абсолютних цін на фактори виробництва передбачає, що міжнародна торгівля вирівнює абсолютний рівень зарплат, які виплачуються за однакові види праці, та % ставки, яка виплачується на однаковий тип капіталу в країнах, що торгують.

 

16.Вплив  пропозиції факторів на доходи  від виробництва(теорема Рибчинського)

Рибчинський звернув  увагу на те, що швидкий розвиток певної галузі часто негативно впливає  на ін.. Він показує, що існує прямий зв’язок між зростанням ф-рів вир-ва в 1-й галузі і депресією вир-ва в ін. галузях. Вихідні положення даної моделі:

1)країна виготовляє 2 товари за доп. 2-х ф-рів вир-ва;

2)товар 1 більш трудомісткий, товар 2 відносно більш капіталомісткий;

3)досконала конкуренція на ринках обох товарів і обох ф-рів;

4)пропозиція ф-рів вир-ва є постійною;

5)повна мобільність  ф-рів в межах країни і немобільність  між кр.;

6)ціна товарів  є незмінною.

Теорема Рибчинського:Зростаюча пропозиція одного з ф-рів вир-ва веде до непропорційно більшого процентного зростання вир-ва і доходів в тій галузі, в якій цей ф-р викор-ться відносно більш інтенсивноі до скорочення вир-ва і доходів в тій галузі, де цей ф-р викор-ться відносно менш інтенсивно.

Наслідки  теорії Рибчинського:Розширення вир-ва на експорт за доп. відносно надлишкового ф-ру призведе до скорочення вир-ва в ін. галузях, для яких даний ф-р не є відносно надлишковим. В цих галузях зросте потреба в імпортних товарах, і навпаки розширеться пропозиція відносно недостатнього ф-ру призведе до збільшення вир-ва в імпортозаміщ-х галузях і скоротить потребу в імпорті.

 

17.Парадокс  Леонтьєва

теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна  не підтверджується на практиці: трудомісткі  країни експортують капіталомісткі продукти, капіталомісткі – трудомісткі.

Пояснення парадоксу  Леонтьєва:

розподіл працівників  за рівнем кваліфікації;

імпорт капіталомісткими сировини, а експорт відповідно капіталомісткої  продукції;

імпортні партнери;

смаки та переваги;

реверс факторів виробництва: трудомісткий товар може бути в трудомісткій країні і капіталомісткий у капіталомісткій країні.

Парадокс Леонтьєва (Lejntief Paradox): теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені – працемістку.

Сам Леонтьєв та інші економісти робили численні спроби пояснити цей  парадокс. У 1956 р. Леонтьєв повторив свої розрахунки, використовуючи дані за 1951 р., кий був роком   завершення післявоєнного відновлення економіки США. Американський експорт знову виявився менш капіталомістким порівняно з американський імпортом, але лише на 6%ю Для 1962 р. результат був ще парадоксальнішим: американський експорт виявився на 26% менш капіталомістким порівняно з імпортом. Аналіз експортно-імпортних операцій Японії за 1959 р. показав, що Японія, яка у 50-ті рр.. була праценадлишковою країною, експортує капіталомісткі та імпортує працемісткі товари. Індія, яка має надлишок робочої сили, експортувала, за опублікованими у 1962 р. даними, у цілому працемісткі товари, але її експорт у США був капіталомісткішим.