Шпаргалка по "международной экономике"

1.Міжнародна  економіка як складова економічної  теорії

Міжнародна  економіка у вузькому розумінні- як складової теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії  господарюючих суб’єктів різної державної приналежності в сфері  міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва та формування міжнародної економічної політики держав.

Міжнародна  економіка у широкому розумінні – це теорія, застосовувана для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу.

Міжнародна  економіка -частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії господарських суб’єктів різних державних належностей в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва, фінансування і формування міжнародної економічної політики.

Риси міжнародної  економіки:

• розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;
• розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва (капітал, робоча сила, технології);
• міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених у декількох країнах (транснаціональні корпорації);
• самостійна міжнародна фінансова сфера, що не пов’язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів, ні руху факторів виробництва;
• системи міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку;
• економічна політика держав, що випливає з принципів відкритої економіки.

Об’єкт міжнародної  економіки є світове господарство, під яким розуміється сукупна система окремих країн, які приймають участь у міжнародному розподілі праці та пов’язані системою міжнародних економічних відносин.

Суб’єкти міжнародної  економіки:організації, діяльність яких виходить за національні кордони: міжнародні організації; спільні підприємства; державні органи тощо.

Регулювання відносин між цими суб’єктами здійснюється:

- на національному рівні – державою,

- на регіональному – органами регіонального співробітництва,

- на глобальному – всесвітніми організаціями.

Функціонально міжнародна економіка поділяється  на міжнародну мікроекономіку і міжнародну макроекономіку.

Міжнародна  макроекономіка – частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

Міжнародна  мікроекономіка- розкриває закономірності руху конкретного товару та факторів його виробництва у міжнародному масштабі.

 

2.Предмет  та методологія міжнародної економіки

Міжнародна  економіка -частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії господарських суб’єктів різних державних належностей в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва, фінансування і формування міжнародної економічної політики.

Предмет Міжнародної економіки

• закономірності функціонування і розвитку у міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;
• закономірності формування сукупного попиту та сукупної пропозиції на товари та фактори виробництва, що знаходяться у міжнародному обігу;
• інструментарій аналізу і програмування відкритої національної економіки;
• тенденції розвитку міжнародних фінансових ринків і фінансових механізмів, що обслуговують функціонування міжнародної економіки;
• інституціональна структура регулювання міжнародної економіки принципи її формування, тенденції розвитку і шляхи вдосконалення.

Специфіка методів  дослідження економічних процесів на міжнародному рівні

метод наукових абстракцій, як і в інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість  полягає в тому, що інколи необхідно  абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів. 
Міжнародні економічні явища і процеси мають добре виражений системний характер, а тому широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення щодо кожного елемента об’єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення. 
Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях користуються методом мікро- та макроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а з іншого – на рівні міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно, при цьому використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з’ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку. 
За допомогою історичного і логічного методів вивчаються історичні етапи розвитку конкретних міжнародних та економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій, робляться історичні аналогії. 
Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях, особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль відіграє використання такого методу наукових досліджень, як моделювання в математичній та логічній формах. Моделювання базується на використанні попередніх методів і важливе для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища: розробка гіпотез та їх перевірка; побудова прогнозованого сценарію; прогнозування за випереджаючою інформацією. 
Варто зазначити, що дослідження міжнародних економічних відносин потребують також врахування взаємопов’язаності, взаємозалежності, діалектичної єдності сукупності міжнародних явищ і процесів між собою.

 

3.Суть міжнародної  торгівлі та їх вихідні поняття.

Міжнародна  торгівля – сфера міжнародних  товарно-грошових відносин, що являє  собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

Міжнародна торгівля складається  з двох зустрічних потоків товарів  — експорту та імпорту і характеризується торговим сальдо и торговим обігом.

Прибуток від торгівлі – економічний ефект, який отримує кожна з країн, що приймає участь у торгівлі, якщо кожна з них спеціалізується на торгівлі тим товаром, у виробництві якого вона має відносну перевагу.

Умови торгівлі– відношення експортних та імпортних цін конкретного товару країни в цілому або групи країн.

Експорт– продаж товару, що передбачає його вивіз за кордон.

Імпорт – купівля товару, що передбачає його ввіз із-за кордону.

Еластичність імпорту– зміна попиту на імпорт, внаслідок зміни умов торгівлі.

Еластичність експорту– зміна пропозиції товарів на експорт, внаслідок зміни умов торгівлі.

Торгове сальдо– різниця вартості  обсягів експорту та імпорту.

Торговий оборот– сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

За прийнятими у світі  стандартами статистики міжнародної торгівлі основним елементом для визнання торгівлі міжнародною, продажу товару — експортом, а купівлі — імпортом є факт перетину товару митного кордону держави та фіксації цього факту у відповідній митній звітності.

У міжнародній торгівлі товар важливий не як продукт виробництва, а як об’єкт попиту і пропозиції.

Сукупний попит  і сукупна пропозиція– обсяги сукупного виробництва всіх товарів у національних і міжнародного масштабах залежно від певної узагальненої світової ціни на них.

Сукупний попит– обсяг виробництва товарів, які споживачі готові колективно придбати при існуючих рівнях цін.

Сукупна пропозиція

– обсяги виробництва товарів, які виробники готові колективно запропонувати ринку при існуючому рівні цін.

Рівновага на світовому ринку розкриваються наступним чином:

світовий ринок  представляє собою сферу міжнародного балансу попиту і пропозиції на товари, що експортуються та імпортуються країною.

розміри експорту визначаються розмірами надмірної пропозиції товару, розміри імпорту — розмірами надмірного попиту на товари;

факт наявності  надмірної пропозиції та надмірного попиту встановлюється у процесі  порівняння (проходить на міжнародному ринку) внутрішніх рівноважних цін  на однакові товари в різних країнах;

ціна, за якою здійснюється міжнародна торгівля, знаходиться між мінімальною та максимальною внутрішніми цінами рівноваги, що існують в країнах до початку торгівлі;

з одного боку, зміна світової ціни веде до зміни  кількості товарів на світовому  ринку, що експортуються та імпортуються, з іншого — зміна кількості товарів, що експортуються та імпортуються, призводить до зміни світової ціни.

 

4.Характерні  риси світового ринку капіталів.

Міжнародний рух  капіталу – це вилучення з обігу  частини національного капіталу і включення його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах.

Основні класифікаційні ознаки капіталу

За строком  вкладення капітал ділиться на:

Середньостроковий і довгостроковий капітал (mid-term and long-term capital)

– Вкладення  капіталу строком більше ніж на 1 рік. Усі вкладення підприємницького капіталу в формі прямих і портфельних інвестицій, так само як і позичковий капітал у вигляді державних кредитів є довгостроковими.

Короткостроковий  капітал (shot-term capital)

– Вкладення  капіталу строком менше ніж на 1 рік. Переважно позичковий капітал в формі торгових кредитів.

За метою  вкладення капітал ділиться на:

Прямі інвестиції (direct investment) – вкладення капіталу з метою придбання довгострокової економічної користі в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу. Вони практично повністю зв’язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, не враховуючи відносно невеликих за об’ємом закордонних інвестицій фірм, що належать державі.

Портфельні  інвестиції (portfolio investments) – вкладення капіталу в іноземні ціні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування. Такі інвестиції також переважно основані на приватному підприємницькому капіталі, хоча і держава найчастіше випускає свої і отримує іноземні цінні папери.

ЗА ДЖЕРЕЛАМИ  ПОХОДЖЕННЯ:

ОФІЦІЙНИЙ (ДЕРЖАВНИЙ) КАПІТАЛ – кошти з державного бюджету, що переміщаються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням міжурядових організацій.

ПРИВАТНИЙ КАПІТАЛ – кошти приватних фірм, банків та інших організацій, що переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону по рішенню їх керуючих органів.

ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ КАПІТАЛ – кошти, що прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку.

ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ – кошти, що даються у борг з метою отримання процентів. У міжнародних масштабах в якості позичкового капіталу в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоча міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає доволі переконливих обсягів.

 

5.Національні  інтереси та зовнішня торгівля.

Зовнішня торгівля - перетин товарами митного кордону  країни задля їх реалізації.

Види міжнародної  торгівлі:

міжнародна  торгівля в організованих місцях;

зустрічна міжнародна торгівля;

вільний обіг.

Форми торгівлі в організованих місцях:

товарні біржі;

аукціони;

торги;

торгово-промислові ярмарки і виставки;

Форми зустрічної торгівлі:

бартер – безвалютний, повноцінний обмін, який потребує оцінки для забезпечення еквівалентного обміну;

зустрічні закупки  експортерів на частину вартості поставлених товарів;

викуп застарілої техніки при збуті нових моделей;

комплектація  обладнання, що імпортується, частинами  і деталями виробництва країни-імпортера;

компенсаційні угоди, за умовами яких проходить  погашення кредиту (фінансового, товарного), представленого стороною, яка поставляє технологічне обладнання;

переробка сировини, видобутої в одній країні, виробничими  потужностями іншої країни з оплатою  вартості переробки і транспортування  додатковими поставками сировини (давальницькі угоди).

Форма вільного обігу - розпорядження товарами, пропущеними через митний кордон України без митного контролю

Зі всього обсягу міжнародних операцій, які проводяться  за принципами зустрічної торгівлі, на бартерні угоди припадає близько 4%, на зустрічні закупівлі – 55%, на компенсаційні угоди – 9% , на кліринг – 8%.

 

6.Україна  на світових ринках товарів  та капіталу.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно  динамічною. Це зумовлено значною  мірою розвитком спеціалізації  та кооперування вир. в міжнар. масштабі, скасуванням багатьох обмежень у МТ, високими темпами розвитку “нових індустріальних країн”.

Більше 30% експортних поставок здійснювалось до Туреччини, Німеччини, Італії, Китаю, Угорщини, США  та Іспанії. Імпортні надходження з  Туркменістану, Німеччини, США, Польщі, Італії, Казахстану та Швеції разом складали понад 36%. До РФ здійснювалось 17% експортних та 36,8% імпортних надходжень.

Більше 40% обсягу експорту становили поставки неблагородних  металів, мінеральних продуктів, машин, устаткування та механізмів, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, зернових культур, текстилю та текстильних виробів. У загальному обсязі імпорту майже 43% вартості припадало на мінеральне паливо, нафту та продукти її переробки.

Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції послугами з 185 країнами партнерами. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі експорту продовжують складати транспортні послуги, імпорту – державні послуги, послуги транспорту, різні ділові, професійні та технічні послуги.

залучення прямого іноземного капіталу в У щорічно зростали. Оцінка у вартісному вимірі надходжень ПІІ до екон. У за останні роки свідчить, що ці обсяги є недостатніми для здійснення відчутного впливу на перебіг макроекон. процесів в У. Іноз. Інв. орієнтуються здебільшого на вн. ринок У, який мав би обслуговуватися вітчизняним кап. Така мотивація іноз. інвесторів за умов кризи вн. інвестування може поступово призвести до вичерпання валютних джерел покриття імпорту і залежності від зовн. Фін. допомоги.