Шпаргалка по "Экономике труда"

Економічно  неактивне населення — це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать:учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах; особи, які одержують пенсію у зв"язку з інвалідністю;особи, зайняті веденням домашнього господарства, догляді за дітьми, хворими родичами;особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати; інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

Для інтегральної оцінки кількісних, і якісних характеристик людських ресурсів як джерела сукупної пропозиції праці використовуються поняття "трудовий потенціал", "людський капітал", "трудовий капітал».

Трудовий потенціал- це наявні в даний час і передбачувані в майбутньому трудові можливості, що характеризуються кількістю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем, іншими якісними характеристиками. Трудовий потенціал склад. з таких компонентів, як здоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, вмотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та ін.

Людський капітал — це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій та інших продуктивних якостей, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Трудовий  капітал - це реалізований на ринку праці трудовий потенціал, або частину людського капіталу, яка реалізуються на ринку праці і приносить додаткову вартість.

29. Трудовий потенціал: сутність, рівні та підходи до оцінювання.

Трудовий  потенціал — це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин. Природною основою цих характеристик трудового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демографічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров'я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. У загальному вигляді трудовий потенціал характеризує певні можливості, які можуть бути використані для досягнення конкретної цілі.У процесі формування ринку праці та існування безробіття зростає величина нереалізованого трудового потенціалу суспільства. Трудовий потенціал працівника — це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці. Якісна характеристика передбачає оцінювання:

* фізичного і психологічного потенціалу працівників (здатність і схильність працівника до праці, стан здоров'я, фізичного розвитку тощо);

* обсягу загальних  і спеціальних знань, трудових  навичок і вмінь, що обумовлюють  здатність до праці певної  якості (освітній, кваліфікаційний рівні тощо);

*якість членів  колективу як суб'єктів господарської  діяльності (відповідальність, співпричетність до економічної діяльності підприємства тощо).

тр. потенц. на рівні  держави, підприємства та індивідуму.

30. Механізм управління трудовим потенціалом: сутність, складові.

У наш час  вирішальною умовою конкурентоспроможності трудового

потенціалу є  його якість. Грішнова О.А. виділяє два  шляхи її забезпечення: 1) заміна персоналу  на працівників, що мають вищий рівень освіти та професійної підготовки; і 2) постійне підвищення кваліфікації працівників через систему безперервного навчання.

На сьогоднішній день стан підготовки кадрів у системі  вищої та

професійно-технічної  освіти недостатньо відповідає як потребам особистості, так і потребам держави в цілому. За останні майже десять років чисельність осіб, що отримали вищу освіту, зросла більш як удвічі, кількість вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації збільшилася. Зміни відбулися й у кількісному складі прийнятих на навчання та випущених студентів. Чверть працездатного

населення України  – люди з вищою освітою. Однак, щоб максимально

наблизитися до європейських стандартів, чисельність  людей з вищою

освітою необхідно  подвоїти.

У всьому світі  знання, інформація стрімко поновлюються, способи

виробництва змінюються з неймовірною швидкістю. Тому, базова формальна освіта, що здобувається на початку трудового життя, на сьогоднішній день уже не може забезпечити людину на все життя теоретичними знаннями, практичними вміннями, навичками та якостями, що будуть необхідні їй для ефективного виконання безпосередніх функціональних обов'язків.

Крім загальної  та професійної освіти, для формування трудового

потенціалу важливе  значення має перепідготовка та підвищення кваліфікації.

Слід підкреслити, що здатність та готовність постійно навчатися,

підвищувати кваліфікацію є важливою якісною характеристикою  трудового потенціалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

31. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.

Людський  капітал – це Сукупністі природжених здібностей, загальної спеціальної освіти, професійного досвіду, творчого потенціалу, фізичного і морально-психологічного  здоров”я, що забезпечують можливість давати дохід.

ЛК розглядається  за 3-ма рівнями:

1) на особливому  рівні – знання, навички, які  людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки і практичного досвіду;

2) на мікроекономічному  рівні – сукупна кваліфікація  та професійні здібності всіх  працівників підприємства, а також  здобутки підприємства щодо ефективної  організації праці та розвитку  персоналу;

3) на макроекономічному рівні - накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка оздоровлення. Цей рівень включає в себе всю суму людського капіталу, всіх підприємств та всіх громадян держави.

В. Петті першим висловив ідею про те, що люди з їх виробничими здібностями являють собою багатство.Для західної економічної науки ХІХ — початку ХХ століття вже досить характерними стають спроби вчених трактувати людину або її знання і здібності до праці як капітал. У цей час виділились два основні підходи до визначення зв’язку людини, її знань і здібностей з капіталом. Прихильники теорії трьох факторів виробництва (В. Бейджхот, Ф. Ліст, А. Маршалл, Дж. Мілль, В. Рошер, Г. Сіджуїк) беззаперечно відкидають ідею включення самої людини з її природними якостями до категорії капіталу. Але при цьому вони схильні розглядати як складову частину капіталу чи багатства людські знання і здібності до праці.На думку Фішера, людина, як і інші корисні матеріальні об’єкти, входить до складу капіталу.Теорія капіталу І. Фішера стала основою для виникнення різноманітних альтернативних концепцій людського капіталу. Їх автори включають до поняття людського капіталу не лише знання та вміння людей, не лише їх здатність до праці, а й фізичні, психологічні, світоглядні, суспільні, культурні якості та здібності.

32. Індекс людського розвитку: методика оцінювання та характеристика рейтингу України.

Рівень  життя - це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в сусп  для розв і задов цих потр.

Індекс людського  розвитку (або індекс розвитку людського  потенціалу) – це індекс для порівняльної оцінки рівня життя, писемності, освіти, середньої тривалості життя та інших показників країни. ІЛР було розроблено в 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком, і з тих  пір Індекс використовується з 1993 року ООН в щорічному звіті з розвитку людського потенціалу. Методика розрахунку індексу використовує середнє арифметичне таких трьох показників соціальної політики країни:

1) очікувана  тривалість життя при народженні;

2) писемність  дорослого населення та валове  охоплення всіма видами навчання;

3) величина ВВП  на душу населення за паритетом  купівельної спроможності.

Ці компоненти за спеціальною формулою зводяться  в один загальний індекс. Теоретично він може мати максимальне значення — 1,000, а мінімальне — 0,000.

Теоретично індекс призначений стати показником того, як країни використовують свої матеріальні  блага на користь населення, тобто на соціальний розвиток країни. За словами Махбуба ель Хака, «основна мета розвитку – це розширення виборів, які можуть робити люди, а також створення середовища, в якому люди могли б жити здоровим та творчим життям»

В 2010 році за ІРЛП Україна зайняла 69 місце з 169 країн.ІЛР України за 2010 рік (0,710) нижче середнього (0,717) по країнах Європи та Центральної Азії. Він також нижчий за середній показник країн із високим рівнем людського розвитку (0,717). В Європі та Центральній Азії «сусідами» України за показниками ІЛР (країни зі схожим індексом і та чисельністю населення) є Казахстан і Російська Федерація, які посідають відповідно 66 та 65 місця в рейтингу ІЛР.

33. Конкурентоспроможність працівника: сутність, складові, методика оцінювання.

Конкурентоспроможність — це сукупність якісних і вартісних хар-тик товару «робоча сила», що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців. Рівень конкурспос. робочої сили визначається як ступінь можливостей працівника витримати конкуренцію з боку реальних або потенційних претендентів на його робоче місце або претендувати самому на інше, престижніше. Виділяють три підходи трактування Конк-сті робочої сили: 1)загальнотеоретичний підхід; 2)ототожнення даної категорії з якістю робочої сили;3)кон’юнктурний підхід.1- К. робочої сили визначають як обов’язковий атрибут тов.-гр. в-ва, що зводиться до змагання у досягненні успіхів на будь-якому рівні і в будь-якому секторі суспільно-економічного життя.2 - під К. робочої сили розуміють лише певну систему властивостей робочої сили, тобто її якість. 3- К, робочої сили, виходячи зі специфіки товару «робоча сила», виявляється у двох напрямках. Згідно з пер¬шим напрямком робоча сила характеризується на ринку праці своїми споживчими та вартісними характеристиками. На даному етапі можна визначити основні чинники, що обумовлюють рівень конкурентоспроможності працівників на ринку праці: 1- якісні ознаки робочої сили (проф.-кваліфікаційніх-ки, загальноосвітній рівень, особистісні х-ки);2 -відповідність якісних характеристик робочої сили потребам ринку праці, ціни робочої сили, попиту на неї. Розглядаючи соціально-економічну сутність К. робочої сили, виділяють три головні групи чинників, що визначають конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці:- загальнооб’єктивні чинники, що визначають рівень соц.-ек. стану суспільства, ступінь розвитку продуктивних сил країни та окремих її регіонів, статево-віковий склад населення, кількісний і якісний склад ресурсів праці;  - чинники, що характеризують соціально-демографічний статус працівника: стать, вік, сімейний стан, його фізичне здоров’я, місце проживання..; - чинники, що характеризують соціально-психологічні якості особи: життєво-цільові установки, схильності та звички, ступінь політичної зрілості, релігійність, комунікабельності, рівень інтелекту.Найбільш конкурентоспроможною є робоча сила, що має професійну мобільність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

34. Важкість праці: сутність, показники, методичні засади оцінювання.

Важкість прац і— це ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового процесу та умов праці на працездатність і здоров’я людини, її життєдіяльність і відтворення робочої сили. 
Важкість праці виражається функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м’язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов. В такому розумінні поняття “важкість праці” можна застосовувати як до фізичних, так і розумових та нервово-напружених робіт

Основними факторами  є:

Фізичне динамічне навантаження

маса вантажу

стереотипні робочі рухи

робоча поза

нахили корпусу

переміщення у просторі

Оцінювання важкості праці  з рівномірним фіз. навантаження зд-сяза показниками однієї зміни; з нерівномірним фіз. навантаженням – за середніми показниками протягом 2-3х змін.

Завдання полягає в  тому, щоб знайти такі критерії важкості праці, які дозволяли б будь-яку роботу віднести до того чи іншого класу. Основою для реалізації цього підходу є реакція організму на дію факторів трудового процесу і умов праці, яка виражається в зрушеннях фізіологічних функцій під час роботи і змінах в стані здоров’я працівника. У зв’язку з цим розрізняють два біологічних критерії: 
● безпосередні реакції організму в процесі роботи — виробнича втома; 
● віддалені реакції на роботу (її наслідки), які можуть виражатися в покращанні або погіршенні здоров’я, розвитку професійних захворювань, передчасному старінні, втраті працездатності.

35. Сутність, чинники та методичні аспекти визначення напруженості праці.

Критерієм фізичного  навантаження на організм людини в  процесі праці є важкість (тяжкість) праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.

Напруженість  праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня.

До чинників, що хар-ть напруженість праці, належать інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.